Ухвала суду № 83022618, 10.07.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

10 липня 2019 року справа № 580/1020/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кульчицького С.О.,

за участі: секретаря судового засідання - Зачепи Х.В.,

представника позивача Єременко Л.В. - за довіреністю,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1 про знесення самочинного будівництва,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі - позивач) з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить зобов`язати відповідача за власний рахунок знести об`єкт самовільного будівництва гараж, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що посадовими особами Інспекції ДАБК у Черкаській області протягом 2013 - 2014 років, та посадовими особами Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області протягом 2014 - 2017 років неодноразово здійснювались перевірки, в ході проведення яких було встановлено, що у 2008 році ОСОБА_1 збудовано гараж без оформлення належних дозвільних документів, чим порушено абз. 3 ст. 25 Закону України "Про основи містобудування" та п. 1.6 ДБН А.3.1-5-96 "Організація будівельного виробництва".

Ухвалою від 10.04.2019 відкрито провадження у справі за даним позовом, за правилами загального позовного провадження.

Підготовче засідання призначено на 09 год. 00 хв. 10.07.2019.

10 липня 2019 року перед початком підготовчого засідання на адресу суду від відповідача надійшла заява, відповідно до якої відповідач просить залишити без розгляду позовну заяву Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1 про знесення самочинного будівництва, у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з даним позовом. Також відповідачем надано заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника.

У підготовче засідання прибула представник позивача, яка проти залишення даного позову без розгляду заперечувала.

Заслухавши пояснення представника позивача, вирішуючи заявлене відповідачем клопотання про залишення даного позову без розгляду, враховуючи підстави та предмет даного спору, суд зазначає про таке.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є:

1) подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;

2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;

3) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;

4) перевірка виконання суб`єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;

5) вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом;

6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Статтею 26 та ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

- отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

- розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

- затвердження проектної документації;

- виконання підготовчих та будівельних робіт;

- прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

- реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Статтею 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" передбачено, що для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури, додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно- будівельний контроль та нагляд.

Згідно ч. 1, ч. 7 ст. 376 ЦК України будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до п.11 Порядку №553 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення перевірки мають право: одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Законом встановлена відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб`єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" суб`єкти містобудування, які здійснюють проектування об`єктів, експертизу проектів будівництва, несуть відповідальність у вигляді штрафу за передачу замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва, розробленої з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі за нестворення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення, незабезпечення приладами обліку води і теплової енергії, а також за заниження класу наслідків (відповідальності) об`єкта будівництва: проектна організація - у розмірі дев`яноста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Відповідно до п. 3 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2014 року № 294 основним завданням Держархбудінспекції є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, зокрема здійснення в межах повноважень, визначених законом, державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Порядок реалізації повноважень Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо знесення самочинного будівництва визначено у спеціальному законі. Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" 17.02.2011 № 3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Таким чином, положення ч. 1 ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлює перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсації витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Зокрема, пред`явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії:

1) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;

2) визначення такого об`єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою;

3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.

За змістом статті 376 ЦК України знесення самочинного будівництва за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у разі істотного відхилення від проекту, істотного порушення будівельних норм і правил є способом захисту як суспільних інтересів, так і прав інших осіб.

Відтак, реалізуючи повноваження належно, добросовісно та з метою, для якої вони надані, орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі настання умов, передбачених ч. 1 ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", має обов`язок звернутися до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. Звернення до суду з позовом в цьому випадку є способом здійснення владних повноважень, а не способом захисту суб`єктивних прав органу державного архітектурно-будівельного контролю.

При вирішенні питання щодо залишення даного позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду суд враховує, що з матеріалів справи убачається, що уповноваженому суб`єкту владних повноважень - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області у липні 2013 року за результатами проведеної позапланової перевірки на об`єкті "Будівництво гаража громадянином ОСОБА_1 на межі земельних ділянок по АДРЕСА_1 " стало відомо, що відповідачем у 2008 році без затвердженої у встановленому порядку проектної документації та без дозволу на виконання будівельних робіт за вказаною адресою відповідачем був збудований гараж, що також підтверджується наданими у підготовчому засіданні представником позивача приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил № 154 від 12.07.2013, протоколом про адміністративне правопорушення № 115 від 19.05.2014, направленням для проведення позапланової перевірки № 362 від 19.05.2014, актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 19.05.2014, приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил № 100 від 19.05.2019, клопотаннями ОСОБА_1 від 08.10.2013, від 25.03.2014, адресованими начальнику Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області та поясненнями ОСОБА_1 від 19.05.2014 .

