Рішення № 82993496, 11.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 липня 2019 року № 640/7681/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Національного банку України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Національний банк України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича від 26.12.2018 року ВП №51740709 про накладення штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Національним банком України доведено до державного виконавця факт існування обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду, які на переконання позивача є поважними, тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню. Позивач звертає увагу, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 року у справі №826/5325/16 зобов`язано Національний банк України вчинити певні дії, при цьому, способу, строку та порядку виконання постанови суду у судовому рішенні не встановлено. Позивач наголошує, що у зв`язку з неможливістю виконати рішення суду, звернувся із заявою про його роз`яснення, яка до цього часу не розглянута, що є поважною причиною невиконання судового рішення.

Ухвалою суду від 13.05.2019 року залишено позовну заяву Національного банку України без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

23.05.2019 року позивачем на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху подано заяву про поновлення строку.

Ухвалою суду від 11.06.2019 року заяву позивача про поновлення строку звернення до суду задоволено та поновлено Національному банку України строк звернення з даною позовною заявою до адміністративного суду. Відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду на 20.06.2019 року. Запропоновано відповідачу подати до суду письмові заперечення проти позову та всі докази на їх підтвердження, які наявні у відповідача.

У судове засідання 20.06.2019 року з`явилися представник позивача, який підтримав позовну заяву у викладених в ній доводах та просив суд задовольнити позов в повному обсязі, та представник відповідача, який заперечував проти задоволення позову та в судовому засіданні подав відзив на позовну заяву.

Відповідно до протоколу судового засідання Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2019 року суд ухвалив продовжити розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2016 року у справі №826/5325/16 адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 22.03.2016 року № 180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» з моменту її прийняття. Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.03.2016 року № 385 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» з моменту його прийняття. Зобов`язано Національний банк України (в особі його відповідальних осіб, до повноважень яких відноситься вчинення відповідних дій) вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» в якості банківської установи - в обсязі та стані, який існував до прийняття постанови правління Національного банку України від 22.03.2016 року № 180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» (в т.ч., але не виключно - дозволити усі початкові платежі Публічному акціонерному товариству «Український Інноваційний Банк» у системі електронних платежів (СЕП) та відновити роботу Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» у системі обміну інформацією та виконання платежів SWIFT, Національному банку України повідомити усі банки про відновлення роботи Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» у зазначених вище системах). У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 року апеляційні скарги Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» Білої Ірини Володимирівни залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2016 року - без змін.

Київським апеляційним адміністративним судом 15.07.2016 року видано виконавчий лист стягувачу ОСОБА_2 .

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговською - Харітоновою Яніною Олексіївною від 22.07.2016 року відкрито виконавче провадження №51740709 на виконання виконавчого листа №826/5325/16 від 15.07.2016 року в частині зобов`язання Національного банку України (в особі його відповідальних осіб, до повноважень яких відноситься вчинення відповідних дій) вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» в якості банківської установи - в обсязі та стані, який існував до прийняття постанови правління Національного банку України від 22.03.2016 року № 180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» (в т.ч., але не виключно - дозволити усі початкові платежі Публічному акціонерному товариству «Український Інноваційний Банк» у системі електронних платежів (СЕП) та відновити роботу Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» у системі обміну інформацією та виконання платежів SWIFT, Національному банку України повідомити усі банки про відновлення роботи Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» у зазначених вище системах).

Встановлено боржнику - НБ України самостійно виконати рішення суду до 29.07.2016 року, про що письмово повідомити ДДВС.

Вимогою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговської - Харітонової Яніни Олексіївни від 22.07.2016 року №20.1-382/6 зобов`язано Національний банк України виконати виконавчий лист в строк до 29.07.2016 року, про виконання повідомити ДДВС, боржника зобов`язано вказати відповідальну особу та її посаду за виконання даного рішення, у разі не надання такої інформації автоматично вважати відповідальним керівника. Попереджено боржника про наслідки невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду.

Боржником подано заяву виконавцю від 08.08.2016 року №18-0012/66499 про неможливість виконання судового рішення, яку обґрунтовано тим, що Національний банк України вважає виконавчий лист від 15.07.2016 року таким, що не підлягає виконанню, про що має намір звернутися з відповідною заявою до суду.

З комп`ютерною програми «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2016 року у задоволенні заяви Національного банку України про визнання виконавчих листів, виданих Київським апеляційним адміністративним судом 15.07.2016 року такими, що не підлягають виконанню, по справі відмовлено.

Національний банк України 24.05.2018 року звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою, в якій просить роз`яснити зміст резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2016 року №826/5325/16 та встановити законний спосіб її виконання.

На вимогу державного виконавця від 14.05.2018 року №51740709/20.1-382/23 Національним банком України направлено відповідь від 01.06.2018 року №18-0007/30448, в якій просить визнати причини невиконання рішення суду поважними та у зв`язку з цим не надсилати органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, оскільки Національний банк України має намір виконати судове рішення в повному обсязі, про що свідчить заява Національного банку України про роз`яснення та встановлення законного способу виконання судового рішення, копію якої божником долучено до цієї відповіді. Також, боржник просить виконавця звернутися до Окружного адміністративного суду міста Києва про встановлення законного способу виконання постанови суду від 29.04.2016 року у справі №826/5325/16.

