Ухвала суду № 82993575, 08.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

08 липня 2019 року м. Київ № 640/11991/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Арсірія Р.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта-Текс" про забезпечення позову

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта-Текс" до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України про визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віта-Текс" звернулось до суду з даним позовом про визнання протиправними та скасування наказів Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1717 від 21.11.2018 в частині та № 557 від 03.04.2019 в частині.

Одночасно з позовною заявою, позивачем подано до суду заяву про забезпечення адміністративного позову, шляхом зупинення дії наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України "Про переведення іноземних суб`єктів господарської діяльності на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності" №557 від 03 квітня 2019 року в частині переведення компанії-нерезидента Prestige Textiles Limited на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.

В обгрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 21 листопада 2018 року відповідач відповідно до статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» №959-ХІІ від 16 квітня 1991 року видав наказ «Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб`єктів господарської діяльності» №1717, яким, зокрема застосував до компанії-нерезидента Prestige Textiles Limited спеціальну санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України.

03 квітня 2019 року відповідач відповідно до частини шостої статті 37 Закону 959 видав наказ «Про переведення іноземних суб`єктів господарської діяльності на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності» №557, яким, зокрема перевів компанію-нерезидента Prestige Textiles Limited на індивідуальний режим ліцензування зовнішньо економічної діяльності та зупинив щодо неї дію Наказу 1717 у частині застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України.

Позивач посилається на протиправність вказаних вище наказів.

Також позивач звертає увагу, що оскаржувані накази було прийнято після набрання чинності (07.02.2019 року) Законом України «Про валюту і валютні операції» № 2473-VII1 від 21.06.2018 року, відповідно до пп. «д» п. 3 ч. 4 ст. 16 якого статтю 37 «Спеціальні санкції» виключено із Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» № 959-ХІІ від 16.04.1991 року та всі посилання на вказану статтю у тексті названого Закону.

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

- або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 154 цього Кодексу).

Згідно ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливо лише у разі наявності сукупності обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як було зазначено, позивач, у поданій до суду заяві про забезпечення позову просить зупинити дію оскаржуваного наказу відповідача "Про переведення іноземних суб`єктів господарської діяльності на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності" №557 від 03 квітня 2019 року в частині переведення компанії-нерезидента Prestige Textiles Limited на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно з ч.ч. 5-7 ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (в чинній редакції) індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Випуск у відповідний митний режим товарів, що переміщуються через митний кордон України суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності та/або іноземним суб`єктом господарювання, які перебувають на індивідуальному режимі ліцензування, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відповідної ліцензії, отриманої від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, з використанням механізму "єдиного вікна" відповідно до Митного кодексу України.

У той же час, тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов`язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки, є спеціальною санкцією, що може бути застосованою до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності за порушення цього або пов`язаних з ним законів України (абз. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (в чинній редакції).

Отже, рішення відповідача про зупинення зовнішньоекономічної діяльності чи застосування індивідуального режиму ліцензування тягнуть за собою різні юридичні наслідки щодо прав та інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Водночас, твердження позивача, про те, що оскаржувані накази прийняті після набрання чинності Законом України «Про валюту і валютні операції» № 2473-VII1 від 21.06.2018 року, відповідно до пп. «д» п. 3 ч. 4 ст. 16 якого статтю 37 «Спеціальні санкції» виключено із Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» № 959-ХІІ від 16.04.1991 року та всі посилання на вказану статтю у тексті названого Закону, як підставу очевидної протиправності мають бути перевірені під час розгляду справи, з урахуванням інших обставин, які існували на час їх прийняття.

Зупинення оскаржуваного наказу з цих підстав буде фактичним вирішенням справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

При цьому, суд звертає увагу, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення їх прав без вжиття заходів забезпечення позову, про які він просить, або про існування будь-яких конкретних обставин, що свідчать про порушення їх прав внаслідок оскаржуваних рішень.

Також, в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 цієї статті).

Отже, заявником не доведено існування обставин, вказаних у ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 150 - 154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта-Текс" про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Р.О. Арсірій