Рішення № 83039959, 16.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 липня 2019 року № 826/6538/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Воля-Кабель»

до відповідача Головного управління Держпраці у Київській області

про визнання окремих положень припису протиправними та їх скасування,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОЛЯ-КАБЕЛЬ» з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просило:

- визнати протиправними та скасувати пункти 1,2,4 постанови Головного управління Держпраці у Київській області від 03.05.2017 № 301;

- визнати протиправними та скасувати пункти 1,2,4 припису Головного управління Держпраці у Київській області від 21.04.2017 № 26-186/472-346.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в акті планової перевірки №26-186/472 від 21.04.2017р. по причині нібито наявності порушення з боку Позивача законодавства про працю, уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Київській області, прийшов частково до невірних висновків через неправильне тлумачення чинного законодавства. При цьому, підприємством враховано зауваження комісії щодо порушення вимог абз.п`ятого пункту 7.1 глави 7 Інструкції № 58 - книги обліку руху трудових книжок пронумеровано, прошнуровано та скріплено підписом керівника підприємства і печаткою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2017 відкрито провадження в адміністративній справі №826/6538/17 та призначено до судового розгляду.

15.06.2017 позивачем зареєстровано у суді клопотання про забезпечення адміністративного позову по справі № 826/6538/17, шляхом зупинення дії пунктів 1,2,4 постанови Головного управління Держпраці у Київській області від 03.05.2017 №301 та дію пунктів 1,2,4 припису Головного управління Держпраці у Київській області від 21.04.2017 №26-186/472-346.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2017 у задоволенні клопотання ТзОВ «ВОЛЯ-КАБЕЛЬ» про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку щодо можливості перейти до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

15.12.2017р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до КАС України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, суд дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.

Головним управлінням Держпраці у Київській області видано наказ від 30.11.2016 № 2580 про проведення планової перевірки ТзОВ «ВОЛЯ-КАБЕЛЬ» з питань дотримання вимог законодавства про працю у період з 11.04 по 21.04.2017 року та Направлення на проведення перевірки від 03.04.2017 №758.

За результатами перевірки складено акт перевірки та припис від 21.04.2017 року №26-186/472-346.

У висновках акту перевірки зазначено, що виявлено порушення вимог:

- ч. 5 ст.79 КзпП за два тижні власник або уповноважений ним орган письмово не повідомляє працівників про дату початку відпустки, про що свідчить відсутність підтверджуючих документів;

- ст.169 КЗпП, попередній (при прийнятті на роботу) та періодичні (протягом трудової діяльності) медичні огляди працівників організовані за кошти власника або уповноваженого ним органу не проводяться, про що свідчить відсутність підтверджувальних документів;

- абз. п`ятого пункту 7.1 глави 7 Інструкції № 58 книга обліку руху трудових книжок не пронумерована, не прошнурована та не скріплена підписом керівника підприємства і печаткою;

-п.4 ПКМУ № 442, атестація робочих місць атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначені наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років не проводиться, про що свідчить відсутність підтверджувальних документів.

На підставі акту перевірки прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 03.05.2017 року №301, якою на філію ТОВ «ВОЛЯ-КАБЕЛЬ» накладено штраф у розмірі 3200 грн.

Відповідач у письмових запереченнях на адміністративний позов зазначив, що діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, відповідно до статті 265 Кодексу законів про працю України та Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, постанови КМ від 17.07.2013р. № 509 Першим заступником начальника винесено Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, накладено штраф на суму 3200 грн. за порушення позивачем вимог трудового законодавства.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред`явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.11р. № 386/2011 (надалі - Положення), Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (п. 7 Положення).

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, встановлених частиною другої статті 265 Кодексу законів про працю України, передбачений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі - Порядок №509).

Частиною другої статті 265 Кодексу законів про працю України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

- фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

- порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

- недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

- недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу", «Про альтернативну (невійськову) службу", «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

- порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - п`ятим частини другої цієї статті - у розмірі мінімальної заробітної плати.

У відповідності до частини четвертої статті 265 Кодексу законів про працю України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Також, у відповідності до пункту 2 Порядку № 509 однією з підстав для накладення штрафів є акт про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Отже, підставою для накладення штрафів є виявлені під час перевірки суб`єкта господарювання порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення зафіксовані в акті перевірки.

Так, постанова про накладення штрафу №301 від 03.05.2017 року винесена Головним Управлінням Держпраці у Київській області на підставі акту перевірки №26-186/472-346 від 03.05.2017 року, який був підписаний позивачем без зауважень.

В частині вимог позивача щодо скасування окремих положень постанови Головного управління Держпраці у Київській області від 03.05.2017 № 301 щодо накладення штрафу за порушення вимог ч.5.ст.79 КЗпП України, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Частиною 5 статті 79 КЗпП України передбачено, що конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Разом з тим, позивачем надано копії наказів «Про надання відпустки», зі змісту яких вбачається надання:

- інженеру електрозв`язку технічної служби ОСОБА_1 частину щорічної відпустки за період роботи з 21.03.2014 по 20.10.2014 тривалістю 14 календарних дні з 28 квітня 2016р. по 14 травня 2016р. включно - наказ № 28-к/тм від 22.04.2016р. (а.с.47);

- водію Відділу транспорту ОСОБА_2 щорічну відпустку за період роботи з 20.08.2013р. по 19.08.2014р. тривалістю 24 календарних дні з 19 травня 2016р. по 11 червня 2016р. включно. (а.с.49).

Відтак, накази винесені із пропуском 14 денного терміну до початку відпустки працівника, що свідчить до правомірність висновків Головного управління Держпраці у Київській області щодо порушення позивачем ч.5 ст.79 КЗпП України.

Щодо порушення ст.169 Кодексу законів про працю України, зазначеного в акті перевірки, в частині не проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичного медичного огляду працівників, що не організований за кошти власника або уповноваженого ним органу, суд зазначає наступне.

Так, згідно акту перевірки, працівники не проходили попередній, періодичний медичний огляд за кошти власника або уповноваженого органу.

Згідно ст.169 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов`язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.

Перелік професій, працівники яких підлягають медичному оглядові, термін і порядок його проведення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

Згідно п.1.3 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 21.05.2007 №246 (Порядок № 246), обов`язкові попередній (під час прийняття на роботу) і періодичні (протягом трудової діяльності) медичні огляди проводяться для працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, та щорічно для осіб віком до 21 року.

Також обов`язковий попередній медичний огляд передбачений для працівника під час прийняття на роботу в разі переведення на іншу важку роботу, роботу із шкідливими чи небезпечними умовами праці (п.2.4 Порядку № 246).

При цьому, суд звертає увагу, що у судовому засіданні від 27.02.2018 у позивача витребувано штатний розпис, із зазначенням віку працівників. На вимогу суду, позивачем скеровано загальний штатний розклад працівників за січень-квітень 2017 року, із роз`ясненням щодо відсутності шкідливих видів праці.

Разом з тим, згідно поданого Статуту, серед переліку предмету діяльності ТзОВ «ВОЛЯ-КАБЕЛЬ» є провадження будівельної діяльності, вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж тощо; надання споживачам побутових послуг з налаштування та підключення телерадіоапаратури; та інші (а.с. 81-90).

Згідно поданого штатного розпису, поданого позивачем, на ТзОВ «ВОЛЯ-КАБЕЛЬ» працюють фахівці по наданню зазначених послуг (а.с.167-182).

Відтак, суд приходить до висновку, що дані категорії фахівців підпадають під категорію працівників, визначених п.2 та 4.2 Переліку робіт, для виконання яких є обов`язковим попередній (періодичні) медичний огляд працівників, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 21.05.2007 №246 (Порядок № 246) та підлягають обов`язковим медичним оглядам.

В частині порушення п.4 ПКМУ № 442 - атестація робочих місць атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначені наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років не проводиться, про що свідчить відсутність підтверджувальних документів у позивача, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці (далі - Постанова №442).

На виконання постанови № 442 розроблено Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці, які затверджено постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до пункту 2 Постанови № 442 основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Постанови № 442 атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи роботодавця, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Держпраці.

Аналогічного змісту положення закріплені у підпункті 1.5. пункту 1 Методичних рекомендацій.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним і санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Відповідно до положень Порядку, відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Міністерством праці України разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Водночас, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження проведення атестації робочих місць атестаційною комісією на підприємстві.

Таким чином, суд погоджується із висновком Головного управління Держпраці у Київській області щодо порушення позивачем вимог п.4 ПКМУ № 442, атестація робочих місць атестаційною комісією , склад і повноваження якої визначені наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років не проводиться, про що свідчить відсутність підтверджувальних документів

В пункті 42 рішення «Бендерський проти України» від 15.11.2007 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (див. рішення «Руїз Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994р.).

Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем не спростовано доказів на підтвердження виявлених порушень, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛЯ-КАБЕЛЬ».

З огляду на сукупність встановлених під час судового розгляду справи обставин, суд дійшов висновку, що постанова №301 від 03.05.2017 року про накладення на Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛЯ-КАБЕЛЬ» штрафу та припис Головного управління Держпраці у Київській області від 21.04.2017 №26-186/472-346 за порушення вимог законодавства про працю, винесена Головним управлінням Держпраці у Київській області відповідають вимогам чинного законодавства.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем в ході судового розгляду не було надано суду належних та допустимих доказів, на підтвердження його вимог, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 72-73, 76-77, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛЯ-КАБЕЛЬ» - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська