Рішення № 83037403, 16.07.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/4331/19

Провадження № 2/344/2638/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

10 липня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Татарінової О.А.,

за участю секретаря Бухвак І.С.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Представник Івано-Франківської міської ради звернувся до Івано-Франківського міського суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 34916,70 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати. В обґрунтування якого зазначив, що 28.09.2017 року інспекторами самоврядного контролю управління земельних відносин виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 на предмет дотримання вимог земельного законодавства - наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, у відповідності до вимог ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Положення про здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель в м. Івано-Франківську, затвердженого рішенням сесії Івано-Франківської міської ради від 28.08.2014 року № 1508-47.

Згідно з акту № 123 від 28.09.2017 року ОСОБА_1 протягом 2014-2017 років не декларую та не сплачує кошти за користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_3 . На підставі наведеного просив суд стягнути з ОСОБА_1 На користь Івано-Франківської міської ради 34916,70 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати та 1762 грн. судового збору.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву, за змістом якої підтримує позовні вимоги та просить розглянути справу за відсутності позивача, проти винесення заочного рішення не заперечив.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Жодних заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву, від відповідача не надійшло.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини свої неявки в судове засідання не повідомив, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України на місці ухвалив про заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що між сторонами виник спір та склалися правовідносини з приводу відшкодування шкоди, завданої використанням землі без правовстановлюючих документів.

Земельні правовідносини, зокрема пов`язані із користуванням землею, регулюються Конституцією України,Земельним кодексом України,Законом України "Про оренду землі",Цивільним кодексом України, іншими Законами України, постановами Кабінету Міністрів України у випадках, передбачених законом, а також договором оренди землі.Стаття 13 Конституції України, серед іншого визначає, що земля, яка знаходяться в межах території України, є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією. В силу приписівстатті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до статей 125 та 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". При цьому, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.Відповідно до частини другоїстатті 792 ЦК Українивідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, єЗакон України "Про оренду землі" від 06.10.1998 р. з наступними змінами (далі -Закон № 161-XIV).

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідосини.

Актом № № 123 від 28.09.2017 року ОСОБА_1 протягом 2014-2017 років не декларую та не сплачує кошти за користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_3 .

В процесі підготовки документів до обстеження, збору необхідної інформації та проведення обстеження встановлено наступне.

Відповідно до копії договору купівлі продажу власником нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 є ОСОБА_1 .

В Департаменті комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради відсутня інформація про наявність документів на право користування обстежуваною ділянкою, зокрема що стосується укладеного (діючого) договору оренди.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК Українизастосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Про це, зокрема, зазначено у висновку, сформульованому Верховним Судом України у постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13).

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 922/207/15).

Такі ж правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №629/4628/16-ц.

Відповідно до розрахунку суми безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок комунальної власності сума недоодержаного територіальною громадою м. Івано-Франківська доходу визначається збитками, які нанесені міській раді за час фактичного використання земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 становить 34916,70 грн.

Аналізуючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та з відповідача ОСОБА_1 , як користувача земельної ділянки, на користь Івано-Франківської міської ради, як власника земельної ділянки, в порядку ст.1212 ЦК України підлягають стягненню кошти за користування земельною ділянкою в сумі 34 916 гривень 70 копійок за період з 13.02.2016 року по 31.12.2017 року.

На підставі вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1762 грн., понесені позивачем при подачі позову до суду підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22 ЦК України, ст.ст. 125, 126, 152,157, 206 Земельного Кодексу України, ст.1212 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 77-82, 206, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , на користь Івано-Франківської міської ради, місцезнаходження: м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, код ЄДРПОУ 33644700, безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 34 916 (тридцять чотири тисячі дев`ятсот шістнадцять ) гривень 70 копійок за період з 13.02.2016 року по 31.12.2017 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , на користь Івано-Франківської міської ради, місцезнаходження: м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, код ЄДРПОУ 33644700, витрати по оплаті судового збору в розмірі 1762 гривні 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: Івано-Франківська міська рада, місцезнаходження: м.Івано-Франківськ, вул. Грушевського,21, код ЄДРПОУ 33644700.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 .

Суддя Татарінова О.А.