Рішення № 83038309, 16.07.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року м. Житомир справа № 240/529/19

категорія 10802200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, -

встановив:

01.02.2019 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій він просить визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 14.01.2019 №UА204000/2019/000077/2.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем у порушення вимог статті 57 Митного кодексу України визначено митну вартість транспортного засобу, який було імпортовано позивачем за резервним методом, а не за ціною договору, що, на думку позивача, є неправомірним. Вказує, що митний орган безпідставно відмовив у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю, а проведене відповідачем коригування митної вартості імпортованого автомобіля у розмірі 2489,00 євро вчинене із порушенням норм Митного кодексу України. Враховуючи вищевикладене, наголошує, що рішення про коригування митної вартості товарів Рівненської митниці ДФС №UA204000/2019/000077/2 від 14.01.2019 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 06.02.2019 відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання та викликом (повідомленням) учасників справи. Підготовче засідання призначено на 04.03.2019 року на 15:30.

27.02.2019 до відділу документального забезпечення суду у строк та у порядку, визначеному статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшов відзив на позовну заяву вих. №1761/09/17-70-10 від 22.02.2019, відповідно до змісту якого Рівненська митниця ДФС позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні за безпідставністю. Зазначає, що подані декларантом разом з митною декларацією до митного оформлення документи були проаналізовані на предмет наявності у них розбіжностей, всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Резервний метод визначений самостійно декларантом. Так, заявлена фактурна вартість оцінюваного транспортного засобу є меншою від встановленого індикатора ризику для такого транспортного засобу. На вимогу митного органу декларантом не було надано належних документів в обґрунтування заявленої митної вартості. Відповідач підкреслює, що митна вартість схожих товарів згідно з базою даних ЄАІС ДФС значно перевищує заявлену позивачем митну вартість транспортного засобу.

За твердженням відповідача, декларанту надіслано повідомлення про надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, однак, на вимогу органу доходів і зборів декларантом не надано платіжні документи та копію митної декларації. На зауваження позивача про те, що митним органом митна консультація не проводилась, зазначає, що ні позивачем, ні декларантом до Рівненської митниці ДФС звернення щодо проведення письмових консультацій не надходило. Враховуючи вищевикладене та посилаючись на неподання декларантом платіжних документів та митної декларації, наголошує, що відповідач при винесенні спірного рішення діяв у межах, на підставі та у порядку, визначеному чинним законодавством (а.с. 58-65).

Згідно з довідкою у справі у зв`язку із перебуванням судді Єфіменко О.В. у відпустці 04.03.2019 розгляд справи №240/529/19 відкладено на 02.04.2019 на 11:30 (а.с. 85).

У підготовчому засіданні суд ухвалами від 02.04.2019, постановленими у порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати, продовжив розгляд справи у підготовчому засіданні на 30 днів та відклав розгляд справи у підготовчому засіданні до 03.05.2019 до 10:00 у зв`язку із задоволення клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи для надання часу для ознайомлення із відзивом та підготовки відповіді на відзив та уточнення позовних вимог, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 02.04.2019 (а.с. 102-103).

Відповідно до листа від 25.04.2019 у зв`язку з перебуванням судді Єфіменко О.В. у відпустці у період з 26.04.2019 до 10.05.2019 судове засідання у справі №240/529/19, призначене на 03.05.2019 на 10:00, відкладається на 04.06.2019 на 15:00 (а.с.107).

У підготовчому засіданні суд ухвалою від 04.06.2019, постановленою у порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати, оголосив перерву у підготовчому засіданні до 20.06.2019 до 09:30, зобов`язав представника позивача надати документ купівлі-продажу автомобіля, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 04.06.2019 (а.с. 113-114).

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 заяву представника Рівненської митниці ДФС про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції - задоволено (а.с. 120-121).

У підготовчому засіданні, проведеному у режимі відеоконференції, суд ухвалою від 20.06.2019, постановленою у порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 04.07.2019 на 09:30, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 20.06.2019 (а.с. 128-131).

У судове засідання, призначене на 04.07.2019, прибули позивач та представник позивача, які заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві.

Представником відповідача 04.07.2019 надіслано до суду телефонограму про розгляд справи без його участі, у зв`язку з технічною неможливістю провести судове засідання, призначене на 04.07.2019 у режимі відеоконференції. Проти заявлених вимог представник відповідача заперечував, просив відмовити у їх задоволенні з підстав, що викладені у відзиві на адміністративний позов (а.с. 58-65).

Позивач та представник позивача проти розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечували (а.с. 140).

У судовому засіданні суд ухвалою від 04.07.2019, постановленою у порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 04.07.2019 (а.с. 139-140).

Зважаючи на викладене та керуючись приписами ч.3 ст.194, ч.4 ст.229 КАС України, суд вважає за можливе провести розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно з ч.4 ст.243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що уповноважена позивачем 19.12.2018 фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , на виконання обов`язків за договором про надання митно-брокерських послуг від 01.12.2018, з метою декларування товару: "Легковий автомобіль: марка ОРЕL модель ТІGRA, 2005 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 , тип двигуна - бензиновий, об`єм двигуна - 1364" (далі за текстом - товар) у митному режимі імпорт на митний пост "Дубно-1" відповідача, подала митну декларацію, що зареєстрована за №UА204070/2019/000864 (а.с.25-27).

Відповідно до положень ч.2 ст.257 Митного кодексу України декларантом подано наступні документи для проведення процедури декларування, а саме: рахунок від 19.12.2018 б/н (а.с. 29).

02.01.2019 під час здійснення декларування від посадової особи Митного посту "Дубно-1" відповідача - ОСОБА_3 отримано повідомлення №141929 стосовно сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару у розмірі 850 євро. У зв`язку із чим, декларанту запропоновано додатково надати, наступні документи: 1) касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; 2) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; 3) копію митної декларації країни відправлення.

03.01.2019 на виконання вимоги митного органу, уповноваженою особою позивача було додатково надано звіт №8/19 від 03.01.2019 про оцінку транспортного засобу, підготовлений суб`єктом оціночної діяльності (а.с. 37-41). Позивачем не було подано інших додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) платіжних документів та 2) копії митної декларації.

Як пояснив представник митниці, заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання підтвердження інформації щодо числових значень митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, зокрема, шляхом надання додаткових документів, таких як:

1. касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу;

2. копію митої декларації країни підправлення.

Митну вартість товару визначено, на підставі інформації, згідно форм митного контролю за індексом 105-2 та 106-2 - 2489,00 євро. Числове значення митної вартості транспортного засобу становить 2489,00 євро, що з урахуванням курсу НБУ не день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 78936,49 грн.

14.01.2019 Рівненською митницею ДФС прийняте рішення №UА204000/2019/000077/2 про коригування митної вартості товарів (Легковий автомобіль: марка ОРЕL модель ТІGRA, 2005 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 , тип двигуна - бензиновий, об`єм двигуна - 1364) (а.с. 18-19).

Відповідно до Картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2019/00076 від 15.01.2019, за результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, поданих 29.12.2018 о 12 год. 38 хв. уповноваженою особою декларанта ОСОБА_2 , відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів, з таких причин: митна декларація не може бути оформлена, оскільки заявлена митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних органом доходів і зборів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 МК України. Прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 14.01.2019 №UA204000/2019/000077/2 відповідно до вимог Розділу ІІІ (статті 49-66) МК України (ЗУ №4495-VІ від 13.03.2012. Підстава: Розділ III (статті 49-66), статті 256, 257 МК України (ЗУ №4495-VI від 13.03.2012) (а.с. 35-36). Роз`яснено, що для можливості прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, необхідно: провести декларування товарів відповідно до положень статті 257 МК України (ЗУ №4495-V1 від 13.03.2012), здійснивши коригування заявленої митної вартості відповідно до Рішення про коригування митної вартості товарів від 14.01.2019 №UА204000/2019/000077/2 з урахуванням положень частини 4, 7 статті 55 МK України (ЗУ №4495-VI від 13.03.2012) (а.с. 36).

Не погоджуючись із оскаржуваним рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 1 МК України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення, далі - МК України) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з частиною першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

У відповідності до частини першої статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною першою статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями статті 49 МК України передбачено, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою та другою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У відповідності до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною п`ятою статті 52 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 54 МК України).

Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, які повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Позиція суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду в подібних правовідносинах, викладеній у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, які відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, а також у постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі №21-127а15 та від 02.06.2015 у справі №21-498а15.

Згідно з частиною першою статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Положеннями частини четвертої статті 57 МК України закріплено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною 5 статті 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста статті 57 МК України).

За приписами частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України затверджено наказом ДФС України від 11.09.2015 №689 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до пунктів 114 розділу 2 Методичних рекомендацій робота з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється посадовою особою органу доходів і зборів, що провадить контроль за правильністю визначення митної вартості товарів (далі - посадова особа).

Виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом: вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; перевірки документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування; перевірки включення/невключення складових митної вартості, у тому числі, на підставі наявної в органу доходів і зборів інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо). порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів. порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірки наявності взаємозв`язку продавця та покупця; перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов`язаними особами щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій, які наведені у частині вісімнадцятій статті 58 Кодексу; перевірки особливостей формування вартості окремих видів товарів відповідно до розділу 3 Методичних рекомендацій; перевірки рівня заявленої митної вартості товарів при наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів та їх обґрунтування і документальне підтвердження; перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну; перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів. перевірки наявності прийнятих іншими митницями рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору (контракту) або документа, який його замінює, що й оцінювані товари за результатами спрацювання критерію автоматизованої системи аналізу та управління ризиками; перевірки та аналізу документів, додатково поданих органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою відповідно до статті 53 Кодексу.

При здійсненні заходів, зазначених у попередньому пункті, дозволяється змінювати їх послідовність та обсяг залежно від характеру зовнішньоекономічної операції та результатів аналізу, виявлення та оцінки ризиків за вже проведеними заходами.

За результатами роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадова особа здійснює заходи, передбачені статтею 54 Кодексу.

Положеннями розділу 5 Методичних рекомендацій передбачено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Митна вартість товару за МД №UA204070/2018/112069/2 заявлена декларантом за другорядним методом на рівні 26957,02 грн (еквівалент 850 євро, за офіційним курсом НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення).

При проведенні відповідно до положень ст.54 МК України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, автоматизованою системи управління ризиками за митною декларацією згенеровано обов`язкові до виконання форми митного контролю за індексом 105-2 та 106-2 з повідомленням «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення митної вартості за VIN-кодами: НОМЕР_2, валюта - ЕUR, вартість - 2489,00».

Відповідно до пункту 2 Тимчасового порядку виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України (далі - Тимчасовий порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1077, митне оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України здійснюється у порядку, передбаченому законодавством, з особливостями, визначеними цим Тимчасовим порядком.

Відповідно до пункту 9 Тимчасового порядку, Рішення про проведення перевірки достовірності заявленої фактурної вартості транспортних засобів приймається органом доходів і зборів на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

Для перевірки достовірності заявленої фактурної вартості транспортного засобу орган доходів і зборів використовує індикатор ризику, значення якого для кожного транспортного засобу встановлюється окремо на рівні нижньої межі діапазону вартості транспортних засобів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваному транспортному засобу в країні експорту, з вирахуванням із такої вартості сум податків, що підлягають поверненню у країні експорту у зв`язку з вивезенням (експортом) таких транспортних засобів.

Під час встановлення значення індикатора ризику використовується інформація спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного транспортного засобу.

Якщо заявлена фактурна вартість оцінюваного транспортного засобу є меншою від встановленого індикатора ризику для такого транспортного засобу, проводиться перевірка достовірності заявленої фактурної вартості такого транспортного засобу.

Відповідно до пункту 8 Розділу 2 наказу ДФС України від 11.09.2015 №689 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», які розроблено відповідно до положень Розділів III та XI Митного кодексу України та наказу Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684 (зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 21.08.2015 №1021/27466), у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларування митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться у документах, що підтверджують заявлену митну вартість та відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України здійснює запит додаткових документів.

Крім того, згідно з Розділом 5 наказу ДФС України від 11.09.2015 №689 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», джерелами довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків є, з поміж іншого, і інформація отримана з мережі Інтернет.

За результатами опрацювання документів, долучених до митної декларації, відповідно до положень статей 53, 54, 368 МК України, декларанту направлено письмову вимогу про необхідність подання додаткових документів:

1. касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу;

2. висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;

3. копію митної декларації країни відправлення.

Також наголошено, що відповідно до частини 6 статті 53 МК України декларант має право за бажанням надати інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Декларантом на вимогу органу доходів і зборів надані наступні документи: звіт про оцінку транспортного засобу від 03.01.2019 №8/19 (а.с. 37-41); лист ОСОБА_4 від 03.01.2019 б/н (а.с. 42); лист ОСОБА_1 від 03.01.2019 б/н (а.с. 43-47).

При вивчені додатково наданих декларантом документів встановлений ряд розбіжностей із документами, наданими декларантом до митного оформлення, зокрема:

1) наданий на вимогу митниці Звіт про оцінку від 03.01.2019 №8/19 (далі - Звіт) не може бути використаний у якості підтвердження митної вартості, оскільки не відповідає вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (із змінами та доповненнями), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395) (далі - Методика) а саме: в супереч абзацу «и» пункту 4.4 Методики оцінювачем в з вказано місце проведення огляду колісного транспортного засобу.

- джерело довідкової інформації під номером 3 (електронний довідник) не підлягає перевірці.

2) Додатково наданий лист ОСОБА_4 від 03.01.2019 б/н містить відомості про продавця ОСОБА_4 , громадянин Ізраїлю, зареєстрований за адрескою: АДРЕСА_1 . Разом з цим згідно з рахунком від 19.12.2018 б/н продавцем товару є ОСОБА_4, АДРЕСА_3.

3) Крім того, із додатково наданого листа від ОСОБА_4 від 03.01.2019 б/н та від позивача від 03.01.2019 б/н та рахунку-фактури від 19.12.2018 слідує, що імпортований автомобіль позивачем придбано на території країни Німеччина 19.12.2018, при цьому відповідно до пункту 14 Акту митного огляду при перетині державного кордону України від 22.12.2018, переміщення вказаного автомобіля здійснював ОСОБА_4 , як представник власника, що ставить під сумнів перебування позивача на території країни Німеччина під час придбання даного автомобіля та підписання ним рахунку-фактури від 19.12.2018 у графі зазначення підпису покупця.

Крім того, варто зауважити, що підпис покупця ( ОСОБА_1 ) у рахунку-фактурі від 19.12.2018 є відмінним від підпису ОСОБА_1 , проставленого у листі від 03.01.2019 б/н.

4) Разом з тим, до митного оформлення декларантом позивача також було подано і техпаспорт на імпортований автомобіль, відповідно до якого імпортований автомобіль перебував у власності громадянина ОСОБА_6, АДРЕСА_5 (реєстраційний номерний знак автомобіля НОМЕР_3) до 11.10.2016 та громадянина ОСОБА_5, АДРЕСА_4 (реєстраційний номерний знак автомобіля НОМЕР_5).

Крім того, відповідно до техпаспорта імпортований автомобіль до 20.12.2018 перебував на реєстрації та відповідно і у власності за громадянином Німеччини з місцем проживання у місті Дортмунд, при цьому згідно рахунку-фактури даний автомобіль був придбаний позивачем 19.12.2018. Копія вказаної сторінки техпаспорту позивачем до митного оформлення не надавалась, але була надана лише як додаток до адміністративного позову (а.с. 31-33).

Платіжні документи та копія митної декларації до митного оформлення не надавалися, також вказані документи не були подані позивачем і на вимогу Рівненської митниці ДФС щодо надання додаткових документів.

Разом з тим, в адміністративному позові представник позивача вказує, що процедура консультації не проводилась, оскільки відповідач не надав доказів проведення письмових консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості.

Однак, на вказане твердження представника позивача представник відповідача пояснив, що воно не відповідає дійсності, оскільки ні позивачем, ні його декларантом до Рівненської митниці ДФС звернення щодо проведення письмових консультацій не надходило, як передбачено положеннями статті 21 МК України.

Процедура консультації між Рівненською митницею ДФС та декларантом позивача здійснювалась шляхом направлення декларанту електронного повідомлення про надання додаткових документів, правомірність здійснення зазначеного алгоритму дій підтверджується судовою практикою, зокрема Постановою Верховного Суду України від 10.04.2012 у справі №21-52а12, відповідно до якої митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товарів в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Митниця може вимагати, а суб`єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконання вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Суд зазначає, що при подані митної декларації від 29.12.2018 №UА204070/2018/112069 (поданої до винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості) декларантом позивача відповідно до графи 43 самостійно обрано 6 метод визначення митної вартості.

Враховуючи вищевказані обставини, а також факт ненадання декларантом усіх документів згідно переліку, вказаного у вимозі органу доходів і зборів, у відповідача наявні достатні підстави вважати про надання декларантом неточних та неповних відомостей щодо числових значень складових митної вартості транспортного засобу.

Таким чином, Рівненською митницею ДФС прийняте рішення про коригування митної вартості транспортного від 14.01.2019 №UА204000/2019/000077/2 та митну вартість товару визначено на підставі інформації, згідно форм митного контролю за індексом 105-2 та 106-2 - 2489,00 ЕІЖ (що на момент подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 78936,49 грн).

Випуск транспортного засобу у вільний обіг здійснено за митною декларацією від 16.01.2019 №UА204070/2019/000864 з врахуванням частини 7 статі 55 МК України. Сума додатково нарахованих митних платежів становить 17391,44 грн (за курсом НБУ на день випуску товару у вільний обіг).

Правове регулювання порядку та методів визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, здійснюється розділом III Митного кодексу України і базується на положеннях статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (далі - ГАТТ) та Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 2(а) статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2(b) статті під «дійсною вартістю» розуміється ціна, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів здійснюється згідно положень статті 368 МК України: для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів; при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України; особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості; у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що рішення про коригування митної вартості товарів Рівненської митниці ДФС №UA204000/2019/000077/2 від 14.01.2019 винесене із дотриманням частини другої статті 19 Конституції України та відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем на виконання вимог частини другої статті 77 КАС України та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано, а позивачем не доведено протиправність рішення про коригування митної вартості товарів Рівненської митниці ДФС №UA204000/2019/000077/2 від 14.01.2019, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З огляду на відмову у задоволенні позову у повному обсязі, судові витрати понесені позивачем відповідно до положень ст.139 КАС України стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Рівненської митниці ДФС (вул. Соборна, 104, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 39420640) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено: 16 липня 2019 року.

Суддя О.В. Єфіменко