Ухвала суду № 83030717, 11.07.2019, Арцизький районний суд Одеської області

Справа № 492/1170/19

Провадження № 1-кс/492/529/19

У К Р А Ї Н А

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

11 липня 2019 року м.Арциз

Слідчий суддя Арцизького районного суду Одеської області Варгаракі С.М., за участю секретаря судового засідання Богдан А.І., за участю прокурора Завгороднього І.В., Немцева Є.Г., захисника-адвоката Старенкова О.Ю., підозрюваного ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду клопотання прокурора Військової прокуратури Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України Завгороднього І.В.про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

З клопотання вбачається, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України при наступних обставинах.

Так, з 29 грудня 2019 року на посаді старшого офіцера відділення призову Арцизького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - РТЦК та СП) проходить військову службу молодший лейтенант ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 68 Конституції України, ОСОБА_2 зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України.

Згідно з вимогами ст. ст. 1, 8 Закону України «Про державну службу», державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Статтею 3 цього Закону передбачено, що його дія поширюється на державних службовців - військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених до вимог закону.

Відповідно до вимог ст. 8 вищевказаного Закону, державний службовець зобов`язаний у тому числі: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби.

Згідно з п. «г» ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктами відповідальності за вчинення корупційних правопорушень є уповноважені на виконання функцій держави військові посадові особи Збройних Сил України, які в установленому законом порядку притягаються до кримінальної відповідальності.

Підпунктом «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що суб`єктами відповідальності за вчинення корупційних правопорушень є державні службовці.

Окрім того, приміткою до ст. 364 КК України визначено, що службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, якими особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Згідно з ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, наказів командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати негідних вчинків.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» військові комісаріати, являючись структурним підрозділом Збройних Сил України, знаходяться у підпорядкуванні центрального органу виконавчої влади і військового управління - Міністерства оборони України.

Відповідно до функціональних обов`язків офіцера відділення призовуАрцизького РТЦК та СП, затверджених військовим комісаром Арцизького РТЦК та СП від 23 квітня 2019 року, молодший лейтенант ОСОБА_2 відповідає, у тому числі: за ведення персонально-якісного обліку призовників, своєчасне оформлення взяття на військовий облік призовників і зняття їх з обліку; ведення обліку призовників, які одержали відстрочку від призову і здійснювати контроль за своєчасним поданням документів, які підтверджують право на відстрочку, проводити взяття на військовий облік та зняття з військового обліку призовників на підставі письмової заяви, поданої на ім`я військового комісара тощо.

Таким чином, молодший лейтенант ОСОБА_2 постійно обіймає посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, тобто є військовою службовою особою.

ОСОБА_2 , при вступі до лав Збройних сил України, відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», склав Військову присягу на вірність народу України та присягнув бути вірними та відданими українському народові, непохитно стояти на сторожі свободи і незалежності української держави, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок та неухильно дотримуватися Конституції та законів України.

Перебуваючи на вказаній посаді ОСОБА_2 знав та розумів, що відповідно до пункту 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999, на нього, у тому числі, покладено обов`язки додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

ОСОБА_2 знав та розумів, що відповідно до статей 3 і 22 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VII, військовим посадовим особам Збройних Сил України заборонено використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

Однак, діючи в порушення наведених вимог законів, молодший лейтенант ОСОБА_2 як військова службова особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину при наступних обставинах.

ОСОБА_2 достовірно знаючи осіб, які перебувають на обліку як призовники в Арцизькому РТЦК та СП, вирішив схиляти їх шляхом вимагання до надання йому неправомірної вигоди за вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на строкову військову службу.

Плануючи злочин, до його підготовки та вчинення ОСОБА_2 залучив раніше знайомого колишнього працівника Арцизького РТЦК та СП- ОСОБА_1 , з яким розподілив ролі.

Так, ОСОБА_2 повинен був схиляти громадян призовного віку шляхом вимагання до надання йому неправомірної вигоди за вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на строкову військову службу та подальший не призов на строкову військову службу до Збройних Сил України.

В свою чергу, ОСОБА_1 повинен був безпосередньо отримувати неправомірну вигоду від громадян призовного віку, які погоджувались на незаконну вимогу ОСОБА_2 та в подальшому передавати її останньому.

Так, з 2015 року у м. Білгород-Дністровський Одеської області фактично проживає громадянин України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та перебуває на обліку як призовник в Арцизькому РТЦК та СП.

Разом з тим, у м. Арциз проживає ОСОБА_1 , який у 2013 році працював у Арцизькому РВК Одеської області та який на теперішній є депутатом Арцизької районної ради VII скликання.

На початку травня 2019 року, ОСОБА_3 звернувся до Арцизького РТЦК та СП з метою зняття з військового обліку та зміни свого місця реєстрації, де йому невстановлений співробітник вказаного районного військового комісаріату запропонувала звернутись з цим питанням до ОСОБА_1 та вказала номер телефону останнього.

06 травня 2019 року ОСОБА_3 зателефонував за наданим номером телефону, в ході телефонної розмови ОСОБА_1 , діючи на виконання вищезазначеного плану з ОСОБА_2 , повідомив, що може вирішити вказане питання так як раніше працював в Арцизькому РТЦК та СП, але при цьому їм необхідно зустрітись.

20 травня 2019 року приблизно о 12 год. в ході особистої зустрічі

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , яка відбулась у м. Арциз Одеської області, останній повідомив, що вказане питання він вирішить через свого знайомого, який проходить військову службу в Арцизькому РТЦК та СП на посаді старшого офіцера відділення призову - ОСОБА_2 , однак за вирішення вказаного питання йому, тобто - ОСОБА_1 необхідно надати неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів, тобто почав вимагати неправомірну вигоду.

У разі його відмови від надання неправомірної вигоди, ОСОБА_3 буде призвано на строкову військову службу.

Не маючи іншого вибору, ОСОБА_3 погодився на надання неправомірної вигоди на умовах, визначених ОСОБА_1 .

Разом з тим, ОСОБА_1 повідомив, що у період з квітня по червень 2019 року триває призов на строкову військову службу придатних за станом здоров`я до військової служби осіб, тому йому необхідно звернутись до Арцизького РТЦК та СП після закінчення призову, тобто у липні 2019 року.

Так, 08 липня 2019 року ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_1 та домовився про особисту зустріч.

В подальшому, того ж дня, під час особистої зустрічі ОСОБА_3 та

ОСОБА_1 , яка відбулась у м. Арциз Одеської області біля Арцизького РТЦК та СП за адресою: Одеська область, м . Арциз , вул. 28 Червня 137, ОСОБА_3 сів у автомобіль Шевроле Лачетті чорного кольору, де ОСОБА_1 повідомив, що призов на строкову військову службу закінчився, однак після зняття з військового обліку з Арцизького РТЦК та СП його буде направлено м. Одеси для постановки на військовій облік та в подальшому буде направлено для проходження строкової військової служби в Збройні Сили України. Однак, оскільки у ОСОБА_3 є малолітня дитина віком до 3 років, йому необхідно вирішити питання щодо надання відстрочки на призов на строкову військову службу, але вказане питання необхідно вирішувати через нього тобто ОСОБА_1 шляхом надання йому неправомірної вигоди, яку він повинен в подальшому передати ОСОБА_2 .

Після цього, ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_2 та повідомив, що знаходиться біля Арцизького РТЦК та СП.

Через декілька хвилин з Арцизького РТЦК та СП вийшов ОСОБА_2 та підійшов до ОСОБА_1 . Після особистої розмови, яка відбулась між останніми, ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_3 та повідомив, що його питання вирішено позитивно та останньому необхідно надати ОСОБА_1 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 300 доларів США та прибути 09 липня 2019 року о 08 год. 00 хв. до Арцизького РТЦК та СП та передати вказані вище грошові кошти.

В подальшому, 09 липня 2019 року приблизно о 08 год. 15 хв., перебуваючи у м. Арциз Одеської області біля автомобіля марки «Chevrolet Lacetti», державний номер НОМЕР_1 , за адресою: Одеська область, м. Арциз, площа Соборна 2а/1, відповідно до розробленого ОСОБА_2 плану та на виконання вказівок останнього, ОСОБА_1 будучи обізнаним у протиправній діяльності ОСОБА_2 щодо вимагання неправомірної вигоди від громадянина ОСОБА_3 за надання відстрочки від призову строком на 3 роки, виконуючи роль пособника злочинних дій ОСОБА_2 , одержав від ОСОБА_3 для подальшої передачі ОСОБА_2 раніше обумовлену суму неправомірної вигоди у сумі 300 доларів США (що відповідно до офіційного курсу НБУ становить 7680 грн.), за надання ОСОБА_2 відстрочки від призову строком на 3 роки ОСОБА_3 .

В подальшому, приблизно о 08 год. 33 хв. того ж дня, ОСОБА_1 прибув до Арцизького РТЦК та СП де у вказаному вище автомобілі за адресою: Одеська область, м. Арциз, вул. 28 червня, 137, передав отримані від ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 300 доларів США (що відповідно до офіційного курсу НБУ становить 7680 грн.) молодшому лейтенанту ОСОБА_2 , після чого останній розподілив отриману неправомірну вигоду, передавши за вчинення пособництва у цих протиправних діях ОСОБА_2 частину отриманої неправомірної вигоди у розмірі 100 доларів США.

В подальшому, приблизно о 08 год. 35 хв. ОСОБА_2 та пособника ОСОБА_1 затримано працівниками правоохоронних органів, а їх злочинну діяльність припинено.

Під час проведення огляду місця події за адресою:

Одеська область, м. Арциз, вул. 28 Червня 137 , ОСОБА_2 добровільно видав неправомірну вигоду - грошові кошти у сумі 200 доларів США, які під час огляду з використанням лампи ультрафіолетового випромінювання мали характерне світіння жовто-зеленного кольору.

В подальшому, в ході особистого обшуку ОСОБА_1 виявлено та вилучено у гаманці коричневого кольору, який знаходився в барсетці чорного кольору, яка знаходилась при ньому 1 купюру номіналом 100 доларів США серії та номеру KB72102130L, яку було поміщено до конверту білого кольору, опечатано печаткою «Для пакетів №2» військової прокуратури Білгород-Дністровського гарнізону та скріплено підписами затриманого, захисників, понятих та учасників.

За даними фактами 15.05.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019161020000021внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_1 , мотивуючи клопотання тим, що підозрюваний, перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на хід досудового розслідування, впливати на покази свідків, що не надасть можливості забезпечення виконання процесуальних рішень та свідчить про неможливість запобігання вищезазначених ризиків застосуванням більш м`яких запобіжних заходів.

Прокурор Завгородній І.В. підтримав клопотання, просив його задовольнити та обрати запобіжний захід у вигляді тримання, заперечував проти обрання більш м`якого запобіжного заходу.

Прокурор Немцов Є.Г. підтримав клопотання, просив його задовольнити з підстав викладених у клопотанні та обрати запобіжний захід у вигляді тримання, заперечував проти обрання більш м`якого запобіжного заходу та зазначив, що КПК України передбачено, що для обрання запобіжного заходу має бути наявні достатні підстави вважати, що ризик або ризики передбачені ст. 177 КПК України, існують, а метою застосування запобіжного заходу є саме запобігання підозрюваному вчинити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підозрюваний ОСОБА_1 заперечував проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив задовольнити клопотання свого захисника про обрання більш м якого запобіжного заходу.

Захисник-адвокат ОСОБА_1 - Старенков О.Ю. заперечував проти задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою оскільки протоколи допиту свідків були заповнені співробітниками прокурату, а не свідками, а також на стан здоров`я підозрюваного та просив суд відмовити у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання в порядку ч. 4 ст. 194 КПК України.

Дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що клопотання старшого слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.

Слідчим суддею встановлено, що 15.05.2019 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019161020000021внесені відомості про кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та розпочате досудове розслідування.

09.07.2019 р. згідно ст. 208 КПК України, ОСОБА_1 було затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.

10.07.2019 р. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.

Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному є запобігання ризикам та забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, що підтверджується наданими слідчим матеріалами. Слідчим надано достатньо доказів, які є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним ризикам. Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК Українизапобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

На підставі представлених матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, слідчий суддя вважає, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного ОСОБА_1 , оскільки перспектива кримінального покарання йому у вигляді позбавлення волі на певний строк є реальною.Тому, з урахуванням особи підозрюваного, його віку та стану здоров`я, майнового стану, обставин кримінального правопорушення (злочину) і тяжкості покарання за цей злочини, а також те, що підозрюваний ОСОБА_1 перебуваючи на волі, має реальну можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Оскільки ОСОБА_1 працював раніше в Арцизькому РТЦК та СП, має тісні зв`язки з службовими та посадовими особами вказаного РТЦК та СП може особисто або опосередковано негативно впливати на хід досудового слідства та судового розгляду, через прохання іншим свідкам по даному кримінальному провадженню з приводу надання чи складання тих чи інших документів, а також впливу на громадян, які є та можуть бути свідками у цьому провадженні. Також, є достатні підстави вважати, що обрання відносно ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, це в подальшому дасть можливість останньому незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та вчинити спроби переховування від органів досудового розслідування та суду, що в цілому може негативно вплинути та стати перешкодою у встановленні істини у вказаному кримінальному провадженні. Крім того, ОСОБА_1 раніше працював в органах міліції, на теперішній час є депутатом Арцизької районної ради має тісні зв`язки з особами які обіймають різні посади в органах державної влади, які зможуть сприяти в переховуванні від слідства та суду.

Щодо заперечень та клопотання про обрання більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання сторони захисту, слідчий суддя зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Таким чином під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу прокурор має довести обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; а також недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як вбачається з практики застосування Європейским судом з прав людини пункту 3 ст. 5 Конвенції після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою; до тогож такі підстави мають бути чітко наведені (пункт 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлов проти України»)

Крім того як було зазначено у Рішенні Конституційного суду України обґрунтованість застосування запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, зокрема домашнього арешту та тримання під вартою, має піддаватися судовому контролю через певний проміжок часу, періодично об`єктивним та неупередженим судом на переметом перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються, у тому числі при закінченні досудового розслідування, коли деякі ризики вже можуть зникнути (абзац тринадцятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення КСУ від 23 листопада 2017 року №1-р/2017)

З вище наведеного вбачається, що для обрання запобіжного заходу окрім обґрунтованої підозри достатньо наявності підстав вважати, що підозрюваний може вчинити дії передбачені ст. 177 КПК України та лише після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для існування ризиків які передбачені ст. 177 КПК України.

Крім того слід зазначити, що обґрунтованість застосування запобіжних заходів має піддаватися судовому контролю через певний проміжок часу, періодично об`єктивним та неупередженим судом на переметом перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються, у тому числі при закінченні досудового розслідування, коли деякі ризики вже можуть зникнути. Такий порядок визначений ст.ст. 199, 200, 201 КПК України.

Таким чином зважаючи на те, що прокурором під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було доведено наявність обґрунтованої підозри, наявності достатніх підстав вважати, що ризики передбачені ст. 177 КПК України на теперішній час існують та те що більш м`який запобіжний захід не може бути застосованим зважаючи на наявні ризики, клопотання захисника про обрання більш м`якого запобіжного заходу в порядку ч. 4 ст. 194 КПК України задоволенню не підлягає.

Слідчий суддя не приймає до уваги посилання захисника на неможливість поміщення підозрюваного під варту у зв`язку зі станом здоров`я, з наступних підстав.

