Ухвала суду № 83012519, 12.07.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 12.07.2019

Справа № 316/1711/18

Провадження № 1-кп/320/858/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Урупи І.В.

суддів – Купавської Н.М., Міщенко Т.М.,

за участі:

секретаря судового засідання – Литвиненко В.Є.,

прокурора — Фурманенко М.В.,

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисника обвинувачених Лушпо С.В., Ніколаєнка І.М., ОСОБА_3 - адвоката Шовкопляса Ю.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Мелітополі в режимі відеоконференції, проведення якої було забезпечено Енергодарським міським судом Запорізької області та Запорізьким слідчим ізолятором, кримінальне провадження №12017080000000348 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 306, ч. 2 ст. 306, ч.2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_3 ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Фурманенко М.В. заявила клопотання про продовження відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що є ризики того, що опинившись на волі він буде переховуватиметься від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання за вчинений злочин, впливати на свідків та осіб, причетних до інкримінованого злочину, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти продовження застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив визначити домашній арешт.

Захисник обвинуваченого Лушпо С.В., адвокат Шовкопляс Ю.В. заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , посилаючись на те, що йому не було вручено клопотання прокурора, просив обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 заперечували.

Суд, вислухавши учасників судового провадження вважає, що клопотання прокурора, щодо продовження застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02.06.2018 застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 29.07.2018, який неодноразово продовжувався.

В підготовчому засіданні 13 червня 2019 року ухвалою суду до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 11 серпня 2019 року включно та одночасно визначено запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 153 680 грн. та у разі внесення застави покладено на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.

Відповідно до ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку і за наслідками розгляду цього питання суд своєю вмотивованою ухвалою може продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою до двох місяців.

У даному випадку строк запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 спливає, судове провадження не завершене.

При обранні запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 враховувалась наявність достатніх доказів підозри його у вчиненні кримінального правопорушення та ризиків, передбачених ст.177 КПК України, данні про його особу який має постійне проживання на території міста Енергодар Запорізької області, неповнолітню дитину.

Суд вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України мають місце і на теперішній час, а саме: з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачений може без перешкод залишити своє місце проживання та переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити нове кримінальне правопорушення, а також враховується тяжкість кримінальних правопорушень, інкримінованих ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 306 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 306 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від восьми до п`ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна та у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, отже не має постійного джерела доходу.

Вказані обставини у сукупності дають підстави вважати, що ОСОБА_1 усвідомлюючи ступінь тяжкості злочину за яким він обвинувачується та невідворотності покарання за його вчинення, з метою ухилення від кримінального покарання може без перешкод залишити своє місце проживання та переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених, вчинити нове кримінальне правопорушення, що свідчить про наявність існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а тому суд вважає, що підстав для зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 на більш м`який на теперішній час немає.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Оскільки встановлені раніше ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, при застосуванні запобіжних заходів відносно обвинуваченого на даний час продовжують існувати, та на переконання колегії суддів, даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого.

Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

В ході розгляду клопотання колегією суддів не встановлено підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, який зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, незважаючи на презумпцію невинуватості, з урахуванням серйозності висунутого обвинувачення, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на даному етапі є адекватним превентивним заходом.

Оскільки заявлені при обранні та продовженні запобіжного заходу ризики щодо неналежної поведінки обвинуваченого не зменшилися, що виправдовує подальше тримання ОСОБА_1 під вартою, колегія знаходить доцільним продовження раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого на час судового розгляду до 60 днів з одночасно визначеним запобіжним заходом у вигляді застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 153 680 грн.

Крім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст.183 та ч. 5 ст.194 КПК України у разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.

Мотивованого клопотання про зміну запобіжного заходу на більш м`який до суду не надходило.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 314,331 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Фурманенко М.В. щодо продовження терміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів задовольнити.

Термін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з одночасно визначеним запобіжним заходом у вигляді застави в межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 153 680 грн відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 306, ч. 2 ст. 306, ч.2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, продовжити до 09 вересня 2019 року включно.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України:

- прибувати на виклик суду;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування з будь-якою особою, яка визнана свідком чи обвинуваченим у кримінальному провадженню № 12017080000000348;

- не відвідувати розважальні заклади та заклади, де дозволено вживати алкогольні напої.

Термін дії обов`язків, покладених судом на ОСОБА_1 , у разі внесення застави визначити до 09 вересня 2019 року включно.

Копію ухвали для виконання направити Запорізькому слідчому ізолятору.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Головуючий:

Судді: