Рішення № 83011577, 02.07.2019, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/7766/18

Провадження № 2/234/1614/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Пікалової Н.М..

за участю: секретаря Романенко К.П.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Клечановської Ю.І.

представника відповідача Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військово- цивільної адміністрація Ларіної Н.В.,

представника третьої особи ОКП «Донецьктеплокомуненерго Шепіхіної В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 234/7766/18 за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військово- цивільної адміністрація, третя особа ОКП «Донецьктеплокомуненерго» про визнання незаконнім розпорядження про звільнення, поновленні на роботі, -

Обставини справи:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військово - цивільної адміністрації, третя особа ОКП «Донецьктеплокомуненерго» про визнання незаконним розпорядження про звільнення, поновлення на роботі.

Позовна заява вмотивована позивачем наступним: з 28 травня 2012 року він обіймав посаду генерального директора обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (код за ЄДРПОУ03337119) (далі за текстом - ОКП «ДТКЕ»),

29 травня 2018 року, вийшовши з лікарняного, йому було вручено заступником генерального директора з економіки ОКП «ДТКЕ» ОСОБА_2 копію розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації, керівника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації №64/7-18-рк від 10.05.2018 відповідно до якого його було звільнено 27.05.2018 з посади генерального директора ОКП «ДТКЕ» у зв`язку із закінченням строку дії контракту відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Із вказаним розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації, керівника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації №64/7-18-рк від 10.05.2018 він не згоден, оскільки вважав його незаконним і безпідставним, та таким, що підлягає скасуванню із поновленням його на роботі на посаду генерального директора ОКП «ДТКЕ» з наступних підстав.

28 травня 2012 року відповідно до розпорядження голови Донецької обласної ради від 28.05.2012 № 41 кс між ним та Донецькою обласною радою було укладено контракт згідно із яким він призначений на посаду генерального директора ОКП «ДТКЕ» строком на один рік з 28.05.2012 до 27.05.2013.

Даним контрактом на нього як керівника підприємства було покладено обов`язок безпосередньо та через адміністрацію підприємства здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати ефективне використання та зберігання закріпленого за підприємством комунального майна.

Розпорядженням голови Донецької обласної ради від 05.04.2013 № 35 кс було продовжено контракт, укладений між ним та Донецькою обласною радою 28.05.2012, з 28.05.2013 строком на один рік, тобто до 27.05.2014.

Також, розпорядженням голови Донецької обласної ради від 28.03.2014 № 48 кс було продовжено контракт, укладений між ним та Донецькою обласною радою 28.05.2012, з 28.05.2014 строком на один рік, тобто до 27.05.2015.

У зв`язку із складенням повноважень голови Донецької обласної ради на початку 2015 року через проведення АТО відповідного розпорядження про продовження контракту, укладеного між ним та Донецькою обласною радою 28.05.2012, з 27.05.2015 не було прийнято однак він продовжував працювати на займаній посаді й після 27.05.2015 без продовження строку вказаного контракту.

У зв`язку із нескликанням сесії Донецької обласної ради у встановлені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» строки Указом Президента України від 05.03.2015 №123/2015, на виконання Закону України «Про військово-цивільні адміністрації», Донецька обласна державна адміністрація 16.03.2015 набула статусу Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, а голова Донецької обласної державної адміністрації - статусу керівника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації.

Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» обласні військово-цивільні адміністрації поряд із здійсненням повноважень місцевих державних адміністрацій на відповідній території також здійснюють повноваження з управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (крім вирішення питань відчуження, у тому числі шляхом приватизації, таких об`єктів); призначення і звільнення їх керівників.

У зв`язку із тим, що голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації не вимагав припинення трудових відносин за контрактом укладеного між ним та Донецькою обласною радою від 28.05.2012 трудові відносини фактично тривали. З 28.05.2015 він продовжив працювати на посаді генерального директора ОКП «ДТКЕ» та виконувати покладені на нього контрактом від 28.05.2012 обов`язки безпосередньо та через адміністрацію підприємства здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати ефективне використання та зберігання закріпленого за підприємством комунального майна.

Тобто, трудові відносини фактично тривали і жодна із сторін не вимагала їх припинення після закінчення строку вказаного контракту, а отже вказаний контракт, відповідно до ст. 39-1 КЗпП, набув статусу продовженого на невизначений строк.

У червні 2015 року постало питання переукладання стратегічно важливих контрактів на постачання природного газу на ОКП «ДТКЕ» для забезпечення безперебійної діяльності підприємства і безперебійного надання населенню послуг. Контрагенти, зокрема керівництво НАК Нафтагаз України, ставили під сумнів його повноваження щодо керівництва підприємством та відмовлялись підписувати відповідні договори.

З метою недопущення повної паралізації діяльності підприємства та уникнення гуманітарної катастрофи для населення регіону, яке обслуговує підприємство, він був вимушений у червні 2015 року підписати додатковий контракт із Донецькою обласною військово-цивільною адміністрацією від 28.05.2015 строком на 3 роки, тобто до 27.05.2018, для підтвердження своїх повноважень перед контрагентами та забезпечення безперебійної роботи підприємства і безперебійного надання послуг населенню.

При цьому, звертає увагу суду на те, що контракт, що був укладений між ним та Донецькою обласною радою від 28.05.2012, розірвано або припинено не було і припинення його жодна із сторін не вимагала.

Вказані вище обставини також підтверджує той факт, що по закінченню строку контракт, що був укладений між ним та Донецькою обласною радою від 28.05.2012, 27.05.2015 він фактично продовжив працювати на посаді генерального директора ОКП «ДТКЕ» та виконувати свою обов`язки за цим контрактом, а вказаний контракт набув статусу як такий, що укладений на невизначений строк.

Таким чином, звільнення його з посади на підставі закінчення 27.05.2018 строку дії контракту, укладеного між ним та Донецькою обласною військово-цивільною адміністрацією від 28.05.2015, є безпідставним та незаконним.

Крім того, незаконність самого розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації, керівника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації №64/7-18-рк від 10.05.2018 відповідно до якого його було звільнено саме 27.05.2018 з посади генерального директора ОКП «ДТКЕ» у зв`язку із закінченням строку дії контракту відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підтверджується цим же розпорядженням, а саме, в оскаржуваному розпорядженні проставлена дата звільнення 27.05.2018 як останнього дня перебування на посаді генерального директора. Проте останнім днем перебування його на посаді є 29.05.2018, оскільки 27.05.2018 та 28.05.2018 є святковим і неробочим днями відповідно.

Частиною 5 ст. 241-1 КЗпП законодавцем чітко визначено, якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

Першим робочім днем в даному випадку є саме 29.05.2018.

Тобто, звільняючи його з посади днем раніше ніж це передбачено законом, є звільненням працівника з ініціативи власника, що в свою чергу регулюється ст.ст. 40 та 41 КЗпП і передбачають інші підстави ніж закінчення строку договору як це передбачено п.2 ч.1 ст. 36 КЗпП.

За таких обставин вказаним розпорядженням №64/7-18-рк від 10.05.2018 було порушено його трудові права, зокрема право на оплату праці, порушено строк стажу тощо, що в свою чергу є незаконним та підлягає захисту і поновленню його прав.

Крім того, звертаю увагу суду на той факт, що його було звільнено підчас перебування його на лікарняному (лікарняні листи додаються), що в свою чергу заборонено відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП.

Частиною 3 ст. 40 КЗпП законодавцем чітко визначено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасовім непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Таким чином, на підставі наведеного вище, є всі підстави стверджувати про незаконність розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації,, керівника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації №64/7-18-рк від 10.05.2018, та його звільнення з посади генерального директора ОКП «ДТКЕ».

Відповідач надав до суду відзив на позов, яким проти заявлених позовних вимог заперечує, та просить суд у їх задоволенні відмовити, мотивуючи це наступним : розпорядженням голови облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 08 травня 2015 року № 107рк «Про кадри» ОСОБА_1 звільнено з посади директора обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» 27 травня 2015 року у зв`язку із закінченням строку дії контракту (контракт від 28 травня 2012 року).

Пунктом 2 цього ж розпорядження ОСОБА_1 призначено на посаду генерального директора обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» з 28 травня 2015 на умовах контракту на підставі заяви ОСОБА_1 , контракту від 28 травня 2015 року, подання департаменту житлово-комунального господарства облдержадміністрації від 27 квітня 2015 року № 09/123.

Зазначене розпорядження позивачем або іншою особою не оскаржувалось. Відповідні записи щодо звільнення з посади і призначення на посаду ОСОБА_1 містяться в його трудовій книжці.

Це розпорядження прийнято в межах повноважень голови облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації, оскільки відповідно до Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» та Указу Президента України від 05 березня 2015 року № 123/2015 «Про утворення військово-цивільних адміністрацій» було утворено Донецьку обласну військово-цивільну адміністрації, статусу якої набула Донецька облдержадміністрація, а голова Донецької облдержадміністрації набув статусу керівника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації. Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 4 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» до повноважень обласної військово-цивільної адміністрації віднесено призначення і звільнення керівників об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні обласної ради.

Крім цього, згідно з розпорядженням в.о.голови обласної ради від 12 травня 2015 року № 16/1р «О некоторых вопросах управления объектами общей собственности территориальных громад сел, поселков, городов, находящейся в управлении областного совета» обласною радою взято до уваги, що управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні обласної ради, здійснює обласна військово-цивільна адміністрація.

Організаційні та процедурні питання призначення і звільнення керівників об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні обласної ради врегульовані, Порядком призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ, організацій спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні Донецької обласної ради, затвердженим розпорядженням голови облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 28 квітня 2015 року № 172 (із змінами).

Згідно з Контрактом від 28 травня 2015 року, укладеним Донецькою облдержадміністрацією, обласною військово-цивільною адміністрацією із ОСОБА_1 (далі - Контракт), ОСОБА_1 призначається на посаду генерального директора обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на термін з 28 травня 2015 року по 27 травня 2018 року. Контракт (п.6.1) діяв з 28 травня 2015 року до 27 травня 2018 року. За умовами Контракту (п.п. 2.9, 5.2) орган управління - Донецька облдержадміністрація, обласна військово-цивільна адміністрація звільняє керівника у разі закінчення контракту, Контракт припиняється після закінчення терміну дії контракту. Отже, дата звільнення позивача завчасно визначена умовами Контракту.

У зв`язку із чим оскаржуваним розпорядженням голови облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 10 травня 2018 року № 64/7-18-рк «Про звільнення генерального директора обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» ОСОБА_1 звільнено 27 травня 2018 року з посади генерального директора обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» у зв`язку із закінченням строку дії контракту, згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України на підставі подання департаменту житлово-комунального господарства облдержадміністрації.

Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії встановлюється угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. Обов`язковість укладення контракту з керівником комунального підприємства передбачена статтею 65 Господарського кодексу України, згідно з якою з керівником підприємства укладається контракт, в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Зі змісту Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» вбачається, що умови контракту можуть обмежувати застосування законодавства про працю, у т.ч. допускати погіршення умов праці порівняно з законодавством України, якщо законодавством передбачена обов`язковість укладення контракту.

В укладеному позивачем з відповідачем Контракті чітко визначено, що цей контракт припиняється після закінчення терміну дії контракту (до 27 травня 2018 року), за згодою сторін, з інших підстав, передбачених законодавством та Контрактом. Умови продовження Контракту визначені в підпункті 5.5, згідно з яким за два місяці до закінчення терміну дії Контракту він може бути за угодою сторін продовжений або укладений на новий чи інший термін. Завчасної угоди між позивачем і відповідачем щодо продовження дії Контракту від 28 травня 2015 року або укладення Контракту на новий чи інший термін досягнуто не було.

Термін дії Контракту сплив 27 травня 2018 року і трудові відносини з позивачем припинилися.

З приводу звільнення позивача в період його тимчасової непрацездатності слід зазначити, що положення статті 40 Кодексу законів про працю України щодо заборони звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період тимчасової непрацездатності та у період перебування працівника у відпустці поширюються лише на випадки розірвання за ініціативою власника або уповноваженого органу трудового договору, укладеного на невизначений строк, а також строкового трудового договору до закінчення строку його чинності, а позивача звільнено із займаної посади у зв`язку із закінченням строку дії Контракту.

Отже, доводи позовної заяви щодо протиправності звільнення позивача в період його тимчасової непрацездатності є необґрунтованими.

В своїй позовній заяві позивач наводить обґрунтування того, що контракт, укладений ним з Донецькою обласною радою 28 травня 2012 року, є чинним, і він продовжував виконувати обов`язки за цим контрактом після 27 травня 2015 року.

Ці обставини не відповідають дійсності, виходячи з наступного: 28 травня 2012 року між Донецькою обласною радою, в особі голови обласної ради ОСОБА_3 , та позивачем укладено контракт терміном на один рік, за яким ОСОБА_1 призначено на посаду генерального директора ОКП «Донецьктеплокомуненерго» згідно розпорядження голови обласної ради від 28 травня 2012 року № 41кс «Про призначення генерального директора обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (рішення про призначення у такий спосіб ОСОБА_1 на посаду генерального директора ОКП «Донецьктеплокомуненерго» прийнято головою обласної ради з перевищенням повноважень, оскільки відповідно до статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» призначення і звільнення керівників об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебуває в управлінні обласної ради, вирішуються виключно на пленарних засіданнях обласної ради).

Розділи 5 та 6 цього контракту визначали строк його дії (до 27 травня 2013 року), умови щодо внесення змін і доповнень до нього, умови припинення контракту та процедуру продовження строку або укладення контракту на новий строк.

Цим контрактом визначено, що контракт припиняється по закінченні строку його дії, за угодою сторін та з інших підстав. За два місяці до закінчення строку дії контракту він в установленому порядку може бути за угодою сторін продовжений або укладений на новий строк.

Позивач надав до позовної заяви копії розпоряджень голови обласної ради про продовження контракту, але не додав копії додаткових угод до контракту від 28 травня 2012 року щодо продовження його дії, як це передбачено статтею 175 Цивільного процесуального кодексу України.

З урахуванням двох продовжень термін дії контракту від 28 травня 2012 року закінчився 27 травня 2015 року. До завершення строку дії цього контракту повноваження з призначення і звільнення керівників об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні обласної ради, перейшли до Донецької облдержадміністрації, обласної військово-цивільної адміністрації, (це також підтверджується розпорядженням в.о.голови обласної ради від 12 травня 2015 року № 16/1р «О некоторых вопросах управления объектами общей собственности территориальных громад сел, поселков, городов, находящейся в управлении областного совета»), яка і прийняла рішення про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади 27 травня 2015 року у зв`язку із закінченням строку дії контракту (розпорядження від 08 травня 2015 року № 107рк «Про кадри). Ці обставини також підтверджуються записами у трудовій книжці позивача (запис № 25 від 27 травня 2015 року) і спростовують доводи позовної заяви, що трудові відносини позивача за контрактом від 28 травня 2012 року фактично тривали.

Отже, вищевикладені обставини спростовують твердження позивача про те, що по закінченні строку дії контракту від 28 травня 2012 року, 27 травня 2015 року він продовжив фактично працювати на посаді генерального директора ОКП «Донецьктеплокомуненерго» та виконувати свої обов`язки саме за цим контрактом.

Крім цього, вважають, що вищезазначені доводи позовної заяви містять ознаки спроби позивача ввести суд в оману щодо фактичних обставин справи (ч.4 ст.43 Цивільного процесуального кодексу України).