З матеріалів справи судом встановлено, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області у 2014 році звернулась до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 з вимогою про знесення самочинного будівництва - гаража, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 21.01.2015 у справі № 697/2620/14-ц, зазначений позов залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою представника позивача у судове засідання.

Дана ухвала суду одержана Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області 28.01.2015.

У подальшому посадовими особами уповноваженого суб`єкта владних повноважень - Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області 10.10.2016 та 04.05.2017 складено приписи відповідачу про усунення порушень, які є аналогічними тим, що були виявлені посадовими особами Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області протягом 2013 - 2014 років.

Дані обставини свідчать, що Державі в особі відповідного уповноваженого суб`єкту владних повноважень - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області було відомо про факт порушення відповідачем абз. 3 ст. 25 Закону України "Про основи містобудування" та п. 1.6 ДБН А.3.1-5-96 "Організація будівельного виробництва" ще у 2013 році.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судових захист і доступ до правосуддя.

Частиною 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивач звернувся до суду з даним позовом до Черкаського окружного адміністративного суду 25.03.2019.

Судом також береться до уваги, що до Канівського міськрайонного суду Черкаської області щодо знесення спірного об`єкту у 2014 році зверталась Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області, а у 2018 році - Державна архітектурно-будівельна інспекція України (ухвалою від 19.10.2018 закрито провадження у справі № 697/939/18, оскільки спір не належить розглядати в порядку цивільного судочинства).

Однак, звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва є способом захисту публічних інтересів у сфері містобудування, а не прав та законних інтересів Держархбудінспекції. Захист публічних інтересів у сфері містобудування не може ставитися у залежність від бажання Держархбудінспекції.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 807/62/16.

Враховуючи особливий характер спірних правовідносин та керуючись правовими позиціями Європейського суду з прав людини, суд зазначає, що при вирішенні питання щодо встановлення своєчасності звернення суб`єкта владних повноважень до суду з такими позовами належить з`ясовувати чи Держава, реалізуючи свої повноваження щодо контролю за будівництвом вчинила дії щодо припинення будівництва здійснюваного без відповідних дозвільних документів відразу, створюючи ілюзію згоди з діями забудовника.

Відтак, враховуючи, що про факт порушення відповідачем абз. 3 ст. 25 Закону України "Про основи містобудування" та п. 1.6 ДБН А.3.1-5-96 "Організація будівельного виробництва" при здійсненні будівництва спірного об`єкта у 2008 році державі в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області було відомо у 2013 році, суд висновує, що даний адміністративний позов подано до Черкаського окружного адміністративного суду з порушенням строку звернення до суду.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (Affaire prez de Rada Cavanilles c. Espagne № 116/1997/900/1112).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Ілхан проти Туреччини" зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey № 22277/93).

Суд звертає увагу, що існування процесуальних строків на оскарження порушених прав, свобод та інтересів зумовлене вимогами щодо забезпечення швидкого та ефективного розгляду справ, дисциплінування поведінки учасників процесу. Саме тому закон передбачає різноманітні способи визначення проміжку часу, протягом якого такі учасники можуть здійснити свої процесуальні права.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі Пономарьов проти України (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п.47 рішення).

Відтак, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.

Частиною 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, враховуючи, що ні позивачем, ні його представником не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, а також не заявлялось до суду клопотань про поновлення цього строку, суд висновує про залишення позову Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1 про знесення самочинного будівництва без розгляду.

Керуючись ст.ст. 123, 240, 241-243, 248, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1 про знесення самочинного будівництва - залишити без розгляду.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 15.07.2019.

Суддя С.О. Кульчицький