Рішення № 83023040, 15.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 липня 2019 року № 826/10760/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Флагман Сіфуд»

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

від 06 липня 2018 року №0035781406,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Флагман Сіфуд» (далі - ТОВ «Флагман Сіфуд») звернулося до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0035781406 від 06 липня 2018 року, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що після проведеної документальної невиїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи у частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів під час митного оформлення товарів «лосось» за митною декларацією від 29 березня 2016 року №125150002/2016/751229 відповідачем складено Акт №840/26-15-14-06-06/39369112 від 22 червня 2018 року.

За висновками Акту від 22 червня 2018 року встановлені порушення з боку ТОВ «Флагман Сіфуд» пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією від 29 березня 2016 року на суму 348 940,55 грн. у зв`язку з різницею вартості товару (риба свіжа або охолоджена «лосось» атлантичний, країна виробництва - Норвегія) від задекларованої під час митного оформлення. Також в Акті зазначено, що при переміщенні через митний кордон України та митному оформленні товару ТОВ «Флагман Сіфуд» надано документи, що містять неправдиві відомості та, як наслідок, занижено митну вартість товару.

На підставі висновків Акту відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06 липня 2018 року, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів у розмірі 436 175,69 грн., у тому числі за основним платежем 348 940,55 грн. та за штрафними санкціями 87 235,14 грн.

Позивач вважає, що висновки, викладені в Акті від 22 червня 2018 року, не відповідають фактичним обставинам, тому не можуть слугувати підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки надана митною адміністрацією Норвегії інформація стосується лише відправників товару, з якими у товариства не було жодних відносин. При цьому відповідачем жодним чином не обґрунтовано, що інформація, яка надійшла у межах міжнародної співпраці від митної адміністрації Норвегії, підтверджує подання позивачем під час митного оформлення товару документів, що містять неправдиві відомості, а відтак обставини заниження митної вартості товару, на його думку, не доведені.

Посилаючись на те, що висновки щодо заниження митної вартості товару базуються на припущеннях, а також на інші обставини, позивач звертається до суду з даним адміністративним позовом та просить його задовольнити.

Ухвалою суду від 19 липня 2018 року відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву.

Від відповідача 20 серпня 2018 року надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що ГУ ДФС у м. Києві з позовними вимогами не погоджується та стверджує, що за оформленою позивачем митною декларацією від 29 березня 2016 року для випуску у вільний обіг надійшов товар - лосось, вагою 17 266,30 кг нетто (20 720 кг брутто), упакований у 797 коробок на дерев`яних палетах. Переміщення вантажу з норвезького міста Флурьо до селища Велика Димерка здійснено латвійським перевізником автомобільним транспортом. Пропуск через митний кордон України вантажу здійснено 29 березня 2016 року в пункті пропуску для автомобільного сполучення «Нові Яриловичі - Нова Гута» в зоні діяльності Чернігівської митниці ДФС. Відповідно до наявних даних в графі 42 митної декларації від 29 березня 2016 року фактурну вартість товару визначено на рівні 69 755,85 євро на підставі поданого до митного оформлення інвойсу від 22 березня 2016 року №182135, що складає 2 044 744,37 грн. в перерахунку за офіційним курсом гривні до долара США станом на 29 березня 2016 року. Митну вартість товару визначено декларантом за резервним методом в порядку статті 64 Митного кодексу України на рівні 2 096 419,78 грн. на підставі попередніх митних оформлень, а саме: на підставі митної вартості, визнаної органом доходів і зборів за митною декларацією від 15 березня 2016 року №125150002/2016/750966. Митна вартість товару була визнана органом доходів і зборів під час митного оформлення, оскільки інша цінова інформація, зокрема, офіційні відповіді митної адміністрації країни експорту на момент митного оформлення була відсутня. На запити ДФС України надійшла певна інформація з Норвегії, згідно якої встановлено, що товар доставлявся безпосередньо від експортера та відправника - Норвегії до імпортера та отримувача - ТОВ «Флагман Сіфуд», тобто митне оформлення товару за митною декларацією від 29 березня 2016 року здійснено шляхом подання органу доходів і зборів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості, необхідні для визначення його митної вартості. За таких обставин, відповідач вважає винесене податкове повідомлення-рішення від 06 липня 2018 року законним, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи з урахуванням наявних у справі матеріалів та ухвалює рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Флагман Сіфуд» з питань дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи у частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів під час митного оформлення товарів «лосось» за митною декларацією від 29 березня 2016 року №125150002/2016/751229, за результатами якої складено Акт від 22 червня 2018 року №840/26-15-14-06-06/39369112.

Згідно з висновками Акту від 22 червня 2018 року перевіркою встановлено, що 29 березня 2016 року позивачем подано та оформлено митну декларацію типу «ІМ 40 ДЕ» №125150002/2016/751229 для випуску у вільний обіг товару, що надійшов на адресу ТОВ «Флагман Сіфуд»: «лосось», вагою 17 266,30 кг. (20 720 кг брутто), упакованого в 797 коробок на дерев`яних палетах.

Згідно СМR від 25 березня 2016 року переміщення вантажу, оформленого за митною декларацією від 29 березня 2016 року №125150002/2016/751229 з норвезького міста Флурьо до селища Велика Димерка здійснено латвійським перевізником SIA VESTAUTO автомобільним транспортом з реєстраційними номерами НОМЕР_1. Пропуск через митний кордон України вантажу здійснено 29 березня 2016 року в пункті пропуску для автомобільного сполучення «Нові Яриловичі - Нова Гута» в зоні діяльності Чернігівської митниці ДФС за попередньою митною декларацією від 28 березня 2016 року №1251/50002/2016/766222. Відповідно до наявних даних в графі 42 митної декларації від 29 березня 2016 року № 125150002/2016/751229 фактурну вартість товару визначено на рівні 69 755,85 євро на підставі поданого до митного оформлення інвойсу від 22 березня 2016 року №182135, що складає 2 044 744,37 грн. в перерахунку за офіційним курсом гривні до долара США станом на 29 березня 2016 року. Митну вартість товару «лосось», оформленого за митною декларацією від 29 березня 2016 року №125150002/2016/751229, визначено декларантом за резервним методом в порядку статті 64 Митного кодексу України на рівні 2 096 419,78 грн. на підставі попередніх митних оформлень, а саме: на підставі митної вартості, визнаної органом доходів і зборів за митною декларацією від 15 березня 2016 року №125150002/2016/750966. В графі 20 митної декларації від 29 березня 2016 року №125150002/2016/751229 задекларовано умови поставки СРТ з пунктом поставки - UA Велика Димерка.

Відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ та главою 8 Митного кодексу України.

Відповідно до частини восьмої статті 264 Митного кодексу України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації, вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Як вбачається з матеріалів справи, митну вартість товару «лосось», оформленого за митною декларацією від 29 березня 2016 року №125150002/2016/751229, визначено ТОВ «Флагман-Сіфуд» із використанням резервного методу визначення митної вартості в порядку статті 64 Митного кодексу України з обґрунтуванням такої вартості, визнаною органом доходів і зборів під час попереднього митного оформлення. Вартість товару, зазначена у поданому до митного оформлення інвойсі від 22 березня 2016 року №182135 була меншою, ніж самостійно визначена ТОВ «Флагман-Сіфуд» митна вартість, заявлена за митною декларацією від 29 березня 2016 року №125150002/2016/751229.

Враховуючи зазначене, митна вартість товару «Лосось», оформленого за митною декларацією від 29 березня 2016 року №125150002/2016/751229, була визнана органом доходів і зборів під час митного оформлення, оскільки інша цінова інформація, зокрема офіційні відповіді митної адміністрації країни-експортеру, на момент митного оформлення була відсутня.