З 28 травня 2015 року позивач розпочав виконання обов`язків на посаді генерального директора ОКП «Донецьктеплокомуненерго» за іншим контрактом, укладеним 28 травня 2015 року з відповідачем (запис в трудовій книжці №26 від 28 травня 2015 року), на підставі якого та власноруч написаної заяви ОСОБА_1 розпорядженням голови облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 08 травня 2015 року № 107рк «Про кадри» (із змінами) позивача призначено на посаду генерального директора ОКП «Донецьктеплокомуненерго».

Доводи позовної заяви ОСОБА_1 щодо вимушеного підписання ним у червні 2015 року додаткового контракту з Донецькою обласною військово-цивільною адміністрацією від 28 травня 2015 року строком на 3 роки до 27 травня 2018 року взагалі нічим не підтверджені і є безпідставними, оскільки додаткових контрактів 28 травня 2015 року облдержадміністрація, обласна військово-цивільна адміністрація з ОСОБА_1 не укладала.

Натомість, у червні 2015 року, саме за ініціативою генерального директора ОКП «Донецьктеплокомуненерго» ОСОБА_1 , було укладено додаткову угоду до контракту від 28 травня 2015 року, умови якої стосувались підвищення посадового окладу ОСОБА_1 .

Отже, позивач у своїй позовній заяві перекручує фактичні обставини щодо укладення ним контракту 28 травня 2015 року на три роки та приховує обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, щодо укладення ним 15 червня 2015 року додаткової угоди до основного контракту щодо його умов оплати праці. Це також містить ознаки спроби позивача ввести суд в оману щодо фактичних обставин справи.

Також, 26 грудня 2016 року позивач уклав з відповідачем ще одну додаткову угоду до контракту від 28 травня 2015 року, умови якої стосувались матеріального забезпечення керівника ОКП «Донецьктеплокомуненерго». Таким чином, починаючи з 28 травня 2015 року позивач працював на посаді генерального директора ОКП «Донецьктеплокомуненерго» саме за контрактом від 28 травня 2015 року, до якого вносилися зміни шляхом укладення додаткових угод стосовно оплати праці позивача. Позивача було звільнено із займаної посади у зв`язку із закінченням терміну дії цього контракту, про що зазначено в оскаржуваному розпорядженні, і що підтверджує правомірність прийнятого облдержадміністрацією, обласною військово-цивільною адміністрацією рішення. Рішення про звільнення позивача із займаної посади у зв`язку із закінченням контракту від 28 травня 2012 року було прийнято значно раніше (у 2015 році), про що вже було зазначено, і не оскаржувалось позивачем. Це підтверджує безпідставність позовних вимог про поновлення на посаді.

За наявності власноруч написаної заяви ОСОБА_1 , контракту від 28 травня 2015 року, відповідних записів у трудовій книжці, вважаємо, що подання ОСОБА_1 цієї позовної заяви, яка є завідомо безпідставною та має очевидно штучний характер, містить ознаки зловживання позивачем процесуальними правами, що відповідно до статті 44 Цивільного процесуального кодексу України є неприпустимим.

Розпорядженням голови облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 10 травня 2018 року № 64/7-18-рк «Про звільнення генерального директора обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», яке прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, не порушено трудові права позивача, у зв`язку з чим підстави для визнання цього розпорядження протиправним та його скасування, поновлення ОСОБА_1 на посаді генерального директора ОКП «Донецьктеплокомуненерго» відсутні.

Третя особа ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в поясненнях зазначали, що відповідно до ч.3 ст.21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. В контракті, укладеному між Позивачем та відповідачем, було визначено строк його дії. Так, строк дії контракту з Позивачем сплив 27.05.2018 року. Таким чином трудові правовідносини між Позивачем та Відповідачем були припинені. Попередній контракт Позивача від 28.05.2012 року з Донецькою обласною радою не набув статусу безстрокового, оскільки був пролонгований у встановленому порядку. Наведена обставина підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Вважають, що звільнення Позивача з займаної посади було здійснено відповідно до норм чинного законодавства України і просять в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 01.06.2018 року провадження по справі відкрито та справу призначено до розгляду на 25.06.2018 року.

