Рішення № 83012729, 09.07.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/2358/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Рибак Н.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Олешек О.М. ,

третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Ідея банк", Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва, третя особа - ОСОБА_3 про визнання електронних торгів недійсними,

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Ідея банк", Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва, третя особа - ОСОБА_3 , в якому просить визнати недійсними електронні торги з реалізації транспортного засобу марки д.н.з. НОМЕР_1 , LIFAN, модель 620, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , який належав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також просить зобов`язати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва повернути йому транспортний засіб марки д.н.з. НОМЕР_1 , LIFAN, модель 620, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги покликається на те, що 08 травня 2018 року було проведено електронні торги з реалізації транспортного засобу марки д.н.з. НОМЕР_1 , LIFAN, модель 620, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , що належав на праві приватної власності позивачу. Переможцем електронних торгів визначено ОСОБА_3 . Позивач вважає, що реалізація арештованого майна була здійснена з порушенням діючого законодавства, оскільки про те, що в рамках даного виконавчого провадження №53668128 проводяться електронні торги та його автомобіль вже продано йому стало відомо лише після отримання листа відділу виконавчої служби від 18.02.2019 року на адвокатський запит. До цього про вказані обставини його, як боржника в рамках цього виконавчого провадження повідомлено не було. Крім цього, зазначає, що електронні торги в рамках виконавчого провадження №53668128 відбулись на підставі виконавчого документа - виконавчого напису нотаріуса №267 від 31.01.2017 року, який було визнано таким, що не підлягає виконанню у судовому порядку, а тому просить позов задоволити.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, з мотивів, наведених у ньому. Просив суд позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечила, з мотивів, викладених у письмовому відзиві, зазначивши про необґрунтованість позовних вимог. Просила відмовити у задоволенні позову.

Третя особа в судовому засіданні позов заперечив, з підстав необґрунтованості позовних вимог. Просив відмовити у задоволенні позову. Вказав, що він придбав транспортний засіб на законних підставах.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Зі змісту статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон від 2 червня 2016 року № 1404-VIII) випливає, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Проте, право власності не є абсолютним і може бути обмежене у випадках встановлених законом (стаття 3 Цивільного кодексу України (далі ЦК).)

Частиною першою статті 15 ЦК визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України, одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 24 травня 2013 року між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» укладено кредитний договір №910.22591, згідно умов якого банк надав позивачу кредит у сумі 84 798 гривень 94 копійок на строк 60 місяців. Кредит надавався для фінансування купівлі позичальником транспортного засобу марки д.н.з. НОМЕР_1 , LIFAN, модель 620, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , у сумі 79 999 гривень 00 копійок /а.с.84-87/.

На забезпечення виконання кредитного договору №910.22591, між ОСОБА_4 та Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Лаврик Я.М., предметом якого є транспортний засіб марки д.н.з. НОМЕР_1 , LIFAN, модель 620, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 /а.с.93-94/.

У зв`язку з порушенням умов виконання договору, 31 січня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем видано виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_4 суми боргу за кредитним договором в розмірі 78 321 гривень 40 копійок.

На підставі виконавчого напису від 31.01.2017 року, 31.03.2017 року державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №53668128.

08 травня 2018 року проведено електронні торги з реалізації транспортного засобу марки д.н.з. НОМЕР_1 , LIFAN, модель 620, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , що належав на праві приватної власності позивачу.

Переможцем електронних торгів визначено ОСОБА_3 .

Постановою Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 31.01.2017 року про стягнення з ОСОБА_4 суми боргу за кредитним договором в розмірі 78 321 гривень 40 копійок. Вказаним рішенням також встановлено порушення банком процедури звернення стягнення на рухоме майно боржника, оскільки останнього не було повідомлено про порушення ним забезпеченого зобов`язання.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, на момент проведення електронних торгів з реалізації транспортного засобу - 08.05.2018 року, виконавчий напис нотаріуса від 31.01.2017 року був чинним.

Так, підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо); правил, які регулюють сам порядок проведення торгів; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2018 року по справі № 759/2467/15-ц.

Частинами першою-третьою статті 61 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 50 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна.

Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

Згідно із статтею 57 ЗУ «Про виконавче провадження», визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Позивач стверджує, що його не було повідомлено про проведення оцінки арештованого майна, відтак порушено порядок складання звіту про оцінку майна, що було відчужене. Таким чином, порушено його право на участь у визначенні оцінки майна, яке перебувало у його власності.

Натомість, ні державним виконавцем, ні представником банку, не подано до суду жодного доказу на спростування таких доводів позивача. Так, матеріали справи не містять документів, які підтверджують надсилання позивачу будь-яких документів, які б інформували позивача про початок реалізації арештованого майна, повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони.

Статтею 28 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Приймаючи до уваги правову позицію Касаційного цивільного суду, викладену у постанові від 27.02.2019 року (справа № 204/270/14-ц), згідно якої сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними, суд оцінивши наявні у матеріалах справи докази, враховуючи неповідомлення позивача як боржника у виконавчому провадженні про початок проведення прилюдних торгів та не забезпечення можливості для позивача взяти участь у визначенні вартості майна боржника, неповідомлення позивача про проведену оцінку майна, вважає, що ОСОБА_4 був позбавлений можливості скористатись своїм правом оскарження результатів визначення вартості чи оцінки майна та ходу проведення прилюдних торгів в цілому, а відтак під час проведення таких торгів було порушено вищенаведені права і законних інтереси позивача.

Таким чином, суду приходить до висновку що електронні торги з реалізації транспортного засобу марки д.н.з. НОМЕР_1 , LIFAN, модель 620, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , що належить на праві приватної власності позивачу, проведені 08.05.2018 року з порушенням ЗУ «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року за № 2831, ст. 51, 57, ЗУ «Про виконавче провадження», без належного повідомлення боржника про проведену оцінку майна, що є підставою для визнання торгів недісними.

При цьому вимога позивача щодо зобов`язання Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва повернути йому транспортний засіб марки д.н.з. НОМЕР_1 , LIFAN, модель 620, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України. кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Так, реституція як спосіб захисту цивільного права, що визначений ч.1 ст.216 ЦК України, застосовується лише за наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним.

У зв`язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Таким чином, положення частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення переданого на виконання недійсного правочину майна, яке було відчужене третій особі.

Разом з тим, відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України загального правила власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

За таких обставин, спосіб захисту права власності зазначений позивачем можливий лише шляхом подання віндикаційного позову до сторони недійного правочину.

Наведені у даному рішенні мотиви відповідають правовим висновкам судів касаційної інстанції, на які покликаються сторони.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягнення з відповідачів пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов задоволити частково.

Визнати недійсними електронні торги з реалізації транспортного засобу марки д.н.з. НОМЕР_1 , LIFAN, модель 620, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , який належав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея банк" на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 ) витрати понесені на сплату судового збору в розмірі 195 (сто дев`яносто п`ять) гривень 80 копійок.

Стягнути з Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 ) витрати понесені на сплату судового збору в розмірі 195 (сто дев`яносто п`ять) гривень 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.

Повний текст рішення складено 15 липня 2019 року.