Рішення № 83038662, 16.07.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2019 року м. Київ справа №320/6759/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 №Ф-134492-53.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем строків сплати внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 15 819,54 грн. є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 припинила свою підприємницьку діяльність 31.03.2015, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблено запис №23340060004000201.

Київський окружний адміністративний суд 22.12.2018 постановив ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху, в якій зазначив недоліки позовної заяви, спосіб і строк для усунення недоліків. Позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

Ухвалою суду від 22.01.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі та прийнято рішення про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 19.02.2019.

Відповідачем надано суду письмовий відзив, у якому він просить відмовити у задоволенні адміністративного позову. Контролюючий орган стверджує про те, що ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність та самостійно визначила базу для нарахування єдиного внеску подавши відповідний звіт за формою №Д5.

Судове засідання 19.02.2019 відкладено на 07.03.2019 у зв`язку з неявкою позивача.

Представник позивача 07.03.2019 звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову, а саме: просив додатково до вимог викладених у позовній заяві визнати протиправною та скасувати вимогу від 13.02.2019 №Ф-134492-53 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 18 276,72 грн. (том 1, а.с. 80-81).

У судовому засіданні 07.03.2019 судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження про що постановлено протокольну ухвалу.

Дослідивши матеріли справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування заяви про зміну предмету позову представник позивача посилається на те, що після 19.02.2019 позивачем отримано лист від Головного управління ДФС у Київській області, у якому містилась нова вимога про сплату боргу зі сплати внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 13.02.2019 №Ф-134492-53 (том 1, а.с. 82).

Як зазначено вище, згідно з ухвалою суду від 22.01.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі та прийнято рішення про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, а перше судове засідання у справі призначено на 19.02.2019.

З викладеного слідує, що заява представника позивача про зміну предмету позову, а фактично - збільшення позовних вимог, подана до суду з порушенням вимог ч. 1 ст. 47 КАС України, оскільки така заява подана після 19.02.2019 - дати першого судового засідання.

Отже, підстави для задоволення заяви представника позивача про збільшення позовних вимог відсутні.

З матеріалів справи слідує, що ГУ ДФС у Київській області складено вимогу від 08.11.2018 №Ф-134492-53 про сплату ОСОБА_1 заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 15 819,54 грн. (том 1, а.с. 9).

Вважаючи таку вимогу протиправною, позивачем оскаржено її у судовому порядку.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464).

Підпунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Згідно ч. 3 ст. 9 Закону №2464 обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до пп. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №2464 недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Частинами 3 та 4 ст. 25 Закону №2464 передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом №2464, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449).

Згідно п. 1 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У відповідності до п. 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Пунктом ж 4 вказаного розділу Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

З аналізу наведених вище положень слідує, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.

Відповідач зазначає, що позивачу як фізичній особі-підприємцю нараховано розрахункову суму єдиного внеску на підставі облікових даних інформаційної системи ГУ ДФС у Київській області.

У той же час, судом встановлено, що підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_1 припинена за рішенням останньої 30.03.2015, про що державним реєстратором Вишгородської РДА у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблено запис №23340060004000201 (том 1, а.с. 10).

Згідно ст. 47 Закону України від 15.05.2003 №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (тут та далі у редакції, станом на час припинення позивачем підприємницької діяльності) для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням фізична особа-підприємець або уповноважена нею особа подає (надсилає) державному реєстратору реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням.

Реєстраційна картка на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням приймається за описом, копія якого в день надходження документа видається (надсилається поштовим відправленням з описом вкладення) заявнику з відміткою про дату його надходження.

Дата надходження реєстраційної картки на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.

Державний реєстратор залишає реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням без розгляду, якщо:

- реєстраційна картка на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням подана за неналежним місцем проведення державної реєстрації припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності;

- реєстраційна картка на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням не відповідає вимогам цього Закону.

Про залишення реєстраційної картки на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням без розгляду заявнику в день надходження документа державним реєстратором видається (надсилається поштовим відправленням з описом вкладення) відповідне повідомлення із зазначенням підстав залишення документа без розгляду разом з цим документом.

Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення реєстраційної картки на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням без розгляду зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження цього документа внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та в той же день видати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) їй повідомлення про внесення такого запису.

Згідно ч. 1 ст. 51 цього ж Закону державний реєстратор у день державної реєстрації

припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця у порядку, визначеному статтями 47 - 50 цього Закону, зобов`язаний надіслати відповідним органам статистики, доходів і зборів, Пенсійного фонду України повідомлення про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем та відомості реєстраційної картки про проведення державної реєстрації припинення фізичної особи-підприємця.

Також згідно п. 68.1. ст. 68 ПК України орган державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у день державної реєстрації такої особи, державної реєстрації припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, внесення будь-яких інших записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців повинен передати відповідному контролюючому органу повідомлення та відомості з реєстраційної картки про вчинення реєстраційних дій, передбачених законом.

Підпунктом 66.1.1 п. 66.1 ст. 66 ПК України визначено, що підставою для внесення змін до облікових даних платників податків є інформація органів державної реєстрації.

Відповідно до п. 299.1, пп. 2 п. 299.10. ст. 299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення.

З викладеного слідує, що у зв`язку з внесенням до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 її реєстрація платником єдиного податку підлягала анулюванню шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

При цьому, як зазначив сам відповідач, нарахування позивачу суми єдиного внеску за 2017 рік, І - ІІІ квартали 2018 року здійснено на підставі облікових даних інформаційної системи ГУ ДФС у Київській області, а не за наслідком проведення передбаченої законодавством перевірки платника після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такого платника.

Отже, нарахування ГУ ДФС у Київській області позивачу як фізичній особі-підприємцю сум єдиного внеску на підставі облікових даних інформаційної системи після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи-підприємця є протиправним.

Стосовно подання позивачем до контролюючого органу Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску з 2016 рік суд зазначає, що у даному звіті позивачем не було визначено будь-яких зобов`язань.

Крім того, оскільки реєстрація позивача платником єдиного податку підлягала анулюванню після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , прийняття вказаного звіту та визнання його податковою звітністю суд вважає помилковим і таким, що не може бути підставою для нарахування сум єдиного внеску.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування правомірності свого рішення.

Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 768,40 грн. (квитанція від 09.01.2019 №ПН3233С1).

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у сумі 768,40 грн.

Керуючись ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90,139, 143, 194, 205, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 №Ф-134492-53.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а, код 39393260) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Басай О.В.