Ухвалою суду від 06.06.2018 року в задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою суду від 07.06.2018 року в задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Краматорського міського суду від 25.06.2018 року підготовче провадження закрито та справу призначено до розгляду на 10.07.2018 року, а також залучено до справи у якості третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору , Обласне комунальне підприємство « Донецьктеплокомуненерго».

Ухвалою від 20.12.2018 року витребувані докази з ОКП «Донецьктеплокомуненерго»

Ухвалою від 08 січня 2019 року провадження по цивільній справі № 234/7766/18 закрито .

12 лютого 2019 року Постановою Донецького апеляційного суду ухвалу Краматорського міського суду від 08.01.2019 року скасовано і справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

05 березня 2019 року Ухвалю Краматорського міського суду справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданню на 09 квітня 2019року.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.

Представник Відповідача - Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військово-цивільної адміністрації проти позову заперечувала, та просила суд відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Представник третьої особи ОКП «Донецьктеплокомуненерго» проти позову заперечувала, та просила суд відмовити у його задоволенні у повному обсязі

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статті 124 Конституції України посилено гарантії захисту конституційних прав і свобод, у тому числі трудових, оскільки право громадян на працю є одним з головних у системі конституційних прав у нашій державі. Так, за змістом цієї статті юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

28 травня 2012 року відповідно до розпорядження голови Донецької обласної ради від 28.05.2012 № 41 кс між ОСОБА_1 та Донецькою обласною радою було укладено контракт згідно із яким він призначений на посаду генерального директора ОКП «ДТКЕ» строком на один рік з28.05.2012 до 27.05.2013.

Розпорядженням голови Донецької обласної ради від 05.04.2013 № 35 кс було продовжено контракт, укладений між ОСОБА_1 та Донецькою обласною радою 28.05.2012, з 28.05.2013 строком на один рік, тобто до 27.05.2014.

Також, розпорядженням голови Донецької обласної ради від 28.03.2014 № 48 кс було продовжено контракт, укладений між ОСОБА_1 та Донецькою обласною радою 28.05.2012, з 28.05.2014 строком на один рік, тобто до 27.05.2015.

У зв`язку із нескликанням сесії Донецької обласної ради у встановлені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» строки Указом Президента України від 05.03.2015 №123/2015, на виконання Закону України «Про військово-цивільні адміністрації», Донецька обласна державна адміністрація 16.03.2015 набула статусу Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, а голова Донецької обласної державної адміністрації - статусу керівника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації.

Відповідно до ч.З ст. 4 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» обласні військово-цивільні адміністрації поряд із здійсненням повноважень місцевих державних адміністрацій на відповідній території також здійснюють повноваження з управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (крім вирішення питань відчуження, у тому числі шляхом приватизації, таких об`єктів); призначення і звільнення їх керівників.

ОСОБА_1 уклав контракт із Донецькою обласною військово-цивільною адміністрацією від 28.05.2015 строком на 3 роки, тобто до 27.05.2018. (л.с.19-21, 1 том)

Згідно розпорядження голови обласної держаної адміністрації керівника обласної військово- цивільної адміністрації від 08.05.2015 року №107рк звільнено ОСОБА_1 27 травня 2015 року з посади генерального директора обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» у зв`язку із закінченням строку дії контракту, згідно з п.2 ст.36 КЗпП України ( підстава: контракт від 28 травня 2012 року)

27.04.2015 року за № 09/123 було подання від в.о. начальника департаменту О.С. Соловей про призначення на посаду генерального директора ОКП «Донецьктеплокомуненерго» ОСОБА_1 та укладання з ним контракту на три роки.

Відповідно до Закону України «Про військово- цивільні адміністрації» затверджено новий порядок від 28.04.2015 року призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ, організацій спільно власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні Донецької обласної ради з подальшими змінами.

Заява ОСОБА_1 про призначення його на посаду генерального директора ОКП «Донецьктеплокомукненерго» строком на три роки з 28 травня 2015 року ( заява написана власноручно ОСОБА_1 , що він і підтвердив в судовому засіданні).

