Ухвала суду № 83018862, 15.07.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

15 липня 2019 року Р і в н е №460/1601/19

Рівненський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у письмовому провадженні заяву про самовідвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними та скасування пунктів рішень,

В С Т А Н О В И В:

05.07.2019 до Рівненського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними та скасування пунктів рішень.

Ухвалою від 12.07.2019 задоволено заяву про самовідвід головуючого судді у справі № 460/1601/19; відведено головуючого суддю Дудар О.М. від розгляду цієї справи, а справу передано до Відділу документального забезпечення Рівненського окружного адміністративного суду для визначення складу суду згідно з частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 12.07.2019 справа № 460/1601/19 надійшла для розгляду головуючому судді Комшелюк Т.О.

15.07.2019 суддя Комшелюк Т.О. на підставі п.4 ч.1 ст.36, ч.1 ст.39 КАС України подала заяву про самовідвід. Заява обґрунтована тим, що позивач - ОСОБА_1 , до вересня 2016 року працював суддею Рівненського окружного адміністративного суду та обіймав адміністративну посаду голови цього суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя (ч.3 ст. 36 КАС України).

Частиною першою статті 39 КАС України визначено, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

За правилами частини третьої цієї ж статті, самовідвід повинен бути вмотивованим і заявленим не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти самовідвід після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу самовідводу заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Частиною першою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

А згідно з частиною другою цієї статті питання про самовідвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006, встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23 (далі - Бангалорські принципи поведінки суддів), суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді, зокрема, якщо у судді склалося реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін або судді з його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи, яка розглядається. Аналогічний принцип відображено в частині першій статті 15 Кодексу суддівської етики.

Згідно з нормами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Так, Європейський суд з прав людини розрізняє, чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно з принципом, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» («De. Belgium»), від 26.10.1984, п.26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії», від 28.10.1998 року, п.45).

Суд також звертає увагу на наступне.

За визначеннями, наведеними в частині 1 статті першої Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі - Закон № 1700-VII), потенційний конфлікт інтересів - це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень; приватний інтерес - це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 28 Закону № 1700-VII передбачено, що особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані, зокрема:

1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

ОСОБА_1 (позивач у справі), до вересня 2016 року був суддею Рівненського окружного адміністративного суду та обіймав адміністративну посаду голови цього суду. Водночас, Комшелюк Т.О була призначена на посаду судді Рівненського окружного адміністративного суду в 2010 році та працювала суддею цього ж суду протягом всього часу перебування ОСОБА_1 (до вересня 2016) на посаді судді та адміністративній посаді голови Рівненського окружного адміністративного суду.

Наведені вище обставини дають підстави для висновку про існування у судді Комшелюк Тамари Оруджалієвни потенційного конфлікту інтересів, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішення у даній справі або викликати сумнів в учасників справи та суспільства в цілому щодо об`єктивного та неупередженого розгляду суддею адміністративної справи. Такий конфлікт інтересів підлягає врегулюванню в порядку, визначеному процесуальним законом, шляхом самовідводу.

За наведених обставин, з метою виключення будь-яких обґрунтованих сумнів у безсторонності та неупередженості судді, заява про самовідвід судді Комшелюк Т.О. у справі № 460/1601/19 належить до задоволення.

Відповідно до вимог частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення самовідводу судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

Керуючись статтями 36-41, 243, 248, 256 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву про самовідвід судді Комшелюк Тамари Оруджалієвни у справі № 460/1601/19 від 15 липня 2019 року задовольнити.

Адміністративну справу № 460/1601/19 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними та скасування пунктів рішень, передати до відділу документального забезпечення Рівненського окружного адміністративного суду для повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та визначення складу суду у порядку, передбаченому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Комшелюк Т.О.