Рішення № 82993234, 12.07.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1532/19

РІШЕННЯ

іменем України

12 липня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О.

розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування припису, постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить:

1. визнати протиправними та скасувати припис Управління Держпраці у Хмельницькій області № ХМ 1229/1635/АВ-П234 від 25 березня 2019 року про усунення виявлених порушень;

2. визнати протиправними та скасувати постанову першого заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області № 22/138 від 10 квітня 2019 року про накладення на нього штрафу в розмірі 625950,00 грн. відповідно за порушення, відповідальність за яке передбачена абз.2 ч.2 ст. 265 КЗпП України.

В обґрунтування позовних вимог вказує про те, що особи, які вказані в акті перевірки, надавали йому послуги по цивільно-правовому договору. Враховуючи, що характер вказаних послуг є епізодичним, оскільки вантажно-розвантажуальні роботи проводяться не щодня (лише коли прибуває вантаж), тому оформляти вказаних осіб, як найманих працівників з відповідним режимом роботи, постійною і фіксованою заробітною платою, тощо, немає необхідності. Так, після укладення вказаної угоди, він мав повідомляти вантажників про день та час прибуття ватажного автомобіля на склад, і саме 19 березня 2019 року якраз і проводились такі роботи щодо розвантаження, про що свідчать відповідні акти прийому-передачі виконаних робіт від 19.03.2019, а також відповідні квитанції про розрахунок за послуги та сплата відповідних податків.

Ухвалою від 28.05.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

18.06.2019 відповідачем подано до суду відзив на позов, згідно з яким просить відмовити в задоволенні позову. Вказує, що надані цивільно-правові договори за своїм змістом є ідентичними, та передбачають надання послуг (виконання робіт) вантажника, а саме надання послуг по навантаженню та вивантаженню вантажу (щодо чотирьох осіб), та комірника (щодо однієї особи). Договорами не визначено, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо, тобто які саме послуги повинні надаватись у розумінні їх обсягу у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню. Зазначене є ознаками саме трудового договору. Крім того, між ФОП ОСОБА_1 та працівниками було узгоджено саме вартість процесу роботи (комірника - 5000 гри., вантажників - 4500 грн.), а не конкретного результату цієї роботи. За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати. При цьому, згідно з поясненнями працівників, наданих інспектору праці, вони виконували роботи з 08.00 год. до 14.00 год. з понеділка по п`ятницю, тобто працівники дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку. Отже, посилання позивача на те, що відносини з найманими працівниками не були трудовими, а мали цивільно-правовий характер, є необґрунтованими.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, так і заперечень, та оцінивши докази, суд прийшов до наступних висновків.

19.03.2019 начальником управління Держпраці у Хмельницькій області прийнято наказ за №77 про здійснення інспекційного відвідування по додержанню законодавства про працю у ФОП ОСОБА_1 .

19.03.2019 посадовими особами відповідача стосовно ФОП ОСОБА_1 складено Акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №ХМ1229/1635/АВ (далі - Акт).

Актом встановлено, що 19 березня 2019 року інспекторами праці було виявлено факт здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт рулонів тканини п`ятьома особами на огородженій території, де розташовано складське приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 А.

ОСОБА_2 в письмовому поясненні зазначив, що працює у ФОП ОСОБА_1 з 01.03.2019. Режим роботи з 08.00 год. до 14.00 год. з понеділка по п`ятницю.

ОСОБА_3 в письмовому поясненні зазначив, що працює у ФОП ОСОБА_1 з 01.03.2019. Режим роботи з 08.00 год до 14.00 год. з вівторка по неділю. Також зазначив, що працював у ФОП ОСОБА_1 у лютому місяці 2019 року.

ОСОБА_4 в письмовому поясненні зазначив, що працює у ФОП ОСОБА_1 з 01.03.2019 неповний робочий день.

ОСОБА_5 в письмовому поясненні зазначив, що працює у ФОП ОСОБА_1 з 01.03.2019 на посаді вантажника. Режим роботи з 08.30 год до 13.00-14.00 год з понеділка по п`ятницю.

ОСОБА_6 в письмовому поясненні зазначив, що працює у ФОП ОСОБА_1 з 01.03.2019.

19.03.2019 ФОП ОСОБА_1 в приміщенні Управління Держпраці у Хмельницькій області надано для ознайомлення документи - цивільно-правові договори із зазначеними особами.

З приводу громадянин ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 надані договори є ідентичними. Пункт 1.1 та 1.2 передбачає для усіх документів: надання послуг (виконання робіт) вантажника, а саме надання послуг по навантаженню та вивантаженню вантажу.

З приводу громадянина ОСОБА_6 , поданий договір передбачає надання послуг (виконання робіт) комірника.

25 березня 2019 року управлінням Держпраці у Хмельницькій області складено припис про усунення виявлених порушень № ХМ 1229/1635/АВ-П234, яким зобов`язано ФОП ОСОБА_1 усунути такі порушення: недотримання вимог ч. 1 ст. 24 КЗпП України, ч.3 ст. 24 КЗпП України та ПКМУ №413, якими передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

10 квітня 2019 року управлінням Держпраці у Хмельницькій області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №22/138, згідно якої накладено штраф на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 625950 грн.

При вирішенні даного спору, суд виходив з наступного.

Повноваження щодо нагляду і контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю встановлені КЗпП України та іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМ України № 96 від 11.02.2015, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з п.4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 340 від 27.03.2015, Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.5); накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці (п.49).

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМ України № 295 від 26.04.2017 “Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою КМ України № 509 від 17.07.2013.

Відповідно до абз. 2 п. 2 цього Порядку штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Штрафи мають право накладати начальники територіальних органів Держпраці та їх заступники.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч.1, 3 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 та ч. 1 ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч.1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1-2 ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

У пунктах 40-42 постанови Верховного Суду від 26 вересня 2018 року по справі №822/723/17 зроблено правовий висновок про те, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Визначальним для вирішення даної справи є встановлення наявності існування трудових відносин між позивачем та фізичними особами, оскільки за умови відсутності існування таких відносин відсутня й передумова для притягнення позивача до відповідальності згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. При цьому, такі фактичні обставини повинні підтверджуватися допустимими та належними доказами.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в письмових поясненнях від 19.03.2019 зазначили, що працюють у ФОП ОСОБА_1 з 01.03.2019.

Позивач заперечує факт наявності перебування у трудових відносинах із такими особами, на підтвердження чого надав укладені 01.03.2019 між ним (замовник) та фізичними особами (виконавці) цивільно-правові договори.

Згідно з п.1.1-1.2 цивільно-правового договору №01/03 від 01.03.2019 (укладеним з ОСОБА_6 ) виконавець зобов`язується надати замовнику послуги (виконати роботу) в обсязі і на умовах передбачених даним договором, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити дані послуги (роботи), а саме: комірника. Виконавець приймає на себе повну матеріальну відповідальність за всі в установленому порядку передані йому під звіт товарно-матеріальні цінності. Відповідно до п.2.1 договору визначено обов`язки виконавця - надати послуги та виконати роботу, визначену пунктом 1.1. даного Договору. Пунктом 3.2 договору передбачено такий обов`язок замовника, як сформулювати виконавцю чітке завдання.

Згідно з п.1.1-1.2 цивільно-правових договорів №02/03, №03/03, №04/03, №05/03 від 01.03.2019 (укладених з наступними фізичними особами: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ), виконавець зобов`язується надати замовнику послуги (виконати роботи) в обсязі і на умовах, передбачених даним договором, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити дані послуги (роботи), а саме: вантажника. Виконавець зобов`язується на основі завдання замовника надати йому послуги навантаження та вивантаження вантажу. Відповідно до п.2.1 договору визначено обов`язки виконавця - надати послуги та виконати роботу, визначену пунктом 1.1. даного Договору. Пунктом 3.2 договору передбачено такий обов`язок замовника, як сформулювати виконавцю чітке завдання.

Також позивачем надано акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), складених 19.03.2019 за №1, згідно яких ОСОБА_6 надав послуги комірника (од. вим. - рул. (4750 м/шт), кількість 160, ціна без ПДВ - 4025), а інші особи - вантажно-розвантажувальні роботи ( ОСОБА_5 - 40 рул. (30 м/шт) за ціною 3622,50 грн., ОСОБА_4 - 40 рул. (30 м/шт) за ціною 3622,50 грн., ОСОБА_2 - 45 рул. (25 м/шт) за ціною 3622,50 грн., ОСОБА_3 - 35 рул. (35 м/шт) за ціною 3622,50 грн.).

Частинами 1-3 включно ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини, що виникли на підставі договору, від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, сам організовує і виконує свою роботу.

Таким чином, у разі надання послуг не на підставі трудового договору, а відповідно до договору про надання послуг (цивільно-правового договору), трудові відносини не виникають.

Таким чином, з огляду на предмет укладених договорів та поняття трудового договору, не встановлення інших доказів щодо організації процесу трудової діяльності, аргументи відповідача про трудовий характер відносин між позивачем та вказаними особами не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи.

Статтею 204 ЦК України, закріплено презумпцію правомірності правочину, яка передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Цивільно-правові договори, укладені позивачем, не були визнані недійсними чи неукладеними у порядку встановленому законом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

В той же час згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 необхідно задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачем при зверненні до суду сплачено 8180,50 грн судового збору, з врахуванням положень ч. 1 ст. 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути 8180,50 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Хмельницькій області задовольнити.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Хмельницькій області задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати припис Управління Держпраці у Хмельницькій області № ХМ 1229/1635/АВ-П234 від 25 березня 2019 року про усунення виявлених порушень.

Визнати протиправними та скасувати постанову першого заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області № 22/138 від 10 квітня 2019 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 625950,00 грн.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця Кіссо ОСОБА_7 витрати по сплаті судового збору у сумі 8180 (вісім тисяч сто вісімдесят) грн 50 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_8 Жан ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Управління Держпраці у Хмельницькій області (вул. Камянецька, 74, м.Хмельницький, Хмельницька область, 29013 , код ЄДРПОУ - 39793137)

Головуючий суддя О.О. Михайлов