Ухвала суду № 83031040, 16.07.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/22044/17

Провадження № 2з/522/402/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року Приморський районний суд м. Одеси у складі

головуючого - судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Соболевій О.М.,

розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Одеської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру та визнання права власності на квартиру,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Одеської міської ради, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру та визнання права власності на квартиру.

У поданій до суду заяві позивач просив в порядку забезпечення позову до вирішення справи заборонити вчинення реєстраційних дій у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо квартири АДРЕСА_1 .

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що після скасування заочного рішення, відповідач знову зареєстрував за собою право власності на спірну квартиру та змінив замки, що ставить під загрозу виконання рішення суду у випадку повторного задоволення позову.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Бабійчук І.В. надала заперечення на заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову у повному обсязі, посилаючись на те, що позивач не надала жодного доказу наявності у відповідача наміру відчужити спірну квартиру, ОСОБА_2 поновив своє право власності на спірну квартиру 20 березня 2019 року та станом на 27 червня 2019 року необтяжена квартира й досі перебуває у власності відповідача.

В судове засіданні 16.07.2019 року сторони не з`явились, про час слухання справи повідомлені належним чином.

Від представника відповідача надійшла заява про розгляд заяви про забезпечення позову у його відсутність.

Суд, вивчивши матеріали справи, заяву про забезпечення позову, вважає, що у її задоволенні слід відмовити на підставі нижченаведеного.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частинами 1, 2 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

При цьому із заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач проситьзаборонити вчинення реєстраційних дій у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо квартири АДРЕСА_1 , але не надала жодного доказу наявності у відповідача наміру відчужити квартиру.

Наданий позивачем талон-повідомлення № 039275 про реєстрацію заяви за № 21175 в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Приморського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області не містить будь-яких даних, які свідчили б про обґрунтованість тверджень позивача стосовно наявності ризиків вибуття спірної квартири із володіння відповідача.

Також судом було досліджено відповідь Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області за вих. №36-Б-144/аз від 26.06.2019 р., з якої вбачається, що заява №21175 від 16.05.2019 р. зареєстрована за повідомленням гр. ОСОБА_3 про зламані та відкриті вхідні двері квартири за адресою: АДРЕСА_2 . В ході відпрацювання заяви №21175 від 16.05.2019 р., встановлено, що між заявником гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вбачаються цивільно-правові відносини, які необхідно вирішувати в судовому порядку.

Відтак, суд приходить до висновку, що реєстрація заяви № 21175 від 16.05.2019 р. не є доказом наміру відчужити квартиру.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У справі FOGARTY v. THE UNITED KINGDOM (заява 37112/97), рішення від 21/11/2001 (параграфи 33, 34, 35) Європейський Суд зазначив, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд також виходить з того, що заявником не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 2 ст. 149 ЦПК України.

Заходи забезпечення позову не повинні порушувати принципу змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

На підставі наведеного суд дійшов висновків про те, що заявником не доведена необхідність забезпечення позову, також недоведене існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а тому суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 149-153, 260, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Одеської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру та визнання права власності на квартиру відмовити у повному обсязі.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя