Ухвала суду № 8299610, 18.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2010 р.                               м. Київ                                        К-9336/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                              Конюшка К.В.

суддів:                                        Ланченко Л.В.

                                                  Пилипчук Н.Г.

                                                  Рибченка А.О.

                                                  Степашка О.І.

при секретарі: Савченко А.В.

за участю представників:

позивача:           неявка

відповідача:          Маркова О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Господарського суду Донецької області від 12 лютого 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2008 року

у справі № 37/54 пн (22-а-4025/08)

за позовом          дочірнього підприємства "Агрофірма "Шахтар" Орендного підприємства "Шахта ім. А.Ф. Засядько"

до          Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про                              зобов’язання надати висновок

В С Т А Н О В И В:

У січні 2007 року дочірнє підприємство "Агрофірма "Шахтар" Орендного підприємства "Шахта ім. А.Ф. Засядько" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області про зобов’язання надати висновок.

Постановою господарського суду Донецької області від 12 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13 травня 2008 року, позов задоволено. Зобов’язано Слов’янську об’єднану державну податкову інспекцію Донецької області надати до відділення Державного казначейства у м. Слов’янську та Слов’янському районі висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету, за декларацією з податку на додану вартість за липень 2006 року у розмірі 30 911 грн. 04 коп. на користь позивача.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Слов’янська об’єднана державна податкова інспекція Донецької області оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21 серпня 2006 року позивачем було подано декларацію з податку на додану вартість за липень 2006 року з розрахунком суми бюджетного відшкодування та із заявою про бюджетне відшкодування на суму 767216 грн.

За результатами виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2006 року складено Акт № 9307-23-2-25330750 від 06 жовтня 2006 року (далі - Акт).

Згідно висновку Акта відповідачем підтверджено заявлену позивачем до відшкодування суму податку на додану вартість в сумі 753 020 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що управлінням Державного казначейства було відшкодовано позивачу податок на додану вартість за липень 2006 року на загальну суму 652 115 грн. 30 коп., з якої невідшкодованою залишилась сума податку у розмірі 100 904 грн. 70 коп. Згодом на підставі висновку податкового органу, з врахування результатів документальної перевірки з суми 100 904 грн. 70 коп. було відшкодовано з бюджету за липень 2006 року 69993 грн. 66 коп.

Відповідач вважає, що до встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету по ланцюгу постачальників відсутні підстави для відшкодування податку на додану вартість у розмірі 30 911 грн. 04 коп.

Відповідно до пункту 1.8. статті 1 Закону України № 168/97 від 03 квітня 1997 року бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1, абзацом 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4, абзацом 3 підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону (станом на момент здійснення господарських операцій) податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статі 7 Закону України № 168/97 від 03 квітня 1997 року не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України № 168/97 від 03 квітня 1997 року сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України № 168/97 від 03 квітня 1997 року, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з абзацом першим підпункту 7.7.4 пункту 7.4, абзацом другим підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 цього Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації; при цьому платник податку в п’ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників; податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

А відтак, Закон України № 168/97 від 03 квітня 1997 року не ставить право платника податку на одержання бюджетного відшкодування в залежність від встановлення факту формування і сплати його контрагентами до Державного бюджету України податкових зобов’язань за господарськими операціями у відповідному податковому періоді.

Разом з тим, у разі підтвердження правомірності нарахування від’ємного значення податку на додану вартість, що в даному випадку обґрунтовано встановлено судами попередніх інстанцій, та ненадання податковим органом висновків органу Державного казначейства про бюджетне відшкодування такого податку порушені права платника податку підлягають захистові шляхом стягнення відповідної суми з Державного бюджету України на користь такого платника податку.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суди попередніх інстанцій, задовольнивши позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача надати висновок про відшкодування податку на додану вартість органу державного казначейства, помилково не звернули уваги на те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає його змісту, оскільки порушені права позивача підлягають захисту шляхом стягнення бюджетної заборгованості.

А відтак, рішення судів попередніх інстанцій є помилковими, оскільки провадження у справі підлягало закриттю у зв’язку з тим, що названа позовна вимога не є способом захисту прав платника податку на додану вартість і не підлягає розгляду в адміністративному суді.

У зв’язку з чим касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій –скасуванню із закриттям провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У X В А Л И В :

Касаційну скаргу Слов’янської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Донецької області від 12 лютого 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2008 року скасувати. Провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановленим і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 -- 239 КАС України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.

Судді (підпис)Ланченко Л.В.

(підпис)Пилипчук Н.Г.

(підпис)Рибченко А.О.

(підпис)Степашко О.І.