Ухвала суду № 8300659, 09.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" березня 2010 р.                               м. Київ                                        К-12145/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача          Федорова М.О.

суддів:                    Брайка А.І.

                                                            Голубєвої Г.К.

                    Карася О.В.

                    Рибченка А.О.

секретар судового засідання                    Горбенко К.Л.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 09.03.2010 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу ДПІ у м. Краматорську на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.06.2008 та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.02.2008

у справі №2-а-643/08 (22-а-4763/08)

за позовом          ТОВ «Універсальна біржа нерухомості Владіслав ЛТД»

до          ДПІ у м. Краматорську

про          визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, визнання дій протиправними

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Універсальна біржа нерухомості Владислав ЛТД»(далі - ТОВ "Владислав") звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області (далі - ДПІ у м. Краматорську) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.02.2008, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.06.2008 у справі №2-а-643/08 (22-а-4763/08), позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Владислав" є юридичною особою, зареєстрована виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області 03.02.1998, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с.6).

Позивач здійснює свою діяльність на підставі Статуту (у новій редакції), затвердженого рішенням зборів учасників від 02.12.2005 (а.с.7-1 5).

Згідно акту про результати виїзної планової перевірки ТОВ «Владислав»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 по 31.12.2006 № 398/23-2-13527690 від 17.04.2004 встановлено порушення п.1.15 ст.1, п.8.1 ст.8, п.12.3 ст.12, п. 17.2 ст. 17. п. 19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", сума не утриманого податку складає 796191,79грн.(а.с.28).

Податковим повідомлення - рішення. прийнятим ДПІ у м. Краматорську №0000851701/0/16574/10/17-113 від 27.04.2007, на підставі акта перевірки № 398/23-2-13527690 від 17.04.2004, встановлено порушення п. 1.15 ст.1, п.8.1 ст.8, п.12.3 ст.12, п.17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 2388575,37 грн., у тому числі: 796191,79 грн. - за основним платежем, 1592383,58 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.81).

Податковим повідомлення-рішення, прийнятим Державною податковою інспекцією у м. Краматорську №0000851701/1/21470/10/17-113 від 06.06.2007, на підставі акта перевірки № 398/23-2-13527690 від 17.04.2004, встановлено порушення п.1.15 ст.1, п.8.1 ст.8, п.12.3 ст.12, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 2388575,37 грн., у тому числі: 796191.79 грн. - за основним платежем. 1592383,58 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.80).

Податковим повідомлення-рішення, прийнятим Державною податковою інспекцією у м. Краматорську № 0000851701/2/42773/10-17-113 від 13.08.2007, на підставі акта перевірки № 398/23-2-13527690 від 17.04.2004, встановлено порушення п.1.15 ст.1. п.8.1 ст.8, п.12.3 ст.12, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 2388575,37 грн., у тому числі: 796191,79 грн. - за основним платежем, 1592383,58 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.82).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суди посилаються на те, що позивач не є податковим агентом у розумінні положень Закону України від 22 травня 2003 року № 889-ІУ "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі –Закон № 889-ІV), оскільки не здійснює посередництва при укладенні на біржі угод купівлі-продажу, обміну об'єктів рухомого майна, а нормативно-правові акти, на які посилається відповідач, не стосуються спірних правовідносин.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів щодо задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Абзацом 1 пункту 1.15 статті 1 Закону № 889-ІV визначено, що податковий агент –це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 279 Господарського кодексу України товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям.

Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку (частина 7 статті 279 цього Кодексу).

Оскільки Біржа доход продавцям рухомого майна не виплачує, тобто податок з доходів фізичних осіб не утримує, то під наведене в Законі № 889-IV визначення податкового агента вона не підпадає. Тому висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що при наданні послуг в укладенні біржових угод Біржа не вважається податковим агентом є обґрунтованим, а донарахування ДПІ податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб і застосування штрафних (фінансових) санкцій –безпідставним.

Також судова колегія погоджується з думкою судів відносно того, що висновки відповідача щодо ціни, з якої повинен бути обрахований податок з доходів фізичних осіб не ґрунтується на нормах діючого законодавства, враховуючи наступне.

В силу п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу, згідно з п.п. 4.2.6 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», включається частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11-12 цього Закону.

Підпунктом 11.1.3 п. 11.1 ст. 11 цього Закону передбачено, що дохід від продажу об'єкта нерухомого майна визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого нерухомого майна, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до законодавства.

Порядок визначення оціночної вартості нерухомого майна, що підлягає продажу, відповідно до п. 11.3 ст. 11 цього Закону встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як вірно зазначено судами, транспортні засоби не є об'єктами нерухомості, і тому, у даному випадку, не є обов'язковими вимоги щодо визначення доходу від продажу такого транспортного засобу виходячи з ціни, зазначеної договори, але не нижче його оціночної вартості.

З матеріалів справи вбачається, що судами встановлено, та не оспорюється сторонами у справі, що позивачем під час реєстрації угод купівлі-продажу транспортних засобів здійснювалося утримання податку з доходів фізичних осіб, виходячи з ціни. визначеної такими угодами.

Відтак, позивачем не було допущено порушень Закону України .“Про податок з доходів фізичних осіб", і зазначений податок утримувався у належному розмірі та перераховувався до Державного бюджету.

Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованим мотивування судів попередніх інстанцій, відносно не врахування посилання відповідача на податкове роз'яснення ДПА України, оскільки відповідно до п.п. “г” п.п. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур.

У даному випадку відсутні підстави для застосування таких податкових роз'яснень, оскільки апеляційна процедура не має місця.

Відносно посилань податкового органу на Листи ДПА, то необхідно зауважити, що вони не носять обов'язкового характеру для суду, не є нормативно-правовими актами у розумінні ч.ч. 2, 3 ст. 9 КАС України та не можуть бути застосовані судом при вирішенні справи

Враховуючи зазначене, суди дійшли вірного висновку, що позивачем не було допущено порушень п. 1.15 ст. 1. п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8. п. 12.3 ст. 12, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб".

Отже, оскільки з боку позивача не мало місце здійснення продажу товарів без попереднього нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб, то застосування штрафних санкцій, передбачених зазначеною нормою, є безпідставним.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Іншу доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу ДПІ у м. Краматорську на Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.06.2008 та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.02.2008 у справі №2-а-643/08 (22-а-4763/08) слід залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у м. Краматорську залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.06.2008 та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.02.2008 у справі №2-а-643/08 (22-а-4763/08) без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіА.І. Брайко

Г.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О.Рибченко