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби м. Києва Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича від 16.11.2018 року у ВП №51740709 за невиконання рішення суду та законних вимог виконавця накладено на боржника штраф на користь держави у розмірі 5100 грн. Зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Разом із постановою про накладення штрафу, 16.11.2018 року державним виконавцем винесено вимогу №51740709/20.1-382/23, якою зобов`язано боржника виконати рішення суду у строк десять днів та попереджено про наслідки невиконання законних вимог виконавця, передбачені статтями 76 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

07.12.2018 року державним виконавцем отримано відповідь Національного банку України від 05.12.2018 року №18-0007/64967 на вимоги та постанови державного виконавця, в якому просить визнати причини невиконання судового рішення поважними та у зв`язку з цим не надсилати до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, оскільки Національний банк України має намір виконати судове рішення в повному обсязі, про що свідчить заява Національного банку України про роз`яснення та встановлення способу виконання судового рішення.

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби м. Києва Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича від 26.12.2018 року на Національний банк України накладено штраф на користь держави у розмірі 10200 грн за невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця.

Вважаючи постанову від 26.12.2018 року протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Пунктом 1 частиною першою статті 3 Закону №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною першою, пунктами 16, 18 частини третьої статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Частиною четвертою статті 19 Закону №1404 передбачено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Пунктом 6 частиною п`ятою статті 19 Закону №1404 встановлено, що боржник зобов`язаний надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Статтею 63 Закону встановлено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Відповідно до частин першої - третьої статті 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 75 Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Системний аналіз викладених правових норм свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.

При цьому, застосування такого заходу реагування як винесення постанови про накладення штрафу є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Судом встановлено, що постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби м. Києва Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича від 16.11.2018 року у ВП №51740709 за невиконання рішення суду та законних вимог виконавця накладено на боржника штраф на користь держави у розмірі 5100 грн. Зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередити про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Отже, оскаржувану постанову від 26.12.2018 року про накладення штрафу винесено за наслідками повторного невиконання боржником рішення суду у встановлені державним виконавцем строки, а саме, не надано виконавцю документального підтвердження виконання рішення суду, як і не повідомлено поважні причини такого невиконання.

Враховуючи викладене, суд вирішує спірні правовідносини, які виникли після прийняття державним виконавцем постанови від 16.11.2018 року про накладення штрафу, та до винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови від 26.12.2018 року про накладення штрафу повторно.

Так, встановлено, що у матеріалах виконавчого провадження, наданих суду відповідачем, міститься відповідь Національного Банку України від 05.12.2018 року №18-0007/64967 на вимоги та постанову державного виконавця, винесені у виконавчому провадженні №51740709, в якій боржником звернуто увагу державного виконавця на те, що з метою виконання рішення суду від 29.04.2016 року у справі №826/5325/16, Національний банк України 24.05.2018 року звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про роз`яснення судового рішення та встановлення законного способу його виконання. Крім іншого, у прохальній частині відповіді, боржник просить визнати причини невиконання судового рішення поважними та, у зв`язку з цим, не надсилати до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, оскільки Національний банк України має намір виконати судове рішення в повному обсязі, про що свідчить заява Національного Банку України про роз`яснення та встановлення способу виконання судового рішення.

Водночас, з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» судом встановлено, що таку заяву позивачем подано до Окружного адміністративного суду міста Києва (від 24.05.2018 року вх.№03-13/1343/19), розгляд якої, відповідно до повідомлення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2019 року № 826/5325/16/5146/19, буде здійснено після надходження матеріалів справи №826/5325/16 з касаційної інстанції.

Подання такої заяви не заперечується відповідачем.

Дослідивши зазначені документи та обставини справи в цілому, суд дійшов висновку, що позивачем вчинялись активні дії з метою виконання рішення суду, що підтверджуються вищенаведеними долученими до матеріалів справи та виконавчого провадження документами, проте які державним виконавцем не взято до уваги.

Отже, на думку суду, зазначені дії позивача свідчать про вжиття всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів, спрямованих на попередження та повідомлення державного виконавця про наявність причин неможливості виконання рішення суду після винесення першої постанови від 16.11.2018 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні №51740709.

Враховуючи, що позивачем належним чином повідомлено державного виконавця про поважні причини невиконання рішення суду та вимог виконавця, суд дійшов висновку, що постанову про накладення штрафу на боржника Національний банк України в розмірі 10200,00 грн від 26.12.2018 року, винесену в межах виконавчого провадження №51740709 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренко С.В. прийнято протиправно та з порушенням принципу об`єктивності, як засади виконавчого провадження.

Суд наголошує, що незрозумілість судового рішення створює перешкоди його виконання, з метою усунення яких Національним банком України і було подано заяву про роз`яснення та встановлення способу виконання судового рішення, яка станом на момент розгляду даної справи не вирішена. Тому відсутні підстав стверджувати, що Національним банком України без поважних причин не виконано рішення суду.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби м. Києва Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича від 26.12.2018 року ВП №51740709 про накладення штрафу та задоволення позовних вимог.

Крім того, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, не підлягають стягненню за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Національного банку України задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича від 26.12.2018 року ВП №51740709 про накладення штрафу.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 287 КАС України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Відповідно до частини першої статті 272 КАС України, судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне найменування сторін:

Позивач: Національний банк України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 00032106)

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 34967593)

Суддя В.І. Келеберда