Рішення № 82996169, 02.07.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 року Справа № 915/1734/18

м.Миколаїв

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАЛІВ ШІП ДИЗАЙН”,

(вул. Мала Морська, 108/5, оф. 402, м. Миколаїв, 54020);

представник позивача: адвокат Антонов Кирило Олександрович,

( АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 );

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “АМІСО-ОЙЛ”,

(вул. Спаська, 1/3, м. Миколаїв, 54030);

представники відповідача: адвокати Шуфрич Ірина Юріївна, Ютовець Олексій

Олексійович ( АДРЕСА_3 Корабелів, 3 АДРЕСА_4 1 АДРЕСА_5 м. Миколаїв АДРЕСА_5 54020);

про визнання недійсною додаткової угоди від 11.05.2017 № 2 до договору оренди 29.12.2016 № 17/03.

Суддя С.М.Коваль.

За участі секретаря судового засідання Сьянової О.С.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Антонов К. ОСОБА_1 - ордер серія КС № 349590 від 07.12.2018;

Від відповідача: Ютовець О.О. - ордер серії МК №106671 від 08.01.2019;

Шуфрич І.Ю. - ордер серії МК №114986 від 08.01.2019;

СУТЬ СПОРУ:

Позов поданий про визнання недійсним договору додаткової угоди № 2 до договору оренди 29.12.2016 № 17/03, укладеної 11.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЗАЛІВ ШІП ДИЗАЙН”та Товариством з обмеженою відповідальністю “АМІСО-ОЙЛ”.

Позовні вимоги обґрунтовуються не відповідністю договору вимогам законодавства.

Відповідач свого представника в судове засідання направив, проти позову заперечує повністю.

Ухвалою суду від 17.12.2018 суддею Ржепецьким В.О. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 15 січня 2019 о 10 год. 00 хв.

11.01.2019 відповідачем подано клопотання від 08.01.2019 про об`єднання в одне провадження справи №915/1734/18 за позовом ТОВ “ЗАЛІВ ШІП ДИЗАЙН” до ТОВ “АМІСО-ОЙЛ” про визнання недійсною Додаткової угоди №2 від 11.05.2017 до договору №17/03 від 29.12.2016 та справи №915/924/18 за позовом ТОВ “АМІСО-ОЙЛ” до ТОВ “ЗАЛІВ ШІП ДИЗАЙН” про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень №17/03 в розмірі 879103,15 грн.

Ухвалою суду від 15.01.2019 (суддя Ржепецький В.О.) у задоволення наведеного клопотання відмовлено.

У зв`язку задоволенням заяви головуючого судді Ржепецького В.О. про самовідвід, на підставі відповідного розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2019 № 21, здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи та призначено в ній головуючим суддею Коваля С.М..; ухвалою від 17.01.2019 справу прийнято до провадження нововизначеним складом суду.

Ухвалою суду від 15.05.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу № 915/1734/17 до судового розгляду по суті.

Згідно з вимогами ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 02.07.2019 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Обставини справи.

Між товариством з обмеженою відповідальністю “ЗАЛІВ ШІП ДИЗАЙН” та товариством з обмеженою відповідальністю “АМІСО-ОЙЛ” 29.12.2016 року був укладений договір оренди приміщень №17/03 (далі - договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуальне майно - нежитлове приміщення, площею 285 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_6 , на шостому поверсі 6-типоверхової будівлі, частина якої перебуває у власності Орендодавця.

Додатковою угодою №1 до Договору від 31.03.2017 року орендовану площу було зменшено на 15 м2.

Додатковою угодою №2 до Договору від 11.05.2017 року, сторонами внесено зміни до договору, а саме:

- п. 3.1. Договору викладено в наступній редакції: орендна плата складає 71431, 20 грн. за кожен місяць оренди, за ціною 264, 56 грн. за 1 кв.м., що складає еквівалент 10 доларів СІЛА за 1 кв.м. за курсом НБУ 26,455859 на дату складання Додаткової угоди № 2;

- п. 3.3. Договору викладено в новій редакції: розмір орендної плати за місяць визначається в гривнях за офіціальним курсом НБУ на перший робочий день поточного місяця, котрий відображається в акті надання послуг.

- п. 4.10. договору доповнено: у разі, якщо Орендар заявляє про намір припинити договір до закінчення його терміну дії, Орендар зобов`язаний письмово попередити Орендодавця про дату припинення Договору не пізніше, ніж за 2 (два) місяці. В такому випадку оплата орендних платежів проводиться і нараховується Орендарем до кінця -поточного року, в якому відбулося припинення Договору»;

- строк дії Договору продовжено до 30 листопада 2019 року.

На виконання умов договору та додаткової угоди № 2 ТОВ “АМІСО-ОЙЛ” передано ТОВ “ЗАЛІВ ШІП ДИЗАЙН” за актами приймання передачі від 01.01.2017 № 1 та від 31.03.2017 № 1, в строкове платне користування окреме індивідуальне майно - нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_6 , на шостому поверсі 6-типоверхової будівлі.

У позовній заяві ТОВ “ЗАЛІВ ШІП ДИЗАЙН” вказує, що додаткову угоду №2 від 11.05.2017 року до Договору оренди приміщень №17/03 від 29.12.2016 р., укладену між сторонами, було підписано без дотримання вимог діючого законодавства України та пунктів 10.5.9, 10.21, 10.22 Статуту Товариства, а саме:

Статутом передбачено, що до компетенції зборів учасників належить прийняття рішення про: - вчинення Товариством правочину, незалежно від його предмету, або декількох пов`язаних правочинів з одним й тим контрагентом, на суму понад 25 000 грн.; - укладення будь-якого правочину, що наочно не ґрунтується на комерційних принципах (абз. 1 та абз. 7 п. 10.5.9. Статуту).

Відповідно до п. 10.21, 10.22. Статуту Товариства, Повноваження, передбачені пунктами 10.5.7 або 10.5.9 Статуту також має Голова Товариства. Рішення Голова Товариства приймає шляхом складання та підписання письмового документу.

При цьому, в разі укладення такого правочину або вчинення Товариством інших дій, вказаних в пункті 10.5.9 Статуту, без попереднього рішення Зборів Учасників або Голови Товариства (згідно з його повноваженнями, зазначеними у пунктах 10.21 та 10.22 Статуту), такий правочин (дія ) вважається недійсним з моменту його вчинення, що прямо вказано у абз. 8 п. 10.5.9. Статуту.

Оскільки, сума збільшення щомісячних платежів за орендоване приміщення, яку мав сплачувати позивач за оспорюванню додатковою угодою № 2, більше 25 000грн., тобто становить більше межи, встановленої Статутом Товариства, а голова ТОВ “ЗАЛІВ ШІП ДИЗАЙН” не надавав попереднього погодження на укладення додаткової угоди №2 до договору та органи управління ТОВ “ЗАЛІВ ШІП ДИЗАЙН” не приймав попереднього рішення про укладення додаткової угоди, а також у подальшому не схвалював власними діями укладення оспорюваної додаткової угоди № 2, то і відповідно укладення додаткової угоди № 2 директором ТОВ «ЗАЛІВ ШІП ДИЗАЙН» без рішення управління товариства або без погодження голови товариства є порушенням вимог статуту ТОВ “ЗАЛІВ ШІП ДИЗАЙН” та здійснено з перевищенням повноважень.

Далі позивач зазначає, що, додаткова угода № 2 до договору підписана без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих повноважень є недійсною, як така, що не відповідає вимогам закону.

Позивач просить визнати недійсним з моменту укладення додаткову угодою №2 від 11.05.2017 року до Договору оренди приміщення № 17/03 від 29.12.2016 укладену між товариством з обмеженою відповідальністю “ЗАЛІВ ШІП ДИЗАЙН” та товариством з обмеженою відповідальністю “АМІСО-ОЙЛ”.

В обґрунтування позову ТОВ “ЗАЛІВ ШІП ДИЗАЙН” на статті 14-16, 92, 97, 98, 99,145, 202, 203, 207, 215, 216, 241 Цивільного кодексу України та на статті 41,59 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції станом на травень 2017 р.).

Відповідач, як вже вище вказано, проти позову заперечує повністю, мотивуючи це тим, що договір укладений згідно чинного законодавства, а саме:

- додаткову угоду №2 від 11.05.2017 року до договору оренди приміщення № 7/03 від 29.12.2016 укладено директором ТОВ “ЗАЛІВ ШІП ДИЗАЙН” без перевищення повноважень з попереднім та подальшим схваленням повноважних органів позивача;

- голова ТОВ “ЗАЛІВ ШІП ДИЗАЙН” приймає рішення шляхом складання та підписання письмового документу у довільній формі лише згідно з п. 10.5.8. Статуту (визначення умов оплати праці посадових осіб товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництва товариства);

- позивачем не подано доказів притягнення до відповідальності директора ТОВ “ЗАЛІВ ШІП ДИЗАЙН” у зв`язку із порушенням своїх обов`язків щодо представництва.

Крім того, представник відповідача у відзиві згідно ст.ст. 87, 89 ГПК України клопоче про виклик та допит свідків.

В задоволенні клопотання представника відповідача про виклик та допит свідків господарським судом відмовлено з наступного.

Статтею 87 ГПУ України передбачено, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Із наведеного вбачається, що на підставі показань викликаних свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), щодо відповідності до законодавства укладеної між сторонами додаткової угоди № 2 від 11.05.2017 року до договору оренди приміщення № 7/03 від 29.12.2016.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та відповідача, господарський суд дійшов до висновку про відмову в позові з нижченаведеного.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України докази мають бути належними та допустимими.

Згідно ч. 2 ст. 4 ГПК юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 ГПК України, позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій України та статус суддів" є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій України та статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши без під-ставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Як вбачається з матеріалів справи згідно з умовами договору оренди приміщень №17/03 від 26.12.2016, а також спірної додаткової угоди № 2 від 11.05.2017 до договору оренди, ТОВ “АМІСО-ОЙЛ” передано ТОВ “ЗАЛІВ ШІП ДИЗАЙН” в строкове платне користування окреме індивідуальне майно - нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_6 , на шостому поверсі 6-ти поверхової будівлі, а останній користувався орендованим приміщенням, у тому числі після укладення додаткової угоди № 2, та протягом певного часу здійснював оплату орендної за спірною додатковою угодою №2. Зазначені факти підтверджується відповідними документами випискою з особового рахунку ТОВ “АМІСО-ОЙЛ” (а.с. 169-185).

При цьому вищевказаний договір оренди приміщень №17/03 від 26.12.2016, з урахуванням спірної додаткової угоди № 2 від 11.05.2017 до договору оренди, фактично виконувався його сторонами протягом тривалого часу.

Статтею 241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Статтею 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Відповідно до Статуту ТОВ “ЗАЛІВ ШІП ДИЗАЙН”:

- до компетенції зборів учасників належить прийняття рішення про: вчинення Товариством правочину, незалежно від його предмету, або декількох пов`язаних правочинів з одним й тим контрагентом, на суму понад 25 000 грн.(абз. 1 та абз. 7 п. 10.5.9.);

- повноваження, передбачені пунктами 10.5.7, 10.5.8 та 10.5.9 Статуту також має Голова Товариства. (п. 10.21);

- укладення будь-якого правочину, що наочно не ґрунтується на комерційних принципах в разі укладення такого правочину або вчинення Товариством інших дій, вказаних в пункті 10.5.9 Статуту, без попереднього рішення Зборів Учасників або Голови Товариства (згідно з його повноваженнями, зазначеними у пунктах 10.21 та 10.22 Статуту), такий правочин (дія ) вважається недійсним з моменту його вчинення ( абз. 8 п. 10.5.9.).

Суд визнає, що оспорюваний правочин вчинений від імені ТОВ “ЗАЛІВ ШІП ДИЗАЙН” директором ОСОБА_2 , що діє на підставі Статуту.

Водночас, якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 906/100/17 та від 12.06.2018 у справі № 927/976/17).

Проте, позивач не вказує та не конкретизує, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, пов`язане із підписанням додаткової угоди № 2 від 11.05.2017 до договору оренди. Факт знаходження в орендованих приміщеннях та оплаті коштів протягом тривалого часу за користування нерухомим майном по договору оренди приміщень №17/03 від 26.12.2016, з урахуванням оскарженої додаткової угоді № 2 від 11.05.2017 до договору оренди, позивачем не заперечувався.

Крім того, як випливає з матеріалів справи, а саме з листа від 24.01.2018 за вих. №24 (т. 1 а.с. 108) директор ТОВ “ЗАЛІВ ШІП ДИЗАЙН” ОСОБА_2 повідомив ТОВ “АМІСО-ОЙЛ” про розірвання договору оренди приміщень №17/03 від 26.12.2016 з посиланням саме на оскаржувану додаткову угоду № 2 від 11.05.2017 до цього договору оренди. Тобто позивачем було схвалено оскаржуваний правочин.

Позивачем не подано доказів стосовно того, що його охоронювані законом права та інтереси порушені відповідачем. (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №925/1453/16).

Відповідно до ч. 4 ст. 92 Цивільного кодексу України, якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Позивачем не подано доказів притягнення директора ТОВ “ЗАЛІВ ШІП ДИЗАЙН” ОСОБА_2 до відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Господарський суд, вирішуючи спір зобов`язаний встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а саме:

- невідповідність змісту угоди вимогам закону;

- недодержання встановленої форми угоди;

- неправоздатність сторін за угодою;

- неправомірність дій сторін.

Проте, всупереч вимог статті 74 ГПК України позивачем не подано доказів стосовно того, що додаткова угоді № 2 від 11.05.2017 до договору оренди не відповідає чинному законодавству, а саме, що мають таки пороки:

- пороки змісту (зміст договору суперечить Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства);

- пороки форми (договір вчинений не в формі, встановленій законом);

- пороки суб`єктного складу (особи, які вчинили вказаний договір, не мали необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- пороки волі і спрямованості волевиявлення ( волевиявлення хоча б одного учасника цього договору не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, а сам договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним).

За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом чи договором наслідків, а не визнання угоди недійсною.

Враховуючи викладене, позов про визнання недійсними додаткова угоді № 2 від 11.05.2017 до договору оренди підлягає бути залишенню без задоволення.

Інші аргументи сторін не можуть слугувати підставою для зміни висновку суду, оскільки стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судом.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст. 129 ГПК України, у разі відмови у позові, судовий збір підлягає покладенню на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оформлене відповідно до статті 238 цього Кодексу, рішення підписано 12.07.2019.

Суддя С.М. Коваль.