Як зазначає позивач, протиправне встановлення відповідачем обставин заниження митних платежів стало наслідком неправильного визначення митної вартості саме митницею, за що позивач не може нести відповідальності, адже у такому випадку на платника покладається відповідальність за невиконання своїх службових обов`язків працівниками митного органу.

Проте, з аналізу вищезазначених положень митного законодавства випливає, що декларант або уповноважена ним особа, здійснюючи ввіз на митну територію України товарів або транспортних засобів з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації несе повну відповідальність за достовірність відомостей зазначених в ній, в тому числі щодо достовірності митної вартості.

У даному випадку таку відповідальність несе ТОВ «Флагман-Сіфуд», оскільки ним здійснене ввезення та митне оформлення товару - „лосось" за відомостями про визначення митної вартості.

Пунктом 4 частини п`ятої статі 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

Як встановлено пунктом 54.4 статті 54 Податкового кодексу України, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

При цьому, у пункті 54.3 статті 54 Податкового кодексу України визначені умови за яких контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 336 Митного кодексу України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом, серед іншого, направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів. Згідно пункту 1 частини третьої статті 345 Митного кодексу України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Пунктом 2 частини другої статті 351 Митного кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Частиною шостою статті 345 Митного кодексу України передбачено, що результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Відповідно до вимог статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку під час та у місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Як встановлено судом, на запити ДФС України від 19 серпня 2016 року №14450/5/99-99-19-01-16 та від 29 листопада 2016 року №20545/5/99-99-19-01-04-16 листом митної адміністрації Норвегії від 24 травня 2017 року №16/33778-12 надано відповідь стосовно перевірки автентичності документів, на підставі яких було здійснено митне оформлення товару «лосось», ввезеного на митну територію України на адресу ТОВ «Флагман Сіфуд» та оформленого за митною декларацією від 29 березня 2016 року №125150002/2016/751229.

Співставленням даних інвойсів, що стали підставами для митного оформлення митної декларації від 29 березня 2016 року №125150002/2016/751229 та експортної митної декларації від 23 березня 2016 року №101222016035372 відповідачем встановлено:

- згідно інвойсу від 22 березня 2016 року №182135, поданого митним органом України до митного контролю при оформленні митної декларації від 29 березня 2016 року №125150002/2016/751229, продавцем зазначено компанію «Weldon&OXFORD LP» Велікобританія, покупцем - ТОВ «Флагман Сіфуд», вартість товару «лосось sup 5-6 кг/шт…» та «лосось ord 5-6 кг/шт.) визначено на рівні 4,04 євро за 1 кг.;

- згідно інвойсу від 22 березня 2016 року №182135, поданого митним органом Норвегії до митного контролю при оформленні митної декларації від 23 березня 2016 року №101222016035372, продавцем зазначено компанію «SEABORN AS» (Норвегія), покупцем - SIA «KRASTS INVESTS» (Латвія), вартість товарів «лосось sup 5-6 кг/шт….» визначено на рівні 7,60 євро за 1 кг. та «лосось ord 5-6 кг/шт… визначено на рівні 7,44 євро за 1 кг.

Отже, відповідно до експортної митної декларації від 23 березня 2016 року №101222016035372 та інформації, наданої митною адміністрацією Норвегії листом від 24 травня 2017 року №16/33778-12, товар «риба лосось (Salmo Salar), аквакультура (Farmed), охолоджений, з головою, патраний, дата виготовлення: 22 березня 2016 року, термін зберігання: 16 днів; розміри: ord 5-6 кг/шт.., чиста вага нетто - 1157,00 кг; sup 5-6 кг/шт.., чиста вага нетто - 16109,30 кг; загальна чиста вага нетто - 17266,30 кг; виробник - SF-222; торговельна марка - немає даних; країна-виробник - NO, упакований в 797 картонних коробок; країна походження та відправлення - Норвегія», ідентифіковано митним органом за кількісними та якісними характеристиками як товар, оформлений у митному відношенні за митною декларацією від 29 березня 2016 року № 125150002/2016/751229.

