Ухвала суду № 83022991, 15.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

15 липня 2019 року м. Київ№ 640/3261/19Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області

третя особа ОСОБА_2

про визнання неправомірними дій, скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (далі - відповідач) про визнання неправомірними дій органу опіки і піклування (служби у справах дітей) Києво-Святошинської районної державної адміністрації під час складання висновку від 14 грудня 2018 року про підтвердження місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для її тимчасового виїзду за межі України; скасування розпорядження відповідача від 29 грудня 2018 року №968 «Про затвердження висновку служби у справах дітей та сім`ї щодо місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для її тимчасового виїзду за межі України».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; залучено до участі у справі ОСОБА_2 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі, з огляду на наступне.

Згідно пункту 1 частин першої, частини другої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Згідно статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

При цьому, відповідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ним публічно-владних функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, обов`язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом у порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції. При цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись цим суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Тобто, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових чи особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

З установлених судом обставин справи вбачається, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із незгодою позивача з діями та рішенням відповідача про складання та затвердження висновку служби у справах дітей про підтвердження місця проживання дитини ОСОБА_3 для його тимчасового виїзду за межі України, що на думку позивача порушує його батьківські права в тому числі і щодо піклування дитиною. Отже, по факту існує спір про право позивача (на піклування щодо дитини), що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Вказане розпорядження прийнято на підставі вимог статті 157 Сімейного кодексу України, якою встановлений порядок вирішення батьками питань щодо виховання дитини, у тому числі щодо тимчасового виїзду дитини за межі України.

Отже, дані правовідносини виникли у сфері сімейних відносин і стосуються правомірності рішення органу опіки та піклування при вирішенні спору щодо участі у вихованні дитини одного з батьків, хто проживає окремо від неї, що свідчить про наявність у цій справі приватного інтересу, пов`язаного із потребами окремої особи, яка вступає у приватноправові відносини для задоволення свого приватного інтересу.

Таким чином, спірні правовідносини мають приватноправовий характер та стосуються особистих немайнових прав батьків неповнолітньої доньки ОСОБА_3 щодо участі у її вихованні. При цьому відповідач у спірних правовідносинах діє як орган опіки і піклування та не реалізує публічно-владні управлінські функції.

Враховуючи викладене, а також те, що у спірних правовідносинах відповідач не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, а предметом судового захисту фактично є питання участі у вихованні малолітньої доньки того з батьків, хто проживає окремо від них, такий спір не має, встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України, ознак адміністративної справи і, відповідно, не може вирішуватись адміністративним судом.

Згідно зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини в пункуті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Вказана позиція суду узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду викладеній у постанові від 11 вересня 2018 року по справі № 817/2398/15.

З огляду на наведене, суд вважає, що спір у даній справі не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки виник з сімейних правовідносин та має вирішуватись за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 238, 239 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Провадження в адміністративній справі №640/3261/19 за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області за участю третьої особи - ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, скасування розпорядження закрити.

2. Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду до юрисдикції місцевого загального суду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

3. Роз`яснити позивачеві, що повторне звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Аверкова