Рішення № 83003769, 04.07.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 523/10137/17

Провадження № 2/522/3824/19

РІШЕННЯ

Іменем України

04 липня 2019 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий - судді Чернявської Л.М.,

за участю секретаря судових засідання Пейкова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м.Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав,

встановив:

02 червня 2017 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав (а.с.3-4).

Мотивує вимоги тим, що 12.08.2006 року між нею та відповідачем був зареєстрований шлюб. У шлюбі народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 06.01.2012 року шлюб було розірвано. В травні 2013 року вона звернулася до Стаханівського міського суду Луганської області з позовом про стягнення аліментів з відповідача на утримання сина. 24.07.2013 року заочним рішенням з батька дитини стягнуто аліменти. З травня 2013 року заборгованість відповідача зі сплати аліментів, становить 17261,31 грн.. Із наданої довідки вбачається, що за весь час існування судового рішення відповідач жодного разу не сплачував аліментів. Крім того відповідач жодного разу не допоміг ні продуктами харчування, ні одягом для дитини, ні медичними препаратами, на час, коли дитина хворіла. Приблизно в травні - червні 2014 року відповідач виїхав до м. Одеса Україна, де і знаходиться на теперішній час. Останнє місце його реєстрації на території України: АДРЕСА_1, Де саме мешкає відповідач їй не відомо. У зв`язку з подіями на Сході України в травні 2014 року вони разом з сином перемістилася на постійне місце проживання до м. Харкова, де фактично проживають. Дитина фактично мешкає та виховуються нею та повністю, знаходяться на ії утриманні з моменту розірвання шлюбу відповідач не приймає будь-якої участі у вихованні сина, не піклується про нього. Всі питання щодо виховання та утримання дитини вирішуються нею самостійно, без участі та підтримки з боку відповідача. З моменту розірвання шлюбу, батько жодного разу не з`являвся: ні особисто, ні по телефону не цікавився життям сина. Відповідач ніяким чином не піклується про сина, не проявляє зацікавленості в його подальшій долі, не цікавиться його успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування. Це негативно впливає на духовний та фізичний розвиток сина, як складову виховання. Відповідач не спілкується з сином в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає сину доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання сином освіти. Вся ця бездіяльність відповідача наносять суттєву шкоду інтересам та здоров`ю сина. Вона не може самостійно вивозити сина за кордон для відпочинку та оздоровлення, бо відповідач абсолютно самоусунувся, йому не цікаві потреби сина. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення Відповідача до виконання своїх батьківських обов`язків.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одесі Погрібного С.О. від 07 червня 2017 року позов залишений без руху, оскільки не зазначено місце проживання/перебування відповідача (а.с. 14).

05 липня 2017 року до суду надійшов уточнений позов до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; фактичне місце перебування та реєстрації в якості внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_3 , третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради (61000, м.Харків, вул.Чернишевська, 55) про позбавлення батьківських прав (а.с.17-20).

Ухвалою судді Приморського районного суду міста Одеси Погрібного С.О. від 12 липня 2017 року позов повернений позивачці для звернення до належного суду, оскільки відповідач за адміністративними межами на території Приморського району міста Одеси не зареєстрований (а.с. 26).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03 травня 2018 року зазначена ухвала суду першої інстанції скасована, справа направлена до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження (а.с. 82-83).

04 червня 2018 року за результатами автоматичного розподілу справа передана для розгляду судді Приморського районного суду міста Одеси Чернявській Л.М..

Ухвалою від 08 червня 2018 року провадження по справі відкрито, встановлений загальний порядок розгляду справи. Призначено проведення підготовчого судового засідання. 07 лютого 2019 року закрито підготовче судове засідання.

В ході розгляду справи позивачка та ії представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, оскільки батько дитини не приймає участь у вихованні дитини

Сторони в судове засідання 04 липня 2019 року не з`явились. Про день, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Позивачка звернулась до суду з заявою про розгляд справи за ії відсутністю без відеоконференції, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, що мають значення для справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного позову є вирішення питання про позбавлення батьківських прав батька дитини, який не виконує своїх батьківських обов`язків з метою соціального захисту неповнолітньої особи.

Відповідно до ст.164 СК України мати або батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, негативно впливають на дітей своїм аморальним поводженням при цьому особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

При дослідженні письмових доказів в даній справі судом встановлено.

12.08.2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб, який рішенням Стаханівського міського суду Луганської області від 06.01.2012 року розірваний.

У шлюбі народилася дитина син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про народження за № 3957. Місце вчинення: Відділ реєстрації актів цивільного стану по м.Харківу № 3 Харківського міського управління юстиції.

Заочним рішенням Стаханівського міського суду Луганської області від 24.07.2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволений (справа № 432/3533/13ц). З батька дитини - ОСОБА_2 , було стягнено аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів, але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь ОСОБА_1 . Вказане судове рішення набрало законної сили та звернуто до примусового виконання.

Відповідно довідки Кадіївського міського ВДВС ГТУЮ у Луганській області (Луганська область м. Лисичанськ вул. Сосюри 275) №10/15.11-34 від 03.01.2017 року заборгованість відповідача зі сплати аліментів за період з 31.05.2013 року по 31.12.2016 року становить 17 261,31 грн.

Як зазначає позивачка за весь час існування судового рішення, відповідач жодного разу не сплачував аліментів, жодного разу не допоміг продуктами харчування, одягом для дитини, медичними препаратами, на час, коли дитина хворіла.

Батько дитини ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; фактичне місце перебування та реєстрації в якості внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_3 ).

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджено позивачкою в судовому засіданні в режимі відеоконференцзвязку, ОСОБА_1 з дитиною перемістилися на постійне місце проживання до м. Харкова, де і зареєструвалася з сином та фактично проживає на теперішній час.

Суду не надані належні та допустимі докази, що відповідач приймає будь-яку участь у вихованні сина, піклується про нього.

Дитина навчається у Харківській гімназії № 13. Згідно характеристики з місця навчання вбачається, що зв`язок з класним керівником підтримує мама, цікавиться навчальними і виховними успіхами дитини мати. Батько ОСОБА_2 з класним керівником не спілкується, батьківські збори не відвідує.

Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення Відповідача до виконання своїх батьківських обов`язків.

Названі дії у відповідності до ст. 164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення Відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_3 .

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» п. 16 роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ст.ст. 150, 157 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні та утриманні.

У випадку ухилення батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини вони можуть бути позбавлені батьківських прав (ст. 164 СК України).

З метою отримання висновку про можливість позбавлення відповідача батьківських прав позивачка звернулась до Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради.

29 грудня 2018 року Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради виданий висновок № 829 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначено, що питання щодо доцільності позбавлення батьківських ОСОБА_2 відносно малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було додатково розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради.

Батько дитини ОСОБА_2 був запрошений на засіданні Комісії, однак не з`явився, про причини неявки не повідомив, жодних документів чи пояснень не надав.

Мати дитини, ОСОБА_1 , на засіданні комісії особисто пояснила, що батько довгий час умисно ухиляється від виконання обов`язків по вихованню та утриманню дитини. Ніколи не відвідує сина, не цікавиться його здоров`ям, розвитком та досягненнями.

У відповідності до ст.150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Суд розцінює вищезазначені обставини, як ухилення від виховання дитини відповідачем, свідоме нехтування своїх обов`язків батька, що підтверджує відсутність серйозного ставлення ОСОБА_2 до своїх батьківських обов`язків.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Пунктом 2 частини 164 Сімейного Кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

За змістом роз`яснень, викладених у п.п.15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконання ним батьківських обов`язків (абз.2 п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України).

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки поведінки як для батька (матері), так і для дітей.

Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Також слід зауважити, що частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, з`ясовано, що відповідач тривалий час не виконує батьківських обов`язків щодо виховування та утримання сина, тому з метою захисту прав та інтересів дитини та для забезпечення позитивного результату її долі, позов підлягає задоволенню. Суд вважає за необхідне задовольнити позов та позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та приходить до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача, з урахуванням висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, буде цілком сприяти задоволенню інтересів дитини.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 164,165 СК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити відповідача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 , фактично місце перебування та реєстрації в якості внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_4 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Роз`яснити, що батько, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення..

Повний текст рішення складено 15 липня 2019 року.

Суддя Л. М. Чернявська

04.07.2019