Рішення № 83018374, 08.07.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 липня 2019 р. Справа № 120/1613/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

представника відповідача: Вербицької Т.А.,

свідка: ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці, Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (далі - відповідач 1, УПФУ в м. Вінниці), Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (далі - відповідач 2, Комісія) про визнання дій протиправними, скасування рішення.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що в нього є право на отримання пенсії на пільгових умовах, в зв`язку із тим, що він працював на роботі зі шкідливими умовами праці, а саме в цеху постійного суперфосфату Вінницького державного підприємства "Виробниче об`єднання "Хімпром"" на посадах бункерувальника по 3 розряду, апаратника сушіння з 03 листопада 1995 року по 01 лютого 2002 року.

Відповідно до положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" вік для виходу на пенсію ОСОБА_1 має бути зменшено, в зв`язку із тим, що останній працював на роботі зі шкідливими умовами праці понад 10 років. Однак, Комісія зарахувала до стажу, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 лише періоди роби позивача з 03.11.1995 по 30.11.1997, з 01.01.1998 по 21.06.1999, з 25.07.2001 по 01.02.2002. В той же час, період роботи з 22.06.1999 по 24.07.2001 ОСОБА_1 не зараховано, в зв`язку із тим, що посада, яку обіймав позивач в зазначений період не атестована. Також, позивачу не було зараховано період його роботи з 01.12.1997 по 31.12.1997, в зв`язку з тим, що відсутні дані про заробітну плату.

Позивач не погоджується з таким висновком та в обґрунтування свого трудового стажу останній посилається на те, що надані пенсійному фонду трудова книжка та інші документи містять відмітки про віднесення займаних позивачем посад до Списку №1 та проведення їх атестації.

За наведеного вище, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 30.05.2019 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін у судове засідання.

13.06.2019 відповідачем 2 через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву (вх. №31613) згідно з яким останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову, з огляду на наступне.

Так, представник Комісії зазначив, що 07.01.2019 позивач у віці 56 років звернувся до пенсійного фонду із заявою про призначенням пенсії на пільгових умовах.

Відповідачем 2 було розглянуто додані позивачем до заяви документи, кожному з них надано оцінку та прийнято рішення щодо підтвердження позивачу періодів роботи з 03.11.1995 по 30.11.1997, з01.01.1998 по 21.06.1996, з 25.07.2001 по 01.02.2002.

Зважаючи на викладене, Комісія дійшла висновку, що спеціальний стаж роботи позивача становить 4 роки. У зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, а саме після досягнення 50 років - 10 років, Управління пенсійного фонду, відмовляючи позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» діяло у межах та у спосіб визначений нормами чинного законодавства.

Також, 14.06.2019 представником відповідача 1 через канцелярію суду був поданий відзив на позовну заяву (вх. №31611), в якому остання заперечила щодо задоволення адміністративного позову, з огляду на наступне.

Відповідно до Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №18-1 від 10 листопада 2016 року (далі - Порядок), а саме у зв`язку з ліквідацією (перейминуванням) підприємства на якому працював позивач, УПФУ в м. Вінниці звернулось до головного управління з листом, разом з яким документи ОСОБА_1 були направлені до Комісії щодо підтвердження пільгового періоду роботи позивача.

Рішенням Комісії від 12.02.2019 за № 2 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 , Комісією, окрім іншого, відмовлено позивачу в підтвердженні періоду роботи з 22.06.1999 по 24.07.2001, як такого, що дає право на пенсію на пільгових умовах, оскільки відсутні документи про проведення та результати атестації робочих місць. Також, позивачу було відмовлено в підтвердженні періоду роботи з 01.12.1997 по 31.12.1997, в зв`язку з тим, що відсутні дані про отриману заробітну плату.

Зважаючи на висновки Комісії, представник відповідача 1 зауважила, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" є встановлення факту перебування особи на посаді, виконання робіт, що містяться у списках №1, №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника (повний робочий день) за відповідною професією, що підтверджена результатами атестації умов праці.

Оскільки, наданими позивачем до пенсійного фонду документами не підтверджено віднесення посади заступника начальника цеху гранульованого суперфосфату до посад, що містяться у списках №1, №2, йому було відмовлено в зарахуванні періоду його роботи на вказаній посаді до пільгового стажу роботи.