Згідно інформації, задекларованій в експортній митній декларації від 27 березня 2016 року №16LV00021011819421 та документах, що подавалися до митного контролю, наданої на запит ДФС України 27 листопада 2017 року листом митної адміністрації Латвії від 08 січня 2018 року товар «риба-лосось (Salmo Salar), аквакультура (Farmed), охолоджений, з головою, патраний, дата виготовлення: 22 березня 2016 року, термін зберігання: 16 днів; розміри: ord 5-6 кг/шт.., чиста вага нетто - 1157,00 кг; sup 5-6 кг/шт.., чиста вага нетто - 16109,30 кг;, загальна чиста вага нетто - 17266,30 кг; виробник - SF-222; торговельна марка - немає даних; країна-виробник - NO, упакований в 797 картонних коробок; країна походження та відправлення - Норвегія» прибув на митну території Латвії автомобільним транспортом з реєстраційними номерами НОМЕР_1 , попередньо прослідувавши через митну територію Швеції, був оформлений у митний режим «транзит» та вибув за її межі для подальшої доставки до ТОВ «Флагман Сіфуд», тобто, латвійській компанії SIA «KRASTS INVESTS» не доставлявся.

Відправником в СМR від 25 березня 2016 року, складеній у Ризі (Латвія) зазначено компанію «Weldon&OXFORD LP» Велікобританія через агентську компанію VIA «LS CUSNOMS SERVICES" (Латвія), однак, відповідно до графи 4 «місце та дата завантаження товару» вищевказаний товар завантажено в автомобільний транспорт з реєстраційними номерами НОМЕР_1 22 березня 2016 року в місті Флорьо (Норвегія).

Згідно даних графи 5 «додані документи» СМR від 25 березня 2016 року посилається на санітарний та ветеринарний сертифікат від 23 березня 2016 року №16100030907, виданий компетентними органами Норвегії, який засвідчує, що країною відправлення вищевказаного товару є Норвегія, відправником - компанія «SEABORN AS» (Норвегія), а отримувачем - ТОВ «Флагман-Сіфуд».

Відповідно до сертифікату походження від 23 березня 2016 року, виданого митною адміністрацією Норвегії, експортером товару, оформленого за митною декларацією від 29 березня 2016 року №125150002/2016/751229, є компанія «SEABORN AS» (Норвегія), а отримувачем - ТОВ «Флагман-Сіфуд».

Отже, шляхом співставлення вищезазначених документів відповідачем було встановлено, що товари, оформлені за експортною митною декларацією від 23 березня 2016 року №101222016035372 в Норвегії, були оформлені ТОВ «Флагман-Сіфуд» за митною декларацією від 29 березня 2016 року №125150002/2016/751229 та доставлялися безпосередньо від експортера та відправника - компанії «SEABORN AS» (Норвегія), а отримувачем є ТОВ «Флагман-Сіфуд».

Відповідно до даних, зазначених в митній декларації від 23 березня 2016 року №101222016035372, наданої митною адміністрацією Норвегії, вартість товару «лосось» визначено на рівні 131 038,76 євро, на підставі зазначеного в графі 28 даної митної декларації інвойсу від 22 березня 2016 року №182135, що складає 3 841 122,53 грн. в перерахунку за офіційним курсом гривні до євро станом на 29 березня 2016 року - дату митного оформлення митної декларації №125150002/2016/751229.

