Ухвала суду № 82993411, 11.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

11 липня 2019 року м. Київ № 826/14635/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПІВДЕНКОМБАНК» Штогріної Ірини Вікторівни, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПІВДЕНКОМБАНК» Костенка Ігоря Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПІВДЕНКОМБАНК» Штогріної Ірини Вікторівни (Уповноважена особа), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (Фонд), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи про нікчемність Договору банківського вкладу №19168Д-59Ф «Акційний» від 26.05.2014;

- визнати дії Уповноваженої особи щодо визнання нікчемним Договору банківського вкладу №19168Д-59Ф «Акційний» від 26.05.2014, - протиправними;

- зобов`язати Уповноважену особу надати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «ПІВДЕНКОМБАНК» (ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК»), внесеним на підставі Договору банківського вкладу №19168Д-59Ф «Акційний» від 26.05.2014, за рахунок коштів Фонду;

- зобов`язати Фонд включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників, для здійснення виплати коштів за вкладом у ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК», внесеним на підставі Договору банківського вкладу №19168Д-59Ф «Акційний» від 26.05.2014, за рахунок коштів Фонду.

В обґрунтування позовної заяви зазначила про протиправність оскаржуваного рішення Уповноваженої особи та безпідставну відмову у відшкодуванні Фондом коштів за вкладом у ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК», внесеним на підставі Договору банківського вкладу №19168Д-59Ф «Акційний» від 26.05.2014.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2016 у справі відкрито провадження і призначено її до розгляду.

На підставі рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017 та згідно з розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2017, справу передано на автоматичний розподіл справ між суддями.

15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), шляхом його викладення в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Тобто, розгляд даної справи після 15.12.2017 здійснено відповідно до приписів нової редакції КАС України.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2018 справу прийнято до провадження та залучено до участі у справі співвідповідача - Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» Славкіну Марину Анатоліївну (Славкіна М.А.).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2018 замінено відповідача у справі №826/14635/16, а саме Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» Славкіну М.А. на її правонаступника - Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» Костенка Ігоря Івановича.

21.12.2016 Фонд подав до суду заперечення на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнано та висловлено прохання в задоволенні позову відмовити, оскільки вимоги до Фонду є передчасними та необґрунтованими. Фонд зобов`язаний включити особу до загального реєстру вкладників ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» для здійснення виплат коштів за рахунок Фонду після подання Уповноваженою особою інформації щодо особи як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду. Інформація щодо позивача як вкладника ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» Уповноваженою особою до Фонду не надавалась, а відтак, Фонд не порушував права позивача.

31.01.2017 Уповноважена особа звернулася до суду з запереченнями на адміністративний позов, у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивач є особою, яка не набула права на гарантоване відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду. Наголошує, що договір депозиту між позивачем та ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» від 26.05.2014 був підписаний під час дії у банку тимчасової адміністрації, що суперечить вимогам законодавства.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та надані у справу докази.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися, причини неявки не повідомляли, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та потреби заслухати свідка чи експерта, суд на підставі частини третьої статті 194 КАС України та частини дев`ятої статті 205 цього ж Кодексу ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Уповноваженої особи про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи про нікчемність Договору банківського вкладу №19168Д-59Ф «Акційний» від 26.05.2014 та визнання протиправними дій Уповноваженої особи щодо визнання нікчемним Договору банківського вкладу №19168Д-59Ф «Акційний» від 26.05.2014, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), в редакції до 15.12.2017, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Необхідно зазначити, що аналогічні положення пункту 1 частини першої статті 157 КАС України в редакції до 15.12.2017, містяться в пункті 1 частини першої статті 238 КАС України в редакції з 15.12.2017.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 26.05.2014 між ОСОБА_1 (вкладник) та ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» укладено договір банківського вкладу №19168Д-59Ф «Акційний» (без поповнення, з виплатою процентів щомісяця), згідно якого вкладник передає, а Банк приймає на депозитний вклад, на умовах цього договору, грошові кошти в сумі 507556 грн на строк 92 дні. Дата початку розміщення коштів - 26.05.2014, дата повернення вкладу - 26.08.2014.

Згідно пункту 2.2 Договору позивачу відкрито вкладний рахунок № НОМЕР_1 .

26.05.2014 ОСОБА_2 перерахував на вкладний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 у ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» 507566 грн з призначенням платежу «Перерахування коштів на депозитний рахунок згідно угоди № 19168Д-59Ф від 26.05.2014», що підтверджується меморіальним ордером №9834984 від 26.05.2014.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 23.05.2014 №305 «Про віднесення ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 26.05.2014 №37 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації» та розпочата процедура виведення ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 26.05.2014 по 25.08.2014. Призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» Маляренко А.А.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 15.08.2014 №71 «Про продовження строку тимчасової адміністрації ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» продовжено строк тимчасової адміністрації на один місяць до 25.09.2014.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 24.09.2014 №598 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 26.09.2014 року №101 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», за яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» строком на 1 рік.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 29.08.2016 №1651 продовжено строки здійснення ліквідації ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» до 26.09.2017 включно та продовжено повноваження Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Південкомбанк» Шторгіній І.В.

На переконання Уповноваженої особи, оскільки договір банківського вкладу №19168Д-59Ф від 26.05.2014 укладено під час дії тимчасової адміністрації ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК», то такий договір є нікчемним правочином в силу вимог статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI (Закон №4452-VI).

Натомість, позивач вважає, що кошти отримані нею 26.05.2014 на вкладний рахунок № НОМЕР_1 від ОСОБА_2 у сумі 507566 грн є вкладом і підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду.

Вважаючи рішення та дії Уповноваженої особи при визнанні правочину нікчемним, протиправними та такими, що порушують її права та законні інтереси, позивач звернулася до суду з відповідним позовом.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд).

В той же час, згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику ЄСПЛ як джерело права.

Змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні ЄСПЛ від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №29458/04 та №29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява №7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися «судом, встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Так, відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), натомість, визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду позовні вимоги про визнання протиправним і скасування рішення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину (договору банківського вкладу або транзакції) не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства, зважаючи на таке.

Згідно із частинами першою, другою та десятою статті 38 Закону №4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону №4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу чи рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (ч. 2 ст. 215 ЦК України та ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього Закону перевірка правочинів банку із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін відповідно до вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Такий правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у справах №809/316/16, №809/74/16, №910/12294/16, №910/24198/16 та №819/353/16.

Ключовим мотивом Великої Палати Верховного Суду було те, що рішення про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, яке прийнято особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов`язків для третіх осіб, тому ним не можуть порушуватися будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу. Звідси права позивачів в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Крім того, правова природа такого рішення унеможливлює здійснення судового розгляду вимог щодо визнання його протиправним і скасування, а тому позовні вимоги про визнання протиправним і скасування рішення Уповноваженої особи про нікчемність правочинів не можуть бути розглянуті в судовому порядку.

Таким чином, вирішуючи питання про віднесення до нікчемних правочинів певних договорів Уповноважена особа діє як орган управління банку, а не як суб`єкт владних повноважень, а тому позовні вимоги про оскарження таких рішень та дій Уповноваженої особи не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 238, 248 КАС України, суд

ухвалив:

Провадження в адміністративній справі №826/14635/16 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПІВДЕНКОМБАНК» Штогріної Ірини Вікторівни, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПІВДЕНКОМБАНК» Костенка Ігоря Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПІВДЕНКОМБАНК» про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПІВДЕНКОМБАНК» про нікчемність Договору банківського вкладу №19168Д-59Ф «Акційний» від 26.05.2014 та визнання дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПІВДЕНКОМБАНК» щодо визнання нікчемним Договору банківського вкладу №19168Д-59Ф «Акційний» від 26.05.2014 протиправними, - закрити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М. Чудак