Ухвала суду № 8300378, 09.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                              м. Київ                                        К-23776/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача          Рибченка А.О.

суддів:                                                  Брайка А.І.

                                                            Голубєвої Г.К.

                                                            Карася О.В.

Федорова М.О.                                                                                                              

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2007 року

у справі № А38/113-07 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2007 року Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз»(далі –ВАТ «Дніпропетровськгаз», позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі –СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську, відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 15 листопада 2006 року № 0001108823/0/28272 та від 28 листопада 2006 року № 0001108823/1/29781 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 186,60 грн.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 27 березня 2007 року позовні вимоги задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення - рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську від 15 листопада 2006 року № 0001108823/0/28272 та від 28 листопада 2006 року № 0001108823/1/29781 про застосування до ВАТ «Дніпропетровськгаз»штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 186,60 грн. Стягнуто з державного бюджету на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн.

Судове рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що застосування до позивача спірними податковими повідомленнями-рішеннями штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпункту «в»підпункту 4.2.2 статті 4 та підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі –Закон № 2181-III) є безпідставним, оскільки вони прийняті в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого, згідно частини 4 статті 12 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі –Закон № 2343-XII), не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання, або неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2007 року постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 27 березня 2007 року скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив її в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2007 року та залишення в силі постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 27 березня 2007 року.

Відповідач у запереченні на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2007 року залишити без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2006 року ВАТ «Дніпропетровськгаз», в якій позивачем самостійно виявлено помилку, яка призвела до збільшення податкових зобов’язань. Загальна сума помилки склала 3732 грн.

За результатами перевірки було складено акт від 8 листопада 2006 року № 427-08-03/3-03340920 (далі –акт перевірки), яким зафіксовано порушення позивачем підпункту «б»пункту 17.2 статті 17 Закону № 2181-III, що призвело до заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість у вигляді не нарахованої самостійно штрафної (фінансової) санкції у розмірі 5 відсотків від суми недоплати за вересень 2006 року на суму 186,60 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 листопада 2006 року № 0001108823/0/28272 та, за наслідками його адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення від 28 листопада 2006 року № 0001108823/1/29781 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 186,60 грн.

В ході розгляду справи встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15 листопада 2006 року та від 28 листопада 2006 року прийняті контролюючим органом під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2005 року у справі № Б24/235/05.

Однак зазначені обставини не є підставою для визнання податкових повідомлень-рішень недійсними, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону № 2343-XII, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення статті 12 Закону № 2343-XII, яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові санкції (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати у контексті зі статтею 1 цього Закону, де наведено визначення мораторію.

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов’язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов’язання, і є похідними від основного зобов’язання.

Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Відтак нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення коштів на підставі виконавчих документів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов’язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється, згідно з частини 1 статті 23 Закону № 2343-XII, лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що штрафні (фінансові) санкції в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів застосовуються на загальних підставах.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2007 року у справі № А38/113-07 не встановлено.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз»відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий                                                            Рибченко А.О.

Судді                                                                                Брайко А.І.

                                        Голубєва Г.К.

          Карась О.В.

                                                                                          Федоров М.О.

Суддя А.О. Рибченко