Згідно до додаткової угоди від 26.12.2016 до контракту від 28 травня 2015 року змінилися умови матеріального забезпечення керівника.

Додатковою угодою від 15 червня 2015 году до контракту від 28 травня 2015 року змінилися умови праці керівників підприємств.

Згідно до розпорядження голови обласної держаної адміністрації керівника обласної військово- цивільної адміністрації від 10.05.2018 року № 64/7-18-рк- звільнено ОСОБА_1 27 травня 2018 року з посади генерального директора обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» у зв`язку із закінченням строку дії контракту, згідно з п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України ( підстава: подання департаменту житлово- комунального господарства облдержадміністрації, контракт від 28 травня 2015 року)

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не порушено процедуру звільнення позивачка, а тому наказ про припинення трудового договору підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.ст.3 та 4 КзПП України , законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Отже, розпорядчі акти власника чи уповноваженого органу повинні прийматися на підставі та на виконання Законодавства про працю та не суперечити йому.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, бо контракти з ОСОБА_1 укладала з 2012 року Донецька обласна рада, а контракт 28 травня 2015 року з ОСОБА_1 укладала обласна цивільно- військова адміністрація, тому вважати пролангацію контрактів з 2012 року по 2018 рік не можливо, змінилась сторона контракту. Крім того, з матеріалів цивільної справи вбачається, що саме позивач 07.05.2015 року написав заяву керівнику обласної військово- цивільної адміністрації Кіхтенку О. з проханням призначити його на посаду генерального директора ОКП « Донецьктеплокомунерго» строком на три роки з 28 травня 2015 року, що означає укладання нового контракту.

Посилання позивача на Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 07 червня 2016 року суд вважає безпідставним, бо з тексту ухвали не вбачається, що суд досліджував контракт від 28 травня 2015 року і вважав його незаконним чи пролонгованим контрактом від 2012 року. Відповідно до ч.1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органоли фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Відповідно до вимог ч.3 ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому передбачений строк дії, права, обов`язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами Кодексу законів про працю України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 КЗпП України строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Крім того, контракт укладено за наявності волевиявлення позивача та його погодження з такою формою працевлаштування, а також обізнаності про те, що у разі закінчення строку дії контракту трудові відносини припиняються.

Враховуючи наведене, суд вважає, що припинення трудового контракту після закінчення його строку не вимагає заяви або іншого волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору - контракту він виявив, коли звертався про прийняття на роботу за строковим трудовим договором - контрактом. У цей же час відповідач виразив і волю на припинення такого контракту після закінчення строку, на який він був укладений. Власник не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Оскільки звільнення позивача проведено згідно із законом, його права при цьому не порушені - підстави для його поновлення на роботі відсутні, а тому в задоволенні позову належить відмовити.

Частина 1 ст. 36 КЗпП України передбачає можливість припинення трудового контракту у зв`язку з закінченням його строку. Згідно з п. 8 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є підстави, зазначені в Контракті.

Підпунктом 6.1 пункту 6 Контракту, укладеного між позивачем та відповідачем передбачено, що контракт припиняється після закінчення терміну його дії, а отже трудовий договір, укладений з позивачем є строковим трудовим договором.

Зважаючи на те, що з ОСОБА_1 , який належить до категорії працівників, які працюють за контрактом, був укладений строковий трудовий договір, трудові відносини носить строковий характер, контракт припинив свою дію 28.05.2018 року, суд вважає, що доводи позивача про визнання дії контракту таким, що укладений на невизначений строк є безпідставними, а тому позов слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.7, 10, 12, 13, 141, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, ст.ст.116, 117 КзпП України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військово- цивільної адміністрація , третя особа ОКП «Донецьктеплокомуненерго» про визнання незаконнім розпорядження про звільнення, поновленні на роботі відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд.

Повний текст рішення виготовлений 11.07.2019 року.

Суддя

Краматорського міського суду Н.М.Пікалова