Рішення № 82992669, 01.07.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

01 липня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1561/19

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Шляхтун М.М.

та

представників сторін:

від позивача - Чернобай С.С. (ордер від 26.03.2019 серія АА № 058334,

свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю

від 26.07.2012 № 1052)

від відповідача - Пугаченко Н.М. (довіреність від 09.01.2019 б/н)

розглянувши в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні справу

за позовом адвоката Чернобая Сергія Сергійовича в інтересах

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Держпраці у Луганській області

про скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває справа за позовом адвоката Чернобая Сергія Сергійовича (далі – представник) в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Держпраці у Луганській області (далі – відповідач), в якому представник позивача просить скасувати постанову Головного управління Держпраці у Луганській області від 06 березня 2019 року № ЛГ103/1434/НП/ПД/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення штрафу у розмірі 375570,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 31 січня 2019 року на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання від 30 січня 2019 року № 01-17/80 посадовими особами відповідача здійснено інспекційне відвідування місця, де здійснює господарську діяльність позивач, а саме: Луганська область, м. Рубіжне, вул АДРЕСА_1 , кафе «Боцман». Відповідно до зазначеного направлення початок інспекційного відвідування: з 31 січня 2019 року по 01 лютого 2019 року, предмет здійснення заходу - перевірка додержання позивачем законодавства про працю в частині фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору.

В ході зазначеного інспекційного відвідування виявлено порушення позивачем вимог законодавства про працю (частин першої, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України), а саме: допущення позивачем до роботи працівника без укладення трудового договору та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

За наслідками проведення інспекційного відвідування фахівцями Головного управління Держпраці у Луганській області складено Акт інспекційного відвідування від 08 лютого 2019 року № ЛГ103/1434/НП/ПД/АВ/ПТ/ТД-ФС.

06 березня 2019 року заступником начальника Головного управління Держпраці у Луганській області Рисухіним Денисом Леонідовичем винесено постанову № ЛГ103/1434/НП/ПД/АВ/ПТ/ТД-ФС, якою на позивача накладено штраф у розмірі 375570,00 грн.

З посиланням на положення статей 21, 23, 24, 115, 265 Кодексу законів про працю України, пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, представник позивача вважає, що можливість накладення штрафу передбачена на підставі акта про порушення, виявлене під час перевірки, а не під час інспекційного відвідування, оскільки за приписами Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядку здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295, інспекційне відвідування є формою державного контролю за додержанням законодавства про працю, а перевірка - формою державного нагляду.

Стосовно суті викладених у акті порушень, представник позивача зазначив, що аналіз змісту статті 265 Кодексу законів про працю України та положень Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, дозволяє дійти висновку про можливість накладення штрафу на суб`єкта господарювання саме за фактичний допуск працівника до виконання службових обов`язків без укладення трудового договору та лише за умови встановлення факту вчинення порушення вимог частин першої та третьої статті 24 Кодексу законів про працю України.

Відповідач встановив та описав у акті, що у позивача працюють наймані працівники, повідомлення щодо яких направлено до державної податкової інспекції у м. Рубіжне у встановленому порядку, укладені відповідні угоди, видані накази про прийняття на роботу на підставі написаних працівниками заяв, працівники діють на підставі посадових інструкцій, в яких, зокрема, зазначено про необхідність підпорядковуватись правилам трудового розпорядку, ведуться табелі обліку робочого часу, на підставі яких розраховується заробітна плата за фактично відпрацьований час, утримуються та сплачуються відповідні податки.

Враховуючи викладене, представник позивача вважає, що факт допущення позивачем до роботи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без належного оформлення трудових відносин та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, не підтверджується жодними належними та допустимими доказами, а навпаки, досліджені документи свідчать про наявність фактичних трудових відносин у повній відповідності із чинним законодавством, у зв`язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Головне управління Держпраці у Луганській області позов не визнало, про що подало відзив на позовну заяву від 26 квітня 2019 року за № 01-15/1544, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. спр. 198-201).

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що Головне управління Держпраці у Луганській області відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Зазначений контроль здійснюється відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі - Порядок № 295), шляхом проведения інспекційних відвідувань.

29 грудня 2018 року до Головного управління Держпраці у Луганській області надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 29 грудня 2018 року № 18254/04-03 з додатком, який містив інформацію щодо страхувальників, у яких застраховані особи виконували роботи (надавали послуги) за цивільно-правовими договорами станом на 1 листопада 2018 року.