Захисником у судовому засіданні було надано запит з відміткою до Арцизкої ЦРЛ щодо стану здоров`я підозрюваного, проте відповідь на вказаний запит вчасно не отримав. Також за клопотанням захисника у судовому засіданні було досліджено копію книги виклику лікаря відповідно до якої підозрюваному декілька разів викликався лікар до ІТТ № 8 ГУНП в Одеські області.

Згідно ст.49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров`я та медичну допомогу.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув`язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я. Порядок надання ув`язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув`язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров`я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок взаємодії установи виконання покарань з закладами охорони здоров`я врегульований спільним Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України № 239/5/104 від 10 лютого 2012 року, про затвердження «Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту» (надалі - Порядок № 239/5/104).

Відповідно п. 2.3 Порядку № 239/5/104 медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров`я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.

Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров`я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування.

У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров`я.

Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Оскільки захисником та підозрюваним не надано жодних доказів які б свідчили про неможливість тримання підозрюваного під вартою та з зважаючи на положення Закону України «Про попереднє ув`язнення» та Порядку № 239/5/104, якими чітко передбачено порядок медичного огляду та поміщення осіб, відносно яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до медичної установу у зв`язку зі станом здоров`я, слідчий суддя приходить до висновку, що заперечення захисника не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Крім того слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України Підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Щодо заперечень захисника, щодо невірності складання протоколу допиту свідків прокурором, а не свідками власноруч, слід зазначити наступне.

Ч. 1 ст. 103 КПК України передбачено форми фіксування кримінального провадження, а саме процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися: 1) у протоколі; 2) на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; 3) у журналі судового засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 КПК України у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі.

Відповідно до ч. ч ст. 104 КПК України протокол складається з:

1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце, час проведення та назву процесуальної дії; особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім`я, по батькові, посада); всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання); інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання;

2) описової частини, яка повинна містити відомості про: послідовність дій; отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи; 3) заключної частини, яка повинна містити відомості про: вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації; спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу; зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 104 КПК України перед підписанням протоколу учасникам процесуальної дії надається можливість ознайомитися із текстом протоколу.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 КПК України протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ч. 2 ст. 106 КПК України до складу слідчої (розшукової) дії входять також дії щодо належного упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для перевірки результатів процесуальної дії.

З вище наведеного вбачається, що протокол це одна з форм фіксування кримінального провадження, який складається саме слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, якій надається для ознайомлення перед підписанням учасникам процесуальної дії. Таким чином доводи захисника не ґрунтуються на закони та не приймаються слідчим суддею.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.

Крім того, враховуючи положення ч. 4 ст.183 КПК України, а також обставини вчиненого кримінального правопорушення, беручи до уваги, що кримінальне правопорушення (злочин) вчинено без застосування насильства, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи викладене, обставини вчиненого кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави підозрюваному у розмірі двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст. 177-178, 183, 186, 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Військової прокуратури Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України Завгороднього І.В.про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_1 - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням його в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор».

Строк дії ухвали слідчого судді становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту фактичного затримання, передбаченого ст. 209 КПК України, тобто з 08:38 години 09 липня 2019 року. Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію о 08:38 годині 07 вересня 2019 року.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто станом на 11.07.2019 року - 501 750 (п`ятсот одна тисяча сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу. Підозрюваний, обвинувачений звільняються з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибути до органу досудового розслідування за вимогою слідчого, прокурора або суду;

2) не відлучатися з Арцизького району Одеської області, без дозволу слідчого, прокурора, суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця мешкання.

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному (обвинуваченому), що відповідно до ч.ч.8, 10, 11 ст.182 КПК України у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за згодою заставодавця.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити підозрюваному ОСОБА_1 негайно після її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено 16 липня 2019 року о 08 год. 30 хв.

Слідчий суддя

Арцизького районного суду С.М. Варгаракі