В судовому засіданні 18.06.2019 оголошено перерву до 08.07.2019.

В судовому засіданні 08.07.2019 позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача 1 підтримала свої аргументи, що наведені у відзиві на позовну заяву. Суду надала пояснення, аналогічні змісту заперечень наведених у відзиві на позовну заяву, просила відмовити у задоволені вимог, так як вважає правомірними свої висновки. При цьому зазначила, що в разі зарахування трудового стажу позивачу періодів роботи з 22.06.1999 по 24.07.2001 та з 01.12.1997 по 31.12.1997, заявник дійсно має право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суду не повідомила. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась завчасно та належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Свою позицію щодо заявлених позовних вимог висловила в поданому до суду відзиві на позовну заяву, в якому просила в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з наданої копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 20.01.1986, ОСОБА_1 03.11.1995 прийнятий в цех постійного суперфосфату Вінницького державного підприємства «Виробниче об`єднання «Хімпром» на посаду бункерувальника по 3 розряду (запис №14), 12.08.1999 переведений апаратником сушіння цього цеху (запис №15), 01.02.2002 звільнений з роботи.

Також, як свідчить зміст наявної в матеріалах справи архівної довідки за №М-24-118890/24-30 від 22.11.2018, про заробітну плату ОСОБА_1 за період з січня 1995 року по грудень 1999 року, позивач працював бункерувальником, апаратником сушіння (а.с. 20). Крім того, згідно відомостей зазначеної архівної довідки, а також даних з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с. 22) судом встановлено, що на протязі періоду з листопада 1995 року по лютий 2002 року отримував заробітну плату на Вінницькому державному підприємстві "Виробниче об`єднання "Хімпром"".

При цьому пільговий характер виконуваної позивачем роботи в період з 03.11.1995 по 01.02.2002 під час обіймання посад бункерувальником, апаратником сушіння цеху постійного суперфосфату, за якими він працював повний робочий день і був зайнятий у виробництві суперфосфату підтверджується виданим 21.06.1994 Наказом генерального директора Вінницького ДП "Виробниче об`єднання "Хімпром"" №149 "Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівника на пільгове пенсійне забезпечення", яким затверджено перелік робочих місць виробництв, робіт, професій та посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення (а.с. 23-28).

Отже, праця позивача в цеху постійного суперфосфату в Вінницькому ДП "Виробниче об`єднання "Хімпром"" підтверджується належними первинними документами, та не заперечувалась й присутнім у судовому засіданні представником відповідача 1.

Також судом встановлено, що 07.01.2019 позивач звернувся до УПФУ в м. Вінниці із заявою про призначення/перерахунок пенсії, з наданням інших визначених законодавством документів для призначення пенсії за Списком № 1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №18-1 від 10 листопада 2016 року, а саме у зв`язку з ліквідацією підприємства на якому працював позивач, УПФУ в м. Вінниці звернулось до головного управління з листом, згідно якого документи ОСОБА_1 були направлені до Комісії щодо підтвердження пільгового періодів роботи позивача на відповідному підприємстві.

Рішенням від 12.02.2019 за № 2 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 , Комісією підтверджено стаж роботи позивача в період з 03.11.1995 по 30.11.1997, з 01.01.1998 по 21.06.1999, з 25.07.2001 по 01.02.2002 як такий, що дає право пільгового пенсійного забезпечення за Списком №1, та відмовлено в зарахуванні періодів роботи: з 22.06.1999 по 24.07.2001, в зв`язку із тим, що посада, яку обіймав позивач в зазначений період не атестована; з 01.12.1997 по 31.12.1997, в зв`язку з тим, що відсутні дані про заробітну плату.

В подальшому, УПФУ у м. Вінниці на адресу позивача було надіслано витяг з протоколу від 19.02.2019 та рішення №023830004883 від 19.02.2019 згідно яких позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

З вищезазначеними висновками відповідача 1 та відповідача 2 позивач не погоджується, вважає, що відповідачами порушено його право на відповідне пенсійне забезпечення, в зв`язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII, «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV.

Згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Порядок звернення за призначенням пенсії, строки призначення та виплати пенсії, припинення та поновлення виплати пенсії передбачені статтями 44, 45, 49 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Частиною 5 цієї статті передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

Пунктом 4.3. Порядку № 22-1 встановлено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

За приписами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 від 12.08.1993 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383) передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Пунктом 10 зазначеного Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку.

Комплексний аналіз вищевикладених норм законодавства дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для пільгового стажу є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією, яким є трудова книжка, а у разі її відсутності або відсутності відповідних відомостей у ній - уточнюючі довідки або рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Окрім цього, відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Так, відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсій страхування" працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Враховуючи зміст норм Закону № 1058-IV, суд приходить до висновку, що умовами (підставами) призначення позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку за Списком № 1 є: досягнення пенсійного віку чоловікам після 50 років; наявність страхового стажу роботи для чоловіків не менше 25 років; 3) наявність не менше половини стажу на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.

Так, оскільки станом на дату звернення позивача до відповідача, організацію в якій він працював було ліквідовано, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років було проведено Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Із наявного у матеріалах справи протоколу Комісії ГУ ПФУ у Вінницькій області №023830004883 від 19.02.2019 слідує, що за наслідками розгляду заяви позивача про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, Комісія прийняла рішення відмовити ОСОБА_1 в зарахуванні періоду його роботи з 22.06.1999 по 24.07.2001 до пільгового стажу за Списком №1, оскільки відсутні дані про атестацію робочих місць за посадою бункерувальника по 3 розряду та апаратника сушіння цеху постійного суперфосфату, які обіймав позивач у вказаний період, та періоду з 01.12.1997 по 31.12.1997, оскільки відсутні відомості про отриману заробітну плату.

Суд наведену аргументацію відповідачів оцінює критично та вважає за потрібне звернути увагу на наступне.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (далі - Порядок №442) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 №41 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з п. 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 п.1 Методичних рекомендацій, періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону № 1788-ХІІ та Порядку №442 є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списках, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Згідно з п. п. 4, 23 ч. 1 Європейської соціальної хартії від 03.05.1996, ратифікованої Закону України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)" № 137-V 14.09.2006 усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Судом встановлено, що згідно наказу №149 від 21.06.1994 генерального директора Вінницький ордена Трудового Червоного Прапора виробниче об`єднання «Хімпром» про наслідки атестації робочих місць, атестація робочих місць була проведена, окрім іншого, за посадами бункерувальника по 3 розряду та апаратника сушіння цеху постійного суперфосфату, які віднесено до професій які дають право пільгового пенсійного забезпечення за Списком №1.

При цьому, як вбачається зі змісту рішення відповідача 2 від 12.02.2019 за №2 підставою для неврахування частини періоду роботи позивача на відповідних посадах слугувало не проведення роботодавцем ОСОБА_1 повторної атестації робочих місць, позаяк саме 22.06.1999 сплив п`ятирічний термін з дня проведення первинної атестації робочих місць на Вінницькому ордена Трудового Червоного Прапора виробничому об`єднанні «Хімпром», правонаступником якого є Вінницьке ДП "Виробниче об`єднаня "Хімпром"".

З огляду на викладене суд звертає увагу відповідачів, що у п. 4.2 Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Обов`язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено на керівників підприємств, а тому у випадку її не проведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є неправомірним.

Суд наголошує, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Як вже було встановлено судом вище, атестація робочих місць за умовами праці в Вінницькому ордена Трудового Червоного Прапора виробничому об`єднанні «Хімпром» була проведена вперше 21.06.1994 (наказ №149 від 21.06.1994).

Вказані обставини не заперечувались й представником відповідача 1 в судовому засіданні, знайшли своє документальне підтвердження матеріалами справи, та узгоджуються з відомостями наведеними представниками відповідачів у відзивах на позовну заяву.

Отже, враховуючи доведеність факту проведення атестації робочих місць на підприємстві в якому працював позивач вперше ще 22.06.1994, суд вважає, що непроведення атестації робочих місць на підприємстві у наступному періоді, а саме з 22.06.1999, не може звузити право ОСОБА_1 на отримання пільгової пенсії, з рахуванням вищезначеного пункту 4 Порядку.

