Ухвала суду № 83011056, 15.07.2019, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/3371/19

Пр. №2/333/187/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2019 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Наумової І.Й. розглянувши заяву ОСОБА_1 , яка діє також в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Комунарський районний у м. Запоріжжі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про встановлення факту належності до певної національності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Заявниця звернулася до суду із дано заявою до Комунарського районного суду м. Запоріжжя в якій просить суд:

1.Встановити юридичний факт того, що ОСОБА_1 уродженка м.Запоріжжя ІНФОРМАЦІЯ_1 являється за національністю - німкенею;

2.Зобов`язати Комунарський районний у м. Запоріжжі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області внести зміни та доповнення в актовий запис за №192 від 15.04.2017 р. про шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , у відношенні ОСОБА_1 , вказавши національність -«німкеня»;

3.Зобов`язати Комунарський районний у м. Запоріжжі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області внести зміни та доповнення в актовий запис за №41 від 22.01.2004 р. про народження ОСОБА_2 , у відношенні матері - ОСОБА_1 вказати національність - «німкеня»;

4.Зобов`язати Комунарський районний у м. Запоріжжі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області внести зміни та доповнення в актовий запис за №142 від 10.02.2015 р. про народження ОСОБА_2 , у відношенні матері - ОСОБА_1 вказати національність - «німкеня»;

Дослідивши доводи заявника та матеріали заяви суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.

Відповідно до п.1 ч.1ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.

«…Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом з тим актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 49 Цивільного кодексу України; далі - ЦК України). Актом цивільного стану є, зокрема, народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо (частина друга статті 49 ЦК України).

Аналогічні за змістом приписи закріплені у статті 2 Закону України від 1 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон № 2398-VI).

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом ДРАЦС за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган ДРАЦС складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (частина перша статті 22 Закону № 2398-VI).

Наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5 затверджено Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання (далі - Правила), за змістом пунктів 1.1, 1.5 яких внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами ДРАЦС України, проводиться за заявами громадян відділами ДРАЦС у випадках, передбачених чинним законодавством.

Підставами для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану та рішення, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану; постанова адміністративного суду (підпункти 2.13.1, 2.13.2 пункту 2.13 Правил).

Таким чином, органи ДРАЦС за заявою громадян можуть вносити зміни до актових записів на підставі рішень суду, якими встановлено неправильність таких записів та зазначено про внесення до них конкретних змін.

Відповідно до частин першої та другої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У частині першій статті 315 ЦПК України наведено перелік фактів, справи про встановлення яких розглядаються судом. Хоча за змістом частини другої цієї статті зазначений перелік не є вичерпним, проте у судовому порядку можуть бути встановлені тільки ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб (якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення).

Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України 31 грудня 1991 року № 24 «Про порядок зміни громадянами України національності» від, відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99.

Чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про ДРАЦС національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Згідно зі статтею 300 ЦК України особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.

Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.

Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 9 грудня 1997 року № 703/97-ВР) кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв`язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах про ДРАЦС повністю відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема, незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону «Про національні меншини в Україні». Національна належність особи, таким чином, є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у зв`язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності…». Даний правовий висновок міститься в постанові Великої палати Верховного суду від 29.05.2019 р. по цивільній справі № 398/4017/18.

Отже, встановлення факту належності до певної національності не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а тому у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , яка діє також в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Комунарський районний у м. Запоріжжі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про встановлення факту належності до певної національності та зобов`язання вчинити певні дії необхідно відмовити.

Дана правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 01.02.2018 року по справі № 760/19921/16-ц.

Відмова органів реєстрації актів громадянського стану виправити або змінити запис може бути оскаржена до суду у порядку адміністративного судочинства.

Заявницею за подання даної заяви сплачений судовий збір на загальну суму 868,40 грн. На підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір» даний судовий збір підлягає поверненню заявниці ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст.258, 260, 261, 293, 315 ЦПК України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір» суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , яка діє також в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Комунарський районний у м. Запоріжжі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про встановлення факту належності до певної національності та зобов`язання вчинити певні дії.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області (ЄДРПОУ 38025435, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чумаченко, 32) повернути заявниці ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) судовий збір у загальній сумі 868,40 грн. (вісімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок), який було сплачено на розрахунковий рахунок УДКСУ у Комунарського району м. Запоріжжя Запорізької області № 31218206008005, МФО 899998, за квитанціями виданими Запорізькою дирекцією відділення зв`язку ПАТ «УКРПОШТА» (м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, б. 34) від 18.06.2019 р. номер платежу 1021261102 та від 11.07.2019 р. номер платежу НОМЕР_2 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, проте може бути оскаржена до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом 15-ти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя: І.Й. Наумова