Ухвала суду № 83003544, 08.07.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 4-с/522/219/19

Справа № 522/13256/16-ц

УХВАЛА

08 липня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді Бондар В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Грищук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Білик Лілії Юріївни, за участі заінтересованої особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Морозова О.І. 17.04.2019 року звернулася до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Білик Лілії Юріївни та просила визнати неправомірною її бездіяльність яка полягає в ухиленні від вчинення дій з внесення постанови про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту та зняття майна з розшуку; зобов`язати ОСОБА_2 задовольнити вимогу ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження №57529730 з примусового виконання виконавчого листа №522/3256/16 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості у розмірі 24 458,77 грн. та усунути допущені порушення, шляхом винесення постанови про закінчення виконавчого провадження та вчинення дій з припинення обтяжень.

Скарга мотивована тим, що 14.02.2019 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 звернулася до ВДВС із заявою про закінчення виконавчого провадження, адже заборгованість було сплачено у повному обсязі до відкриття виконавчого провадження, а саме 19.05.2017 року. Проте, державний виконавець Білик Л.Ю. не винесла постанову про закінчення виконавчого провадження, а повідомила про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 19.04.2019 року скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, скаржнику надано 10-денний термін для усунення недоліків скарги.

Після усунення недоліків скарги, ухвалою суду від 11.05.2019 року скарга прийнята до розгляду, призначено розгляд справи в загальному порядку з проведенням судового засідання 03.06.2019 року.

У судовому засіданні 03.06.2019 року протокольною ухвалою було постановлено витребувати копію матеріалів виконавчого провадження №57529730. Розгляд скарги відкладено на 19.06.2019 року.

У зв`язку з перебуванням судді Бондаря В.Я. у нарадчій кімнаті по справі №522/20652/18, судове засідання не відбулося, наступне судове засідання призначене на 27.06.2019 року.

27.06.2019 року надійшло клопотання представника заявника ОСОБА_3 про відкладення розгляду скарги, у зв`язку з тим, що до суду не було надано копію матеріалів виконавчого провадження.

У зв`язку з перебуванням судді Бондаря В.Я. у нарадчій кімнаті по справі №522/1001/19, судове засідання 27.06.2019 року не відбулося, розгляд справи відкладено на 08.07.2019 року.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Тому, зважаючи на встановлені строки розгляду скарги, суд вважає за можливе розглянути скаргу незважаючи на неявку заявника та інших учасників справи.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Порядок розгляду скарг на дії, бездіяльність, рішення, державного виконавця, чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання рішення визначений розділом VІІ ЦПК України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року «Судовий контроль за виконанням судових рішень».

Відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27.02.2017 року стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 24458,77 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк судовий збір у розмірі 689 гривень, з кожного.

29.10.2018 року Першим Приморським ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області було відкрито АСВП №57529730, боржником за яким є ОСОБА_1 , а стягувачем – ПАТ «Дельта Банк». Стан виконавчого провадження станом на 16.04.2019 року – примусове виконання (а.с.7).

ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 звернулася 13.02.2019 року до начальника Першого Приморського ВДВС м. Одеси з заявою про закінчення виконавчого провадження, згідно якої повідомила про фактичне виконання рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Заява зареєстрована ВДВС 14.06.2019 року, про що свідчить відбиток штампу (а.с.5).

З витягу з Єдиного реєстру боржників вбачається, що державним виконавцем по виконавчому провадженню №57529730 є ОСОБА_2 (а.с.9).

З інформаційної довідки №163548899 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що Першим Приморським ВДВС м. Одеси (постанова від 29.10.2018 року) накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 (а.с.10-11).

З платіжного документу від 19.05.2017 року вбачається, що ОСОБА_4 оплатив повний розмір заборгованості у сумі 24458,77 грн. здійснивши переказ готівки на рахунок ПАТ «Марфін банк» з вказанням призначення платежу як виконання рішення суду з його реквізитами. Також з платіжних документів від 19.05.2017 року вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 сплатили на рахунок банку по 689 грн. кожний розмір судового збору (а.с.6).

Таким чином, один з боржників повністю виконав рішення суду, сплативши заборгованість кредитору.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 ст. 528 ЦК України встановлено, що виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Відповідно до ч. 4 ст. 543 ЦК України виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Незважаючи на неодноразове надіслання судом до Першого Приморського ВДВС м. Одеси протокольної ухвали суду про витребування доказів, державний виконавець не надала копію матеріалів виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 16.04.2019 року виконавче провадження щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 припинене не було.

Проте, одним з боржників рішення суду було виконане в повному обсязі, що свідчить про припинення обов`язку ОСОБА_1 виконувати зобов`язання за кредитним договором, безпосередньо рішення суду, яке вже було виконане іншим боржником.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Таким чином, старший державний виконавець Білик Л.Ю. вчинила неправомірну бездіяльність, адже за наявності всіх підстав для закінчення виконавчого провадження не винесла відповідну постанову.

Згідно ч.1, 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У зв`язку з неправомірною бездіяльністю щодо не ухвалення постанови про закінчення виконавчого провадження, державним виконавцем також неправомірно не припинено обтяження майна ОСОБА_1 .

Тому, вимоги скаржника в частині визнання неправомірною бездіяльності ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Щодо вимог про зобов`язання ОСОБА_2 винести постанову про закінчення виконавчого провадження та про припинення обтяження, суд відзначає наступне.

Як передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1.6 наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Методології проведення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів» № 1380/5 від 23.06.2010 дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Тобто здійснення органом державної влади дискреційних повноважень може, в деяких випадках, передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

При цьому, як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд, розглядаючи справу щодо правомірності дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Аналогічне роз`яснення надане судам в п. 18 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.05.2012, яке зводиться до того, що суд не має права зобов`язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що при вирішенні питання щодо зобов`язання старшого державного виконавця вчинити дії прийняти міри для закінчення виконання виконавчого провадження та питання про зобов`язання припинити обтяження майна, слід виходити з того, що суд не вправі підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження державного виконавця (державної виконавчої служби) щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до їх компетенції.

За встановлених обставин суд приходить висновку, що скарга в частині зобов`язання ОСОБА_2 винести постанову про закінчення виконавчого провадження та про припинення обтяження задоволенню не підлягає, оскільки зобов`язання державного виконавця вчинити конкретні дії, є втручанням в дискреційні повноваження державного виконавця.

Згідно ч. 2 ст. 451 ЦК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Тож, зважаючи на вищевикладене суд вважає за необхідне визнати бездіяльність ОСОБА_2 неправомірною та зобов`язати її усунути порушення, шляхом розгляду заяви ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 48, 76, 81, 223, 247, 258, 259, 260, 263, 268, 447, 450-451 ЦПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Білик Лілії Юріївни, за участі заінтересованої особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» – задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Білик Лілії Юріївни.

Зобов`язати старшого державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Білик Лілію Юріївну усунути порушення, шляхом розгляду заяви ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження.

В іншій частині скарги – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 15 денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі її оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо вона не буде скасована.

Повний текст ухвали суду складено 15.07.2019 року.

Суддя В.Я.Бондар