Ухвала суду № 83023030, 09.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

09 липня 2019 року м. Київ № 640/5584/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., при секретарі судового засідання Островській О.В., під час підготовчого засідання в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у

м. Києві та Київській області

про визнання протиправним та скасування наказу від 21 березня 2019 року №111,

зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування наказу від 21 березня 2019 року №111, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року призначено розгляд справи за загальними правилами позовного провадження та призначено підготовче засідання.

До суду від представника позивача надійшло клопотання про звернення з міжнародним судовим дорученням, в якому просить суд звернутись до компетентних органів Республіки Ізраїль з приводу надання інформації та копій документів з наступних питань: дата звернення позивача за отриманням громадянства Ізраїлю, дата надання громадянства; копії заяви позивача та документів, поданих позивачем на отримання компетентними органами самостійно у процедурі отримання громадянства позивачем; чи наданий документ від Російської Федерації про відсутність судимості або кримінального переслідування позивача, якщо так, надати копію такого документа; коли та з якої країни прибув до Республіки Ізраїль позивач у 2015 році.

В обґрунтування вказаного клопотання позивач зазначає, що виїхав до Ізраїлю фактично як біженець, але оскільки мав право отримати громадянство, то звернувся не за отриманням статусу біженця, а за отриманням громадянства Ізраїлю, вважав достатнім для свого захисту. В той же час позивачу не було відомо про те, що він був заочно притягнутий до кримінальної відповідальності в Росії та оголошений в міжнародний розшук Інтерпол. Позивач зазначає, що вказані обставини мають значення для справи, оскільки на факт перебування в безпечній країні посилається відповідач у своєму висновку щодо оформлення документів з питання надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту. Окрім того, під час оформлення громадянства Ізраїлю, Російська Федерація надала підтвердження відсутності у позивача судимості або кримінального переслідування щодо нього. Також, має значення підтвердження маршруту позивача на шляху з Російської Федерації до Ізраїлю.

У підготовчому засіданні 09 липня 2019 року представник позивача підтримала вказане клопотання та просила задовольнити в повному обсязі, представник відповідача заперечив проти вказаного клопотання, проте, у встановлений судом строк не подав до суду письмових пояснень щодо вказаного клопотання.

Дослідивши вказане клопотання, суд зазначає наступне.

Позивач у позовній заяві просить суд, зокрема, визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про відмову ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, оформлене наказом від 21 березня 2019 року №111.

Отже, у даному випадку позивач оскаржує рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З наведених норм вбачається, що судом при розгляді адміністративної справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень встановлюється правомірність такого рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частинами першою та третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою та четвертою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною першою статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З викладеного вбачається, належними доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги, які стосуються предмета позову.

Частиною першою статті 83 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що суд, який розглядає справу або заяву про забезпечення доказів, у разі потреби збирання доказів за межами його територіальної юрисдикції доручає відповідному адміністративному суду провести певні процесуальні дії.

Відповідно до частини першої статті 85 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи предмет спору, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про судове доручення, оскільки характер питань, поставлених у вказаному клопотанні, не вимагають потреби збирання доказів за межами України, для всебічного розгляду справи.

Керуючись статтями 73-77, 80, 83, 85, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання про міжнародне судове доручення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Аверкова

Повний текст ухвали виготовлений 12.07.2019.