Рішення № 83039719, 05.07.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/739/19

РІШЕННЯ

іменем України

05 липня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.

за участю:секретаря судового засідання Василевської К.В. представників позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 представника відповідача Прядун Л.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області в якому просить:

- визнати неправомірною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області в частині не нарахування ОСОБА_2 190589,50 грн. страхових виплат, а саме: втраченого заробітку в зв`язку із ушкодженням здоров`я за період з січня 2006 року по січень 2017 року;

- зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 190589,50 грн. страхових виплат - втраченого заробітку в зв`язку із ушкодженням здоров`я за період з січня 2006 року по січень 2017 року, а також відшкодувати 20 000 грн. моральної шкоди.

Позивач підставою позову зазначає порушення відповідачем вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що до 31.12.2005 року отримував відшкодування втраченого заробітку в зв`язку із ушкодженням здоров`я, яке здійснювалось військовою частиною. З 01.01.2006 року перебуває на обліку в Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області та по 01.01.2017 року отримував щомісячні страхові виплати, в сумі 82,68 грн., розмір яких визначений рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 17.08.1999 року. Оскільки зазначеним рішенням Хмельницького міськрайонного суду вирішено правовідносини, що склались між ним та військовою частиною, тому розрахунок суми відшкодування шкоди повинен був здійснюватись відповідачем відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та підлягав перерахуванню у зв`язку із зростанням у попередньому календарному році середньої заробітної плати. Відповідач таких перерахунків не проводив. Позивач вважає, що такими діями йому завдано моральної шкоди, розмір якої оцінює у 20 000,00 грн.

Бездіяльність відповідача щодо не здійснення перерахунку суми відшкодування позивач вважає протиправною, тому звернувся в суд за захистом своїх прав.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.03.2019 року позовну заяву ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії залишено без руху.

Ухвалою від 01.04.2019 року Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, та надали суду пояснення за змістом даного адміністративного позову.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю, та надала суду пояснення згідно поданого відзиву на даний адміністративний позов.

В обґрунтування відзиву зазначила, що призначення щомісячної страхової виплати позивачу здійснювалось відповідачем на підставі довідки про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу, інших страхових виплат, виданої військовою частиною А0553 №174 від 03.03.2006 року, на підставі якої прийнята постанова від 04.04.2006 року №799 "Про продовження раніше призначеної страхової виплати". Розмір щомісячної страхової виплати позивачу визначений рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 17.08.1999 року та відповідає сумі вказаній у довідці військової частини А0553 №174 від 03.03.2006 року, тому не підлягає перерахунку. Підстави для проведення позивачу перерахунку розміру щомісячних страхових виплат у зв`язку із зміною ступеня втрати професійної працездатності відсутні, оскільки позивачу встановлено 3-ю групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва безстроково та визначено розмір стійкої втрати працездатності - 55 відсотків; позивач не потребує постійного стороннього догляду; сума виплат, у разі одночасного призначення страхових виплат та пенсії по інвалідності у зв`язку із одним і тим самим нещасним випадком, не повинна перевищувати середньомісячний заробіток потерпілого до ушкодження здоров`я.

Щодо відшкодування моральної шкоди зазначає, що таке відшкодування не є страховою виплатою та здійснюється відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю, обов`язок відшкодування такої шкоди покладено на роботодавця.

Враховуючи викладене відповідач вважає, що відсутні підстави для перерахунку виплат позивачу, а тому ознак протиправності у діях відповідача немає. У задоволенні адміністративного позову просить суд відмовити в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі письмові докази, оцінивши їх у взаємозв`язку та сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачу за наслідками страхового випадку від 07.07.1979 року встановлено 3-ю групу інвалідності з втратою 55 відсотків професійної працездатності та 45 відсотків загальної працездатності, безстроково. Військовою частиною А 0610 та її правонаступником військовою частиною А0553 по 31.12.2005 року проводилась виплата позивачу втраченого заробітку у зв`язку із ушкодженням здоров`я, на виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 17.08.1999 року, яким на користь позивача стягнуто втрачений заробіток у зв`язку із ушкодженням здоров`я за попередній період та зобов`язано військову частину А0610 сплачувати на користь позивача з 01.09.1999 року безстроково відшкодування втраченого заробітку в зв`язку із ушкодженням здоров`я в сумі 82,68 грн.

01.04.2006 року особову справу позивача передано до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Хмельницькому.

Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Хмельницькому "Про продовження раніше призначеної страхової виплати" №799 від 04.04.2006 року, позивачу з 01.01.2006 року продовжено виплату раніше призначеної суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в сумі 82,68 грн. Призначення здійснено на підставі довідки військової частини А0553 №174 від 03.03.2006 року про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат на дату передачі справи потерпілого до виконавчої дирекції Фонду.

З 01.01.2017 року відповідачем встановлено позивачу новий розмір щомісячної страхової виплати в сумі 880 грн. та в подальшому здійснено перерахунки, а саме: з 01.03.2017 року, 01.01.2018 року, 01.03.2018 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Спірні правовідносини щодо нарахування та виплати страхових виплат у період з 01.01.2006 року по 31.12.2014 року регулювались Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який з 01.01.2015 року діє в редакції Закону України від 28.12.2014 року № 77-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" та має назву Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку) у період з період з 01.01.2006 року по 31.12.2014 року визначав Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Статтею 2 зазначеного закону ( в редакції на дату передачі особової справи позивача відповідачу) встановлено, що дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі - підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності. Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов`язаних з виконанням ними трудових обов`язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Відповідно до підпункту "в" частини 1 статті 21 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.

Згідно із статтею 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми складаються зокрема із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата).

Статтею 29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу провадиться у разі: зміни ступеня втрати професійної працездатності; зміни складу сім`ї померлого; підвищення розміру мінімальної заробітної плати у порядку, визначеному законодавством.

Перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Згідно із статтею 30 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров`я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, причину, час настання та групу інвалідності у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров`я. Сума щомісячної страхової виплати не повинна перевищувати середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров`я. У разі коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв`язку з одним і тим самим нещасним випадком, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров`я. Визначені раніше сума щомісячної страхової виплати та пенсія по інвалідності зменшенню не підлягають.

Згідно із частиною 4 статті 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" фонд соціального страхування від нещасних випадків фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, в тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК.

Статтею 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно із статтею 21 цього Закону - протягом строку, на який визначено потребу в них.

Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадків своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".

З 01.01.2015 року правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Статтею 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено основні завдання і функції Фонду соціального страхування України та його робочих органів, до яких з поміж інших відноситься реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування; надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" фонд зобов`язаний забезпечувати фінансування та виплачувати матеріальне забезпечення, страхові виплати і надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Частиною 7 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлено, що страхові виплати складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Згідно із статтею 37 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу провадиться в разі:

1) зміни ступеня втрати професійної працездатності;

2) зміни складу сім`ї померлого.

Перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Відповідно до пункту 11 розділу VІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" зупинено з 1 січня 2015 року до стабілізації фінансово-економічного становища держави перерахунок сум щомісячних страхових виплат, який проводиться з 1 березня наступного року у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики. Відновлення такого перерахунку визначається законом.

Відповідно Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань №24 від 27.04.2007 року підставою для перерахування розміру щомісячної страхової виплати з 1 березня кожного року є зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики.

Перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться виходячи з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат, затверджений правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до пункту 2 статті 7 "Прикінцеві положення" Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що особова справи позивача передана до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування 01.04.2006 року та з цього часу Фонд здійснює позивачу виплати. Постановою від 04.04.2006 року №799 позивачу продовжено виплату раніше призначеної страхової виплати в розмірі 82,68 грн. на підставі довідки №174 про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат на дату передачі особової справи потерпілого, виданої військовою частиною А0553 та з врахуванням рішення Хмельницького міського суду по справі №2-3705 від 17.08.1999 року. При цьому відповідач здійснював виплату позивачу компенсації в зазначеному розмірі до 01.01.2017 року.

Відповідно до статті 95 Кодексу законів про працю України мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Бюджетним кодексом України регламентовано, що розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період визначається Законом України "Про державний бюджет".

Розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2005 року становив 262 грн., з 01.01.2006 року - 350 грн., з 01.01.2007 року - 400 грн., з 01.01.2008 року - 515 грн., з 01.01.2009 року - 625 грн., з 01.01.2010 року - 869 грн., з 01.01.2011 року - 907 грн., з 01.01.2012 року - 1073 грн., з 01.01.2013 року - 1147 грн., з 01.01.2014 року - 1218 грн., з 01.01.2015 року - 1218 грн., з 01.01.2016 року - 1378 грн.

Наведене свідчить про підвищення розміру мінімальної заробітної плати, що є підставою для здійснення перерахунку щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.

Виплати позивачу з 01.01.2005 року здійснювались в розмірі 82.68 грн. та залишались незмінними до 01.01.2017 року, що свідчить про те, що відповідачем не забезпечено позивачу реалізацію його права, а саме: щодо здійснення перерахунку щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого у зв`язку із збільшенням розміру мінімальної заробітної плати, гарантованого Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у період дії даного закону, а саме: з 01.01.2006 року по 31.12.2014 року.

Враховуючи викладене, суд вважає неправомірною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області в частині не нарахування ОСОБА_2 грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого за період з 01 січня 2006 року по 01 січня 2015 року.

Оскільки пунктом 11 розділу VІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" зупинено з 1 січня 2015 року до стабілізації фінансово-економічного становища держави перерахунок сум щомісячних страхових виплат, який проводиться з 1 березня наступного року у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати, суд зазначає, що страхові виплати з 01.01.2015 року не підлягали перерахунку. Однак, як встановлено судом, відповідач неправомірно не здійснив перерахунок грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого за період з 01 січня 2006 року по 01 січня 2015 року, відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", тому виплати з 01.01.2015 року повинні були залишатись сталими та відповідати сумі після здійснення перерахунку в період з 01.01.2006 року по 01.01.2015 року, проведеного у зв`язку із збільшенням розміру мінімальної заробітної плати.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що відповідачем не забезпечено позивачу реалізацію його права і щодо здійснення перерахунку страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, гарантованого Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" також впродовж періоду з 01.01.2015 року по 01.01.2017 року.

Відповідач в ході судового розгляду справи не надав суду доказів про правомірність не проведення перерахунку, беручи до уваги, що з 01.01.2005 року розмір мінімальної заробітної плати щорічно збільшувався, тому суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання неправомірною бездіяльності Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області в частині не нарахування позивачу грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого за період з 01 січня 2006 року по 01 січня 2015 року, та страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності за період з 01 січня 2015 року по 01 січня 2017 року є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки повноваженнями щодо здійснення перерахунку соціальних виплат згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" наділено Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області, тому розрахунок суми невиплачених виплат також відноситься до повноважень такого органу. Суд не наділений повноваженнями та не володіє спеціальними знаннями щодо проведення обчислення такої суми. Не наділений такими повноваженнями і позивач, а тому суд, при прийнятті рішення, не бере до уваги розрахунок суми заборгованості здійснений позивачем та зазначає, що способами захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а не визначення конкретної суми.

Зважаючи на те, що відповідач неправомірно не нарахував позивачу вищезазначені страхові виплати, суд вважає за необхідне зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого за період з 01 січня 2006 року по 01 січня 2015 року, та страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності за період з 01 січня 2015 року по 01 січня 2017 року.

Щодо позовної вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частинами 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно із частиною 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пункт 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачає, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з пунктами 4, 5 зазначеної постанови у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позовну вимогу щодо відшкодування моральної шкоди позивач мотивував тим, що неправомірними діями відповідача, йому завдані моральні збитки. В обґрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди, позивач не надав суду жодного доказу моральних чи фізичних страждань та не зазначив з яких міркувань виходив, визначаючи розмір моральної шкоди.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню вимогу позивача щодо відшкодування моральної шкоди.

Аналогічна правова позиція вказана у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2018 року по справі №554/9740/16-а.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

За таких обставин суд вважає, що прийняття рішення про задоволення позовних вимог позивача є належною компенсацією йому моральної шкоди.

Відповідно до підпункту 2 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги щодо виплати заборгованості в сумі 190589,50 грн. та вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, позовні вимоги вважаються такими, що задовольняються частково.

Розподіл судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється, оскільки відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору та не сплачував його.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області в частині не нарахування ОСОБА_2 грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого за період з 01 січня 2006 року по 01 січня 2015 року, та страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності за період з 01 січня 2015 року по 01 січня 2017 року.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого за період з 01 січня 2006 року по 01 січня 2015 року, та страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності за період з 01 січня 2015 року по 01 січня 2017 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 15 липня 2019 року

Позивач:ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області (вул. Подільська, 3, корпус 1 А,Хмельницький,Хмельницька область,29013 , код ЄДРПОУ - 41316723)

Головуючий суддя В.К. Блонський