Рішення № 82997699, 02.07.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 липня 2019 року м. Ужгород№ 260/150/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гебеш С. А.

при секретарі судових засідань - Жирош С.Ю.

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Трускавецька Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, згідно якого просила суд: визнати дії Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради неправомірними щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги, як особі, яка переміщується з тимчасово окупованої території та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг та відповідно зобов`язати Департамент праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_2 щомісячну адресну допомогу, як особі, яка переміщується з тимчасово окупованої території та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово- комунальних послуг з 01.04.2016 року.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що позивач разом зі своєю малолітньою донькою ОСОБА_3 вимушено переїхали з м. Донецька Донецької області до м. Ужгорода Закарпатської області, як особа яка переміщується з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (на даний час операція об`єднаних сил). Ставши на облік як внутрішньо переміщена особа, в лютому 2015 року позивач звернулася до Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги як особа, що переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. В період з 03.02.2015 року по 02.04.2015 року позивач отримувала адресну допомогу щомісячно в сумі 442,0 грн., а з 03.04.2015 року по 02.06.2015 року відповідно отримувала суму в розмірі 221,00 грн.. у зв`язку з тим, що позивач не працевлаштувалася.

Крім цього, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що була зареєстрована в Ужгородському міському центрі зайнятості як безробітна з 10.02.2015 року по 31.03.2016 року.

За направленням Ужгородського міського центру зайнятості 01.04.2016 року позивач була працевлаштована до Управління цивільного захисту Закарпатської обласної державної адміністрації, де і працює по теперішній час, про що відповідно повідомила відповідача в стандартному бланку заяви у 2016 році, де вказала місце роботи.

В обґрунтування звернення до суду за захистом свого порушеного права позивач зазначає, що допомога їй не була призначена, при цьому виплата призначена тільки на її доньку, та письмово позивач не була повідомлена про її відмову у виплаті.

Кожні півроку позивач зверталася з такою заявою, але допомогу на оплату житлово-комунальних послуг, як працевлаштованій внутрішньо переміщеній особі, так і не поновили.

Також, позивач зверталася за роз`ясненнями на урядову «гарячу лінію» 26.04.2016 року щодо призначення щомісячної адресної допомоги працевлаштованим, на які отримала відповідь за підписом заступника Ужгородського голови від 13.05.2016 року № П-02876/06-06.

Позивач не погоджується з неправомірними діями працівників відповідача, оскільки бездіяльність відповідача щодо не призначення гарантованої державою адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеній особі такою, що порушує конституційні права позивача.

В ході судового розгляду даної адміністративної справи згідно ухвали суду від 16.04.2019 року, яка набрала законної сили, судом було задоволено клопотання представника Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради від 14.03.2019 року про залишення позовної заяви без розгляду з підстав визначених ч.2 ст. 122 КАС України та відповідно позовну заяву в частині позовних вимог позивача щодо зобов`язання Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_2 щомісячну адресну допомогу, як особі, яка переміщується з тимчасово окупованої території та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово – комунальних послуг саме з 01.04.2016 року залишено без розгляду, а в іншій частині позовних вимог продовжено судовий розгляд.

Зважаючи на викладені обставини, представник позивача в судовому засіданні в іншій частині позовних вимог даний позов підтримав та просив суд такий задовольнити повністю з підстав викладених у позовній заяві.

В установлений судом строк відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись на підзаконні нормативно-правові акти з питань соціального забезпечення внутрішньо переміщених осіб. Зазначив, що оскільки позивач працевлаштувалась з 01.04.2016 року, а щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг в силу вимог пункту 7 Порядку, якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами І групи або дітьми - інвалідами віком до 18 років, або інвалідами І чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягай 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися і в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім`ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, при цьому пояснивши, що відповідач в даному випадку діяв в межах та спосіб встановлений чинним законодавством.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Так, як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, позивач разом із малолітньою донькою переїхали з м. Донецька Донецької області до м. Ужгорода Закарпатської області, як особа яка переміщується з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (на даний час операція об`єднаних сил), що підтверджується відповідними довідками від 03.02.2015 року №2106000642 та №642 від 01.12.2017 року (а.с.12-13). З цього часу позивач проживає з донькою в квартирі, яку винаймають.

Ставши на облік як внутрішньо переміщена особа, в лютому 2015 року позивач звернулася до Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги як особа, що переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. В період з 03.02.2015 року по 02.04.2015 року позивач отримувала адресну допомогу щомісячно в сумі 442,0 грн., а з 03.04.2015 року по 02.06.2015 року відповідно отримувала суму в розмірі 221,00 грн., у зв`язку з тим, що позивач не працевлаштувалася. В подальшому, позивач була зареєстрована в Ужгородському міському центрі зайнятості як безробітна з 10.02.2015 по 31.03.2016 року та відповідно була призначена виплата допомоги по безробіттю з 10.02.2015 р. по 04.02.2016 p., що підтверджується записом в трудовій книжці (а.с.16).

За направленням Ужгородського міського центру зайнятості 01.04.2016 року позивач була працевлаштована до Управління цивільного захисту Закарпатської обласної державної адміністрації, де і працює по теперішній час, про що відповідно повідомила відповідача в стандартному бланку заяви у 2016 році, де і вказала місце роботи.

Кожні півроку позивач зверталася з відповідною заявою, але допомогу на оплату житлово-комунальних послуг, як працевлаштованій внутрішньо переміщеній особі, так і не поновили.

Останнім зверненням позивача до відповідача було звернення саме від 11 грудня 2018 року, яке і являється предметом розгляду даної справи.

Враховуючи неотримання допомоги на оплату житлово-комунальних послуг, як працевлаштованій внутрішньо переміщеній особі на своє звернення від 11.12.2018 року, позивач не погодилась із неправомірними діями працівників відповідача, оскільки бездіяльність відповідача щодо не призначення гарантованої державою адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеній особі такою, що порушує конституційні права позивача, а тому звернулась до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», відповідно до преамбули якого цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Згідно ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішнього переміщення осіб", внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішнього переміщення осіб" факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; підставами для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є наявність реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Призначення щомісячної адресної допомоги переміщеним особам визначається Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 (далі Порядок № 505).

Відповідно до пункту 2 Порядку №505 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Відповідно до абз. 8, 9, 10 п.3 Порядку №505 якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім`ї або інформацією компетентного органу. Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім`ї подає до уповноваженого органу заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред`являє довідки всіх членів сім`ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до пункту 5 Порядку №505 для отримання грошової допомоги (у тому числі у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку) уповноважений представник сім`ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім`ї до установи уповноваженого банку для відкриття в установленому порядку поточного рахунка, пред`являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, та подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку).

Пунктом 6 Порядку №505 передбачено, що грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто із членів сім`ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції) має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану; будь-хто з членів сім`ї має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім`ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред`являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім`ї. Таку заяву на наступний шестимісячний строк може бути подано з дати його початку або не раніше ніж за 15 днів до закінчення поточного шестимісячного строку.

Особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність.

Згідно із п. 7 Порядку №505 якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи та дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім`ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Під час розгляду справи встановлено, що виплата щомісячної адресної допомоги була припинена позивачу на підставі пункту 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги.

Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов`язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.

Таким чином, аналіз вищезазначених норм свідчить, що грошова допомога у разі її припинення відповідно до пункту 7 цього Порядку № 505 не призначається лише на наступний строк, тобто чергові шість місяців.

Положення ж Порядку № 505 не містять норми, яка б у подібних правовідносинах назавжди позбавляла права особу працездатного віку, яка працевлаштувалась та як і раніше має статус внутрішньо переміщеної особи на отримання грошової допомоги.

Чинним законодавством не встановлено чіткої заборони на признання такої допомоги особі в подальшому.

Оскільки ОСОБА_2 , є працездатною особою та протягом двох місяців з дня призначення грошової допомоги не працевлаштувався, на думку суду, відповідачем було правомірно зменшено розмір її допомоги на 50 відсотків та припинено її виплату на наступний період на підставі п. 7 Порядку № 505.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що позивач будучи з 01.04.2016 року працевлаштованою особою, звернулася до відповідача з заявою від 11.12.2018 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Зокрема у вказаній заяві позивач повідомляє відповідача про факт власного працевлаштування та просить призначити адресну грошову допомогу для покриття виплат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

На думку суду, відповідач безпідставно відмовив у призначенні адресної допомоги позивачу як внутрішньо переміщеній особі з 11.12.2018 року, оскільки останній є працевлаштованою внутрішньо переміщеною особою та згідно вимог чинного законодавства і Порядку № 505 має право на отримання вказаної допомоги.

В даному випадку, наявність правових підстав для призначення та виплати позивачу щомісячної адресної грошової допомоги для покриття виплат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 11.12.2018 року (а.с.98), є підтвердженою та належним чином доведеною наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

При цьому, згідно частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог щодо визнання дій Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради щодо відмови позивачу у призначенні та виплати щомісячної адресної допомоги, як особі, яка переміщується з тимчасово окупованої території та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 11.12.2018 року, оскільки таке право у позивача на момент звернення до відповідача з відповідною заявою було.

Враховуючи вище викладене та з метою повного та всебічного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Департамент праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_2 щомісячну адресну допомогу, як особі, яка переміщується з тимчасово окупованої території та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг з 11.12.2018 року і в цій частині позовні вимоги позивача також підлягають до повного задоволення.

У відповідності до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи дане положення, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради на користь ОСОБА_2 768,00 грн. понесених судових витрат у вигляді сплати судового збору в розмірі 768,00 грн. сплаченого згідно квитанції ПН215600426655 від 01.02.2019 року через відділення 380559 УДППЗ "Укрпошта".

На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ- НОМЕР_1 ) до Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради (пл. Ш. Петефі, буд. 24,м. Ужгород,Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ - 03192997) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати дії Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні та виплати щомісячної адресної допомоги, як особі, яка переміщується з тимчасово окупованої території та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 11.12.2018 року - протиправними.

Зобов`язати Департамент праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_2 щомісячну адресну допомогу, як особі, яка переміщується з тимчасово окупованої території та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг з 11.12.2018 року.

Стягнути з Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради (пл. Ш. Петефі, буд. 24,м. Ужгород,Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ - 03192997) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ- НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору, що сплачений згідно квитанції ПН215600426655 від 01.02.2019 року через відділення 380559 УДППЗ "Укрпошта".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано судом 10.07.2019 року.

СуддяC.А. Гебеш