Рішення № 83018386, 09.07.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 липня 2019 р. Справа № 120/1727/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,

за участі секретаря судового засідання Ніконової Тетяни Василівни,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Вербицької Тетяни Андріївни ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2019 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці, в якій вказує на протиправну бездіяльність органу Пенсійного фонду щодо відмови в оформленні та нарахуванні пенсії із зниженням пенсійного віку на 10 років у відповідності до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому просить зобов`язати відповідача здійснити нарахування пенсії із зниженням пенсійного віку на 10 років у відповідності до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01 вересня 2017 року, а також зобов`язати нарахувати та виплатити пенсію у відповідності до частини 1 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01 вересня 2017 року, стягнути з відповідача заподіяну моральну шкоду у розмірі 100000 гривень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 07 вересня 2018 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці із заявою про нарахування пенсії із зниженням пенсійного віку у відповідності до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішенням Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці від 06 грудня 2018 року ОСОБА_3 відмовлено у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку у відповідності до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Позивач вважає, що відповідачем безпідставно відмовлено йому у призначенні пенсії, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 03 червня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; призначено справу до судового розгляду на 21 червня 2019 року.

21 червня 2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що Управлінням Пенсійного фонду України в місті Вінниці за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 його повідомлено про те, які саме документи необхідно дооформити та надати для визначення його права на пільгове пенсійне забезпечення, а також зазначено строк, протягом якого необхідно надати відповідні документи. Однак, у встановлений строк позивачем не надано до органу Пенсійного фонду довідки форми 122 або інших документів, які б підтверджували безпосередню участь позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Окрім того, позивачем не обгрунтовано, у чому саме полягає моральна шкода, яка була йому завдана, у яких проявах вона виражена; також позивачем не надано доказів понесення страждань, що свідчить про безпідставність такої вимоги.

Ухвалою суду від 21 червня 2019 року витребувано в Управління Пенсійного фонду Ураїни в місті Вінниці належним чином засвідчені копії заяви ОСОБА_3 від 07 вересня 2018 року, адресованої Управлінню Пенсійного фонду в місті Вінниці, а також доданих до цієї заяви документів.

08 липня 2019 року на виконання вимог ухвали суду від 21 червня 2019 року представником відповідача надано витребувані документи.

Ухвалою суду від 09 липня 2019 року задоволено клопотання представника позивача та залишено без розгляду позовну заяву в частині позовної вимоги щодо зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці нараховувати та виплачувати пенсію ОСОБА_3 у відповідності до частини 1 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01 вересня 2017 року.

У судовому засіданні, що відбулося 09 липня 2019 року, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Натомість, представник відповідача заперечувала щодо задоволення адміністративного позову.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані ними докази, суд встановив такі обставини.

07 вересня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Як свідчить розписка-повідомлення, до заяви ОСОБА_3 долучив копію першої - сьомої, дванадцятої, тринадцятої сторінок паспорту громадянина України, картки фізичної особи - платника податків, витягу із трудової книжки, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2), архівної довідки центрального архівного відділу внутрішніх військ МВС України вих. №273 від 23 березня 2011 року, витягу з протоколу №38 засідання комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 15 грудня 2011 року.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці №023830003970 від 06 грудня 2018 року ОСОБА_3 відмовлено у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку у відповідності до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв`язку з відсутністю достовірних документів про період і місце виконання службових обов`язків по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Однак, листом Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вих. №770/В-09 від 29 травня 2019 року повідомило Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці про результати розгляду в порядку контролю питання щодо правомірності відмови у призначенні ОСОБА_3 пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". У листі йдеться про те, що рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_3 прийнято без врахування даних Переліку військових частин, закладів, підприємств та організацій Збройних Сил СРСР і КДБ СРСР, особистий склад яких приймав участь в роботах з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у 1986-1990 роках. Відтак, з огляду на додані ОСОБА_3 до заяви про призначення пенсії документи наявні підстави для призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

03 червня 2019 року Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці рішенням №023830003970 призначило ОСОБА_3 пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з моменту його звернення за пенсією, тобто з 07 вересня 2018 року.

