Рішення № 83004846, 03.06.2019, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

03.06.2019 Єдиний унікальний номер 203/419/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2019 рокум. ДніпроСправа № 203/419/17 2/205/59/19

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Шевцової М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Приватного Акціонерного товариства «Страхова компанія «Талісман Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 03.02.2017р. звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 26 966,43 грн. Позов мотивований тим, що позивач виплатив страхове відшкодування потерпілому у ДТП, вчиненому з вини відповідача, а відтак до позивача на підставі ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.1191 ЦК України перейшло право вимоги до відповідача.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21.02.2017р. вказану справу передано до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська за підсудністю.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.03.2017р. зазначену цивільну справу прийнято до провадження суддею Остапенко Н.Г.

ОСОБА_1 надано суду відзив на позов, у якому він, посилаючись на те, що його цивільно-правова відповідальність на момент ДТП була застрахована, а також на те, що позивач не звертався до страхової компанії з вимогами про відшкодування страхової виплати, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представником позивача надано суду відзив на заяву про перегляд заочного рішення, у якому він, посилаючись на абсолютне право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем, просить суд позовні вимоги задовольнити.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. У відзиві на заяву про перегляд заочного рішення просив справу розглядати без присутності представника.

ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Участі у судових дебатах не брав.

Заслухавши пояснення відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд встановив наступне.

Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21.03.2014р. визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Вказаною постановою встановлено, що 22.02.2014р. о 12-20 год. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ГАЗ-3302.414», номерний знак НОМЕР_1 , в м. Красноармійську по вул. Дніпропетровська, під час руху не обрав безпечну дистанцію руху, в результаті чого скоїв наїзд на автомобіль «Грейт Вол», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що зупинився попереду (а.с.7).

Згідно з ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з ст.6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства..

У зв`язку з настанням страхової події, на виконання умов договору добровільного страхування від 05.07.2013р. № 1136.01.13 ПАТ «СК «Рітейл-Страхування» правонаступником якого є ПАТ «СК «Брітіш Авто Клаб» 26.03.2014р. склало страховий акт № 00102.1401.01к та відповідно до розрахунку страхового відшкодування вартість відновлювального ремонту склала 26 966,43 грн. (з.а.с.7).

Відповідно до платіжних доручень позивач виплатив страхове відшкодування в розмірі 26 966,43 на рахунок ТОВ «Талісман-Сервіс».

Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «Україна», що не заперечується позивачем у справі.

Позивач звертаючись до суду з даним позовом до відповідача посилається на те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, а відтак вимога про відшкодування шкоди може бути пред`явлена безпосередньо до відповідача, навіть якщо його відповідальність застрахована.

Доказів звернення позивача з завою про сплату страхового відшкодування у порядку регресу до ПрАТ «СК «Україна» суду не надано.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України «Про страхування»).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Предметом позову є вимога про відшкодування завданої майнової шкоди у вигляді сплати страхового відшкодування у розмірі 26 966,43 грн.

Згідно з статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вбачається з матеріалів справи цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою першим на користь потерпілого страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілого у деліктному зобов`язанні.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. справа № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).

Таким чином, враховуючи, що позивач не звертався до страховика відповідача та не отримав його відмову у виплаті страхового відшкодування, а відразу пред`явив вимогу до відповідача, суд доходить висновку про достатність правових підстав для відмови у задоволенні позову.

За таких обставин, відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати у даній справі підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст.4, 6, 10, 12, 13, 81-83, 141, 247, 263-264 268 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Приватного Акціонерного товариства «Страхова компанія «Талісман Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюються з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 12.06.2019р.

СуддяН.Г. Остапенко