Вирок № 83021980, 11.07.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/395/19 Справа № 697/2197/18 Категорія: ч.3 ст. 286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Русаков Г. С. Доповідач в апеляційній інстанції Поєдинок І. А.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Поєдинка І. А. Ятченка М. О., Соломки І. А. Наконечній М. М.з участю прокурораЖубжицької Т.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Білого М.М.

потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 07 лютого 2019 року, яким

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого.

визнано винним та засуджено за ч.3 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк терміном на 3 (три) роки.

Відповідно до ч.1 ст.76 КК України покладено на ОСОБА_1 обов`язок протягом іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання та роботи.

До набрання вироком законної сили змінено обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою в ДУ " Черкаський слідчий ізолятор " на особисте зобов`язання і звільнено ОСОБА_1 з під варти в залі суду з покладенням обов`язків: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Роз`яснено ОСОБА_1 , що в разі невиконання обов`язків, покладених на нього судом, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Зараховано у строк відбуття покарання ОСОБА_1 перебування під вартою з 28.07.2018 року по 07.02.2019 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням судових експертиз, які в загальній сумі складають 3 432,00 грн.

Вирішена доля речових доказів відповідно до ст.100 КПК України,

в с т а н о в и л а :

Вироком районного суду ОСОБА_1 визнано винним за те, що він 27 липня 2018 року, о 20 годині 00 хвилин, керуючи технічно-справним автомобілем «BYD», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі сполученням населених пунктів Миронівка - Канів - Софіївка у напрямку від с Степанці Канівського району до м. Канів, на 39 км + 980 м зазначеної автодороги, у порушення вимог п. п. 2.3.6), 10.1, 12.1, 12.2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, був неуважним, не стежив за зміною дорожньої обстановки, на під`їзді до ділянки дороги, яка мас заокруглення ліворуч, не вибрав безпечної швидкості руху автомобіля, щоб мати змогу постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, виїхав за межі проїжджої частини праворуч по напрямку свого руху, та скоїв наїзд на дерево.

Унаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди:

- пасажир автомобіля «BYD», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 03-01/665/99 від 27.09.2018 отримала тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя, у вигляді сполученої травми голови, тулуба та кінцівок, що ускладнилось розвитком шоку, від яких померла 27.07.2018 у Канівській центральній районній лікарні;

- пасажир автомобіля «BYD», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 03-01/644/100 від 27.09.2018 отримав тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя, у вигляді сполученої травми голови, тулуба та кінцівок, що ускладнилось розвитком шоку, від яких помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у Канівській центральній районній лікарні;

- пасажир автомобіля «BYD», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 02-01/1094 від 26.09.2018 отримав тілесні ушкодження у вигляді травми живота з розривом селезінки та крововиливом в черевну порожнину, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя; закритого перелому обох кісток правого передпліччя; перелому правої ключиці, що відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я; травми голови зі струсом головного мозку, ранами м`яких тканин голови та обличчя, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм ОСОБА_1 , а саме вимог п. п. 2.3.6), 10.1, 12.1, 12.2 Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв`язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також отриманням тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні не погоджуючись з вироком районного суду вважає вирок суду незаконним через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України, суд першої інстанції призначив покарання, яке є недостатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів. Районний суд не надав належної оцінки тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким, за яке кримінальним законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 10 років. Таким чином, суд першої інстанції залишив поза увагою тяжкі наслідки кримінального правопорушення, думку потерпілої і в результаті чого виніс рішення, яким призначив недостатню міру покарання. Просить вирок Канівського районного суду Черкаської області щодо ОСОБА_1 скасувати у зв`язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Дослідити характеризуючи дані обвинуваченого ОСОБА_1 Ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України та призначити останньому покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

В запереченні на апеляційну скаргу обвинувачений ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок районного суду без змін. Вважає, що при визначенні виду та міри покарання, судом першої інстанції вірно враховано характер і ступінь суспільної небезпечності та особу винного.

Заслухавши доповідь головуючого - судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, доводи захисника Білого М.М. та обвинуваченого ОСОБА_1 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора і просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.

