Вирок № 83008695, 15.07.2019, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/7371/17

Провадження № 1-кп/591/120/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2019 року Зарічний районний суд м.Суми в складі:

головуючого - судді Клімашевської І.В.,

з участю секретаря Бацман Д.С.,

прокурора Бауліної Н.В.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

представника потерпілого Хурсенка С.О.,

захисника Грачова А.М.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження щодо обвинувачення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, громадянина України, з вищою освітою, працюючого СТБ «Сумиагропромбіржа», не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,

ВСТАНОВИВ:

20.12.2017 року до Зарічного районного суду м.Суми надійшов обвинувальний акт, згідно якого ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України (а.с. 2-4 - т.1).

Під час судового розгляду прокурор скористався правом, передбаченим ст.338 КПК України, та змінив обвинувачення, зменшивши обсяг обвинувачення та правову кваліфікацію (а.с. 180-188 - т.3), зокрема, сформулювавши обвинувачення таким чином, що 26.05.2017 близько 23 год. 35 хв. ОСОБА_2 , перебував на святкуванні дня народження ОСОБА_3 на літньому майданчику ТОВ «Здибанка і Ко», розташованого за адресою: м. Суми, вул. Заливна, 7/1, та підійшов до ОСОБА_1 , який разом з колегами прийшов туди також з метою привітати ОСОБА_3 . У ході спілкування ОСОБА_1 з іменинником та гостями підійшов ОСОБА_2 , який дізнавшись про місце роботи ОСОБА_1 почав чинити з ним сварку.

В ході сварки, ОСОБА_2 поводився зухвало, ображав ОСОБА_1 , висловлювався нецензурною лайкою на адресу правоохоронних органів та Служби безпеки України в цілому, та особисто як на працівника Служби безпеки України ОСОБА_1 .

Близько 23 години 55 хв. 26.05.2017 ОСОБА_2 , направився в сторону будинку АДРЕСА_2.

Близько 23 год. 58 хв. ОСОБА_1 направився на робочу зустріч на пр.М.Лушпи та по шляху слідування, біля будинку № 5/1, по вул. Заливній, м.Суми порівнявся з ОСОБА_2 .

В подальшому, ОСОБА_2 , перебуваючи біля будинку № 5/1 по вул. Заливній, м.Суми, близько 24 год. 00 хв. 26.05.2017, реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді тілесних ушкоджень, на ґрунті раніше виниклих, за зазначених вище обставин, неприязних відносин, тобто діючи з прямим умислом, спрямованим на умисне нанесення тілесних ушкоджень, кулаком лівої руки наніс ОСОБА_1 удар в область правої вилиці, чим спричинив потерпілому згідно висновку експерта № 633 від 10.07.2017 тілесні ушкодження у вигляді синця правої половини обличчя, перелому стінок правого верхнього синусу, правої вилицевої кістки, які супроводжувались правобічним гемосинуситом, зміщенням носової перегородки та порушенням носового дихання, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Після цього ОСОБА_2 пішов в невідомому напрямку.

Вказані дії ОСОБА_2 прокурором кваліфіковано за ч.1 ст.122 КК України, тобто, умисне спричинення потерпілому ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Потерпілий зі зміненим обвинувальним актом погодився та не підтримав обвинувачення у раніше пред`явленому обсязі та за раніше визначеною кваліфікацією (а.с. 198 - т.3).

Суд, допитавши потерпілого, обвинуваченого, свідків, експерта, дослідивши письмові докази, надані сторонами, та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність наданих суду доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку про те, що пред`явлене ОСОБА_2 обвинувачення слід визнати недоведеним з таких підстав.

В судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення не визнав. Категорично заперечував те, що він наносив удар кулаком та заподіяв ОСОБА_1 зазначене в обвинувальному акті і висновку експерта тілесне ушкодження, а також стверджував, що події зазначені в обвинувальному акті не відповідають дійсності, що досудове розслідування здійснювалось з обвинувальним ухилом, з фальсифікацією доказів, грубим порушенням вимог КПК України та порушенням його прав.

Зокрема, допитаний обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що 26.05.2017 у вечірній час він зі своєю дружиною ОСОБА_4 зайшли до ресторану «Здибанка», щоб взяти додому піцу. На літньому майданчику ресторану вони зустріли своїх знайомих ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , який святкував у ресторані свій день народження. Останній запросив їх з ОСОБА_4 приєднатись до святкування. Вони погодились, посиділи за святковим столом, а потім вийшли на літній майданчик ресторану та спілкувались з гостями, які також були на святкуванні дня народження ОСОБА_3 . В цей час, ОСОБА_2 почув, що у групі гостей (серед яких були ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та, як пізніше він дізнався, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 ), що стояли за його спиною ведеться розмова на підвищених тонах. При цьому, ОСОБА_1 , який ледве стояв на ногах через те, що був у стані сильного алкогольного сп`яніння, голосно висловлювався та погрожував обшуками в Сумському агролісі. ОСОБА_2 забрав ОСОБА_4 від такого гостя і відвів до своєї компанії. Але, ОСОБА_1 не заспокоївся, підійшов до їх компанії, почав втручатись у їх розмови, провокувати на конфлікт, нецензурно висловлюватись. А, коли ОСОБА_1 наблизився до ОСОБА_4 , то ОСОБА_2 зробив йому зауваження, попросив не втручатись в розмову та відійти, а також запитав у ОСОБА_3 : «Хто це такий?». На що ОСОБА_1 голосно на весь літній майданчик ресторану почав кричати, що він є «СБУшнік», що він «зараз викличе «Альфу» та вони усіх покладуть обличчям в підлогу». На такі крики ОСОБА_2 відреагував словесно: використовуючи нецензурну лексику, пояснив ОСОБА_1 , що останній веде себе погано та що так себе вести не можна, тим більше працівникам СБУ. В цей час, ОСОБА_3 , у зв`язку з такою поведінкою ОСОБА_1 , заштовхав останнього до приміщення ресторану. ОСОБА_2 запропонував товаришу, який весь час був поряд із ОСОБА_1 , забрати свого неадекватного товариша та піти дому. Потім вони з ОСОБА_4 вирішили йти додому. Він зайшов до приміщення ресторану, щоб попрощатися з ОСОБА_3 , побачив знову ОСОБА_1 , який хотів з ним обійнятись, але він убрав його руку та запропонував обніматись з кимось іншим. Після цього вони з ОСОБА_4 пішли додому. Коли йшли, то бачили як за ними на відстані близько 20 метрів йшов ОСОБА_1 Чого він йшов за ними і куди вони не розуміли. Може він і хотів їх наздогнати, проте стан сильного алкогольного сп`яніння йому заважав це зробити. Також перед тим як вони з ОСОБА_4 повернули за будинок 19 по пр. М.Лушпи , він почув грохот, повернувся та побачив, що ОСОБА_1 підіймається, мабуть після падіння. Після цього вони зайшли у двір та більше ОСОБА_1 не бачили. Також звертав увагу, що ніяких товаришів ОСОБА_1 , коли вони йшли додому, ані поряд з ОСОБА_1 , ані на відстані не було.

А 04.06.2017 року, коли він вийшов з під`їзду свого будинку по справам, на нього з різних сторін «налетіли» правоохоронці, слідчий оголосив йому підозру про побиття працівника СБУ, забрав його на допит, після чого в цей же день його повели до суду для обрання запобіжного заходу. Під час досудового розслідування його покази, як підозрюваного, до уваги ніхто не брав. В той же час, ОСОБА_1 постійно свої покази змінював: спочатку стверджуючи, що він його побив кастетом, а потім, коли експерт таких відомостей не підтвердив, то став стверджувати, що удар йому наносився кулаком. Крім того, слідчий штучно створював докази, щоб хоч якось підтвердити слова ОСОБА_1 . Зокрема, провів додаткові допити потерпілого та двох свідків - співробітників СБУ, щоб вони мали узгодженість між собою та відповідали обстановці біля ресторану, взяв відео лише з камери відеоспостереження з літнього майданчику, яке також має нарізку, а відео з зовнішніх камер, які б показали реальну картину подій, в матеріалах справи відсутні і на запит адвоката їм у ресторані не надали, пославшись на те, що такі відео вилучені у них правоохоронцями та вони записи вже постирали. Крім того, звертав увагу, що висновки експерта, а також обвинувальний акт складений, підписаний та направлений до суду поза межами строків досудового розслідування.