Відтак, період роботи позивача за посадою бункерувальника по 3 розряду та апаратника сушіння цеху постійного суперфосфату в Вінницькому ДП "Виробниче об`єднаня "Хімпром"" повинен бути зарахований в повному розмірі, а саме з включення періоду роботи за вказаними посадами з 22.06.1999 по 24.07.2001, до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Таким чином, рішення Комісії в частині відмови у зарахуванні ОСОБА_1 стажу за період з 22.06.1999 по 24.07.2001, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, надаючи оцінку діям відповідачів щодо невключення до пільгового стажу позивача період його роботи з 01.12.1997 року по 31.12.1997, з підстав відсутності даних про заробітну плату, суд зазначає наступне.

Данні про заробітну плату ОСОБА_1 підтверджуються Архівною довідкою Архівного відділу Вінницької міської ради від 22.11.2018 року № М-24-118890/24-30, згідно з якою позивач дійсно в грудні 1997 року не отримав заробітної плати.

Однак, даною ж довідкою підтверджується, що в наступному календарному місяці - січні 1998 року, позивач отримав заробітну плату у двічі більшій сумі за середньо статистичну заробітну плату аналогічних періодів - 508 грн. 10 коп., яка за своїм розміром є найбільшою заробітною платою за чотирьох річний період з 1996 року по 1999 рік, що свідчить про затримку у виплаті у грудні 1997 році та її виплату уже в наступному місяці - січні 1998 року.

Таким чином, період роботи з 01.12.1997 по 31.12.1997, що дає право на пенсію на пільгових умовах, підтверджується даними про заробітну плату в січні 1998 року, як наслідок рішення Комісії в частині відмови у зарахуванні ОСОБА_1 стажу за період з 01.12.1997 по 31.12.1997, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є протиправним та підлягає скасуванню.

В контексті наведеного суд враховує, що як свідчать додані до матеріалів справи копії документів на підтвердження пільгового стажу позивача, пільговий стаж позивача станом на час його звернення до пенсійного фонду із заявою про призначення/перерахунок пенсії від 07.01.2019, без врахування періодів роботи з 01.12.1997 по 31.12.1997, з 22.06.1999 по 24.07.2001, становив 04 років 0 місяців та 26 днів, водночас із врахуванням вказаних періодів відповідний стаж ОСОБА_1 становить 6 років 2 місяці 28 днів, що, з врахуванням того, що на час звернення до відповідачів вік ОСОБА_1 становив понад 56 років, а загальний трудовий стаж - 36 років 27 днів, є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

За наведених обставин, суд дійшов до висновку, що позивачем в повній мірі доведено наявність в нього достатнього пільгового стажу роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В свою чергу, відповідачами під час розгляду справи не довели правомірність прийнятих рішень та вчинених дій, яки призвели до обмеження позивача у праві на отримання належного пенсійного забезпечення.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, враховуючи, що позов задоволено в повному обсязі судові витрати понесені позивачем у даній справі підлягають відшкодуванню солідарно за рахунок бюджетних асигнувань з Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 12.02.2019 за № 2 в частині відмови ОСОБА_1 в підтвердженні періоду роботи з 22.06.1999 по 24.07.2001, як такого, що дає право на пенсію на пільгових умовах та в частині відмови ОСОБА_1 в підтвердженні періоду роботи з 01.12.1997 по 31.12.1997 як такого, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду у місті Вінниці №023830004883 від 19.02.2019 в частині відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно абзацу 3 пункту 2 частині 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду у місті Вінниці датою первісного звернення призначити ОСОБА_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи, за віком на пільгових умовах за Списком № 1 в зв`язку з наявністю у ОСОБА_1 відповідно абзацу 3 пункту 2 частині 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» необхідного стажу.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) (судовий збір, що був сплачений згідно квитанції №1-1172К від 17.05.2019) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) (судовий збір, що був сплачений згідно квитанції №0.0.1367680056.1 від 29.05.2019) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_2 , від 08.02.2000)

Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 37979905)

Комісія з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403)

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна