Рішення № 83038307, 16.07.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року м. Житомир справа № 806/1952/18

категорія 10.2.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо непроведения індексації пенсії з 01 серпня 2009 року по 23 серпня 2017 року відповідно до статті 64 Закону України,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Ухвалою суду від 04.05.2018 відкрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо непроведения індексації пенсії з 24.08.2017 по 23.02.2018 відповідно до статті 64 Закону України.

Ухвалою від 04.05.2018 повернено позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо непроведения індексації пенсії з 01 серпня 2009 року по 23 серпня 2017 року відповідно до статті 64 Закону України.

Постановою Верховного Суду від 19.03.2019 ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 04.05.2019 про повернення позовної заяви в частині позовних вимог скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Адміністративна справа повернулась до Житомирського окружного адміністративного суду 22.05.2019.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 відкрито спрощене позовне провадження в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо непроведения індексації пенсії з 01 серпня 2009 року по 23 серпня 2017 року відповідно до статті 64 Закону України.

Копію ухвал позивач та відповідач отримали 31.05.2019, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відділом документального забезпечення суду 18.06.2019 зареєстровано відзив на позовну заяву. Вказує, що підстави для проведення індексації пенсії позивачу можуть виникнути лише після настання певних обставин, а не після можливого проведення перерахунку за рішенням суду. Вказує, що вимога позивача щодо індексації пенсії не підлягає задоволенню, оскільки позивач є самозайнятою особою, а тому в першу чергу проводиться індексація його доходу отриманого від зайняття адвокатською діяльністю, і в разі якщо розмір індексації доходу не перевищує прожиткового мінімуму для працездатної особи, тоді проводиться індексація пенсії. Просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 20 червня 2019 року витребувано у ОСОБА_1 належні докази, пояснення того, чи відносився ОСОБА_1 у період із 01.08.2009 - 25.01.2011 та із 08.08.2017 по 23.08.2017 до непрацюючих пенсіонерів. Зобов`язано ОСОБА_1 надати витребувану судом інформацію в строк до 04 липня 2019 року .

До суду 05.07.2019 надійшла відповідь на відзив у якому позивач вказує, що у період із 19.05.2011 і по даний час є особою, яка проводить професійну діяльність (адвокат).

Відділом документального забезпечення суду 05 липня 2019 року зареєстровано пояснення ОСОБА_1 у яких останній вказує, що у період із 01.08.2009 по 30.11.2010 не займався будь-якими видами діяльності, із 01.12.2010 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, 09.05.2011 отримав Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та став на облік як самозайнята особа. Вказує, що із 08.08.2017 припинив свою діяльність як фізична особа-підприємець. До пояснень додано: копію Свідоцтва про державну реєстрацію ФОП, копію опису документів, що надаються для припинення підприємницької діяльності, витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, витяг з ЄДРПОУ.

До суду 12 липня 2019 року та надійшли пояснення відповідача.

Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з таких підстав.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Встановлено, що ОСОБА_1 із 01.08.2009 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Позивач у поясненнях, що надійшли до суду 05.07.2019 (вх. №16060/19) вказує, що у період із 01.08.2009 по 30.11.2010 не займався будь-якими видами діяльності. Основний дохід - пенсія.

У період із 01.12.2010 по 08.08.2017 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, КВЕД 69.10 "Діяльність у сфері права". Із 19 травня 2011 року, після отримання Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, став на облік в органах ДФС, як самозайнята особа.

Постановою Брусилівського районного суду Житомирської області від 07.11.2017 у справі №275/731/17, яка скасована в частині постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2018 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" №900-VIII від 23 грудня 2015 року, ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" №988 від 11 листопада 2015 року, починаючи з 01 січня 2016 року, на підставі довідки голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 27 червня 2017 року №85/598.

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою у якій просить здійснити перерахунок та виплату проіндексованої з урахуванням рівня інфляції пенсії, починаючи з 01.08.2009 (а.с. 19).

Листом №Н-1461 від 27.03.2018 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило ОСОБА_1 про те, що на підставі заяви від 23.02.2018 проведено індексацію пенсії. Зазначено, що на виконання вимог Постанови КМУ від 21.02.2018 №103 та на підставі довідки виданої ліквідаційною комісією УМВС в Житомирській області, з 01.01.2016 проведено перерахунок пенсії. Вказано, що пенсія з 01.01.2016 індексації не підлягає. (а.с. 21 )

Вважаючи таку відмову необґрунтованою та протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Щодо відмови у здійсненні індексації пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2009 по 01.03.2012 з посиланням на отримання надбавка на утримання непрацездатного члена сім`ї в розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Відповідач у письмових поясненнях вказує, що у вказаний період позивачу до пенсії була встановлена надбавка на утримання непрацездатного члена сім`ї в розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, яка змінювалась щорічно у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму затвердженого Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Вказана надбавку позивач отримував до 01.03.2012, тому пенсія в цей період індексації не підлягала.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою КМУ від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).

Згідно зазначеного Порядку №1078 (в редакції, чинній у спірний період ) Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держкомстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

В п.2 Порядку №1078 (в редакції, чинній у спірний період ) визначено, що Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії.

Згідно п.3 Порядку №1078 (в редакції, чинній у спірний період ) до об`єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема: соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму; тимчасова державна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме; мінімальний розмір допомоги по безробіттю; державна соціальна допомога інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам; державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державна соціальна допомога на догляд; щомісячна грошова допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним; компенсаційна виплата, що призначається непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, що обслуговуються соціальними службами).

Встановлено, що позивачу, відповідно до ст. 16 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у спірний період нараховувалась надбавка до пенсії, як непрацездатному пенсіонеру, який має на своєму утриманні непрацездатного члена сім`ї та яка входить до розміру пенсії.

Суд, відмічає, що вказана надбавка до пенсії позивача, яка визначається залежно від прожиткового мінімуму, не підлягає індексації відповідно до п.3 Порядку №1078.

Таким чином, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму не відносяться до об`єктів індексації, що виключає їх врахування відповідно й під час здійснення індексації відповідних доходів громадян.

Враховую викладене, суд вважає, що непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 з посиланням на виплату надбавки на утримання непрацездатного члена сім`ї в розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність - є протиправним.

Щодо твердження представника відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву, що оскільки позивач здійснював адвокатську діяльність, тобто є самозайнятою особою, а тому пенсія підлягає індексації після проведення індексації доходу, отриманого від зайняття адвокатською діяльністю.

З матеріалів справи, зокрема Єдиного реєстру адвокатів України (витяг від 18.05.2018) вбачається, що ОСОБА_1 здійснює індивідуальну адвокатську діяльність згідно свідоцтва НОМЕР_2 від 19.05.2011 (а.с. 53).

У період із 02.12.2010 по 08.08.2017 ОСОБА_1 перебував на податковому обліку як фізична особа-підприємець, вид діяльності: адвокатська діяльність. (т. 1 а.с.114-119).

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VІ (далі - Закон №5076), адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з ст.13 Закону №5076, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Відповідно до п.14.1.226 ст.14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінників, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Як передбачено абз.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» взяття на облік осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, зокрема тих, що займаються адвокатською діяльністю, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Особа, яку внесено до реєстру страхувальників, вважається працюючою з дати, що зазначена в реєстрі, як дата взяття на облік платника єдиного внеску.

Пунктом 178.1 ст. 178 Податкового кодексу України встановлено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у фіскальних органах за місцем постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік відповідно до ст. 65 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 31 та частини 7 статті 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» відомості як про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю так і про припинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Отже, особа, яку внесено до реєстру страхувальників, вважається працюючою з дати, що зазначена в реєстрі, як дата взяття на облік платника єдиного внеску.

Статус непрацюючої особи набувається за умови зняття такої особи з обліку податкових органів, так і зупинення або припинення ним права на зайняття адвокатською діяльністю відповідно до статей 31, 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

При аналізі вищенаведених норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що поняття фізичної особи-підприємця та особи, яка провадить незалежну професійну діяльність (у даному випадку адвокатську діяльність) не є тотожними, оскільки, відповідно до пункту 14.1.226 статті 14 Податкового кодексу України це різні форми самозайнятості осіб.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2018 року справа №640/17433/14-а (провадження № К/9901/1094/18)

Пунктом 178.1 ст. 178 Податкового кодексу України встановлено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у фіскальних органах за місцем постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік відповідно до ст. 65 цього Кодексу.

Отже, статус непрацюючої особи набувається за умови зняття такої особи з обліку податкових органів, так і зупинення або припинення ним права на зайняття адвокатською діяльністю відповідно до ст.ст. 31, 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Так відмовляючи у здійсненні індексації пенсії позивачу, відповідач посилається на п. 9 Порядку №1078.

Відповідно до п. 9 Постанови №1078, працюючим пенсіонерам в першу чергу індексується сума оплати праці. Індексація пенсії, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачуються замість пенсії, провадиться після індексації суми оплати праці на підставі довідки підприємства, установи, організації, де працює пенсіонер, в якій зазначається розмір оплати праці працюючого пенсіонера, проіндексована її сума і сума індексації.

Підприємства, установи та організації зобов`язані у двотижневий строк після проведення індексації оплати праці подавати органам, які призначають і виплачують пенсію, інформацію про розмір оплати праці працюючого пенсіонера, проіндексовану її суму та суму індексації. На підставі поданої інформації органи, які призначають і виплачують пенсію, державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, щомісячне довічне грошове утримання, що виплачуються замість пенсії, здійснюють перерахунок сум індексації пенсій, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачуються замість пенсії.

Суд зазначає, що у спірний період позивачу не провадилась індексація суми оплати праці на підставі довідки підприємства, установи, організації, оскільки згідно вимог ст. 30 Закону України, від 05.07.2012, № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У той час, статтею 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Отже, поняття гонорару не є тотожним поняттю заробітної плати. Індексація гонорару адвоката клієнтом не здійснюється.

Отже, є протиправною та необґрунтованою відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у здійсненні індексації пенсії ОСОБА_1 з посиланням на те, що індексація пенсії здійснюється після проведення індексації гонорару, отриманого від зайняття адвокатською діяльністю.

У письмових поясненнях, що надійшли до суду 12.07.2019 та у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №Н-1461 від 27.03.2018, ОСОБА_1 проведено індексацію із 01.03.2015 по 31.12.2015.

У якості доказу проведення індексації пенсії ОСОБА_1 за період із березня 2015 року по грудень (включно) 2015 року, відповідачем надано до суду належним чином завірену копію розрахунку на доплату пенсії за пенсійною справою №0603003342, здійсненого 27.03.2018.

Отже, позивачу було здійснено індексацію пенсії за період із 01.03.2015 по 31.12.2015, а тому не підлягає задоволенню позовна вимога в частині стягнення індексації пенсії за вказаний період.

Щодо індексації пенсії позивача із 01.01.2016.

Так із листа Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №Н-1461 від 27.03.2018 вбачається, що основний розмір пенсії, обчислений із 01.01.2016 становить 4428,65 грн.

Відповідачем не заперечується, що із 01.01.2016 індексація пенсії позивачу не проводилось, однак причини непроведення такої індексації у листі №Н-1461 не наведено.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" №1282-ХІІ від 03.07.1991 р. індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, і які не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат).

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (в редакції, що діяла станом на 01.01.2016) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено з матеріалів справи, розмір фактично отриманої пенсії позивача із 01.01.2016 становить 4428,65 грн, та не збільшувався за рахунок індексаційних сум наростаючим підсумком.

Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" №1078 від 17.07.2003 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

При цьому, прожитковий мінімум для непрацездатних осіб змінювався і відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік" з 01.01.2016 прожитковий мінімум для непрацездатних осіб становив 1074 грн., з 01.05.2016 - 1130 грн., з 01.12.2016 - 1247 грн.

Таким чином, відповідач протиправно зупинив нараховування індексації пенсії на рівні 2015 року, оскільки такі дії суперечить положенням ст.2 та ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та п.1-1 та п.4 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" №1078 від 17.07.2003

Суд відмічає, що відповідачем не надано до суду доказів проведення перевірки щодо індексації отриманого позивачем доходу та доказів того, що розмір індексації доходу ОСОБА_1 перевищує прожитковий мінімум для працездатної особи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Разом з тим, суд відмічає, що суд не наділений повноваженням здійснювати розрахунок індексації пенсії та перевіряти правильність розрахунку індексації пенсії, яка здійснена позивачем, оскільки це відноситься до дискреційних повноважень відповідача.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст.267 КАС України суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 267 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд ураховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням постанови в даній справі.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо непроведения індексації пенсії ОСОБА_1 із 01 серпня 2009 року по 28 лютого 2015 року та із 01.01.2016 по 23 серпня 2017 року відповідно до статті 64 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7,Житомир,10003, код ЄДРПОУ 13559341) на підставі статті 64 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" провести індексацію пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за період із 01 серпня 2009 року по 28 лютого 2015 року та із 01 січня 2016 року та виплатити суму індексації.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складено у повному обсязі: 16 липня 2019 року.

Суддя О.В. Лавренчук