Рішення № 82997797, 05.06.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 червня 2019 року м. Рівне №460/298/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Мороза Д.Ю., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

позивача: представник ОСОБА_1 ,

відповідача: представник Томашевська І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_2 доРівненського апеляційного суду про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Рівненського апеляційного суду про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинення певних дій.

Позивач просив суд:

- визнати протиправною відмову відповідача у наданні інформації щодо проведення негласних заходів відносно ОСОБА_2 ;

- зобов`язати відповідача надати інформацію щодо того, чи зверталися працівники Управління СБУ в Рівненській області з метою отримання дозволу на проведення оперативно-технічних заходів, що обмежують права і свободи ОСОБА_2 ;

- зобов`язати відповідача надати копії ухвал Апеляційного суду Рівненської області, що надають дозвіл на обмеження прав і свобод ОСОБА_2 .

Позов обґрунтовано тим, що прокуратурою Володимирецького району Рівненської області було порушено щодо позивача кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ч.4 ст.358, ч.1 ст.265, ч.1 ст.366 КК України. 29.02.2016 винесено постанову про закриття кримінального провадження №42015180150000001, внесеного до ЄДРДР 23.01.2015, у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365, ч.1 ст.366 КК України. Позивач стверджує, що під час досудового розслідування щодо нього проводилися негласні слідчі дії, які тимчасово обмежували його права. Вказує, що він неодноразово звертався до відповідача з приводу надання інформації стосовно проведення щодо нього оперативно-розшукових заходів, а також надання копій ухвал Апеляційного суду Рівненської області, що надають дозвіл на обмеження його прав і свобод. Проте, відповідач щоразу відмовляв у наданні такої інформації з посиланням на те, що запитувана інформація становить державну таємницю. Вважає таку відмову протиправною, оскільки запитувана інформація стосується безпосередньо позивача та кримінального провадження, в якому він є обвинуваченим. Оскільки судовий розгляд кримінального провадження проводиться відкрито, то така інформація не є державною таємницею.

Ухвалою суду від 21.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 05.04.2019 задоволено клопотання позивача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні.

09.04.2019 відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов. Заперечення обґрунтовано тим, що інформація про отримання дозволу на проведення оперативно-розшукових заходів є державною таємницею та не підлягає розголошенню. Про це позивачу неодноразово було повідомлено у відповідях на звернення. Доводи ОСОБА_2 про те, що під час відкритого судового засідання йому стало відомо про обмеження його прав, не надають відповідачу права розголошувати відомості, що становлять державну таємницю, та надавати копії секретних документів, якщо такі заходи й проводилися стосовно позивача. Відтак, відмова щодо надання інформації стосовно проведення чи непроведення оперативно-розшукових заходів є правомірною, повністю відповідає вимогам законодавства про охорону державної таємниці.

У судовому засіданні 05.06.2019 представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити. Додатково пояснила суду, що позивач має право на отримання запитуваної інформації (а саме: копій ухвал, що надають дозвіл на обмеження прав і свобод), оскільки це право закріплене в статті 42 КПК України. На час звернення ОСОБА_2 до відповідача кримінальне провадження щодо нього було закрито, а тому суд зобов`язаний був клопотати перед прокурором щодо розсекречування матеріалів кримінального провадження. Просила позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов. Додатково зазначила, що відомості щодо отримання дозволу або ненадання дозволу на проведення оперативно-розшукових заходів є державною таємницею. Допоки не буде знято “гриф секретності”, відповідач не має права розголошувати таку інформацію. Просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає, з огляду на наступне.

31.10.2017 позивач звернувся до Апеляційного суду Рівненської області зі зверненням, в якому просив надати інформацію такого змісту: чи зверталися працівники Управління Служби Безпеки України в Рівненській області до Апеляційного суду Рівненської області з метою отримання дозволу на проведення оперативно-технічних заходів, що обмежують права і свободи відносно гр. ОСОБА_2 . Також просив надати копії ухвал Апеляційного суду Рівненської області, що надають дозвіл на обмеження прав і свобод гр. ОСОБА_2 (а.с.9).

Листом від 06.11.2017 за вих.№2351н/т позивача повідомлено про те, що надання інформації, зазначеної у заяві від 31.10.2017, не передбачено чинним законодавством, оскільки така інформація внесена до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, є державною таємницею та не підлягає розголошенню (а.с.17).

13.11.2017 позивач повторно звернувся до Апеляційного суду Рівненської області з аналогічним зверненням (а.с.10).

Листом від 22.11.2017 за вих.№2495н/т Апеляційний суд Рівненської області надав ОСОБА_2 відповідь на звернення, в якій повідомив про те, що надання запитуваної інформації не передбачене чинним законодавством, оскільки є державною таємницею та не підлягає розголошенню, про що було повідомлено у відповіді на звернення від 31.10.2017. Додатково повідомлено, що матеріальні носії, які містять інформацію, що внесена до ЗВДТ, і становлять державну таємницю, зокрема ухвали слідчих суддів щодо обмеження прав і свобод людини, підлягають засекречуванню, тобто введенню у встановленому законодавством порядку обмежень на поширення та доступ до конкретної секретної інформації шляхом надання відповідного грифу секретності документам, виробам або іншим матеріальним носіям цієї інформації (а.с.18).

06.12.2017 ОСОБА_2 звернувся до Апеляційного суду Рівненської області із заявою (а.а.с.11-12), в якій просив:

1) надати інформацію, чи надавались Апеляційним судом Рівненської області дозволи на проведення відносно громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оперативно-технічних заходів будь-якого виду за період 2011 року;

2) в разі наявності відповідних ухвал з відповідним грифом секретності, здійснити їх розсекречування відповідно до статті 17 Закону України “Про державну таємницю” та надати відповідні відомості;

3) в разі відсутності звернень щодо отримання вищезазначених дозволів співробітниками правоохоронних органів, надати інформацію про їх відсутність.

Листом від 22.12.2017 за вих.№2679н/т позивачу відмовлено у наданні запитуваної інформації, оскільки вона є державною таємницею та не підлягає розголошенню. Надання такої інформації можливе у разі розсекречення відповідних матеріальних носіїв секретної інформації. Повідомлено про те, що матеріальні носії секретної інформації за 2011 рік знищені у встановленому порядку, а відтак спростувати чи підтвердити інформацію, про яку йдеться, немає можливості (а.с.19).

01.10.2018 позивач звернувся до Апеляційного суду Рівненської області із зверненням, в якому просив надати доступ до акта про вилучення для знищення секретних документів, не внесених до Національного архівного фонду, Апеляційного суду Рівненської області, строки зберігання яких закінчилися, який зберігається в номенклатурній справі режимно-секретного органу апеляційного суду Рівненської області та стосується громадянина України – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13).

Листом від 22.10.2018 №01.23/71/18 позивача повідомлено про те, що акти про вилучення для знищення секретних документів, не внесених до Національного архівного фонду, Апеляційного суду Рівненської області знаходяться в номенклатурній справі режимно-секретного органу Апеляційного суду Рівненської області, якій надано гриф обмеження доступу “Для службового користування”. Позивачу роз`яснено, що відповідно до вимог п.74, п.80 Типової інструкції про порядок ведення, обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №736 від 19.10.2016, він не належить до категорії осіб, яким може бути видана для ознайомлення номенклатурна справа режимно-секретного органу Апеляційного суду Рівненської області (а.с.20).

14.11.2018 ОСОБА_2 звернувся до Апеляційного суду Рівненської області із зверненням, в якому просив надати роз`яснення чи механізм отримання інформації щодо отримання дозволу на проведення оперативно-технічних заходів, що обмежували його конституційні права і свободи посадовими особами СБУ в Рівненській області (а.а.с.14-15).

Рівненський апеляційний суд листом від 11.12.2018 повідомив, що інформація щодо отримання дозволу на проведення оперативно-розшукових заходів є державною таємницею та не підлягає розголошенню. Додатково роз`яснив, що за отриманням запитуваної інформації позивач має право звернутися до органів прокуратури, які мали письмово повідомити про тимчасове обмеження конституційних прав відповідно до вимог статті 253 КПК України, якщо такі заходи були проведені (а.с.21).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Статтею 5 Закону України “Про інформацію” від 02 жовтня 1992 року №2657-XII (далі - Закон №2657-XII) встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно з ч.2 ст.11 Закону №2657-XII, кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України “Про доступ до публічної інформації” від 13 січня 2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).

Згідно зі ст.16 Закону №2939-VI, розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань запитів на інформацію розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію та надання консультацій під час оформлення запиту. Запит, що пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань запитів на інформацію.

У силу вимог ч.1 ст.22 вказаного Закону, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Приписами ст.20 Закону №2657-XII за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

До інформації з обмеженим доступом належить, поряд з іншою, таємна інформація (ст.21 Закону №2657-XII, 6, Закону №2939-VI).

Відповідно до ст.8 Закону №2939-VI, таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.

Державна таємниця - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою ( стаття 1 Закону України “Про державну таємницю” від 21 січня 1994 року №3855-XII (далі – Закон №3855-XII).

Відповідно до абз.10 п.4 ч.1 ст.8 Закону №3855-XII, до державної таємниці у порядку, встановленому цим Законом, відноситься інформація у сфері державної безпеки та охорони правопорядку про результати перевірок, здійснюваних згідно з законом прокурором у порядку відповідного нагляду за додержанням законів, та про зміст матеріалів оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування та судочинства з питань, зазначених у цій статті сфер.

Частиною 4 цієї статті визначено вичерпний перелік інформації, яка не відноситься до державної таємниці.

Згідно з ч.ч.6-7 ст.5 Закону №3855-XII, спеціально уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці є Служба безпеки України.

Забезпечення охорони державної таємниці відповідно до вимог режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, діяльність яких пов`язана з державною таємницею, покладається на керівників зазначених органів, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до ст.4.4.9 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого на заказом Служби безпеки України від 12.08.2005 №440, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.2005 за №902/11182, державною таємницею є: відомості, що дають змогу ідентифікувати конкретний об`єкт, стосовно якого здійснюється або планується здійснювати оперативно-розшуковий, контррозвідувальний чи розвідувальний захід, розголошення яких створює загрозу національним інтересам і безпеці, щодо об`єктів: оперативно-розшукового заходу (крім тих, що здійснюються органами внутрішніх справ), що здійснюється для пошуку і фіксації фактичних даних про вчинення особливо тяжких або тяжких злочинів, контррозвідувального чи розвідувального заходу; оперативно-розшукового заходу, що здійснюється для пошуку і фіксації фактичних даних про вчинення інших злочинів.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку про те, що ухвали слідчих суддів щодо надання дозволів (відмови у наданні дозволів) на проведення оперативно-розшукових заходів належать до відомостей, що становлять державну таємницю, тобто є таємною інформацією, доступ до якої обмежено.

Матеріальні носії зазначеної таємної інформації підлягають засекречуванню в силу вимог п.5.1 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженою наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16.11.2012 №114/1042/516/1199/936/1687/5 (далі – Інструкція).

Згідно з п.5.11 Інструкції, суб`єктом звернення із клопотанням про розсекречування конкретних матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласної слідчої (розшукової) дії є керівник органу прокуратури.

Відповідно до п.п.5.12- 5.20 Інструкції, клопотання про скасування грифів секретності матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій розглядається експертною комісією з питань таємниць органу, де здійснювалося їх засекречування.

Судом встановлено, що до відповідача від органів прокуратури не надходило жодних клопотань про розсекречування матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо позивача.

При цьому, суд критично оцінює доводи представника позивача щодо зобов`язання відповідача самостійно клопотати перед прокурором про розсекречування матеріалів кримінального провадження, оскільки жодним нормативним актом такий обов`язок суду не визначено.

Із урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність розсекречених ухвал слідчих суддів Апеляційного суду Рівненської області, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача стосовно відсутності підстав для надання ОСОБА_2 зажаданої інформації, оскільки вона містить державну таємницю та не підлягає розголошенню.

Проаналізувавши встановлені обставини в контексті обґрунтувань адміністративного позову, суд приходить до висновку, що надані відповідачем відповіді на звернення позивача не можна розцінювати як протиправні відмови у наданні інформації. Відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що відповідачем доведено правомірність своїх дій. Поряд з цим, порушення прав позивача, про захист яких він просив у судовому порядку, не знайшло підтвердження в ході судового розгляду.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

У силу вимог ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Рівненського апеляційного суду (вул.Драгоманова, 9, м.Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 42257545) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10 червня 2019 року.

Суддя Дудар О.М.