Відповідно до підпункту 6 пункту 5 та пункту 10 Порядку № 295, статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08 вересня 2004 року № 1985-IV, на підставі інформації Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області Головним управління Держпраці у Луганській області винесено наказ від 30 січня 2019 року № 74 «Про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 ». 30 січня 2019 року Головним управлінням Держпраці у Луганській області винесено направлення № 01-17/80 на проведення інспекційного відвідування, яке отримано ОСОБА_5 31 січня 2019 року. Відповідно до вищевказаного наказу 31 січня 2019 року начальником відділу державного нагляду додержання законодавства соціального страхування управління з питань праці Кравець Г.В. та начальником відділу експертизи умов праці управління з питань праці Головного управління Нагорним В.В. (далі - інспектори праці) було розпочато інспекційне відвідування. 31 січня 2019 року позивач надав усні пояснення щодо неможливості надання інспекторам праці документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 295 у разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється. 31 січня 2019 року у зв`язку з неможливістю проведення інспекційного відвідування з причини створення перешкод у діяльності інспектора праці, а саме: ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, інспекторами праці винесено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 31 січня 2019 року № ЛГ103/1434/НД та Вимогу про надання/поновлення документів від 31 січня 2019 року № ЛГ/103/1434/НД/ПД, згідно з якими строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 04 лютого 2019 року, і які отримані фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 31 січня 2019 року. 04 лютого 2019 року інспекторами праці повторно винесено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 04 лютого 2019 року № ЛГ103/1434/НД та Вимогу про надання/поновлення документів від 04 лютого 2019 року № ЛГ/103/1434/НД/ПД, згідно з якими строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 07 лютого 2019 року, і які отримані фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 04 лютого 2019 року. 08 лютого 2019 року інспекторами праці за результатами інспекційного відвідування складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЛГ103/1434/НД/ПД/АВ (далі - Акт від 08 лютого 2019 року № ЛГ103/1434/НД/ПД/АВ). Відповідно до пункту 20 Порядку № 295 Акт від 08 лютого 2019 року № ЛГ103/1434/НД/ПД/АВ складено у двох примірниках, які підписані інспекторами праці, що проводили інспекційне відвідування, та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 .

Щодо твердження позивача про невідповідність дійсності висновку інспектора праці, викладеного у Акті від 08 лютого 2019 року № ЛГ103/1434/НД/ПД/АВ, стосовно того, що цивільно-правові договори, укладені позивачем з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , містять ознаки трудових відносин, відповідач зазначив таке.

Під час інспекційного відвідування інспекторами праці встановлено, що фізична особа- підприємець ОСОБА_1 проваджує господарську діяльність у кафе «Боцман», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . На день інспекційного відвідування - 31 січня 2019 року, у позивача за договорами цивільно-правового характеру працюють ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які містять ознаки трудових відносин, що є порушенням частини першої статті 21 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України) та частини третьої статті 24 КЗпП України.

Позивачем з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 протягом жовтня 2018 року-січня 2019 року укладались цивільно-правові угоди про надання послуг ( ОСОБА_2 - приготування холодних, горячих блюд, ОСОБА_4 - обслуговування клієнтів кафе «Боцман», прийняття заказів, розрахунок та прибирання після уходу, ОСОБА_3 - прибирання приміщення). По всіх цивільно-правових угодах позивачем складені накази про прийняття на роботу на підставі особистих заяв осіб і до податкової інспекції подані повідомлення про прийняття працівників на роботу. Обов`язки ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виконуються згідно з посадовими інструкціями, з якими особи ознайомлені під особистий підпис. Акти приймання-передачі виконаних робіт не містять інформацію про будь-які кінцеві результати виконання роботи, на деяких актах приймання-передачі відсутні підписи виконавця та замовника. У всіх цивільно-правових договорах, які зазначені в акті інспекційного відвідування, громадяни зобов`язуються надавати послуги: з приготування холодних, гарячих блюд, послуги обслуговування клієнтів кафе «Боцман», прийняття заказів, розрахунок та прибирання після уходу, прибирання приміщення. В жодному з них не міститься відомостей щодо того, який саме конкретний результат наданих послуг повинні передати виконавці замовникові. У позивача ведеться облік робочого часу працівників, які працюють як за трудовими договорами, так і за цивільно-правовими. Згідно з наданими копіями табелів обліку робочого часу нараховується оплата за роботу. Оплата праці здійснюється на підставі відомості нарахування заробітної плати, працівники під особистий підпис згідно з платіжною відомістю на видачу заробітної плати отримують заробітну плату. Зі змісту зазначених договорів вбачається, що виконавець самостійно не організовував роботу, виконував її не на власний ризик та розсуд, а за завданнями позивача. Щомісячне переукладання цих договорів та щомісячне складання заяв про прийняття на роботу на посаду кухаря, прибиральниці та офіціанта також є свідченням того, що правовідносини є трудовими, а не цивільно-правовими.

На відміну від трудового договору винагорода за цивільно-правовим договором установлюється виключно за угодою сторін. Законодавством не передбачені обмеження в частині мінімального чи максимального розміру винагороди та строки її надання. За цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а його кінцевий результат, котрий визначають після закінчення роботи і оформлюють актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Характерними ознаками трудових відносин є систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат). В усіх наведених договорах цивільно-правового характеру предметом є процес праці, а не її кінцевий результат. Подання повідомлень до ДФС про прийняття на роботу за договорами цивільно-правового характеру чинним законодавством не передбачено. Очевидно, що за цими договорами працівники були зобов`язані виконувати систематично певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. Разом з тим, в цих договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику. Дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового перешкоджає реалізації працівником права на працю, гарантованого Конституцією та КЗпП України, а також права на оплату праці у розмірі не нижче встановленого законом мінімального розміру оплати праці, права на нормальну тривалість робочого часу, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки тощо.

Додатково відповідач вказав, що відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин. Крім того, відповідно до статті 5 Закону України «Про зайнятість населення» держава гарантує у сфері зайнятості одержання заробітної плати (винагороди) відповідно до законодавства, захист від дискримінації у сфері зайнятості. В силу того, що діюче законодавство забороняє вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин, посилання позивача на укладення з фізичними особами цивільно-правових договорів само по собі не може звільняти від відповідальності за допущення до роботи працівників без оформлення трудових відносин, якщо вказані угоди спрямовані на приховування фактично існуючих трудових відносин між найманими працівниками та позивачем.

З 01 листопада 2010 року діє «Національний класифікатор України ДК 003:2010 Класифікатор професій», затверджений наказом Держспоживстандарту від 28 липня 2010 року № 327 (далі - Класифікатор професій). Класифікатор професій призначений для застосування центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями соціальних партнерів усіх рівнів, іншими громадськими організаціями, всіма суб`єктами господарювання під час запису про роботу у трудові книжки працівників. Професія кухаря (російською мовою - повара) визначена Класифікатором професій: Розділ 5 Працівники сфери торгівлі та послуг, Підрозділ 51 Працівники, що надають персональні та захисні послуги, Клас 512 Доглядачі будинків та працівники закладів ресторанного господарства, Підклас 5122 Кухарі. Професія офіціанта визначена Класифікатором професій: Розділ 5 Працівники сфери торгівлі та послуг, Підрозділ 51 Працівники, що надають персональні та захисні послуги, Клас 512 Доглядачі будинків та працівники закладів ресторанного господарства, Підклас 5123 Офіціанти та буфетники. Професія Прибиральник визначена Класифікатором професій: Розділ 9 Найпростіші професії, Підрозділ 91 Найпростіші професії торгівлі та сфери послуг, Клас 913 Домашня прислуга, прибиральники та прачки, Підклас 9132 Підсобні робітники та прибиральники в конторах, готелях та інших установах. Класифікатор професій призначений для застосування під час запису про роботу у трудові книжки працівників. До Розділу 5 Працівники сфери торгівлі та послуг належать професії, що передбачають знання, необхідні для надання послуг, зокрема професії кухаря та офіціанта. Професійні завдання охоплюють забезпечення послугами, пов`язаними з поїздками, побутом, харчуванням, обслуговуванням, охороною, підтриманням правопорядку, торгівлею тощо. Тобто, Класифікатор професій використовується у сфері трудових правовідносин та не застосовується у сфері цивільно-правових відносин. Таким чином, допуск до вищезазначених робіт, а саме: виконання функцій та обов`язків кухаря та офіціанта, може здійснюватися тільки на підставі трудового договору. Натомість позивач фактично допустив до роботи ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , але належним чином не оформив трудові відносини, чим порушив законодавство про працю.

Щодо твердження представника позивача, що державний інспектор не вправі здійснювати захід державного контролю за додержання законодавства про працю у формі інспекційного відвідування і що терміни «перевірка» та «інспекційне відвідування» як форми контрольного заходу не тотожні, внаслідок чого у нього відсутнє право застосовувати Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509), у якому використовується термін «перевірка», відповідач зазначив таке. При здійсненні заходів державного контролю посадові особи відповідача керуються, в тому числі, вимогами Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08 вересня 2004 року № 1985-IV (далі - Конвенція № 81). У наказі Головного управління Держпраці у Луганській області на проведення інспекційного відвідування фізичної особи - підприємця Тарасенка В.О. від 30 січня 2019 року № 74 зазначена вказана Конвенція № 81. У Конвенції № 81 одночасно використовується як термін «перевірка» - у пункті с) частини першої статті 12 інспектори праці наділяються правом здійснювати перевірку, яку вони можуть вважати необхідною для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, причому, з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм, так і термін «інспекційне відвідування» - у частині 2 цієї ж статті. Зазначене дозволяє зробити висновок, що у Конвенції № 81 зазначені терміни є тотожними і обидва застосовуються у розумінні заходу державного контролю, які здійснюються інспекторами праці. На підтвердження цього також можна послатися на Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений наказом Мінсоцполітики України від 02 липня 2012 року № 390, хоча він і втратив чинність, а саме - у пункті 1 якого зазначено, що він встановлює процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці (далі - Держпраці України) та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах повноважень, визначених Конвенцією № 81. Тобто, саме використовується термін «перевірка» і саме з посиланням на вказану конвенцію.

З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими.

Користуючись правом на подання заяв по суті справи, представником позивача подана відповідь на відзив від 28 травня 2019 року, в якій останній вказав, що позивач наполягає на тому, що відносини між ним та працівниками були трудового характеру, а не цивільно-правового. Оскільки трудові відносини тривали з 02 жовтня 2018 року по 31 січня 2019 року, позивач не зобов`язаний був кожного місяця повідомляти державну податкову інспекцію про прийняття на роботу працівників. Позивачем були дотримані всі законодавчі вимоги оформлення трудових відносин з працівниками. З положень статті 12 Конвенції № 81 не можна зробити висновок, що поняття «перевірка» та «інспекційне відвідування» є тотожними, адже вказана стаття регламентує права інспекторів, а не тлумачить дані поняття, тому висновок відповідача про тотожність цих термінів є хибним. Оскільки Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений наказом Мінсоцполітики України від 02 липня 2012 року № 390, втратив чинність, відповідач не може на нього посилатись. Внаслідок того, що Порядок № 295 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 826/8917/17 скасований, Акт від 08 лютого 2019 року № ЛГ103/1434/НД/ПД/АВ є незаконним, у зв`язку з чим підлягає скасуванню постанова про накладення штрафу від 06 березня 2019 року № ЛГ103/1434/НП/ПД/АВ/П/ПТ/ТД-ФС (арк. спр. 213-214).