Висновок суду щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого за ч.3 ст.286 КК України при обставинах, наведених у вироку, відповідає матеріалам провадження і ґрунтується на підставі об`єктивних доказів, які безпосередньо досліджені судом першої інстанції та яким надана відповідна оцінка, що не оспорюється в апеляційній скарзі прокурора.

Дії ОСОБА_1 судом кваліфіковані вірно за ч.3 ст.286 КК України та не оспорюються сторонами кримінального провадження, тому суд не проводить детальний їх аналіз та відповідно до ст. 404 КПК України перевіряє вирок суду лише в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз`яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів і повинно відповідати принципам законності, справедливості, обґрунтованості і гуманізму.

Принцип гуманізму у кримінальному праві - це не лише гуманне ставлення до особи, яка вчинила злочин, але і в першу чергу до потерпілого і до встановлених суспільством непорушних правил суспільних відносин.

Тому, при призначенні покарання суд повинен належним чином врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особливості конкретного злочину, обставини та спосіб його вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, та взяти до уваги інтереси потерпілих, які зазнали шкоди.

Проте зазначених вимог закону судом першої інстанції належним чином дотримано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.

Виходячи з вимог п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства, а саме про можливість його виправлення на підставі вимог ст.75 КК України.

Норма статті 75 КК України, передбачає звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт , службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Обираючи вид та строк покарання обвинуваченому, суд першої інстанції не в повній мірі врахував суспільну небезпечність вчиненого злочину, який хоча вчинений з необережності, проте відноситься до категорії тяжких злочинів, основною причиною його вчинення стало неуважність, не вибрання безпечної швидкості руху автомобіля, щоб мати змогу постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним.

Приділяючи увагу позитивній характеристиці обвинуваченого, визнанню провини, каяттю, відшкодуванню шкоди, суд не звернув уваги, на тяжкі наслідки, що настали від кримінального правопорушення, загибель двох молодих людей та отримання тяжких тілесних ушкоджень, які отримав ОСОБА_5 .

Колегія суддів вважає, що наявність вищевказаних обставин, що пом`якшують покарання та позитивних даних про особу обвинуваченого, у даному випадку не дають підстав для застосування положень ст. 75 КК України, з урахуванням загибелі двох осіб та отримання тяжких тілесних ушкоджень третьою особою, які за своїми наслідками є непоправимими.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 за ч.3 ст.268 КК України, колегія суддів, у відповідності із вимогами ст.65, 66, 67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який по місцю проживання та навчання характеризується позитивно, вину визнав повністю, активне сприяння розкриттю злочину, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності притягується вперше, злочин вчинений з необережності, відшкодування шкоди потерпілим в повній мірі, позицію потерпілої ОСОБА_6 , яка покладається на розсуд суду щодо задоволення апеляційної скарги прокурора.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, суспільну небезпечність вчиненого злочину, який хоча і вчинений з необережності, проте відноситься до категорії тяжких злочинів, загибель двох молодих людей та отримання ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень, наслідки, що настали від злочину для потерпілих, які втратили дітей, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 основне покарання у виді реального позбавлення волі, що відповідає принципам індивідуалізації та справедливості.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Крім того, колегія суддів враховує роз`яснення, наведене у Рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004, згідно якого "Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Враховуючи обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 , а саме щире каяття, добровільне відшкодування шкоди потерпілим, та прохання потерпілих, що просили не позбавляти волі обвинуваченого, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується позитивно, молодий вік (на момент вчинення злочину 21 рік), відсутність обставин, що обтяжують покарання, колегія суддів вважає можливим призначити ОСОБА_1 основне покарання на підставі ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, передбаченої ч.3 ст. 286 КК України, а саме 4 роки позбавлення волі із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду у частині призначеного ОСОБА_1 покарання - скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого з постановленням нового вироку.

Керуючись статтями 374, 404, 407, 409, 418, 420 КПК України, колегія суддів,-

з а с у д и л а :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - задовольнити частково.

Вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 07 лютого 2019 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання - скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 4 (чоритьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

В решті вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 07 лютого 2019 року залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду учасниками кримінального провадження протягом 3 місяців з дня його проголошення.

Головуючий :

Судді :