Зовсім протилежні відомості повідомив суду під час допиту потерпілий ОСОБА_1 Зокрема, пояснив суду, що з 2008 року працює в органах СБУ на оперативній посаді. 26.05.2017 йому на оперативній нараді з керівництвом було поставлено певні завдання, у тому числі зустрітись найближчим часом з ОСОБА_9 , який телефонував йому за пів години до наради та зазначив, що бажає повідомити йому про виявлені корупційні правопорушення. В подальшому він домовився зустрітись з ОСОБА_9 цього ж дня близько 00-00 год. біля магазину «Амбар» по пр. М. Лушпи. Оскільки в цей день у нього була необхідність у проведенні ще двох робочих зустрічей, то близько 20-15 год. він зустрівся зі своїми колегами ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , вони побували на зустрічах, після чого, після 23-00 год. вирішили втрьох йти на пр.Лушпи: він - для зустрічі з ОСОБА_9 , а його товариші, щоб маршрутками дістатись додому. Проходячи по мосту через р.Псел, що біля ресторану «Здибанка», він побачив на літньому майданчику свого знайомого - ОСОБА_3 , який святкував свій день народження. У зв`язку з цим запропонував ОСОБА_7 та ОСОБА_10 зайти до Здибанки разом з ним. Вони погодились, всі разом зайшли до ресторану та на літньому майданчику привітали ОСОБА_3 з днем народження, близько 10 хвилин спілкувались на загальні теми, шуткували. Потім раптово, невідомо звідки, біля них появився ОСОБА_2 , якого він раніше не знав. ОСОБА_11 відразу став цікавитися у ОСОБА_3 : хто це такий? А коли ОСОБА_3 сказав, що він є працівником СБУ, то у ОСОБА_11 стався різкий спалах агрессії. ОСОБА_11 став говорити на його адресу образливі і нецензурні слова, а він, в свою чергу, повідомив, що не бажає конфліктувати, що дійсно є співробітником СБУ та виконує і на даний час свої обов`язки. В таку ситуацію втрутився ОСОБА_3 , який відвів ОСОБА_11 в сторону та почав заспокоювати. ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що запізнюється на зустріч, повідомив ОСОБА_3 , що має йти. ОСОБА_11 в цей час продовжував висловлюватись на його адресу нецензурно. ОСОБА_3 попросив його (потерпілого) відійти в сторону, після чого завів у приміщення, запропонував випити кави та продовжити святкування, але він відмовився, бо запізнююся на службову зустріч. Вийшовши зі «Здибанки», ОСОБА_1 побачив на майданчику ОСОБА_11 з ОСОБА_4, попросив його не провокувати ситуацію, а йти додому і відпочивати. ОСОБА_11 з дівчиною пішли по східцях на вихід з ресторану, а він ще залишився на декілька хвилин на літньому майданчику, щоб зі своїм товаришем ОСОБА_7 обговорити ситуацію, яка сталась, після чого також піднявся по східцях та попрямував по пішоходній доріжці до пр.М.Лушпи, спізнюючись на зустріч. Біля будинку 5/1 по вул. Заливна у м. Суми він знову зустрів ОСОБА_11 з дівчиною. ОСОБА_11 , побачивши його, знову став ображати його як працівника правоохоронного органу, висловлюючи сумніви, що він є співробітником СБУ, на що ОСОБА_1 показав ОСОБА_11 своє службове посвідчення. Так, вони пройшли деяку відстань поряд, ОСОБА_11 його ображав, а він заспокоював останнього. А потім, коли вони проходили біля буд. 5/1 по вул. Заливна у м. Суми, ОСОБА_2 наніс йому один удар кулаком лівої руки в область правої скули, супроводжуючи це словами про те, що буде особисто знищувати СБУшників. Після удару потерпілий впав на землю та втратив орієнтацію в просторі, а потім пам`ятає, що до нього підбігли його товариші ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , допомогли йому піднятись. Після цього, він зателефонував керівнику, доповів про ситуацію, а останній дозволив йому не проводити зустріч. Враховуючи такі обставини, він та колеги пішли по домівках. Вихідні він провів вдома із сім`єю. А у понеділок, оскільки почував себе зле, то звернувся у лікарню, звідти його направили до обласної лікарні, де і діагностували перелом верхньої правої вилиці. Лікувався він на стаціонарі, переніс операцію. Вважає, що такими діями ОСОБА_11 завдав йому шкоди і, зокрема, моральних страждань, навіть не вибачився перед ним, тому просив ОСОБА_11 винести законне покарання та задовольнити його цивільний позов.

Допитані в якості свідків - гості, що були на святкуванні дня народження ОСОБА_3 у ресторані «Здибанка» - ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_5 , а також працівники ТОВ «Здибанка і Ко» - директор ресторану ОСОБА_22 та офіціант ОСОБА_23 конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на літньому майданчику та обставин отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень не бачили.

Під час допиту в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що вона є цивільною дружиною ОСОБА_2 26.05.2017 вона разом з ОСОБА_11 їхали з роботи та вирішили взяти додому піцу з ресторану «Здибанка». Коли були в ресторані та чекали замовлену піцу на літньому майданчику, то побачили як з приміщення ресторану на вулицю вийшли їх знайомі- ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ОСОБА_3 запросив їх до себе за стіл, щоб святкувати його день народження. Вони прийняли таку пропозицію, сиділи разом з іншими гостями за столом, а потім вийшли на літній майданчик, щоб поспілкуватись на дворі. Коли стояли в колі гостей, то в їх розмову став втручатись хлопець (як пізніше вони дізнались ОСОБА_1 ) ОСОБА_11 зробив йому зауваження, А ОСОБА_1 у відповідь почав грубіянити, кричати, що він СБУшник, що тепер Сумиагроліс чекають обшуки. Після цього ОСОБА_11 забрав її спілкуватись у іншу компанію. Але ОСОБА_1 не заспокоївся, чіплявся, провокував конфлікт, а ОСОБА_3 , щоб уникнути конфлікту, завів ОСОБА_1 в приміщення ресторану. ОСОБА_1 в цей час кричав, погрожував, що приїде Альфа та усіх покладе обличчям на підлогу. Після цього, вона з ОСОБА_11 вже зібрались йди додому, тому підійшли попрощатись до ОСОБА_3 ОСОБА_1 в цей момент хотів взяти ОСОБА_11 за шию, але останній убрав його руки. Потім по дорозі додому, коли вони підіймались по сходинкам та йшли по пішохідній доріжці, то ОСОБА_1 намагався їх догнати, кричав їм «Стоять! Іди сюди!». Але вони не звертали на це уваги та йшли додому. По дорозі озирались та бачили, що ОСОБА_1 йде за ними на певній відстані, потім бачили як він впав, після чого, коли зайшли у двір, то більше його не бачили.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що 26.05.2017 року, він, разом з іншими колегами - ОСОБА_1 та ОСОБА_10 - після проведених двох службових зустрічей йшли до пр.М.Лушпи по мосту через р.Псел, що біля ресторану «Здибанка». ОСОБА_1 , який ще повинен був зустрічатись в той вечір по роботі, побачив, що на літньому майданчику стоїть його знайомий - ОСОБА_3 , згадав, що у останнього сьогодні день народження і запропонував їм спуститись, щоб привітати ОСОБА_3 . Вони погодились. На літньому майданчику ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_3 , привітав, після чого познайомив ОСОБА_3 з ОСОБА_10 та ще спілкувався хвилин 10-15. Він (свідок ОСОБА_7 ) у цей час спілкувався із ОСОБА_5 Через 10-15 хвилин невідомо звідки з`явився ОСОБА_11 , підійшов до компанії, де стояв ОСОБА_1 , запитав у ОСОБА_3 , показуючи на ОСОБА_1 : «Хто це?». А коли почув, що ОСОБА_1 є працівником СБУ, то ОСОБА_11 почав висловлюватись на адресу служби та її співробітників нецензурно. ОСОБА_1 був спокійним та разом з ОСОБА_3 намагався заспокоїти ОСОБА_11 Видно було, що ОСОБА_11 перебував в стані алкогольного сп`яніння, бо шатався. Потім ОСОБА_3 взяв ОСОБА_1 за руку та завів його в приміщення ресторану. В цей час ОСОБА_11 став йти за ними, продовжуючи виражатись нецензурно. Потім ОСОБА_11 зі своєю дівчиною ОСОБА_4, піднімаючись сходами по дорозі додому, також виражався на адресу правоохоронних органів нецензурно. Через деякий час, коли пішли з ресторану ОСОБА_11 та ОСОБА_4, спочатку ОСОБА_1 пішов на зустріч, а потім він і ОСОБА_10 , який під час словесного конфлікту сидів за столиком, покинули ресторан. Коли вийшли по східцях з ресторану, то він побачив, що ОСОБА_1 йде по пішохідній доріжці поруч з ОСОБА_11 та ОСОБА_4, бачив як ОСОБА_1 показав посвідчення, після чого вони з ОСОБА_10 прискорили крок. А коли дійшли до рогу будинку, то він бачив як ОСОБА_11 наніс ОСОБА_1 удар кулаком лівої руки у праву частину обличчя та як ОСОБА_1 від такого удару впав на землю. Після чого він з ОСОБА_10 підбігли та допомогли ОСОБА_1 підвестись, а потім - розійшлись по домівкам. У понеділок він дізнався, що у ОСОБА_1 перелом та що він лікується.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні розповів, що пізно ввечері 26.05.2017 року, після проведених двох зустрічей у парку та у ресторані «Колиба», він та його колеги - ОСОБА_1 і ОСОБА_7 , йшли в сторону пр.М.Лушпи, повз ресторана «Здибанка». Проходячи через міст, ОСОБА_1 побачив на літньому майданчику ресторану свого знайомого ОСОБА_3 та запропонував зайти до ресторану, щоб привітати ОСОБА_3 та познайомити його. Потім ОСОБА_1 стояв та розмовляв із ОСОБА_3 , а він сидів за столиком в стороні та чекав доки ОСОБА_1 закінчить розмову, щоб йти додому. Також свідок розповідав, як бачив, що ОСОБА_11 підійшов до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , запитав у ОСОБА_3 , показуючи на ОСОБА_1 : «Хто це?». ОСОБА_3 сказав, що це працівник СБУ, після чого ОСОБА_11 почав нецензурно висловлюватись і між вказаними особами виник словесний конфлікт. ОСОБА_3 взяв ОСОБА_1 та завів до приміщення ресторану, а ОСОБА_11 з дівчиною піднялись по сходинкам та пішли з ресторану. Потім з ресторану пішов ОСОБА_1 , а через деякий час і він з ОСОБА_7 залишили ресторан. Коли йшли додому, то бачили, що ОСОБА_1 , ОСОБА_11 та його дівчина стояли та розмовляли, потім пішли за рог будинку, а потім, коли вони з ОСОБА_7 підійшли до рогу будинку, то він побачив як ОСОБА_11 наніс удар ОСОБА_1 , через що останній впав. Вони з ОСОБА_7 підійшли, допомогли ОСОБА_1 підвестись, запитали як він себе почуває, а коли дізнались, що нормально, то розійшлись. В понеділок він дізнався, що ОСОБА_1 на лікарняному та йому роблять операцію, а в середу він бачив ОСОБА_1 і той йому повідомив, що таке лікування і операція - це наслідки удару, який йому заподіяв ОСОБА_11 .

Свідок ОСОБА_3 суду розповів, що 26.05.2017 року він святкував своє день народження з колегами у ресторані «Здибанка». До святкування приєднався і ОСОБА_2 зі своєю дівчиною, які випадково зайшли до ресторану, щоб замовити піцу. Коли вони ( ОСОБА_11 , ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ще деякі гості, хто конкретно не пам`ятає) знаходились на літньому майданчику і спілкувались, то його підійшов привітати ОСОБА_1 ОСОБА_3 в шутку сказав, що правоохоронці прийшли його привітати, після чого між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_11 говорив нецензурні слова після слова «менти». Свідок намагався залагодити цей конфлікт. Що було далі він не пам`ятає, але у його присутності все обмежилось словесною перепалкою. Свідком нанесення удару ОСОБА_1 він не був та навіть не знав про те, що в той вечір відбулись такі події. Також розповідав, що наступного дня вранці йому зателефонував ОСОБА_1 та попросив зустрітись на майданчику «Здибанки». Під час зустрічі він бачив невеличкий крововилив під глазом ОСОБА_1 та запитав, що з ним. Останній повідомив, що отримав травму та пояснив щось невиразне про те, що відбулась якась сутичка за «Здибанкою», говорив, що болить щелепа. Прізвище ОСОБА_2 при цьому у зв`язку з отриманою травмою та тілесними ушкодженнями ОСОБА_1 не вживав. Мови про те, що ОСОБА_2 побив ОСОБА_1 під час суботньої розмови не було. При цьому, ОСОБА_1 цікавився особою ОСОБА_2 , задаючи питання, що то був за чоловік, який конфліктував з ним на майданчику.

Свідок ОСОБА_28 , який працював у той час і день охоронником у ресторані повідомив, що 26.05.2017 року він був на роботі в ресторані «Здибанка» і до нього підійшла адміністратор готелю ОСОБА_29 та попросила його спуститись на літній майданчик, оскільки там виникає якийсь конфлікт між чоловіками. Коли він вийшов на двір, то біля входу стояли два молодих чоловіка, які розмовляли один з одним на підвищених тонах, але досить культурно та стримано і нецензурної лайки він від них не чув. Він підійшов, став між ними та попросив вести себе достойно. Чоловіки адекватно відреагували на його зауваження, розійшлись в різні сторони та продовжили спілкуватись кожний в своїй групі чи компанії. Більше вони не спілкувались і не конфліктували. Для нього, як охоронця, цей випадок - це звичайна, рутинна ситуація, яка часто трапляється у ресторані, де відпочивають громадяни.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_9 повідомив, що повинен був 26.05.2017 року зустрітися з ОСОБА_1 , який є співробітником СБУ. Зустріч мала відбутися 26.05.2017 близько 24:00 біля супермаркету «Амбар» розташованого по пр. М. Лушпи, 31 у м, Суми, але не відбулася так як ОСОБА_1 по телефону відмінив зустріч без пояснення причин. В подальшому, ОСОБА_9 відвідував ОСОБА_1 у лікарні та цікавився звідки у нього травми, проте ОСОБА_1 нічого не пояснив йому.

Таким чином, покази свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_5 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 є неналежними доказами, оскільки прямо чи непрямо не підтвердили існування чи відсутність зазначених в обвинувальному акті обставин щодо заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень.

Покази свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_28 різняться між собою, як і покази обвинуваченого та потерпілого, тому з метою перевірки таких показів на достовірність слід проаналізувати їх у сукупності з письмовими доказами, що надані сторонами по справі.

При цьому, в судовому засіданні свідок ОСОБА_28 - охоронець закладу «Здибанка» повідомив, що комплекс «Здибанка» оснащений 4 камерами зовнішнього спостереження, у тому числі одна з них направлена на рог будинку №5/1 по вул.Заливна в м.Суми.

Таким чином, очевидним є те, що відомості з таких камер спостереження мали суттєве значення для встановлення важливих обставин кримінального провадження, що розслідувалось за заявою потерпілого, і саме ці відомості могли підтвердити або спростувати покази, які надавав як обвинувачений, так і потерпілий.

Натомість, як повідомила суду директор ресторану «Здибанка» ОСОБА_22 , про конфлікт вона дізналась коли до неї із запитом прийшли працівники правоохоронних органів та просили надати відео з камер спостереження закладу. Доступ до комп`ютерів надавали техпрацівники закладу (кому конкретно сказати не може), і вже самі правоохоронці копіювали на свої носії потрібну їм інформацію.

Як вбачається з протоколу, складеного за результатами проведеного тимчасового доступу до речей і документів від 08.06.2017 року, слідчий вилучив відеозапис за період з 19-00 год. 26.05.2017 до 01-00 год. 27.05.2017 камери зовнішнього спостереження літньої площадки, який був записаний на оптичний диск (а.с. 54-55 - т.3). Чому він не вилучив відеозаписи з інших камер або де поділись відео з інших камер, не відомо, хоча згідно ухвали слідчого судді Ковпаківського районного суду м.Суми слідчий 01.06.2017 року звернувся з відповідним клопотанням та отримав тимчасовий доступ до відеозапису з усіх камер відеоспостереження ТОВ «Здибанка і Ко» з зображенням подій за період часу з 18-00 год. 26.05.2017 до 01-00 год. 27.05.2017 року (а.с. 53 - т.3).

Крім того, цікавим є той факт, що дата створення файлів на диску - 30.05.2017 року. В той час як: ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий отримав у слідчого судді 01.06.2017 року, протокол тимчасового доступу складений 08.06.2017 року. Цим же числом директор Здибанки отримала копію ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ.

Враховуючи такі обставини, є підстави стверджувати, що диск з копією відеозапису з камер відеоспостереження був виготовлений раніше офіційного звернення слідчого та чекав на нього, а звернення до слідчого судді з клопотанням, отримання тимчасового доступу та складання протоколу про факт тимчасового доступу 08.06.2017 року здійснювалось лише для оформлення виготовленого та зазадалегідь змонтованого диску з інформацією.

Суд не може взяти до уваги як належний і допустимий доказ протокол огляду слідчим речей і документів від 19.06.2017 року (а.с. 56-57 - т.3), оскільки протокол містить виключно суб`єктивне сприйняття слідчим оглянутого ним відео.

В той же час, відповідно до ст.ст.23,94 КПК України суд досліджує докази безпосередньо і оцінює їх самостійно.

Слід звернути увагу на те, що слідчий під час досудового розслідування не надавав стороні захисту ознайомлюватись з відеозаписами з камер спостереження,які отримав за результатами тимчасового доступ до речей і документів. Але, в подальшому після звернення захисника зі скаргою в порядку п.1 ч.1 ст.303 КПК України, змушений був це зробити на виконання ухвали слідчого судді від 15.06.2017 року (а.с. 167-173 - т.3).

Дослідивши в судовому засіданні відеозаписи, які було надано слідчим та стороною захисту, було встановлено, що вміст цих дисків є різним.

Так, на диску, який надано прокурором, міститься папка з 5 файлами, а також окремо на диску розміщено 8 файлів. Усі вказані файли є відеозаписами з камери відеоспостереження, що розташована біля входу у приміщення першого поверху РЦ «Здибанка», кут огляду якої дозволяє побачити зафіксовані події, що відбувались на літньому майданчику. При цьому, відеозапис не є непреривним, оскільки відсутні записи деяких періодів часу. Крім того, відезапис розбитий на файли, частина з яких, поміщена в папку.

Все це свідчить про те, що відеозапис з камери відеоспотереження є копією електронного документу, яка піддавалась обробці. При цьому, хто, коли, з якою метою робив монтаж відеозапису не встановлено.

Крім того, цікавим фактом є те, що на наданому суду змонтованому відезаписі відсутні саме ті періоди часу, які мають суттєве значення для з`ясування обставин справи, а саме: відсутні відео, коли ОСОБА_1 з товаришами-колегами прийшов до Здибанки, коли він, а також інші учасники ( ОСОБА_11 з ОСОБА_4 , ОСОБА_7 з ОСОБА_10 ) залишають територію розважального комплексу.

Враховуючи такі обставини, вказані копії електронних документів, що містяться на диску, не можуть бути визнані судом достовірними та достатніми доказами на підтвердження винуватості ОСОБА_2 .

В той же час, вказані відеофайли містять відомості, які надали можливість суду оцінити достовірність показів обвинуваченого, потерпілого та свідків .

Так, з досліджених судом відео з камери спостереження вбачається, що на файлах зафіксовані події, які в обвинувальному акті розписані як сварка, що передувала заподіянню удару, і які кожен з учасників в суді представив по своєму.

Зокрема, вбачається, що ОСОБА_2 з`являється в полі зору камери ресторану «Здибанка» о 20-26 год. Він спілкується по телефону. О 20-30 год. з приміщення ресторану на вулицю починають виходити гості, які святкували день народження ОСОБА_3 , серед яких ОСОБА_5 . Останній підходить до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та вони починають спілкування. О 20-35 год. до них приєднується ОСОБА_3 , який також вийшов з приміщення та побачив ОСОБА_2 . В подальшому видно, що всі гості спілкуються, маючи гарний святковий настрій.

Під час перегляду відео з камер спостереження РЦ «Здибанка», що міститься у файлі з назвою «20170526220014_mp4.avi», було встановлено, що в 23:37:25 год., коли ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ще 3 гостей ОСОБА_3 спілкуються між собою і очевидним є те, що ОСОБА_2 з ОСОБА_4 вже починають прощатись з гостями, потискаючи руки, відео раптово перериваєтья і відновлюється тільки о 23:43:32 год.

Що відбувалось в ці 6 хвилин на літньому майданчику не відомо. Проте, після відновлення на відео вперше ми бачимо ОСОБА_1 , який стоїть та спілкується з компанією гостей ОСОБА_3 , серед яких ОСОБА_4

ОСОБА_2 в цей час спілкується з іншим чоловіком осторонь. ОСОБА_7 стоїть позаду ОСОБА_1 .

Потім відео знову переривається і відновлюється тільки о 23:47:26. Після відновлення відео видно як ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ще один чоловік спілкуються між собою втрьох. ОСОБА_2 продовжує спілкуватись, як і зазначалось вище, з одним з гостей. А ОСОБА_1 в цей час розмовляє з ОСОБА_3 О 23:47:40 год. ОСОБА_3 покликав ОСОБА_10 , який підійшов до ОСОБА_1 і ОСОБА_3 та через хвилину, о 23:48:04 год., відійшов від них і більше в жодному кадрі не появлявся. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вдвох продовжили спілкуватись до 23:50:43, після чого ОСОБА_1 пішов до компанії, де був ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та третій чоловік, а ОСОБА_3 - в компанію, де ОСОБА_2 спілкувався з гостем. Закінчується цей файл о 23:53:26 год.

Наступний файл з назвою «20170526234724_1_mp4.avi» починається з 23:53:53 год., і на відео видно, що на літньому майданчику ресторану, стоїть дві компанії на відстані не більше 1 метра одна від одної. В одній з них стояли з ліва на право: ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Поряд компанія з трьох чоловіків, серед яких ОСОБА_3

О 23:54:24 год. ОСОБА_2 з ОСОБА_4 відходять на кілька кроків від компанії, в якій спілкувались, так, що знаходяться між двох компаній. О 23:54:54 до них повертається ОСОБА_5 та вони спілкуються втрьох. 23:55:25 год. спочатку ОСОБА_2 , а через декілька секунд ОСОБА_4 відходять від ОСОБА_5 до компанії з трьох чоловіків, серед яких ОСОБА_3 , а ОСОБА_5 в цей час повертається в компанію ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , які весь цей час продовжували стояти на колишніх місцях. В таких компаніях вони спілкуються до 23:56:01, після чого один з чоловіків з компанії ОСОБА_3 підходить до компанії, в якій продовжують спілкуватись ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_7

В 23:56:26 ОСОБА_5 з чоловіком, що щойно підійшов до їх компанії, залишають літній майданчик та входять до приміщення Здибанки. На майданчику залишається компанія ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та чоловік, який спочатку був в цій компанії. Вони спілкуються між собою. А на відстані від них стоять ОСОБА_7 та ОСОБА_1 . Потім ОСОБА_4 повертається та, залишаючись на місці, стоячи поряд з ОСОБА_11 та ОСОБА_3 , починає на відстані 1-1,5 м спілкуватись з ОСОБА_1

В 23:57:06 ОСОБА_1 підходить до ОСОБА_4 , а вона в свою чергу, відходить на кілька кроків від попередньої компанії, після чого вона, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 провжують спілкуватись втрьох. В 23:57:50 ОСОБА_1 з ОСОБА_4 підішли до компанії: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а ОСОБА_7 залишився стояти сам у метрі від них.

В 23:58:24 ОСОБА_3 починає заводити ОСОБА_1 в приміщення. Їх супроводжує ОСОБА_4 ОСОБА_2 в цей час щось говорить, скоріше всього адресуючи це ОСОБА_1

В 23:58:38 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заходять до приміщення та зникають з камери спостереження. Інші залишаються спілкуватись на маданчику, а о 23:58:53 год. запис переривається та відновлюється вже о 00:00:44, і потім відео монтоване та переривається і безперевним стає лише о 00:12:05 год.

Таким чином, відеозапис не містить відомостей про події у період з 23:58:53 год і до 00:12:05 год., тобто, в той період часу, в який ОСОБА_2 інкримінується вчинення кримінального правопорушення відносно ОСОБА_1

Відеозаписи на диску, який наданий був суду стороною захисту, окрім вказаних файлів, містить ще два, які, по незрозумлим причинам, на диску, який надав суду прокурор, відсутні.

На файлах міститься відеозапис з камери спостереження, яка знаходиться внутрі приміщення ресторану Здибанка. І хоча камери спостереження не синхронізовані по часу, але очевидним є те, що на одному з цих файлів, а саме з назвою «ch16_20170526232146» містяться відомості про події, які стались після того, як ОСОБА_3 завів ОСОБА_1 до приміщення ресторану. Зокрема, в 23:56:54 год. ОСОБА_3 заштовхує ОСОБА_1 у приміщення та наполегливо, легкими поплескуваннями долонею по шиї проштовхує його далі вглиб приміщення. ОСОБА_1 весь час пручається, намагається вирватись від ОСОБА_3 та повернутись на вулицю. В 23:57:23 год. відео переривається в той момент, коли ОСОБА_1 відштовхує ОСОБА_3 і відновлюється о 23:57:43, але вже в куті зору камери ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_3 не видно і що відбувалось у цей проміжок часу, де вони поділись також не зрозуміло.

Крім того, слід зазначити, що, усі відеозаписи, окрім вищезазначених, не містять відомостей, що на майданчику відбувались якісь конфлікти чи сварки. ОСОБА_2 ніякої агресії не проявляє, явних ознак сп`яніння, про які зазначав потерпілий, а також свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , про те, що ОСОБА_2 ледве стояв на ногах, шатався, також відео не містить. Навпаки, гості ОСОБА_3 і сам ОСОБА_3 спокійно спілкуються, час від часу це супроводжується дружніми обіймами. Тобто, атмосфера та настрій у гостей був святковий, гарний, без проявів агресії, негативу тощо.

В той же час, поведінка ОСОБА_1 26.05.2017 року, що зафіксована на відео з камер спостереження, відрізняється від інших гостей та відвідувачів закладу надзвичайною емоційністю: він шатався, у нього порушена координація рухів, розмову він супроводжував досить інтенсивними рухами руками. І це при тому, що згідно службової характеритстики (а.с. 85 - т.3) ОСОБА_1 за характером спокійний, стриманий, морально стійкий.

При цьому, як зазначалось вище, свідок ОСОБА_28 , який працював у той день охоронником у ресторані, суду повідомив, що 26.05.2017 року біля входу стояли два молодих чоловіка, які розмовляли один з одним на підвищених тонах. А з протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.05.2017 року вбачається, що охоронець РЦ «Здибанка» ОСОБА_28 впізнав на фото ОСОБА_1 , як чоловіка, схожого на того, який конфліктував 26.05.2017 року на літній площадці ресторану (а.с. 77-79 - т.3).

Таким чином, дослідивши відео, що містяться на наданих сторонами дисках, у сукупності з іншими доказами можно стверджувати про те, що відомості, які містяться на них спростовують покази ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_2 раптово, навідомо звідки підійшов до них, коли вони спілкувались із ОСОБА_3 , що ОСОБА_3 заспокоював ОСОБА_2 , коли виник конфлікт, що ОСОБА_2 поводився весь час агресивно та був у стані явного алкогольного сп`яніння.

Крім того, вказані відеозаписи не підтверджують обставини сварки, як вони зазначені в обвинувальному акті, про те, що «у ході спілкування ОСОБА_1 з іменинником та гостями підійшов ОСОБА_2 , який дізнавшись про місце роботи ОСОБА_1 почав чинити сварку», а також - « що у ході сварки ОСОБА_2 поводився зухвало...» та що «близько 23 год. 58 хв. ОСОБА_1 направився на робочу зустріч...».

Навпаки, як зазначалось вище, на відео зафіксовано надмірну емоційність потерпілого, якого заспокоює та відводить в приміщення від обвинуваченого ОСОБА_3 Чому потерпілий був у той вечір такий емоційний, органами досудового розслідування не було встановлено. Слід зазначити, що під час проведення службової перевірки керівництво УСБУ в Сумській області 30.05.2017 року просило головного лікаря КУ СОКЛ ОСОБА_31 , де знаходився на той час на лікуванні ОСОБА_1 , надати довідку щодо вірогідної наявності вторинних проявів алкогольного (наркотичного) сп`яніння у потерпілого (а.с. 58 - т.3). Проте, у відповіді на такий запит 31.05.2017 року було повідомлено, що аналіз на вміст етилового спирту у крові хворого ОСОБА_1 29.05.2017 року не проводився, так як травма отрмана була 26.05.2017 року (а.с. 89 - т.3).

В судовому засіданні, окрім вказаних дисків з відеозаписами з камер спостереження, було досліджено й інші докази, зокрема, протоколи огляду місця події (а.с. 179-189 - т.2).

Але, слід зазначити, що надані суду протоколи огляду місця події взагалі не містять відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема, щодо конкретного місця, де, зі слів потерпілого, ОСОБА_2 наніс йому удар.

В той же час, цікавим є те, що в даному випадку слідчий двічі проводить слідчу дію під назвою огляд місця події: спочатку 03.06.2017 року в період часу з 10-00 год до 10-30 год., а потім - цього ж дня з 23-30 год. до 23-59 год.

Крім того, як вже зазначено вище, зі змісту як першого, так і другого протоколів, складених за результатами проведення таких слідчих дій, вбачається, що саме місце події де за словами потерпілого йому було нанесено удар ОСОБА_2 , слідчий так ретельно і не оглянув, а здійснив огляд усієї прилеглої до РЦ «Здибанка» території. При цьому, в протоколі від 03.06.2017 року, що складався у нічний час, та схемі до нього слідчий ретельно розписав наяність вивісок та фонарів, а також ділянок місцевості, які вони освітлюють, тобто, описав детально виключно ті об`єкти та ділянки місцевості, на які в подальшому під час проведення слідчих експериментів будуть вказувати ОСОБА_1 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 .

Таким чином, всупереч вимогам ст.ст.84, 237 КПК України жодних відомостей про наявність чи відсутність фактів або обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню слідчим під час проведення слідчої дії - огляду місця події - не встановлено, а тому вказані протоколи з оляду на положення ст.85 КПК України слід визнати неналежними доказами.

Але, при цьому слід зазначити, що на переконання суду, такий ретельний огляд місцевості навколо РЦ «Здибанка» двічі в один і той же день спочатку у світлу пору доби, а потім у нічний час, вивчення місця, об`єктів та орієнтирів був певною ретельною підготовкою перед штучним створенням доказів по справі на підтвердження версії потерпілого щодо отримання тілесного ушкодження, а саме: для проведення слідчих експериментів за участю потерпілого ОСОБА_1 , а також свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_7 (а.с. 227-230 - т.2, а.с.5-8 - т.3, а.с. 10-13 - т.3).

Оцінюючи вказані протоколи слідчих експериментів, здобуті під час досудового розслідування та досліджені під час судового розгляду, слід зазначити про таке.

Відповідно до ст.240 КПК України слідчий експеримент проводиться з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Зі змісту наданих стороною обвинувачення протоколів слідчих експериментів вбачається, що слідчий ніякого відтворення події, як і дослідів чи випробувань з потерпілим і свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_10 з метою перевірки можливостей бачити певні події, можливостей вчиняти певні дії у певний проміжок часу, і, зокрема, можливостей вчиняти певні дії конкретною особою - не проводив.

Слід зазначити, що під час перегляду відеофайлів із фіксацією вказаних слідчих дій, складається враження, що всі учасники відтворюють певний, обговорений перед зйомкою сценарій подій. При цьому вважаю, що і ОСОБА_1 , і свідки - ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , які перебували в службових відносинах на той час, є зацікавленими у результатах провадження особами і слідчий фактично провів допит свідків та потерпілого на території, прилеглій до РЦ «Здибанка», з метою штучного створення доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_2 , де вони просто розповідали версію події, спираючись у своїх розповідях виключно на місця, орієнтири та об`єкти, які до цього ретельно вивчались слідчим і не виключено, що і разом з вказаними учасниками.

Водночас покази ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_10 щодо сварки, яка відбувалась на літньому майданчику, які вони надали під час проведення слідчого експерименту, суперечать відомостям, які зафіксовані на відео з камер спостереження.

Зокрема, не відповідають дійсності покази ОСОБА_1 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 стосовно того, що ОСОБА_2 , перебуваючи на літньому майданчику, ледве стояв на ногах та агресивно поводився, що ОСОБА_2 з`явився раптово на майданчику та після їх ( ОСОБА_1 з колегами) приходу на літній майданчик і спілкування з ОСОБА_3 , що ОСОБА_3 та інші заспокоювали ОСОБА_2 . В той же час, ані ОСОБА_10 , ані ОСОБА_7 нічого не розповідають про те, що саме ОСОБА_3 заспокоювали і ОСОБА_4 , і ОСОБА_3 та що саме ОСОБА_1 ОСОБА_3 заштовхав до приміщення ресторану, щоб заспокоїти його.

Оскільки відповідно до ст.23 КПК України показання учасників кримінального провадження суд отримує безпосередньо, то в даному випадку суд не може прийняти показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_1 , що містяться в наданих прокурором протоколах слідчих експериментів як докази і посилатись на них на підтвердження чи спростування обставин кримінального правопорушення, що інкримінується.

В той же час, наявність суперечностей, неточностей, упущень в показах вказаних осіб, і суперечностей відомостей, що містяться в цих протоколах поведених слідчих експериментів, відомостям, які зафіксовані на відео з камер спостереження ресторану , дають підстави суду сумніватись в достовірності показів потерпілого та вказаних свідків, які вони надали в судовому засіданні.

Слід звернути увагу й на те, що усі 3 слідчі експерименти були проведені за участі одних і тих же понятих.

І хоча чинний КПК не містить такої вимоги щодо необхідності залучення для кожного слідчого експерименту нових понятих, проте, на переконання суду було б доцільно залучити для кожного експерименту різних понятих та статиста в ситуації, коли слідчий намагався перевірити покази ОСОБА_10 та ОСОБА_7 на предмет того: чи могли вони бачити факт нанесення удару з місця та відстані, які зазначали під час допиту, механізм та способ нанесення удару, чи могли бачити з певної відстані момент, коли ОСОБА_1 демонстрував, за версією потерплого та свідків, ОСОБА_2 та його дівчині посвідчення, тощо. Оскільки, як вбачається з огляднутих в суді відео проведення таких слідчих дій, і статист, і поняті, які брали спочатку участь у слідчому експерименті за участю ОСОБА_1 під час проведення таких же слідчих дій на одному місці, але з іншими учасниками - свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , опереджаючи події та розповідь свідків, вже ставали на потрібні місця, вже розуміли: які деталі їм треба побачити, в якому порядку та з якої відстані. А за таких обставин, на переконання суду, нанівець зводиться мета, суть і завдання слідчої дії, яка проводиться.

Окремо слід звернути увагу і на те, що під час проведення слідчого експерименту як за участю потерпілого, так і за участю свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , слідчий намагався перевірити обставини заподіяння удару ОСОБА_1 Але, така «перевірка» версї потерпілого мала формальний характер та слідчий, з огляду на відомості, які містяться на відео проведення такої слідчої дії, навіть не намагався встановити можливостей вчинення такої дії як удару конкретною особою - ОСОБА_2 .

Так, як потерпілий, так і свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_7 формально демонстрували спосіб і механізм нанесення удару. При цьому, зріст статиста, на якому демонстрували як потерпілий, так і свідки момент вчинення удару, і зріст учасника, що демонстрував на статисті удар, не відповідали дійсності. Насправді ОСОБА_2 є на голову нижчим від ОСОБА_1 .

В той же час, навпаки, у кожному слідчому експерименті (і за участю ОСОБА_1 , і за участю свідків) бере участь статист, який є значно нижчим від потерпілого, водночас: і ОСОБА_1 , і ОСОБА_10 , і ОСОБА_7 - вище статиста.

І при цьому кожен продемонстрував, що ОСОБА_2 наносив удар ОСОБА_1 зігнутою в лікті рукою, збоку, передпліччя під прямим кутом до плеча. Але, цілком зрозуміло, що при вказаній різниці в зрості, обвинувачений, будучи на голову нижчим від потерпілого, не міг заподіяти йому удару в обличчя продемонстрованим способом.

Тобто, вищевикладені обставини дають підстави стверджувати про те, що проведені під час досудового розслідування слідчі експерименти не відповідали меті та порядку їх проведення, а отримані за результатами проведення таких слідчих дій відомості є сумнівними, не перевіреними, не точними, такими, що викликають обгрунтовані сумніви, а відповідно - недостовірними.

Суд не може покласти в основу свого рішення такі докази,які допускають розумний сумнів, оскільки від цього залежить законність, обґрунтованість і справедливість судового рішення.

Крім того, судом досліджено висновок судово-медичної експертизи №633 від 10.07.2017 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 29.05.2017 року по 7.06.2017 року з діагнозом: «Перелом правої вилицевої кістки зі зміщенням відламків. Перелом передньої стінки верхньощелепної пазухи справа», та на амбулаторному лікування з 08.06.2017 року по 04.07.2017 року з діагнозом : «перелом передньої стінки правого верхньощелепового синусу. Правобічний гомосинусит, залишкові явища. Зміщення носової перетинки вправо з порушенням функції носового дихання». У висновку зазначено, що дані ушкодження утворились від дії тупого предмета, про що свідчить характер ушкоджень, та могли утворитись внаслідок нанесення не менше одного удару кулаком руки або подібним предметом. Характер та локалізація вказаних тілесних ушкоджень виключає можливість їх утворення при падінні з вертикального положення на площину. Крім того, зазначено, що вказані тілесні ушкодження відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень (а.с. 198-200 - т.2).

Слід зазначити, що і на підставі проведених слідчих експериментів за участю потерпілого і свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_7 було отримано висновки експертизи, у яких зазначено, що тілесні ушкодження у ОСОБА_1 у виді перелому правої вилицевої кістки зі змщенням відламків та перелому передньої стінки верхнєщелепної пазухи справа могли утворитись внаслідок нанесення одного удару кулаком руки, як було продемонстровано потерпілим та свідками під час проведення слідчого експерименту (а.с. 231 - т.2, а.с. 9 - т.3,а.с.14 - т.3).

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_32 зазначив про те, що саме він залучався слідчим для проведення вказаних експертиз. При цьому, під час проведення експертизи на підставі проведених слідчих експериментів його цікавило лише 2 питання: чим міг бути нанесений удар і кілька разів. Наявність синця та переломів вказувала на те, що такі тілесні ушкодження утворились від дії тупого предмету, а не від падіння з висоти власного зросту потерпілого. А, переглянувши відео слідчих експериментів, він зробив висновок, що тілесні ушкодження ОСОБА_1 могли утворитись від 1 удару, як було продемонстровано.

Таким чином, вказані висновки та покази експерта в суді лише вказують на те, що тілесні ушкодження у ОСОБА_1 виникли внаслідок удару, проте, ці висновки не дають підстави стверджувати про те, що такий удар заподіяв потерпілому саме ОСОБА_2 , а відповідно самі по собі ці висновки без сукупності інших фактів і відомостей та за обставин визнання недостовірними відомостей проведених слідчих експериментів за участю зацікавлених осіб, - не є доказами, які підтверджують обставини обвинувального акту.

При цьому, як вбачається з висновку експерта №673 від 04.07.2017 року при огляді ОСОБА_2 08.06.2017 року судово-медичним експертом у останнього тілесних ушкоджень у тому числі внаслідок удару кулаком лівої руки в область обличчя не виявлено (а.с. 70 - т.3).

Про недоствірність показів ОСОБА_1 , а також на підтвердження тверджень сторони захисту про те, що досудове розслідування проводилось упереджено, вказують такі обставини.

Так, як вбачається з документів долучених до матеріалів справи, слідчим за результатами вжиття заходів забезпечення кримінального провадження - тимасового доступу до документів - отримувались медична картка на ім`я ОСОБА_1 №61 щодо його лікування в ВМС УСБУ в Сумській області та копія медичної картки №10157 від КЗ СОР СОКЛ (а.с. 192-197 - т.2)

В той же час, вказана медична документація стороні захисту не відкривалась в порядку ст.290 КПК України, суду також не було надано цих документів для безпосереднього дослідження, оскільки такі документи відсутні в матеріалах кримінального провадження.

З пояснень прокурора у судовому засіданні: оригінал медичної картки №61 було повернуто володільцю після завершення проведення експертизи, а копії медичної документації №10157 залишились у експерта.

Враховуючи такі обставини, суд був позбавлений можливості безпосередньо дослідити вказану медичну документацію, та оцінити як докази окремо і сукупності з іншими наданими і дослідженими в суді доказами. Клопотань про тимчасовий доступ до таких документів в стадії судового розгляду суду не заявлялось.

Натомість, дослідивши інші надані суду документи, було встановлено, що заяву про вчинене кримінальне правопорушення (про насильство щодо працівника правоохоронного органу) ОСОБА_1 подав лише 30.05.2017 року та вказав про те, що 26.05.2017 року о 22-35, перебуваючи поряд з РЦ «Здибанка» в м.Суми ОСОБА_2 умисно заподіяв тілесні ушкодження працівнику УСБУ ОСОБА_1 у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків (а.с. 178 - т.2). Ці відомості було внесено до ЄРДР о 13:17:14 год. 30.05.2017 року (а.с. 1 - т.1)

З дослідженого в судовому засіданні висновку експерта №633 від 10.07.2017 року вбачається, що судово-медична експертиза була проведена на підстаі постанови слідчого та даних медичної документації, про яку говорилось вище (а.с. 198-200 - т.2).

При цьому, як зазначає експерт в мотивувальній частині висновку, обставини випадку згідно постанови слідчого полягали в тому, що «26.05.2017 року о 22-35, перебуваючи поруч з РЦ «Здибанка» ОСОБА_2 умисно заподіяв тілесні ушкодення працівникові правоохоронного органу ОСОБА_1 у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків...» (постанова слідчого винесена 30.05.2017 року - п.20 Реєстру матеріалів досудового розслідування).

В той же час, зі слів потерпілого експерту: «26.05.2017 року близько 22-30 год. на вулиці невідомий наніс удар кулаком в обличчя, внаслідок чого впав на землю. Втрачав свідомість. За медичною допомогою звертався в СОКЛ (знаходиться на лікуванні) (при цьому, потерпілий оглядався експертом також 30.05.2017 року)

Згідно досліджених експертом даних медичної документації, а саме:

- ксерокопії історії хвороби №10157 стоматологічного відділення СОКЛ, завіреною печаткою лікарні та підписом лікаря, відомо, що зі слів ОСОБА_1 цим лікарям «...вечером 26.05.2017 року был избит неизвестным на улице при исполнении служебных обязанностей, сознание терял...»;

- в оригіналі амбулаторної картки медичної служби УСУ в Сумській області було зазначено про те, що «як повідомив ОСОБА_1 цим лікарям «26.05.2017 року близько 21-30 год. был побит неизвестными, били по голове, больше справа».

Таким чином, вказані відомості, що містяться у висновку експерта дають підстави стверджувати про те, що потерплий звернувшись до лікарів ВМС УСБУ в Сумській області о 12-30 год 29.05.2017 року, повідомляв одні обставини вчинення віднсно нього кримінального правопорушення. Цього ж дня, в 17-20 год., коли його оглядав нейрохірург СОКЛ, обставини події вчиненого щодо нього злочину вже різнились по часу, кількості осіб, які вчиняли його побиття. Зазначені слідчим у постанові про призначення експертизи від 30.05.2017 року обставини події різнились з тими, які ОСОБА_1 повідомляв лікарям, а саме: зазначено інший час вчинення злочину та є прізвище та ім`я особи, яку слідчий, не здобувши ще жодного доказу, зазначає як такого, що заподіяв ушкодження потерпілому. В той же час, ОСОБА_1 , в розмові з експертом в цей же день, 30.05.2017 року, називає інший, порівняно з попередніми свідченнями, час злочину та знову говорить про те, що удар йому заподіяв незнайомий чоловік.

Не дивлячись на таку розбіжність в показах потерпілого, слідчий перевіряє виключно покази ОСОБА_1 про те, що саме ОСОБА_2 умисно заподіяв йому удар, і саме такі покази потерпілого ОСОБА_1 були для слідчого і прокурора визначальними у тому, щоб кваліфікувати дії ОСОБА_2 за ч.2 ст.345 КК України, та зазначити в первісному обвинувальному акті, який надійшов до суду такі обставини:

1) що ОСОБА_2 вчинив сварку з ОСОБА_1 на літньому майданчику ТОВ «Здибанка і Ко» з причин неповаги до правоохоронних органів та підриву авторитету державної влади, в також бажання впливу на ефективність функціонування всієї правової системи України, Служби безпеки України, розуміючи, що ОСОБА_1 перебуває при виконанні службових обов`язків про що йому повідомив останній, з метою перешкоджання виконання службових обов`язків, ставлячи під загрозу правопорядок та права і законні інтереси,

2) що ОСОБА_1 направився за ОСОБА_2 , коли останній зі своєю дівчиною покинули літній майданчик та направлялись в сторону будинку АДРЕСА_2 , з метою припинення протиправних дій ОСОБА_2 ;

3) що ОСОБА_2 наніс удар ОСОБА_1 , як працівнику правоохоронного органу, який припиняв протиправні дії ОСОБА_2 .

Крім того, саме для підтердження, а не для перевірки таких показів ОСОБА_1 слідчий проводив огляд місця події, інсценував слідчі експерименти і на їх підставі провів експертизи, про що оцінка вже була надана судом вище, а також провів пред`явлення особи для впізнання.

Як вбачається з протоколу пред`явлення особи для впізнання по фотознімкам від 31.05.2017 року ОСОБА_23 впізнає ОСОБА_2 як чоловіка, який 26.05.2017 року заходив до РЦ «Здибанка» та вийшов о 23-45 год. (а.с. 71-73 - т.3). При цьому, у судовому засіданні вказаний свідок показала, що знає ОСОБА_2 як відвідувача закладу, в якому вона працювала з липня 2016 по 17 липня 2017 року. 26.05.2017 року вона бачила ОСОБА_2 на банкеті, який обслуговувала. При цьому, коли прийшов ОСОБА_2 до закладу та коли заклад залишав вона не бачила, свідком конфліктів, спорів чи драк за його участю не була.

Таким чином, вказаний доказ ніякого доказового значення не має і, на переконання суду, створювався слідчим виключно з обвинувальним ухилом та для штучної сукупності доказів.

Крім того, 30.05.2017 року (тобто, в день подачі потерпілим заяви та внесення відомостей до ЄРДР), виносячи постанову про визнання ОСОБА_1 потерпілим (а.с. 190 - т.2), та звертаючись 01.06.2017 року з клопотанням про отримання тимчасового доступу до документів і речей (відео з камер спостереження), тобто, на 3 день після прийняття заяви від ОСОБА_1 та внесення відомостей до ЄРДР (а.с. 53 - т.3), слідчий вже ствердно вказував і повідомляв про те, що ОСОБА_2 умисно заподіяв тілесні ушкодження працівнику правоохоронного органу ОСОБА_1 у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`яків.

Вказане свідчить про те, що слідчий та прокурор перебрали на себе функції суду та під час досудового розслідування допустили порушення загальних засад кримінального провадження: принципів законності та презумпції невинуватості, а досудове розслідування відносно ОСОБА_2 з першого дня мало виключно обвинувальний ухил.

Також слід зазначити про те, що стороною захисту під час судового розгляду, починаючи з підготовчого засідання піднімались питання щодо вчинення слідчим та прокурором процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень поза межами строків досудового розслідування, а також було подано заперечення захисника на ухвалу слідчого судді від 05.12.2017 року. Судом під час підготовчого провадження вирішено, що вказані питання є такими, які будуть досліджуватись і враховуватись судом на стадії судового розгляду, під час дослідження доказів, а також - у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по справі.

Відповідно до п.2 ч.1 та ч.3 ст.219 КПК досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 КПК України досудове розслідування закінчується у тому числі направленням до суду обвинувального акту.

Ключовим у вказаних нормах є посилання на неможливість перевищення закріплених строків та необхідність неухильного дотримання цих строків з боку учасників кримінального провадження. Порушення ж таких засад кримінального провадження порушує права та гарантії, передбачені чинним законодавством, які регулюють статус обвинуваченого.

Як вбачається з документів наданих суду, повідомлення про підозру було оголошено ОСОБА_2 04.06.2017 року.

27.07.2017 року підозрюваному було повідомлено про завершення досудового розслідування, відкриття матеріалів та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

У період з 27.07.2017 року по 30.10.2017 року підозрюваний та його захисник ознайомлювались з матеріалами досудового розслідування.

Тобто, з моменту оголошення про підозру та до початку ознайомлення з матеріалами кримінального провадження пройшов 1 місяць 23 дні, а строк ознайомлення у строк досудового розслідування не включається.

30.10.2017 року було відновлено досудове розслідування, цього ж дня складено та оголошено про зміну підозри та 03.11.2017 року (тобто, коли досудове розслідування вже мало загальний строк 1 місяць 27 днів) підозрюваному знову було повідомлено про завершення досудового розслідування, відкриття матеріалів та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

11 та 12 листопада 2017 року підозрюваний знайомився з матеріалами досудового розслідування та 12.11.2017 року підозрюваний підтвердив факт ознайомлення з матеріалами (а.с. 212-225 - т.2).

Тобто, враховучи вказані обставини та норми чинного КПК строк досудового розслідування по справі за обвинуваченням ОСОБА_2 закінчився 15.11.2017 року.

Відомостей про те, що у кримінальному провадженні щодо обвинувачення ОСОБА_2 продовжувався строк досудового розслідування в порядку, визначеному ст.219 КПК України та параграфом 4 глави 24 КПК України, ані Реєстр матеріалів досудового розслідування, ані надані прокурором матеріали - не містять.

Разом з тим, незважаючи на відсутність строку, стороною обвинувачення у період з 15.11.2017 року по 20.12.2017 року вчиняються ряд процесуальних дій та приймаються процесуальні рішення, а саме:

- 12 грудня 2017 року слідчим у кримінальному провадженні складено, а прокурором затверджено процесуальне рішення - обвинувальний акт (а.с. 2-4 - т.1);

- цього ж дня стороною обвинувачення вчинено процесуальну дію - вручення ОСОБА_2 копії обвинувального акту, цивільний позов та реєстр матеріалів досудового розслідування (а.с. 5-20 - т.1);

- 18 грудня 2017 року вказані документи вручено захиснику (а.с.21 - т.1);

- 20.12.2017 року обвинувальний акт направлено до суду (а.с.23 - т.1).

При цьому, ухвала слідчого судді про встановлення стороні захисту часу для ознайомленння з матеріалами кримінального провадження, заперечення на яку подано захисником під час підготовчого засідання, постановлена 05.12.2017 року. Але, на переконання суду, у слідчого судді підстав для встановлення стороні захисту часу для ознайомленння з матеріалами кримінального провадження не було, оскільки відповідно до ч.2 ст.114 КПК України строки встановлені слідчим суддею не повинні перевищувати меж граничного строку, встановленого КПК. В даному випадку, строк досудового розслідування на момент звернення до слідчого судді з клопотанням в порядку ч.10 ст.290 КПК України та розгляду слідчим суддею такого клопотання вже закінчився, але слідчий суддя встановив для сторони захисту строк для ознайомлення з матеріалами поза межами такого строку.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що складання обвинувального акту відносно ОСОБА_2 , його вручення стороні захисту та направлення до суду відбулось поза межами строків досудового розслідування.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими доводи сторони захисту стосовно таких порушень вимог КПК України, які було допущено слідчими та прокурорами, що здійснювали досудове розслідування кримінального провадження №12017200440002122.

Але, при цьому, законодавець визначивши у ст. ст. 219, 294 - 295-1 КПК України строки досудового розслідування, порядок їх обчислення та продовження, у редакціях вказаних статтей чи будь-яких інших нормах КПК України, що діяли до 15.03.2018 року, не визначив, які наслідки має складання, вручення та направлення до суду обвинувального акту після закінчення строку досудового розслідування (відповідно п.4 параграфу 2 Прикінцевих положень Закону №2147 редакція Закону №2147 ( і, зокрема, доповнення п.10 ч.1 ст.284 КПК України) не має зворотньої дії в часі та застосовується до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін).

В той же час, відповідно до ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: законність; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; забезпечення права на захист, розумність строків тощо.

Враховуючи такі обставини, суд вважає, що в даному випадку, керуючись загальними засадами кримінального провадження, слід визнати те, що вчиненням зазначених процесуальних дій та складанням процесуального рішення поза межами строків досудового розслідування сторона обвинувачення порушила такі засади кримінального провадження, як:

- законність (ст.9 КПК), відповідно до якого прокурор, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог КПК України,

- розумності строків (ст.28 КПК), згідно якого розумні строки не можуть перевищувати передбачені КПК України строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень і проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор.

Крім того, порушення вказаних загальних засад кримінального провадження в комплексі з тим, що органи досудового розслідування збирали докази, перевіряючи виключно версію потерпілого, з явним обвинувальним ухилом по відношенню до ОСОБА_2 , свідчать про те, що на стадії досудового розслідування не було виконано завдань, передбачених ст.2 КПК України.

Під час судового розгляду, потерпілий ОСОБА_1 допитувався двічі, та, даючи покази, будучи попередженим про кримінальну відповідальність, також стверджував, що події, які мали місце 26.05.2017 року, були пов`язані з виконанням ним службових обов`язків і ОСОБА_2 заподіяв йому тілесних ушкоджень саме як працівнику правоохоронного органу. В подальшому, відповідаючи на запитання учасників процесу, зокрема сторони захисту, вже зазначав, що на території розважального закладу «Здибанка» він жодних службових обов`язків не виконував та протиправної поведінки ОСОБА_2 не припиняв.

Такі покази потерпілого стали підставою для зміни прокурором обвинувачення з ч.2 ст.345 КК України на ч.1 ст.122 КК України. Після зміни прокурором обвинувачення в суді, ОСОБА_1 , не змінюючи своїх показів, погодився з обсягом викладених прокурором в обвинувальному акті обтавин та визначеною прокурором кваліфікацією і не забажав підтримувати обвинувачення в первіному обсязі та з кваліфікацією, на якій наполягав з моменту подачі заяви.

Для суду ж така позиція потерпілого, суперечливість в його показах, систематична зміна ним відомостей про осіб, що завдали тілесне ушкодження, при категоричному запереченні обвинуваченим факту нанесення тілесного ушкодження потерпілому, відсутність незацікавлених свідків -очевидців події та неупереджених (об`єктивних) показань, а також - належних, допустимих і достовірних доказів на підтвердження причетності ОСОБА_2 до заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень - дають підстави стверджувати, що під час досудового розслідування слідчим не було здобуто та прокурором під час судового розгляду не було надано достатніх, достовірних і беззаперечних доказів для доведення винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Це конституційне положення також знайшло закріплення у ст.17 КПК України, розкриваючи зміст принципу кримінального провадження - презумпції невинуватості, а також - знайшло свій розвиток у ч. 3 ст. 373 КПК, згідно якої: обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

В даному випадку: усі припущення, думки, здогадки, які містяться у зібраних органами досудового розслідування доказах та на яких грунтується обвинувачення, якими б вони привабливими не були і кому б вони не належали, при вирішенні питання про вину особи доказами не можуть бути і значення не мають. Вони могли бути використані лише для висунення версій, але не для обгрунтування вини.

У суду ж такі припущення лише підтверджують сумнів, а він, з огляду на вищезазначений конституційний принцип, має бути витлумачений тільки на користь обвинуваченого.

При цьому, вважаю, що усі сумніви, які є в даній справі, вже неможливо усунути за допомогою додатково одержаних доказів, оскільки у органів досудового розслідування були в свій час всі можливості для їх збирання чи одержання, але ж сторона обвинувачення не вживала всіх можливих у її розпорядженні заходів для їх виявлення, діючи упереджено та з обвинувальним ухилом, а суд не повинен за власною ініціативою усувати недоліки обвинувачення, оскільки не вправі виконувати у змагальному процесі цю функцію.

За таких обставин суд тлумачить усі сумніви на користь обвинуваченого та вважає за необхідне ухвалити виправдувальний вирок, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення за ч.1 ст.122 КК України відносно ОСОБА_1 вчинене обвинуваченим ОСОБА_2 (п.2 ч.1 ст.373 КПК України).

Сторона захисту просила суд виправдати ОСОБА_2 ще і з огляду на ті обставини, що прокурор під час судового розляду змінив обвинувачення з державного на приватне, не маючи у своєму розпорядженні заяви потерпілого про вчинення відносно нього кримінального правопорушення у формі приватного обвинувачення, посилаючись при цьому на позицію, висловлену Верховним судом у Постанові від 20.12.2018 року,яке ухвалено по справі №761/6142/15-к.

Проте, з такою позицією сторони захисту не можна погодитись з огляду на наступне.

По-перше, ч.1 ст.373 КПК України визначає вичерпний перелік підстав для ухвалення виправдувального вироку, серед яких відсуті ті, про які зазначила сторона захисту.

По-друге, специфіка здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення регламентується главою 36 КПК України і, як свідчить зміст цієї глави, має особливість виключно стосовно початку такого провадження органами досудового розслідування та його завершення. Жодних інших особливостей кримінального провадження у формі приватного обвинувачення ані главою 36 КПК України, ані іншими положеннями КПК України не передбачено.

В наведеній стороною захисту Постанові ВС від 20.12.2018 року підставою для закриття провадження в суді через відсутність заяви потерпілого стало з`ясування того, що на стадії досудового розслідування слідчий та прокурор склали нове повідомлення про змінену підозру зі ст.185 КК (державного обвинувачення) на ст. 162 КК (приватного обвинувачення), не з`ясувавши думки потерпілої, без наявності письмової заяви потерпілої про вчинення щодо нього злочину приватного обвинувачення, та не виконати дії, передбачені статтею 278 КПК щодо невідкладного внесення до ЄРДР дати, часу повідомлення про підозру, правової кваліфікації кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Про зміну кваліфікації діяння особи потерпілій стало відомо під час судового провадження. При цьому під час розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій потерпіла свою позицію щодо події не змінила та стабільно, послідовно надавала показання про те, що вона виявила порушення порядку розташування предметів, а також зникнення деяких цінних речей з приміщення магазину, тобто наполягала на тому, що був вчинений злочин, передбачений саме ст.185 КК України. ВС зауважив, що така позиція потерпілої з урахуванням відсутності заяви потерпілої щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, у цьому конкретному випадку уподібнюється відмові потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, а тому всі процесуальні дії в ході досудового розслідування кримінального провадження за обвинуваченням особи у вчиненні цього злочину проведені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та отримані органом досудового розслідування докази не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку. За таких обставин, ВС дійшов висновку, що вирок підлягає скасуванню, а кримінальне провадження - закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України, а саме: у зв`язку з відсутністю заяви потерпілої про вчинене кримінальне правопорушення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

В нашому випадку, перекваліфікація обвинувачення зі ст.345 КК України на ч.1 ст.122 КК України (приватного обвинувачення) відбувалась на стадії судового розгляду і, тобто, жодного доказу стороною обвинувачення після перекваліфікації дій вже не збиралось і не надавалось суду для покладення в основу вироку.

Крім того, ст.338 КПК України не обмежує прокурора у праві зміни правової кваліфікації та не забороняє змінювати обвинувачення з державного на приватне. При цьому, у потерпілого є право підтримувати обвинувачення у раніше пред`явленому обсязі. І якщо б в такому разі прокурор під час судового розгляду справи змінив обвинувачення на приватне, а потерпілий продовжив підтримувати обвинувачення у раніше пред`явленому обсязі (за статтею державного обвинувачення), то така ситуація розцінювалась би судом як відмова потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення і кримінальне провадження за приватним обвинуваченням підлягало б закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України, а за результатами розгляду первісного обвинувачення, яке підтримав потерпілий, суд би виніс відповідне рішення.

В нашому випадку, потерпілий ОСОБА_1 погодився з обсягом викладених прокурором в зміненому обвинувальному акті обставин та визначеною прокурором кваліфікацією - ч.1 ст.122 КК України і не забажав підтримувати обвинувачення в первіному обсязі та з кваліфікацією за ч.2 ст.345 КК України. Вказане зазначено у заяві (а.с. 198 - т.3).

За таких обставин, у суду відсутні підстави для закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України, а саме: у зв`язку з відсутністю заяви потерпілого про вчинене кримінальне правопорушення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, або для виправдання з посиланням на такі обставини.

Натомість, як заначено вище, ОСОБА_2 необхідно виправдати на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України.

Цивільні позови: прокурора в інтересах держави в особі Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого (а.с.5-9 - т.1), а також - потерпілого ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди(а.с. 102-111 - т.1), суд, на підставі ч. 3 ст. 129 КПК України, вважає за необхідне залишити без розгляду, роз`яснивши, що залишення заявленого в кримінальному провадженні позову без розгляду не перешкоджає зверненню до суду з позовом в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.100 КПК України необхідно вирішити долю речових доказів (а.с.60 - т.3).

Керуючись ст. ст. 368, 370-374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.122 КК України та виправдати його у зв`язку з не доведенням стороною обвинувачення того, що вказане кримінальне правопорушення вчинено ним.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого - залишити без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди - залишити без розгляду.

Речові докази: лазерний диск з відеозаписом (а.с. 59 - т.3)- після набрання вироком законної сили - залишити зберігатись в матеріалах судової справи.

Вирок суду може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду через Зарічний райсуд м.Суми, а для учасників, що не були присутні при оголошенні - з дня отримання копії вироку.

Суддя Клімашевська І.В.