Ухвалою від 15 квітня 2019 року відкрито провадження у справі, визначено, що справа розглядатиметься за правилами загального позовного провадження, по справі призначено підготовче засідання (арк. спр. 1-2).

Ухвалою від 11 червня 2019 року зарито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті (арк. спр. 222).

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -- КАС України), судом встановлено таке.

Позивач – ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) зареєстрований фізичною особою – підприємцем, видом діяльності якого є 55.30.2 Діяльність кафе, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань від 11 квітня 2019 року за № 1005235612 (арк. спр. 176-177).

Пунктом 1 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 386/2011 (далі – Положення № 386/2011), визначено, що Державна інспекція України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра соціальної політики України.

Відповідно до пункту 7 Положення № 386/2011 управління Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

За приписами підпункту 3 пункту 4 Положення № 386/2011 управління Держпраці України відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд та контроль за додержанням вимог законодавства про занятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.

Відповідач - Головне управління Держпраці у Луганській області (ідентифікаційний код 39801404, місцезнаходження: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Малиновського, буд. 1 А) зареєстровано як юридична особа – орган державної влади, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань від 11 квітня 2019 року за № 1005235613 (арк. спр. 178-179).

Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Луганській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03 серпня 2018 року № 84, Головне управління Держпраці у Луганській області (далі – Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується. У своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністра соціальної політики, іншими актами законодавства України; відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (арк. спр. 180-187).

Повноваження, права та обов`язки державних інспекторів Держпраці та територіальних державних управлінь визначені, крім загальних законів, конвенціями Міжнародної організації праці (далі – МОП), ратифікованих Законами України від 08 вересня 2004 року № 1985-IV «Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» та від 08 вересня 2004 року № 1986-IV «Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві».

Зазначені конвенції мають пріоритетне значення, оскільки: статтею 15 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV «Про міжнародні договори України» визначено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права; згідно з частиною першою статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства; статтею 8-1 КЗпП України визначено, якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.

Відповідно до статті 16 Конвенції № 81 інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (частина четвертою статті 2 Закону № 877-V).

Зокрема, відповідно до вимог частини п`ятої статті 2 Закону № 877-V органи Держпраці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), додержуються принципів державного нагляду (контролю); місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмеження у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактування норм на корить суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборона на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерії ризику; право суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальність посадових осіб органу державного нагляду (контролю); права суб`єктів господарювання; право на консультативні підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю); та умови віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі не затвердження відповідних критеріїв розподілу.

Згідно із частиною першою статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 265 КЗпП України визначено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» затверджено Порядок № 295, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 826/8917/17, яка набрала законної сили 14 травня 2019 року, визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Суд визначає, що рішення суб`єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

Пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі № 1-рп/99 визначено, що перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, до спірних правовідносин, які виникли до 14 травня 2019 року, положення Порядку № 295 є застосовними.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці:

Держпраці та її територіальних органів;

виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Згідно із абзацами восьмим, п`ятнадцятим підпункту 6 пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів.

Відповідно до положень пункту 5 Порядку № 295 рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.

Пунктом 12 Порядку № 295 визначено, що вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.

Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню (пункт 8 Порядку № 295).

Відповідно до пункту 10 Порядку № 295 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

Пунктом 18 Порядку № 295 визначено, що у разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

Згідно із пунктами 19, 20, 21 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Згідно із пунктом 23 Порядку № 295 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Пунктом 24 Порядку № 295 встановлено, що:

припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду;

у приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю;

припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником;

один примірник припису залишається в об`єкта відвідування.

Відповідно до пункту 29 Порядку № 295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Таким чином, аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача, та яке проводиться на підставі наказу та направлення. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи до притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.

У свою чергу, інспекційне відвідування може здійснюватися без попереднього повідомлення об`єкта відвідування у разі, якщо таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню. Службове посвідчення інспектор праці пред`являє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі під час інспекційного відвідування.

Судом установлено, що 29 грудня 2018 року за вхідним № 8273/01-12 до Головного управління Держпраці у Луганській області надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 29 грудня 2018 року за № 18254/04-03, в якому серед іншого надано інформацію щодо страхувальників, у яких застраховані особи виконували роботи (надавали послуги) за цивільно-правовими договорами (додаток 2). В зазначеному переліку міститься інформація щодо ОСОБА_1 , у якого у жовтні 2018 року питома вага кількості осіб, які виконували роботи (надавали послуги) за цивільно-правовими договорами, до штатної чисельності працівників складає 150,0 % (арк. спр. 203-204).

Начальником Головного управління Держпраці у Луганській області В. Міленіним видано наказ від 30 січня 2019 року № 74 «Про проведення інспекційного відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 », яким відповідно до підпункту 6 пункту 5 та пункту 10 Порядку № 295 на підставі інформації Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 29 грудня 2018 року за № 18254/04-03, керуючись статтею 12 Конвенції № 81, доручено проведення інспекційного відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) начальнику відділу державного нагляду додержання законодавства соціального страхування управління з питань праці Головного управління Держпраці у Луганській області Кравець Ганні Вікторівні, начальнику відділу експертизи умов праці управління з питань праці Головного управління Держпраці у Луганській області Нагорному Віктору Вікторовичу, інспекційне відвідування здійснити у строк з 31 січня 2019 року по 01 лютого 2019 року. Під час проведення заходу перевірити додержання законодавства про працю в частині фактичного допуску працівника (ів) до роботи без оформлення трудового договору (арк. спр. 202).

На підставі наказу Головного управління Держпраці у Луганській області від 30 січня 2019 року № 74 першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Луганській області І. Удовенко видано направлення на проведення інспекційного відвідування від 30 січня 2019 року за № 01-17/80, в якому, зокрема, зазначено початок інспекційного відвідування: з 31 січня 2019 року, закінчення інспекційного відвідування - 01 лютого 2019 року; тип заходу: позаплановий, вид заходу: інспекційне відвідування; предмет здійснення інспекційного відвідування: перевірити додержання законодавства про працю в частині фактичного допуску працівника (ів) до роботи без оформлення трудового договору. Також міститься прохання забезпечити особисту присутність або уповноваженої особи під час проведення інспекційного відвідування (арк. спр. 15, 205).

Направлення на проведення інспекційного відвідування від 30 січня 2019 року за № 01-17/80 отримано 31 січня 2019 року керуючою справами Тарасенко ОСОБА_6 , про що свідчить її розписка на зворотному боці направлення (арк. спр. 205 зв.).

31 січня 2019 року інспекторами праці видано Вимогу про надання/поновлення документів № ЛГ103/1434/НД/ПД, якою керуючу справами ОСОБА_7 зобов`язано у строк до 10 год. 00 хв. 04 січня 2019 року надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування: трудові договори найманих працівників, посадові інструкції, повідомлення до ДФС про прийняття працівників, табелі обліку робочого часу за 2018 рік, відомості по нарахуванню та виплаті заробітної плати працівникам, копії трудових книжок. Вимогу отримано керуючою справами ОСОБА_7 31 січня 2019 року (арк. спр. 18-19).

Згідно з поясненнями керуючої справами ОСОБА_7 від 31 січня 2019 року у фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 за трудовими договорами працюють ОСОБА_7 з 14 жовтня 2008 року та бармен ОСОБА_8 з 01 червня 2018 року. ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 працюють з 01 жовтня 2018 року за договорами на послуги на посадах кухаря, офіціанта та мийника посуду. На час перевірки звіти подані вчасно та сплачувались відрахування до бюджету, але договорів на поточний місяць не оформлено. Книга обліку трудових книжок, штатний розпис, графік роботи бару та працівників не ведеться (арк. спр. 206).

31 січня 2019 року інспекторами праці у присутності керуючої справами Тарасенко ОСОБА_9 складено та підписано Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування № ЛГ103/1434/НД у зв`язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю (арк. спр. 16-17).

04 лютого 2019 року інспекторами праці у присутності фізичної особи – підприємця ОСОБА_10 Володимира ОСОБА_11 складено та підписано Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування № ЛГ103/1434/НД у зв`язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю – трудових договорів найманих працівників (арк. спр. 20).

04 лютого 2019 року інспекторами праці видано вимогу про надання/поновлення документів № ЛГ103/1434/НД/ПД, якою фізичну особу – підприємця ОСОБА_1 зобов`язано у строк до 10 год. 00 хв. 07 лютого 2019 року надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування: копії звітів з єдиного соціального внеску за період з жовтня 2018 року по грудень 2018 року (арк. спр. 27).

08 лютого 2019 року інспектором праці Кравець Г.В., службове посвідчення № 1434, та інспектором праці Нагорним Віктором Вікторовичем, службове посвідчення № 480, складено Акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю, за № ЛГ103/1434/НД/ПД/АВ, в розділі ІІІ «Опис виявлених порушень» зафіксовано порушення фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 законодавства про працю (арк. спр. 21-24):

1) частина перша статті 24 КЗпП України – у фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 працюють ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за відсутності трудового договору, що є порушенням частини першої статті 24 КЗпП України;

2) частина третя статті 24 КЗпП України - у фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 допущені до роботи без укладання трудового договору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Таким чином, працівники допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, шо є порушенням частини третьої статті 24 КЗпП України;

3) частина третя статті 24 КЗпП України, постанова Кабінету Міністрів України № 413 – ОСОБА_12 працює на підставі трудового договору від 25 травня 2018 року згідно з наказом № 02 (без дати) з 01 червня 2018 року на посаді бармена. Повідомлення до державної податкової інспекції у м. Рубіжному Головного управління ДФС у Луганській області про прийняття на роботу ОСОБА_12 було направлено 20 червня 2018 року. Таким чином, працівник був допущений до роботи до повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що є порушенням частини третьої статті 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України № 413.

На Акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю, від 08 лютого 2019 року за № ЛГ103/1434/НД/ПД/АВ фізичною особою – підприємцем ОСОБА_13 Олександровичем 13 лютого 2018 року до Головного управління Держпраці у Луганській області подані заперечення, на які Головне управління Держпраці у Луганській області листом від 14 лютого 2019 року за № 02-19/128 надало відповідь (арк. спр. 25, 26).

Повідомленням від 15 лютого 2019 року за № 01-15/532 заступник начальника Головного управління Держпраці у Луганській області Д. Рисухін повідомив фізичну особу – підприємця ОСОБА_1 , що розгляд справи про накладення штрафу на підставі Акта інспекційного відвідування від 08 лютого 2019 року за № ЛГ103/1434/НД/ПД/АВ відбудеться 27 лютого 2019 року об 11 годині в Головному управління Держпраці у Луганській області за адресою: м. Лисичанськ, вул. Малиновського, буд. 1 А, каб. 97 (арк. спр. 28).

22 лютого 2019 року фізична особа – підприємець ОСОБА_1 подав до Головного управління Держпраці у Луганській області клопотання від 21 лютого 2019 року, яким просив відкласти розгляд справи про накладення штрафу на підставі Акта інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю, від 08 лютого 2019 року за № ЛГ103/1434/НД/ПД/АВ (арк. спр. 31).

Повідомленням від 25 лютого 2019 року за № 01-15/688 заступник начальника Головного управління Держпраці у Луганській області Д. Рисухін повідомив фізичну особу – підприємця ОСОБА_1 , що розгляд справи про накладення штрафу на підставі поданого клопотання від 21 лютого 2019 року перенесено, розгляд справи про накладення штрафу призначено на 06 березня 2019 року об 11 годині в Головному управління Держпраці у Луганській області за адресою: м. Лисичанськ, вул. Малиновського, буд. 1 А, каб. 97 (арк. спр. 32).

06 березня 2019 року заступником начальника Головного управління Держпраці у Луганській області Рисухіним Д.Л. винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № ЛГ103/1434/НП/ПД/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, згідно з якою на підставі Акта інспекційного відвідування від 08 лютого 2019 року за № ЛГ103/1434/НД/ПД/АВ за порушення частин першої, третьої статті 24 КЗпП України, керуючись статтею 259 КЗпП України, статтею 53 Закону України «Про зайнятість населення», частиною третьою статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктом 8 Порядку № 509, та на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України, накладено на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 375570,00 грн (арк. спр. 33).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частини третя та четверта статті 265 КЗпП України).

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою – сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі – Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Суд вважає за необхідне зазначити, що форми та порядок здійснення контролю за діяльністю суб`єктів господарювання у сфері дотримання законодавства про працю регламентовано Порядком № 295, а застосування терміну «перевірка» в тексті Порядку № 509 свідчить про те, що останній був прийнятий раніше за Порядок № 295, в якому застосовується термін «інспекційне відвідування», замість визначення, яке містилося у наказі Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 року № 390 «Про затвердження Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів», що втратив чинність на підставі наказу Міністерства соціальної політики України від 04 грудня 2017 року № 1917.

Тобто, за правовим змістом поняття «інспекційне відвідування» та «перевірка» в даному випадку є тотожними та являють собою форми державного контролю у сфері дотримання вимог законодавства про працю.

Відповідно до пунктів 3 та 4 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

У разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів (пункт 5 Порядку № 509).

Згідно із пунктами 6 та 7 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Положеннями пункту 8 Порядку № 509 визначено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п`ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є встановлення наявності чи відсутності трудових відносин між фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено, крім Конституції України, КЗпП України.

Так, частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення поняття трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Слід зазначити, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 02 жовтня 2018 року до Рубіжанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 подано повідомлення про прийняття на роботу з 02 жовтня 2018 року ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) (арк. спр. 36, 37).

Між фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено цивільно-правові угоди: договір на послуги від 01 жовтня 2018 року № 01 на строк з 02 жовтня 2018 року по 31 жовтня 2018 року; договір на послуги від 01 листопада 2018 року № 4 на строк з 01 листопада 2018 року по 30 листопада 2018 року; договір на послуги від 01 грудня 2018 року № 7 на строк з 01 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року, договір на послуги від 02 січня 2019 року № 1 на строк з 02 січня 2019 року по 31 січня 2019 року; договір на послуги від 01 лютого 2019 року № 4 на строк з 01 лютого 2019 року по 28 лютого 2019 року (арк. спр. 62, 72, 82, 145, 155).

За умовами вищевказаних договорів ОСОБА_2 взяла на себе зобов`язання надати послуги з приготування холодних, гарячих блюд та заготовок, а фізична особа – підприємець ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання своєчасно прийняти та сплатити винагороду за виконану роботу у розмірі 1000,00 грн.

На підставі заяв ОСОБА_2 від 02 жовтня 2018 року, від 01 листопада 2018 року, від 01 грудня 2018 року, від 02 січня 2019 року, від 01 лютого 2019 року про прийняття на роботу на посаду кухаря на умовах договору на послуги фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 видані накази про прийняття ОСОБА_2 на роботу на посаду кухаря від 01 жовтня 2018 року № 3, від 01 листопада 2018 року № 4, від 01 грудня 2018 року № 5, від 01 січня 2019 року № 1, від 01 лютого 2019 року № 2 (арк. спр. 61, 70, 71, 80, 81, 90, 144, 153, 154, 163).

02 жовтня 2018 року ОСОБА_2 ознайомлена з посадовою інструкцією кухаря в кафе «Боцман» (арк. спр. 173).

Між фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складені акти приймання-передачі робіт (послуг) за договорами від 01 жовтня 2018 року № 01, від 01 листопада 2018 року № 4, від 01 грудня 2018 року № 7, від 02 січня 2019 року № 1, від 01 лютого 2019 року № 4 (арк. спр. 63, 73, 83, 146, 156).

Наказом фізичної особи – підприємця Тарасенка ОСОБА_14 від 04 лютого 2019 року № 3 на підставі заяви від 04 лютого 2019 року кухаря ОСОБА_2 звільнено з 04 лютого 2019 року за згодою сторін (арк. спр. 164, 167).

Між фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено цивільно-правові угоди: договір на послуги від 01 жовтня 2018 року № 2 на строк з 02 жовтня 2018 року по 31 жовтня 2018 року; договір на послуги від 01 листопада 2018 року № 5 на строк з 01 листопада 2018 року по 30 листопада 2018 року; договір на послуги від 01 грудня 2018 року № 8 на строк з 01 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року, договір на послуги від 02 січня 2019 року № 2 на строк з 02 січня 2019 року по 31 січня 2019 року; договір на послуги від 01 лютого 2019 року № 5 на строк з 01 лютого 2019 року по 28 лютого 2019 року (арк. спр. 64, 74, 84, 147, 157).

За умовами вищевказаних договорів ОСОБА_3 взяла на себе зобов`язання надати послуги з прибирання приміщення, а фізична особа – підприємець ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання своєчасно прийняти та сплатити винагороду за виконану роботу у розмірі 500,00 грн.

На підставі заяв ОСОБА_3 від 01 жовтня 2018 року, від 01 листопада 2018 року, від 01 грудня 2018 року, від 02 січня 2019 року, від 01 лютого 2019 року про прийняття на роботу на посаду прибиральниці на умовах договору на послуги фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 видані накази про прийняття ОСОБА_3 на роботу на посаду прибиральниці від 01 жовтня 2018 року № 3, від 01 листопада 2018 року № 4, від 01 грудня 2018 року № 5, від 01 січня 2019 року № 1, від 01 лютого 2019 року № 2 (арк. спр. 61, 69, 71, 79, 81, 89, 144, 152, 154, 162).

02 жовтня 2018 року ОСОБА_3 ознайомлена з посадовою інструкцією прибиральниці в кафе «Боцман» (арк. спр. 171).

Між фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 складені акти приймання-передачі робіт (послуг) за договорами від 01 жовтня 2018 року № 2, від 01 листопада 2018 року № 5, від 01 грудня 2018 року № 8, від 02 січня 2019 року № 2, від 01 лютого 2019 року № 5 (арк. спр. 65, 75, 85, 148, 158).

Наказом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 від 04 лютого 2019 року № 3 на підставі заяви від 04 лютого 2019 року прибиральницю ОСОБА_3 звільнено з 04 лютого 2019 року за згодою сторін (арк. спр. 164, 166).

Між фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено цивільно-правові угоди: договір на послуги від 01 жовтня 2018 року № 3 на строк з 02 жовтня 2018 року по 31 жовтня 2018 року; договір на послуги від 01 листопада 2018 року № 6 на строк з 01 листопада 2018 року по 30 листопада 2018 року; договір на послуги від 01 грудня 2018 року № 9 на строк з 01 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року, договір на послуги від 02 січня 2019 року № 3 на строк з 02 січня 2019 року по 31 січня 2019 року; договір на послуги від 01 лютого 2019 року № 6 на строк з 01 лютого 2019 року по 28 лютого 2019 року (арк. спр. 66, 76, 86, 149, 159).

За умовами вищевказаних договорів ОСОБА_4 взяла на себе зобов`язання надати послуги з обслуговування клієнтів кафе «Боцман», прийняття від них замовлень, розрахунок та прибирання після уходу клієнтів, а фізична особа – підприємець ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання своєчасно прийняти та сплатити винагороду за виконану роботу у розмірі 500,00 грн.

На підставі заяв ОСОБА_4 від 01 жовтня 2018 року, від 01 листопада 2018 року, від 01 грудня 2018 року, від 02 січня 2019 року, від 01 лютого 2019 року про прийняття на роботу на посаду офіціанта на умовах договору на послуги фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 видані накази про прийняття ОСОБА_4 на роботу на посаду прибиральниці від 01 жовтня 2018 року № 3, від 01 листопада 2018 року № 4, від 01 грудня 2018 року № 5, від 01 січня 2019 року № 1, від 01 лютого 2019 року № 2 (арк. спр. 61, 68, 71, 78, 81, 88, 144, 151, 154, 161).

