Ухвала суду № 83039720, 16.07.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/2173/19

УХВАЛА

16 липня 2019 рокум. Хмельницький

Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Петричкович А.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 з вернулась до суду з позовом, в якому просить: 1. Визнати протиправною бездіяльність Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області, що міститься у листі без номера від 16 червня 2019 року щодо неоформлення паспорту неповнолітньому ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі паспортної книжечки; 2. Зобов`язати Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області оформити та видати бланк паспорту ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі паспортної книжечки з проставленою відміткою місця проживання - без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161 цього Кодексу.

Позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтею 161 КАС України, та місить наступні недоліки.

Так, відповідно до ч. 3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач у позовній заяві вказує про звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до вказаної норми від сплати судового збору звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.

Зазначену норму слід враховувати в системному зв`язку зі статтею 53 КАС України, яка визначає участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з частиною 1 статті 53 КАС України (Глава 4, § 1. Учасники справи) у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах.

Натомість, відповідно до частини 1 статті 56 КАС України (Глава 4, § 2. Представники) права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Таким чином, звертаючись з позовом в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_1 діє як законний представник неповнолітнього в розумінні частини 1 статті 56 КАС України, а не як фізична особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб відповідно до частини 1 статті 53 КАС України.

Вказана правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 29 травня 2019 року по справі №640/109/19.

Конституційний Суд України в п.2.4 рішення від 28.11.2013 року № 12-рп/201 також зазначив, що захист у судах прав та інтересів інших осіб є однією з гарантій реалізації конституційного права кожного на судовий захист і полягає у зверненні до суду державних органів, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, яким законом надано право звертатися із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб (зокрема, стаття 60 КАС України, яка була чинною до 15.12.2017). Отже, в редакції КАС України з 15.12.2017 року від сплати судового збору, в розумінні п.7 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи, перелік котрих наведено в ст.53 КАС України "Участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб".

Отже, законодавство не відносить неповнолітніх дітей та батьків, які звертаються в їх інтересах, до категорії громадян, які звільняються від сплати судового збору (за виключенням батьків дітей, пільги для яких встановлені пунктом 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір"). Тому позивач не вважається особою, яка звільняється від сплати судового збору на підставі пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Аналогічна правова позиція також викладена в ухвалі Верхового Суду від 15.01.2018 у справі №607/1046/17, постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №367/5983/16-ц, ухвалі Верховного Суду від 22.11.2018 у справі 754/16008/17.

Отже, ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітнього сина, зобов`язана сплатити судовий збір за подання та розгляд позовної заяви.

При цьому, той факт, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, свідчить про можливість звільнення від сплати судового збору саме її, однак у даному випадку вона звернулась до суду як законний представник свого сина, а не як позивач за захистом своїх власних прав та інтересів. Водночас, разом з позовною заявою не надано документів, які підтверджують підстави звільнення ОСОБА_2 від сплати судового збору відповідно до закону.

Як установлено частиною 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Відповідно до частини 1 статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" з 01.01.2019 встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 921 грн.

Таким чином, оскільки позивач - фізична особа, подала позовну заяву, що має немайновий характер, тому така позовна заява повинна бути оплачена судовим збором у розмірі 768,40 грн. (1921 грн. х 0,4).

Згідно з частинами 1-2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки позовна заява не відповідає вимогам статті 161 КАС України, її слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивачу у цей строк необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви, а саме, сплатити судовий збір у розмірі 768,40 грн. та надати до суду оригінал відповідного розрахункового документу (квитанції, платіжного доручення тощо).

Керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Головуючий суддяА.І. Петричкович