Ухвала суду № 83015205, 11.07.2019, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 371/834/17

Провадження № 1-кп/368/139/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2019 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого-судді Шевченко І.І.

при секретарі Назаренко А.І.

з участю прокурора Піголя Р.В.

потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2

захисника обвинуваченого ОСОБА_3 . адвоката Ткаченка С.О.

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику в приміщенні Кагарлицького районного суду Київської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017110220000244 від 02.06.2017 року щодо ОСОБА_3 у вчинені злочинів, передбачених ст. 185 ч. 1 та ч. 2 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Кагарлицького районного суду Київської області перебуває на розгляді кримінальне провадження № 12017110220000244 від 02.06.2017 року щодо ОСОБА_3 у вчинені злочинів, передбачених ст. 185 ч. 1 та ч. 2 КК України.

В судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання, в якому він просить продовжити ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, обґрунтовуючи наступним.

За встановленими обставинами кримінального правопорушення ОСОБА_3 вчинив злочини, передбачені ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 та ч. 3 ст. 185 КК України, а саме: 13 квітня 2017 року вчинив крадіжку пральної машинки «Бош» моделі WAE 20260 PL, яка належить ОСОБА_2 , 18 травня 2017 року викрав мобільний телефон марки «Nokia» моделі «XI-01» чорного кольору, який належить ОСОБА_1 , 05 липня 2017 року викрав мобільний телефон марки «Nokia» моделі «1101» чорного кольору у ОСОБА_4 , 07 липня 2017 року викрав мобільний телефон «Ergo», який належить потерпілій ОСОБА_5 , 15 липня 2017 року викрав два велосипеди «Ardis» Кaliber 2.1 та «Ardis Rocks», які належать ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 згідно ухвали Кагарлицького районного суду закінчується 10.08.2019 р.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою не має, оскільки не змінились наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які виправдовують запобіжний захід щодо ОСОБА_3 та були враховані судом при застосуванні до нього такого запобіжного заходу.

Так, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, оскільки вчинив тяжкий злочин, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до 6 років.

На це вказує те, що після вчинення кожного із злочинів ОСОБА_3 зникав з місця злочину. Крім цього, він не одружений, на утриманні дітей не має, не має постійного місця роботи, інших соціальних зв`язків, що не створює для нього перепон у зміні місця проживання та переміщення для проживання б інший регіон.

Підозрюваний ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення, що передбачено п. 5 ч. 1 ст. 177 України.

На це вказує те, що упродовж 2017 року ОСОБА_3 вчинив шість крадіжок.

Враховуючи той факт, що підозрюваний ОСОБА_3 не має постійного місця роботи, а як наслідок і доходу, то з- вірогідністю можна стверджувати, що ОСОБА_3 може вчиняти корисливі злочини й надалі.

Ніяким іншим чином, крім тримання під вартою, коли підозрюваний буде ізольований від суспільства, не можливо запобігти вказаним ризикам.

Потерпіла ОСОБА_2 не має бажання, щоб обвинувачений жив з нею, оскільки не має довіри до нього, але йому пробачила.

Потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що він надав можливість проживати обвинуваченому, уклавши з ним договір оренди.

Потерпіла ОСОБА_5 вважає, що обвинуваченого можливо звільнити, оскільки він уже своє відбув.

Потерпіла ОСОБА_6 та потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду.

Захисник обвинуваченого адвокат Ткаченко С.О. вважає, що до обвинуваченого необхідно застосувати запобіжний захід як домашній арешт, оскільки обвинувачений вже певний час відбуває покарання, тому вказаний захід буде відповідати засад КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання свого захисника.

Суд, вислухавши прокурора, який підтримав своє клопотання та заперечував проти клопотання захисника, думку потерпілих, обвинуваченого та його захисника, приходить до наступного висновку.

В провадженні Кагарлицького районного суду Київської області знаходиться кримінальне провадження № 12017110220000323 від 05.07.2017 р. щодо ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст..185 ч. 1 та ч. 2 КК України.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 12.06.2019 року ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на два місяці, тобто до 10.08.2019 р.

Згідно положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. При цьому вирішення даного питання судом відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Аналізуючи вказану норму Закону, суд доходе висновку, що запобіжний захід скасовується або змінюється в судовому розгляді, якщо відпадає необхідність у застосуванні запобіжного заходу або в раніше обраному запобіжному заході. При цьому, на більш м`який запобіжний захід змінюється, якщо обвинувачення змінюється на менш тяжке або ступінь вірогідності неналежної поведінки обвинуваченого стає незначним.

Частиною 1 статті 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу в кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання зазначеним ризикам.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В силу вимог ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у ч. 3 ст. 199 КПК України, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Загальне положення щодо розумних строків у таких випадках викладено у правовій позиції ЄСПЛ в рішенні у справі «Харченко проти України», згідно з якою «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості» (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_3 дійсно перебуваючи на волі часто змінював місце проживання, ніде не працює, не має постійного джерела доходу, а тому суд погоджується з наявністю ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Разом з тим, оскільки інший ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України нічим не підтверджений нічим.

Таким чином, прокурором загалом доведено та обґрунтовано клопотання в частині наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Водночас, суд вважає, що наявність лише даного ризику не виправдає застосування найбільш суворого запобіжного заходу.

Приходячи до такого висновку суд також враховує той факт, що ОСОБА_3 утримується під вартою починаючи з 2017 року, тобто більше двох років, що є досить значним строком.

За викладених обставин, суд вважає, що є законні підстави для зміни ОСОБА_3 запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт за адресою його реєстрації із застосуванням електронних засобів стеження, що буде пропорційним, помірним та таким, що не становитиме надмірний тягар, не суперечитиме КПК України та практиці ЄСПЛ, оскільки саме даний запобіжний захід дасть можливість уникнути встановленому судом ризику та забезпечить виконання покладених процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Враховуючи обставини справи, суд вважає за необхідне змінити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, заборонити йому залишати житло без дозволу суду цілодобово, на строком 11 вересня 2019 року включно.

За глибоким переконанням суду, зазначений запобіжний захід буде достатнім для запобігання вчиненню обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.. ст. 201, 331 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання прокурора Миронівського відділу Кагарлицької місцевої прокуратури про продовження тримання під вартою відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката Ткаченка Сергія Олександровича задовольнити частково.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Миронівка Київської області, громадянину України, неодруженому, непрацюючому, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, на строк до 11 вересня 2019 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 наступні обов`язки:

1) прибувати до Кагарлицького районного суду Київської області за першою вимогою;

2) цілодобово не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу суду.

Зобов`язати Кагарлицьке відділення поліції Обухівського відділу поліції Головного управління національної поліції України в Київській області негайно доставити обвинуваченого ОСОБА_3 до місця його проживання за адресою: АДРЕСА_2 та звільнити його з-під варти.

Ухвалу направити для виконання до Кагарлицькому відділення поліції Обухівського відділу поліції Головного управління національної поліції України в Київській області.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Миронівського відділу Кагарлицької місцевої прокуратури Піголя Р.В.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Суддя І.І. Шевченко