02 жовтня 2018 року ОСОБА_4 ознайомлена з посадовою інструкцією офіціанта в кафе «Боцман» (арк. спр. 168).

Між фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_4 складені акти приймання-передачі робіт (послуг) за договорами від 01 жовтня 2018 року № 3, від 01 листопада 2018 року № 6, від 01 грудня 2018 року № 9, від 02 січня 2019 року № 3, від 01 лютого 2019 року № 6 (арк. спр. 67, 77, 87, 150, 160).

Наказом фізичної особи – підприємця Тарасенка Володимира Олександровича від 04 лютого 2019 року № 3 на підставі заяви від 04 лютого 2019 року офіціанта ОСОБА_4 звільнено з 04 лютого 2019 року за згодою сторін (арк. спр. 164, 165).

Згідно з податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2018 року та 1 квартал 2019 року, поданими фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області, ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) отримували доходи за ознакою 102 (арк. спр. 97-98, 99-100, 101-102).

Згідно з Довідником ознак доходів фізичних осіб, який є додатком до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за № 111/26556, ознака доходу 102 – це виплати відповідно до умов цивільно-правового договору (суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору, крім доходів, зазначених в абзаці третьому пункту 4 підрозділу 1 розділу ХХ Кодексу (підпункт 164.2.2 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу)).

У всіх вищевказаних договорах на послуги, укладених фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зазначено, що виконавці виконують роботу на свій ризик, самостійно організовують виконання роботи, не підпадають під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, самі забезпечують себе усім необхідним для виконання роботи. Всі вищевказані акти приймання - передачі виконаних робіт не містять інформації про будь-які кінцеві результати виконання роботи.

Разом з тим, предметом договорів на послуги, укладених фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції в кафе «Боцман» відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк.

При цьому, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги). В самих договорах не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо.

Тому, суд доходить висновку, що договори на послуги, укладені фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 протягом жовтня 2018 року – лютого 2019 року, мають ознаки трудового характеру.

Наведене свідчить про факт прийняття на роботу працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Водночас, незважаючи на допуск працівників до виконання посадових обов`язків, позивачем як роботодавцем не було укладено трудовий договір відповідно до вимог статті 24 КЗпП України, за що встановлена відповідальність згідно з пунктом 2 частини другої статті 265 КЗпП України.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була викладена Верховним Судом у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17 (№ рішення в ЄДРСР 75148848), від 26 вересня 2018 року у справі № 822/723/17 (№ рішення в ЄДРСР 76695525), від 13 червня 2019 року у справі № 1840/2507/18 (№ рішення в ЄДРСР 82406167), від 13 червня 2019 року у справі № 824/896/18-а (№ рішення в ЄДРСР 82406158), від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18 (№ рішення в ЄДРСР 82406152).

Статтею 8 Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено у 2019 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 4173 гривні; у погодинному розмірі: з 1 січня - 25,13 гривні.

Тридцятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за одну особу становить 125190,00 грн (4173,00 грн х 30).

За трьох працівників, щодо яких скоєно порушення, штраф становить 375570,00 грн (125190,00 грн х 3).

Таким чином, постанова Головного управління Держпраці у Луганській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 06 березня 2019 року за № ЛГ103/1434/НП/ПД/АВ/П/ПТ/ТД-ФС в частині розміру застосованого штрафу відповідає вимогам абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини зазначив, що національне право повинно відповідати поняттю «законність», визначеному Конвенцією, яка вимагає, щоб усе право - писане чи неписане - було достатньо чітким, щоб дозволити особі, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія (див. рішення у справах «S.W. проти Сполученого Королівства», серія A, N 335-В, с. 41-42, п. 35-36, та, «Санді Таймс» проти Сполученого Королівства (N 1)», серія A, N 30, с. 31, п. 49, і «Галфорд проти Сполученого Королівства»).

Крім того, Європейський суд з прав людини зазначив, що втручання держави вважатиметься «необхідним в демократичному суспільстві» із законною метою, якщо воно відповідає «нагальній соціальній потребі», зокрема якщо воно є співмірним щодо законної мети, яка переслідується, а також якщо причини, на які посилаються національні органи влади для виправдання такого втручання, є «доречними та достатніми» (див., наприклад, справу «Костер проти Сполученого Королівства» (Coster v. the United Kingdom), № 24876/94, п. 104, рішення; справа «С. і Марпер проти Сполученого Королівства» (S. and Marper v. еhe United Kingdom) [Велика Палата], №№ 30562/04 та 30566/04, п. 101).

Суд у цій справі також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи під час судового розгляду), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, а оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень є правомірним, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 133, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову адвоката Чернобая Сергія Сергійовича в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Держпраці у Луганській області (ідентифікаційний код 39801404, місцезнаходження: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Малиновського, буд. 1 А) про скасування постанови про накладення штрафу від 06 березня 2019 року № ЛГ103/1434/НП/ПД/АВ/П/ПТ/ТД-ФС відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України повне рішення суду складено 11 липня 2019 року.

Суддя Т.І. Чернявська