Таким чином, відповідач, беручи до уваги ту обставину, що поставка товару «лосось» здійснювалася безпосередньо зі станції завантаження SF в місті Флорьо (Норвегія) відправника (норвезька компанія «SEABORN AS» до ТОВ «Флагман-Сіфуд»), отримавши підтвердження вартості товару, задекларовану митним органом Норвегії за митною декларацією від 23 березня 2016 року №101222016035372, не маючи документально підтверджених відомостей щодо вартості транспортних витрат, понесених на доставку товарів з Норвегії до України, за основу розрахунку бази оподаткування митними платежами взяв вартість товару на умовах поставки FCA NO Флорьо , задекларовану у митній декларації від 23 березня 2016 року №101222016035372.

Враховуючи зазначене, суд приходить до того висновку, що фактичні обставини, які були встановлені у цій справі, вказують на те, що митне оформлення товару за митною декларацією від 29 березня 2016 року №125150002/2016/751229 здійснено позивачем на підставі непідтверджених відомостей, необхідних для визначення митної вартості товару, без документально підтверджених відомостей про щодо вартості транспортних витрат, понесених на доставку товару з Норвегії до України, у зв`язку з чим контролюючий орган у спірних правовідносинах мав право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків.

Позивач у достатній мірі не пояснив встановлені перевіркою факти, не навів причин розбіжностей між відомостями декларації та фактами, що встановлені під час перевірки, при цьому обмежився твердженнями про наявність контракту №280715-1 від 28 липня 2015 року, укладеного між ним та «Weldon&OXFORD LP» Велікобританія, відповідно до умов якого узгоджено усі істотні умови постачання товару, у тому числі номенклатура та вартість, погоджені сторонами згідно інвойсу, з чого зробив висновок, що вартість товару відповідає митній вартості, задекларованій товариством за митною декларацією.

Такі доводи суд до уваги не приймає, оскільки завершення митного оформлення не означає закінчення митного контролю та не є беззаперечною підставою стверджувати про достовірність відомостей декларації.

Позивач в обґрунтування своїх вимог зазначає, що у цій справі не доведено вчинення ним умисних дій, спрямованих на заниження митної вартості товару.

Водночас, відповідно до статті 109 Податкового кодексу України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Отже, законодавець у статті 109 Податкового кодексу України не встановлює вину як елемент податкового правопорушення. Під виною розуміють психічне ставлення особи до своєї протиправної поведінки та її результатів. Розрізняють дві форми вини: умисел і необережність. Умисел характеризується усвідомленням особою протиправності своєї поведінки і бажанням їх настання або байдужим ставленням до нього. Необережність характеризується тим, що особа, хоча й усвідомлює протиправність своєї поведінки, не передбачає можливість наслідків, не бажає їх настання, але повинна була усвідомлювати характер своєї поведінки і передбачати наслідки.

Таким чином, встановлення саме умислу позивача на заниження митної вартості товару не є необхідним для донарахування податкових зобов`язань.

При цьому, з огляду на те, що має місце факт подання неповних та недостовірних відомостей щодо митної вартості товару, що призвело до сплати мита у неповному обсязі, суд приходить до висновку, що згідно з пунктом 54.4 статті 54, пунтктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний був самостійно визначити суму грошових зобов`язань, а тому податкове повідомлення-рішення від 06 липня 2018 року винесено відповідачем правомірно.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене, оцінюючи дії відповідача на предмет дотримання вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06 липня 2018 року відповідає вищезазначеним вимогам, зокрема, щодо прийняття податкового повідомлення-рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За таких обставин, з урахуванням наведеного вище суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та їх недоведеність достатніми та переконливими доказами, у зв`язку з чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких судові витрати підлягають відшкодуванню лише при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Флагман Сіфуд» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 липня 2018 року №0035781406 - відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Флагман-Сіфуд», адреса: 01103, м. Київ, вул. Підвисоцького, 6-в, код ЄДРПОУ 39369112, тел: 0444958625 .

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві, адреса: 04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980, тел. НОМЕР_4 , електронна пошта: www.kyiv@sfs.gov.ua.

Суддя В.І. Келеберда