Ухвала суду № 8302272, 02.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" березня 2010 р.                               м. Київ                                        К-22544/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача          Рибченка А.О.

суддів:                                                  Брайка А.І.

                                                            Голубєвої Г.К.

                                                            Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:           Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2009 року

у справі № 11/216а/9 Господарського суду Чернігівської області

за позовом Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 20 грудня 2007 року задоволені позовні вимоги Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(далі –позивач) та визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі –відповідач) від 03 липня 2006 року № 0002282320/3, № 0003662320/3 та № 0003672320/3.

Судове рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат суми, сплачені за виконані роботи по договорах з Підприємством «Укрінвопромінвест», як витрати, пов’язані з веденням господарської діяльності, та правомірно включено до податкового кредиту витрати по сплаті податку на додану вартість на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2009 року постанову місцевого господарського суду скасовано та прийнято нову постанову, якою в позові відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявність у позивача законодавчо визначених документів, необхідних для віднесення витрат до складу валових та достатніх для формування податкового кредиту, не може бути у спірному випадку підставою для визнання дій позивача правомірними, оскільки наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що господарські операції з Підприємством «Укрінвопромінвест»не мали реального характеру.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив її в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2009 року та залишення в силі постанови Господарського суду Чернігівської області від 20 грудня 2007 року.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами встановлено, що фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 03 липня 2006 року № 0002282320/3, № 0003662320/3 та № 0003672320/3 слугували висновки акту перевірки відповідача від 20 грудня 2005 року № 1/23-411/32016315 про порушення позивачем пункту 5.1 статті 5, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі –Закон № 334/94-ВР), що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 416,7 тис.грн. за 3 квартал 2004 року та за 2004 рік вцілому, та підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі –Закон № 168/97-ВР), що призвело до заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість на 333333,00 грн. за серпень 2004 року.

          Судами встановлено, що 12 серпня 2004 року позивач уклав з Підприємством «Укрінвопромінвест» договори підряду № 70/08 на проведення оцінки протипожежного стану та № 43/08 на обстеження системи управління охороною праці на підприємстві.

          Виконавцем робіт - Підприємством «Укрінвопромінвест»виписано податкову накладну № 297 від 13 серпня 2004 року на суму коштів, що підлягає сплаті за послуги, 1200000 грн., в тому числі податок на додану вартість 200000 грн., та податкову накладну № 279 від 13 серпня 2004 року на суму 800000 грн., в тому числі податок на додану вартість 133333,33 грн.

          Згідно платіжного доручення від 13 серпня 2004 року № 1149 позивачем здійснено передплату на розрахунковий рахунок Підприємства «Укрінвопромінвест»за протипожежну оцінку об’єктів в сумі 1200000 грн. та згідно платіжного доручення від 13 серпня 2004 року № 1150 –за обстеження об’єктів на відповідність вимогам охорони праці в сумі 800000 грн.

          30 вересня 2004 року між позивачем та Підприємством «Укрінвопромінвест»були підписані акти про завершення етапу робіт № 54 та № 27, згідно яких позивач прийняв роботи по проведенню оцінки протипожежного стану на підприємстві та по проведенню обстеження системи управління охорони праці на підприємстві та його філіях.

В податковому обліку позивачем по даним операціям суму 1666666,67 грн. віднесено у 3 кварталі 2004 року до складу валових витрат та відображено в декларації по податку на прибуток, поданій ним за 9 місяців 2004 року, а сплачений податок на додану вартість в сумі 333333,33 грн. віднесено до податкового кредиту за серпень 2004 року.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової) (підпункт 11.2.3 пункту 11.2 статі 11 Закону № 334/94-ВР).

          Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Враховуючи приписи вказаних правових норм та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відтворення позивачем фінансових показників господарських операцій з придбання робіт за вказаними договорами підряду в податковому обліку як віднесення витрат в сумі 1666666,67 грн. до валових витрат у 3 кварталі 2004 року та до податкового кредиту податку на додану вартість в загальній сумі 333333,33 грн. відповідає пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР, підпунктам 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, оскільки придбані позивачем роботи пов’язані з організацією та веденням господарської діяльності та охороною праці та підтверджені належним чином оформленими документами.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що господарські операції позивача з Підприємством «Укрінвопромінвест»не мали реального характеру. При цьому, послався на відсутність у Підприємства «Укрінвопромінвест»ліцензії на провадження господарської діяльності з проектування, монтажу, технічного обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінки протипожежного стану об’єктів протягом 2001-2005 років. Також така ліцензія була відсутня і у субпідрядника Підприємства «Укрінвопромінвест»на проведення робіт, які були предметом договору з позивачем від 12 серпня 2004 року № 70/08, - ТОВ «Вінсент». Однак відсутність у виконавців робіт вимагаємої законом ліцензії на здійснення господарської діяльності щодо надання оцінки протипожежного стану об’єктів не може свідчити про невиконання вказаних робіт за наявності законодавчо визначених документів, що підтверджують їх виконання, зокрема, платіжних доручень, актів про завершення етапу робіт, податкових накладних.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України, встановивши наявність підстав, передбачених нормативно-правовим приписом статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2009 року, а постанову Господарського суду Чернігівської області від 20 грудня 2007 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий                                                            Рибченко А.О.

Судді                                                                                Брайко А.І.

                                        Голубєва Г.К.

                                        Карась О.В.

                                        Федоров М.О.

Повний текст ухвали складено 05 березня 2010 року.