Ухвала суду № 83016936, 15.07.2019, Марківський районний суд Луганської області

Справа № 417/7129/19

Провадження № 2/417/313/19

У х в а л а

іменем україни

"15" липня 2019 р. с.Марківка Луганської області

Суддя Марківського районного суду Луганської області Рукас О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Кризької сільської ради Марківського району Луганської області про стягнення моральної шкоди та втраченої вигоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Кризької сільської ради Марківського району Луганської області про стягнення моральної шкоди та втраченої вигоди в розмірі 1000000 грн.

Ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 02 квітня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано заявнику час для усунення викладених в ухвалі недоліків.

У зв`язку з тим, що позивачем ухвалу суду від 02.04.2019 року виконано не було, та недоліки не усунуті, ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 15 квітня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Кризької сільської ради Марківського району Луганської області про стягнення моральної шкоди та втраченої вигоди було повернуто позивачу.

Не погодившись зі вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою до Луганського апеляційного суду, в якій просив ухвалу Марківського районного суду від 15 квітня 2019 року скасувати.

Постановою Луганського апеляційного суду від 10 червня 2019 року ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 15 квітня 2019 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. В постанові зазначено, що суд першої інстанції надав оцінку як майновому стану позивача, так і підставам для відстрочення або розстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви. Підставою для вирішення питання щодо відстрочення або розстрочення сплати судового збору необхідне відповідне клопотання. З матеріалів справи вбачається, що позивач з таким клопотанням не звертався, а право його на звернення з таким клопотанням щодо відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд не роз`яснив, помилково надав оцінку фінансового (майнового) стану позивача щодо можливості сплати судового збору.

Суд першої інстанції, виконуючи Постанову Луганського апеляційного суду від 10 червня 2019 року, своєю ухвалою від 25.06.2019 року зазначену позовну заяву залишив без руху та позивачу було запропоновано протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, оскільки її подано без додержання вимог, викладених у ст.177 ЦПК України, роз`яснені наслідки.

Так, відповідно до ч. 2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно положень ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 136 ЦПК України, п.9 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди І та ІІ груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.

З позовної заяви вбачається, що позивач є інвалідом ІІІ групи, які відповідно до положень п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» не звільняються від сплати судового збору.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фінансовому розмірі.

Ставка судового збору із позовних заяв майнового характеру, яка подана фізичною особою, складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 року № 2629-VIII розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2019 року становить 1921 грн.

Так, в даному випадку ціна позову щодо вимог майнового характеру позивачем встановлена в розмірі 1 000 000 грн., а тому він повинен сплатити судовий збір в сумі 10000 грн. (1000000грн. х 1%)

Також, виконуючи Постанову Луганського апеляційного суду від 10 червня 2019 року, своєю ухвалою від 25.06.2019 року, судом було роз`яснено позивачу його право на звернення до суду з клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. За зазначених підстав, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд може розстрочити сплату судового збору за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

В пункті 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 роз`яснено, що відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI та статті 136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Відповідно Рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення – Ухвали Марківського районного суду Луганської області від 25.06.2019 року про залишення позову без руху, позивач ОСОБА_1 отримав зазначену ухвалу суду 29.06.2019 року, про що свідчить його особистий підпис про отримання відправлення суду (а.с. 132), однак не зважаючи не це, вказані в ухвалі суду недоліки, позивачем усунуті так і не були, клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору від позивача до суду не надходило.

Слід також зазначити, що суд з власної ініціативи, не може вирішити питання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, оскільки це питання розглядається тільки за відповідним клопотанням позивача.

Також слід звернути увагу позивача на те, що згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На переконання суду, нецензурна лексика, образливі та лайливі слова, символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.

Використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють.

Ці дії суперечать основнім засадам (принципам) цивільного судочинства (п.2,11 ч.3 ст.2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь - якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч.1, ч.2 ст. 2 ЦПК України). З огляду на це, вчинення таких дій суд можу визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема наслідки передбачені ч.3 ст. 44 ЦПК України.

Згідно ч.3 ст.44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Образливі висловлювання ОСОБА_1 на адресу суду, використання яких неприпустиме при оформленні, зокрема, й позовної заяви, які до того ж визначені позивачем підставою позову, суд розцінює як зловживання процесуальними правами.

Обґрунтування позову з використанням наведених висловлювань виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що, наприклад, у розумінні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) констатується як зловживання правом на подання заяви. Так, цей Суд, застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року, заява № 67208/01, «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року, заяви № 61164/00 і № 18589/02, «Guntis Apinis проти Латвії» від 20 вересня 2011 року, заява № 46549/06).

Саме до таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 13 березня 2019 року (справа № 199/6713/14-ц).

Відповідно до ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовна заява подана без додержання вимог, викладених у ст.ст.175, 177 ЦПК чи не сплачений судовий збір, постановляє ухвалу про залишення позову без руху, про що повідомляє позивача і надає термін для виправлення недоліків. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст.175,177 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Таким чином, оскільки до теперішнього часу вказані в ухвалі недоліки позивачем не усунуті, позивач з клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору до суду не звернувся, ухвала Марківського районного суду від 25.06.2019 року не виконана; позивач не вжив будь-яких заходів для виконання належним чином ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, строк наданий судом для їх усунення сплив, від позивача не надійшло клопотання про його продовження, суддя вважає за необхідне визнати позовну заяву не поданою та повернути позивачу.

Керуючись ст.ст.175,177, 185 ЦПК суддя,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Кризької сільської ради Марківського району Луганської області про стягнення моральної шкоди та втраченої вигоди - вважати не поданою та повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу ОСОБА_1 , що відповідно до ч.7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів до Луганського апеляційного суду з дня її проголошення.

Суддя: О.В.Рукас