Рішення № 83018252, 02.07.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 липня 2019 року о/об 13 год. 38 хв.Справа № 280/1768/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління поліції в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, б. 29, код ЄДРПОУ 40108688)

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

за участі:

позивача - ОСОБА_1

(особа посвідчується паспортом серія НОМЕР_2 )

представника відповідача - Кравченко О.М.

(діє на підставі довіреності № 262/01/15-2018 від 01.08.2018 року)

ВСТАНОВИВ:

18 квітня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) до Головного управління поліції в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Запорізькій області щодо не направлення до комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, документів для встановлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Запорізькій області направити до комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, документів для встановлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

Ухвалою суду від 22 квітня 2019 року зазначену позовну заяву було залишено без руху в зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам КАС України та позивачеві був наданий строк для усунення недоліків.

Так, на виконання вимог зазначеної ухвали 08 травня 2019 року на адресу суду надійшла заява від позивача з виправленими недоліками.

Ухвалою суду від 10 травня 2019 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження (з викликом осіб), а справу призначено до розгляду на 28 травня 2019 року.

В судовому засіданні 28 травня 2019 року судом оголошено перерву до 02 липня 2019 року.

Відповідно до статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 02 липня 2019 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 23 січня 2019 року направив до відповідача рапорт про надання інформації (довідки) про його перебування в зоні АТО з 21 листопада 2017 року по 21 лютого 2018 року. Вказує, що згідно листа ГУ Національної поліції в Запорізькій області №489/05/3/9 від 07 лютого 2019 року інформації про перебування позивача в зоні АТО з 21 листопада 2017 року по 21 лютого 2018 року безпідставно не було надано. Позивач зазначає, що ним 19 лютого 2019 року до відповідача був направлений рапорт із відповідними підтверджуючими документами, щодо надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 . Проте відповідач надав відповідь, в якій зазначив, що відсутні підстави для направлення документів на розгляд комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни для встановлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій. Позивач не погоджується із таким рішенням та вважає, що надані ним відповідачу документи в повній мірі підтверджують факт безпосереднього залучення ОСОБА_1 до забезпечення проведення антитерористичної операції більше ніж на календарних днів 30 днів у період з 21 листопада 2017 року по 21 лютого 2018 року. Крім того, звертає увагу, що питання про надання статусу учасників бойових дій вирішує Комісія Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, а не Головне управління Національної поліції в Запорізькій області.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Головного управління поліції в Запорізькій області проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№19988 від 17 травня 2019 року), відповідно до якого зазначено, що відповідно до наданих позивачем документів він проходив стажування у Волноваському відділі поліції ГУНП в Донецькій області на посаді інспектора сектору превенції та до участі в антитерористичній операції не залучався, тому немає підстав для направлення документів на розгляд комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України для надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

Представник Головного управління поліції в Запорізькій області в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Наказом Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 16 листопада 2017 року №2138 старшого сержанта поліції ОСОБА_1 направлено на стажування у період з 21 листопада 2017 року по 21 лютого 2018 року до Волноваського відділу поліції на посаду інспектора сектору превенції Волноваського відділу поліції.

23 січня 2019 року ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області подано рапорт (вх.№327), в якому позивач просив надати інформацію (довідку) про його перебування у зоні АТО у період з 21 листопада 2017 року по 21 лютого 2018 року.

Листом від 07 лютого 2019 року №489/05/3-19 відповідач надав витяг з Наказу ГУНП у Запорізькій області від 20 листопада 2017 року №3605 «Про відрядження поліцейських ГУНП у Запорізькій області», згідно якого старшого сержанта поліції ОСОБА_1 відряджено з 21 листопада 2017 року по 21 лютого 2018 року до Головного управління Національної поліції в Донецькій області з вогнепальною зброєю для проходження стажування.

На підтвердження перебування у відрядженні позивачем надано:

- талон посвідчення про відрядження №374;

- посвідчення про відрядження №374;

- Картку автоматизованої інформаційної системи «Відрядження» №374.

Судом також встановлено, що позивачем 19 лютого 2019 року до відповідача був направлений рапорт із відповідними підтверджуючими документами, щодо надання статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 , на який відповідач листом від 11 березня 2019 року №К-28/3/01/С-19 надав відповідь, що відповідно до наданих документів ОСОБА_1 проходив стажування у Волноваському відділі поліції ГУНП в Донецькій області на посаді інспектора сектору превенції та до участі в антитерористичній операції не залучався, тому немає підстав для направлення документів на розгляд комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України для надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

ОСОБА_1 не погоджуючись із такими діями Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, звернувся до суду із цим позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій серед інших визнаються поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Відповідно до пункту 2 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (далі - Порядок), статус учасника бойових дій надається, зокрема поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Пунктом 2-1 Порядку передбачено, що статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення.

Відповідно до переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року, місто Волноваха відноситься до населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається, зокрема, комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін`юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, ДСНС, ДФС (далі - комісія).

За приписами пункту 6 Порядку для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, які брали участь в антитерористичній операції, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій. У разі коли місце постійної дислокації військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації розташоване безпосередньо в районі проведення антитерористичної операції, документи командирами (начальниками) або іншими керівниками підприємств, установ та організацій подаються на розгляд комісії не раніше ніж через 30 календарних днів після зарахування осіб до списків військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації чи призначення їх на відповідні посади.

Відповідно до пункту 8 Порядку у разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, можуть самостійно звернутися до відповідної комісії.

Згідно пункту 2 Розділу І Положення про комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 26 серпня 2016 року № 868 та Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 вересня 2016 року за № 1271/29401 (далі - Положення), Комісія Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни (далі - Комісія) утворюється в апараті МВС наказом МВС з метою реалізації заходів, пов`язаних із наданням статусу учасника бойових дій, учасника війни працівникам МВС.

Пунктом 1 Розділу ІІ Положення визначено, що основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішення щодо надання працівникам МВС статусу учасника бойових дій, розгляд питань, пов`язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до пунктів 6 і 13 статті 9 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

З аналізу вищенаведених норм суд дійшов висновку, що вирішення питання про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій належить до виключної компетенції спеціально утворених комісій, серед яких, зокрема, чинним законодавством визначено комісію Міністерства внутрішніх справ України.

Отже, враховуючи все вищевикладене суд дійшов висновку, що Головне управління Національної поліції в Запорізькій області відмовляючи позивачу у направленні документів на розгляд комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України для надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій діяло поза межами наданих повноважень, тому суд вважає таку відмову у направленні документів позивача протиправною бездіяльністю.

Разом з цим, при ухваленні рішення суд керується приписами частини 2статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», у відповідності до яких, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 січня 2011 року (остаточне) у справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань, становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п.45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п.25, ECHR 2002-II)".

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) гарантує кожному право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо порушення передбаченого Конвенцією права було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що належним, повним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача направити до комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, документів ОСОБА_1 для вирішення питання надання статусу учасника бойових дій.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 1статті 2 КАС України).

За приписами частини 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з урахуванням вище викладеного, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість своїх дій, тому з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 132, 139, 143, 241, 243-246, 255, 263 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління поліції в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, б. 29, код ЄДРПОУ 40108688) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Запорізькій області щодо не направлення до комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, документів ОСОБА_1 для вирішення питання надання статусу учасника бойових дій.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Запорізькій області направити до комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, документи ОСОБА_1 щодо вирішення питання про надання статусу учасника бойових дій.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 08 липня 2019 року.

Суддя Д.В. Татаринов