Водночас, незважаючи на таке рішення органу Пенсійного фонду, представник позивача наполягав на задоволенні позову в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови в оформленні та нарахуванні пенсії із зниженням пенсійного віку на 10 років у відповідності до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов`язання здійснити нарахування пенсії із зниженням пенсійного віку на 10 років у відповідності до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи саме з 01 вересня 2017 року

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Особливості призначення пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, врегульовані статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Так, абзацом 1 підпункту 1 частини 1 згаданої статті передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу за умови, якщо учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року не менше п`яти календарних днів, - такій категорії осіб зменшення віку відбувається на 10 років.

Як свідчить рішення Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці №023830003970 від 03 червня 2019 року, позивачу призначено пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку (з урахуванням наданих ОСОБА_3 документів йому зменшено пенсійний вік на 10 років) з моменту його звернення до органу Пенсійного фонду, тобто з 07 вересня 2018 року.

Відтак, призначаючи пенсію за віком позивачу із зменшенням пенсійного віку на 10 років, орган Пенсійного фонду дійшов висновку, що долучених до заяви ОСОБА_3 документів достатньо для призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Разом із тим, представник позивача не погоджується із датою, з якої позивачу слід призначити таку пенсію, вказуючи на те, що його довіритель набув право на призначення пенсії з 01 вересня 2017 року, тобто з моменту, коли йому виповнилося 50 років, а тому саме з 01 вересня 2017 року слід призначити пенсію ОСОБА_3 .

На переконання суду, такі твердження представника позивача є помилковими та не узгоджуються із приписами пенсійного законодавства, якими врегульовано процедуру призначення пенсій.

Так, частиною 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсія, як правило, призначається з дня звернення за пенсією.

Водночас, частиною 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено деякі винятки з цього правила. Так, у пункті 1 частини 1 вказаної статті йдеться про те, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Однак, матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_3 набув право на пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зменшенням пенсійного віку на 10 років (тобто, по досягненню 50 років), оскільки відповідав і іншим вимогам, встановленим для призначення пенсії на такій підставі. Проте, за призначенням пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку позивач звернувся лише через один рік після виникнення у нього права на таку пенсію (до органу Пенсійного фонду із заявою позивач звернувся 07 вересня 2018 року), що унеможливлювало призначення йому пенсії за віком з більш раннього строку, ніж з дня звернення за пенсією.

В свою чергу, процедура подання документів для оформлення пенсій визначається Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1.

Положеннями пунктів 4.1, 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії при зверненні особи з відповідною заявою. Заява особи про призначення пенсії реєструється в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі. Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення пенсії.

Відтак, за загальним правилом, орган Пенсійного фонду призначає пенсію з дня звернення особи за пенсією, що й мало місце у спірних правовідносинах.

Аналогічні висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2019 року у справі №172/730/17 (2-а/172/23/17).

Таким чином, оскільки відповідачем призначено ОСОБА_3 пенсію за віком на підставі поданої ним заяви з 07 вересня 2018 року (тобто після спливу трьох місяців з дня досягнення ним пенсійного віку), тому посилання представника позивача на протиправну бездіяльність органу Пенсійного фонду щодо відмови у оформленні та нарахуванні пенсії є безпідставними, як і необгрунтованою є позовна вимога щодо зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_3 пенсію із зниженням пенсійного віку на 10 років, починаючи з 01 вересня 2017 року.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заподіяної йому моральної шкоди у розмірі 100000 гривень, то суд зважає на таке.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 якої, шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відтак, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Вказуючи на заподіяння відповідачем моральної шкоди, позивач послався на те, що несвоєчасне призначення йому пенсії призвело до погіршення стану його здоров`я.

Проте, такі посилання не підтверджені жодним доказом. Окрім того, позивачем не доведено того, що саме дії (бездіяльність) відповідача сприяли можливому погіршенню його самопочуття. Більше того, за відстуності підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача неможливо й стверджувати про заподіяння дією (бездіяльністю) моральної шкоди позивачу.

Відтак, вимоги щодо стягнення на користь позивача 100000 гривень за заподіяну йому моральну шкоду також не підлягають задоволенню.

Відповідно до статтей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі статтею 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, наявні у справі, та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується частиною 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, а також за відсутності доказів понесення сторонами інших судових витрат, такі відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач: Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 37979905)

Повний текст рішення сторони можуть отримати 15.07.2019

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович