Рішення № 83020403, 26.06.2019, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/7981/18

№ провадження 2/646/741/2019

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.06.19 року м.Харків

Червонозаводським районний суд м. Харкова в складі:

головуючий суддя Єжов В. А.

за участю секретаря Сімоненко К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі місцевого суду в порядку спрощеного провадження без виклика сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку, моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування» про стягнення заборгованості, в якому з урахуванням уточнення просить суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній пласті у розмірі 22912,27 грн, середній заробіток за весь час затримки виплати по день фактичного розрахунку у розмірі 121403,15 грн. грошову винагороду за виконану роботу по договорах на виконання робіт 33000 грн.,моральну шкоду у розмірі 10000 грн., та витрати на правничу допомогу у розмірі 32300 грн.

31.07.2017 ОСОБА_1 (надалі Позивач), відповідно до наказу №138-к від 31.07.2017, була прийнята на посаду інженером конструктором 1 категорії на ДП «Харківський завод транспортного устаткування» 15.12.2017 її було звільнено з роботи на підставі п. 1 ст.38 Кодексу законів про працю України. У останні місяці роботи виплата заробітної плати Відповідачем здійснювалась не своєчасно та не у повному обсязі. Як результат, на момент її звільнення Відповідач мав заборгованість на грудень 2017 року у розмірі 22912,27 грн. Крім того, між Позивачем та відповідачем були заключенні договорина виконання робіт від 02.04.2018, 02.05.2018, 01.06.2018, 03.07.2018, 01.08.2018 та 03.09.2018, де Відповідач був Замовником, а Позивач Виконавцем. На теперішній час зазначена заборгованість по договорам на виконання робіт становить 33000 грн. Заборгованість не сплачена відповідачем, у зв`язку з чим позивачка була змушена звернутись до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.11.2018 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами позовного спрощеного провадження.

02.04.2019 позивачем збільшено розмір позовних вимог.

Представник ДП «Харківський завод транспортного устаткування» до суду свого відзиву не подав.

Враховуючи положення ст. 280 ЦПК України, судом, проведено заочний розгляд справи.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (ст. 13 ЦПК України), встановив наступне.

У період з 31.07.2017 по 15.12.2017 позивач знаходився у трудових відносинах з ДП «Харківський завод транспортного устаткування» що підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_1 . Під час знаходження у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 22912,27 грн. У підтвердження факту існування заборгованості позивач надав розрахунковий листок за грудень 2017 року позивача було звільнено з роботи на підставі п. 1 ст.38 Кодексу законів про працю України. Однак, в день звільнення ОСОБА_1 15.12.2017, відповідач не здійснив виплату належних коштів, що є порушенням ч.1 ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства , установи , організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Таким чином сума боргу по заробітній платі, у розмірі 22912,27 грн. підлягає стягненню з ДП «Харківський завод транспортного устаткування» на користь ОСОБА_1

Згідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Судом встановлено, що відповідач при звільненні і до теперішнього часу не провів розрахунок .

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (постанова у справі № 6-64цс13 від 03.2013) згідно із ч. 1ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі Порядок), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 розд. IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. З п. 8 Порядку).

Заробітна плата ОСОБА_1 за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню складала 14631,85 грн. (8059,17 грн. за листопад 2017 року та 6572,68 грн. за грудень 2017 року), що підтверджується Довідкою ОК-7 Пенсійного фонду України.

Загалом кількість робочих днів за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню склала 37 днів (22 робочих дня у листопаді 2017 року та 15 робочих днів у грудні 2017 року).

Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню, складає 395,45 грн. (14631,85 грн./37 робочі дні).

Станом на 11.03.2019 Відповідач фактично не розрахувався з Позивачем щодо виплати заробітної плані, чим здійснив затримку щодо її виплати у період з 15.12.2017 по 11.03.2019.

У період з 15.12.2017 по 11.03.2019 було 307 робочих днів (грудень 2017 року - 10 робочих днів; січень 2018 року - 20 робочих днів; лютий 2018 року - 20 робочих днів; березень 2018 року - 20 робочих днів; квітень 2018 року - 20 робочих днів; травень 2018 року - 21 робочий день, червень 2018 року - 20 робочих днів; липень 2018 року - 22 робочих дня; серпень 2018 року - 23 робочих дня; вересень 2018 року - 20 робочих днів; жовтень 2018 року - 23 робочих дня; листопад 2018 року - 22 робочі дні; грудень 2018 року - 20 робочих днів; січень 2019 року - 20 робочих днів; лютий 2019 року-20 робочих днів; березень 2019 року - 6 робочих дня).

Загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку (подання заяви про збільшення позовних вимог) складає 121403,15 грн. (395,45 грн. * 307 робочі дні).

Частиною 1 ст. 83 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Крім того, між Позивачем та відповідачем були заключенні договорина виконання робіт б/н від 02.04.2018, б/н від 02.05.2018, б/н від 01.06.2018, б/н від 03.07.2018, б/н від 01.08.2018 та б/н від 03.09.2018.

Відповідно до п. 4.1. даного договору вартість робіт за даним договором становить 5500 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 4.3. даного договору оплата виконаних робіт відбувається Виконавцю протягом 10 днів з дати закінчення виконання робіт відповідно до п. 2.1.

На теперішній час зазначена заборгованість ДП «Харківський завод транспортного устаткування» перед ОСОБА_1 , відповідно до актів виконаних робіт, по договорам на виконання робіт становить 33000 грн.

Відповідно до ст. 23 ЦКУ передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно п.3 Постанови Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пункт 9 наголошує розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

В підтвердження того, що Позивачу було нанесено Відповідачем моральну шкоду, ОСОБА_1 надала до суду копії виписок з медичної картки, направлення та копію довідки з Лабораторії «Аналітіка».

Позивач оцінює нанесену їй моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Що стосується вимог позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 32300 грн., суд приходить до висновку що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно із ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивачем в якості доказів понесення витрат на правову допомогу надано , договір про надання правової допомоги №1-10/18 від 22.10.2018 укладеного з адвокатом Жуком Андрієм Сергійовичем, копія свідоцтва на право заняття останнім адвокатською діяльністю, попередній орієнтовний розрахунок судових витрат та акт виконаних робіт від 11.03.2019, згідно з яким загальна вартість наданих послуг становить 32300 грн.

Крім того, в якості доказів сплати послуг адвоката, позивачем було надано копію квитанції до прибуткового касового ордеру №1/03/18 від 04.03.2019 про здійснення платежу на суму 32300 грн.

Враховуючи, протиправні дії роботодавця, порушення законних трудових прав працівника суд приходить до висновку що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Суд вважає, що з відповідача в порядкуст.141 ЦПК України, та Закону України "Про судовий збір", підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 1291,04 грн.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 24, 34 Закону України «Про оплату праці», ст.ст.115,237-1 КЗпП України,постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280, 283 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості щодо нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в розмірі 22912,27 (двадцять дві тисячі дев`ятсот дванадцять) грн., суму середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку в розмірі 121403,15 (сто двадцять одна тисяча чотириста три) грн., а всього 152016,89 (сто п`ятдесят дві тисячі шістнадцять) грн.

Стягнути з Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування» на користь ОСОБА_1 :грошову винагороду за виконану роботу по договорах на виконання робіт 33000 (тридцять три тисячі) грн.; суму неустойки у розмірі подвійної ставки НБУ 2177,03 грн. (дві тисячі сто сімдесят сім), а всього 35177,03 грн. (тридцять п`ять тисяч сто сімдесят сім).

Стягнути з Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Стягнути з Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 32300 (тридцять дві тисячі триста) грн.

Стягнути з Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування» на користь держави судовий збір у розмірі 1291,04 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення, апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5Перехідних положень ЦПК України(в редакції від 03.10.2017): до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1ст. 296 ЦПК України: апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Харківський завод транспортного устаткування», 61102, м. Харків, вул. Достоєвського, 3, код 14309764.

Суддя: Єжов В.А.