Рішення № 82991866, 12.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2019 року Справа № 160/4305/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-58692-17/64-У від 18.05.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

11.05.2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 18.05.2018 року №Ф-58692-17/67-У на суму 182 631,60 грн.;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь Фізичної особи-підприємця Сущенка Дмитра Леонідовича судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 12.04.2018 року постанову про відкриття виконавчого провадження №58673242 від 20.03.2019 року з примусового виконання вимоги №Ф-58692-17/67У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 182 631,60 грн. Проте, позивач зазначає, що рішенням Державної фіскальної служби України від 23.08.2018 року за №12725/с/99-99-11-02-02-25 було частково задоволено його скаргу, а вказану вимогу відкликано та скасовано, а також запропоновано відповідачу сформувати та направити нову вимогу. Однак, відповідачем зазначеного розпорядження виконано не було. Крім того, позивач зазначає, що сума заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що зазначене у оспорюваній вимозі, визначена невірно та є неузгодженою, оскільки із її змісту неможливо встановити природу заборгованості: підстави, періоди, порядок і суми нарахування у ці періоди, що суперечить вимогам Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Також, безпідставність визначення відповідачем сум боргу встановлено й постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 року у справі №804/17643/14, яким визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №0018511703 від 17.09.2014 року.

13.05.2019 року ухвалою суду було відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін на 11.06.2019 року (а.с. 2).

11.06.2019 року ухвалою суду, у зв`язку із витребуванням доказів у Державної фіскальної служби України, було відкладено розгляд справи на 10.07.2019 року (а.с. 41).

10.07.2019 року представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, в якому представник просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на те, що з урахуванням вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідачем було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.05.2018 року №Ф-58692-17. При цьому, підставами для винесення вказаної вимоги були:

- донарахований єдиний соціальний внесок згідно рішення №0018621703 від 17.09.2014 року на суму та рішення №0018581703 від 17.09.2014 року на суму 96 378,25 грн.;

- самостійно нарахованого основного платежу по декларації №1506377801 від 10.02.2015 року на суму 27 555,98 грн., №1604849253 від 09.02.2016 року на суму 29 652,60 грн., №9269513708 від 08.02.2017 року на суму 19 893,24 грн.;

- нараховано контролюючим органом єдиний соціальний внесок за 2017 рік у сумі 8 448,00 грн., за 2018 рік – 9 828,72 грн., за перший квартал 2019 рік – 2 754,18 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням наведених приписів процесуального законодавства, розгляд даної справи відбувається без фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 18.05.2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-58692-17, якою ОСОБА_1 зобов`язано сплатити недоїмку з єдиного внеску у розмірі 182 631,60 грн. (а.с. 14).

Не погоджуючись із вказаною вимогою контролюючого органу, позивач 18.07.2018 року звернувся із скаргою до Державної фіскальної служби України.

Так, рішенням Державної фіскальної служби України від 23.08.2018 року за №12725/с/99-99-11-02-02-25 скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-58692-17 від 18.05.2018 року скасовано та відкликано з дня прийняття зазначеного рішення, зобов`язано Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області сформувати та направити нову вимогу.

20.03.2019 року державним виконавцем Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Барзіон О.І. на підставі вимоги №Ф-58692-17 від 18.05.2018 року, виданої Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, було відкрито виконавче провадження №58673242, що підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с. 17).

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є зокрема фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

За змістом частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 14 Закону №2464-VI на органи доходів і зборів покладено обов`язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Відповідно да ч.ч. 2, 3, 4 ст. 25 Закону №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Процедуру подання та розгляду контролюючим органом скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - вимога) та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами десятою, одинадцятою статті 25 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон); скарг банків на рішення про накладення фінансових санкцій, передбачених частиною дванадцятою зазначеної статті визначено Порядком розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого Наказ Міністерства фінансів України 09.12.2015 №1124, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03 лютого 2016 р. за № 178/28308 (далі – Порядок №1124).

За змістом п. 4, 5 розділу ІV. Розгляд скарг Порядку №1124 контролюючий орган при розгляді скарги перевіряє законність і обґрунтованість винесення вимоги або рішення, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень:

- залишає вимогу або рішення, що оскаржується, без змін, а скаргу - без задоволення;

- скасовує в певній частині вимогу або рішення, що оскаржується, не задовольняє скаргу в певній частині;

- скасовує в повному обсязі вимогу або рішення, що оскаржується, і задовольняє скаргу;

- направляє скаргу на новий розгляд до відповідного територіального контролюючого органу;

- залишає скаргу без розгляду.

У разі скасування вимоги або рішення контролюючого органу про нарахування пені та накладення штрафу вони вважаються відкликаними з дня прийняття рішення контролюючим органом вищого рівня про повне або часткове задоволення скарги, про що зазначається в рішенні відповідного контролюючого органу.

Відповідно до п. 1, 2, 3 розділу V. Рішення за розглядом скарги Порядку №1124 рішення за розглядом скарги приймає керівник контролюючого органу, його заступник відповідно до розподілу функціональних повноважень або уповноважена особа.

Рішення про результати розгляду скарги (додаток 4) оформлюється відповідно до вимог законодавства про мови. Рішення складаються зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин.

Резолютивна частина рішення повинна містити висновок про задоволення чи часткове задоволення скарги або про відмову в задоволенні скарги.

У разі повного або часткового задоволення скарги в рішенні даються розпорядження контролюючому органу, рішення якого скасовано повністю або в певній частині, про вчинення відповідних дій.

Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що за результатом розгляду скарги платника внеску, контролюючий орган може прийняти рішення, зокрема про часткове задоволення скарги, при цьому в рішенні даються розпорядження контролюючому органу, рішення якого скасовано повністю або в певній частині, про вчинення відповідних дій.

Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, наявними у матеріалах справи, рішенням Державної фіскальної служби України від 23.08.2018 року за №12725/с/99-99-11-02-02-25 скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-58692-17 від 18.05.2018 року скасовано та відкликано з дня прийняття зазначеного рішення, зобов`язано Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області сформувати та направити нову вимогу.

Проте, відповідачем не було виконано вимог, зазначених у рішенні, що підтверджується копією вимоги, направленої на примусове виконання, реквізити якої повністю співпадають із реквізитами скасованої та відкликаної вимоги, зокрема дата винесення та номер вимоги.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не було дотримано вимог рішення контролюючого органу вищого рівня – Державної фіскальної служби України за результатами розгляду скарги позивача в адміністративному порядку щодо відкликання та скасування вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 18.05.2018 року №Ф-58692-17/67-У на суму 182 631,60 грн., а також формування нової скарги, з урахуванням обставин, встановлених у рішенні, а тому оспорювана вимога є протиправною та підлягає скасуванню в судовому порядку.

При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо не вірно визначеної суми, зазначеної у вимозі, оскільки вказана вимога про сплату боргу (недоїмки) була скасована рішенням контролюючого органу вищого рівня, а тому і сума, і відповідний розрахунок є скасованими та підлягають перерахунку.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 410,00 грн., понесені позивачем згідно квитанцій №0.0.1341896861.1 від 02.05.2019 року та №0.0.1341894190.1 від 02.05.2019 року (а.с. 4).

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідач при винесені оспорюваної вимоги діяв всупереч чинному законодавству, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця Сущенка Дмитра Леонідовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-58692-17/64-У від 18.05.2018 року - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 18.05.2018 року №Ф-58692-17/67-У на суму 182 631,60 грн.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 Леонідовича судовий збір у сумі 2 410,00 (дві тисячі чотириста десять гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець