Рішення № 82991812, 07.06.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2019 року Справа № 160/3090/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради, в якій просив суд:

визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОМС-ДН 1244/1018/АВ/П/ТД/НП-ФС від 28.09.2018 р. Інспекції з питань правці та зайнятості населення Дніпропетровської міської ради про накладення на ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) штрафу у розмірі 335 070,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Позовна заява мотивована тим, що постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОМС - ДН 1244/1018/АВ/П/ТД/НП-ФС від 28.09.2018 р. Інспекції з питань правці та зайнятості населення Дніпропетровської міської ради накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 335 070,00 грн. Про існування вказаної постанови ФОП ОСОБА_1 дізнався наприкінці лютого 2019 року, після того, як в межах виконавчого провадження № 57990277 на рахунок позивача було накладено арешт. Після чого, представник ФОП ОСОБА_1 - адвокат Гурський В.С. 12.03.2019 р. ознайомився з матеріалами виконавчого провадження № 57990277 та отримав оскаржувану постанову. В порушення пункту 6 Порядку №509 позивача не було повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу в порядку визначеному пунктом 6 Порядку №509. Таке неповідомлення позивача спричинило його відсутність під час розгляду справи відповідачем та стало наслідком неможливості захисту своїх прав та інтересів під час розгляду справи. Відсутність позивача з причин його неповідомлення про розгляд справи зумовило також порушення п. 7 Порядку №509, який виключає можливість розгляду справи без участі особи, яку не повідомлено відповідно до пункту 6 цього Порядку №509. Таким чином, оскаржувана постанова є протиправною, оскільки прийнята з порушеннями п. п. 6, 7 Порядку №509 та як наслідок порушило права позивача на захист та справедливий розгляд його справи. Цивільно-правові угоди, укладені між позивачем та фізичними особами не мають жодних ознак трудового договору, що свідчить про помилковість такого ототожнення відповідачем та незаконність постанови про накладення штрафу на позивача.

11.05.2019 року від Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач посилається на те, що Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради щодо здійснення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. А отже постанова про накладення штрафу на позивача відповідає нормам діючого законодавства.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 06.07.2018 року начальником Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради Янушкевич Т.В. керуючись ст. 259 Кодексу законів про працю України, ч. 3 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 33 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2017р. № 295, на підставі службових записок начальника відділу планування і здійснення контрольних заходів інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради Сисоєвої Л.А. від 06.07.2018р. № 8/3 та головного спеціаліста відділу планування і здійснення контрольних заходів інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради, інспектора праці Яровенка В.М. від 06.07.2018р. винесено наказ № 20-ОД «Про відвідування роботодавця з метою інформування його та працівників про найбільш ефективні способи дотримання законодавства про працю, моніторингу стану його дотримання, у тому числі щодо оформлення трудових відносин». Означеним наказом зобов`язано після внесення до Реєстру інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця, інспекторів праці інспекції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 провести 10.07.2018р. відвідування роботодавця ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; за фактичним місцем здійснення господарської діяль ності за адресою: АДРЕСА_2 А.

23.08.2018 року за №8/6-84 у відповідності до наказу від 15.08.2018р. № 90-ОД та на підставі п.п. 3 п. 5 Порядку здійсненні державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017р. №295 в.о. начальника Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради В.Г. Трубей направлено для проведення інспекційного відвідування щодо додержання вимог законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин ФОП ОСОБА_1 юридична адреса: АДРЕСА_1 , фактична адреса: АДРЕСА_2 , такі інспектори праці: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 за участю. Відповідно до Порядку повідомної реєстрації інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 22.06.2017 № 76, інспекційне відвідування зареєстровано та присвоєно номер НОМЕР_2 -1244. В означеному направленні вказано період інспекційного відвідування з 28.08.2018р. по 29.08.2018р.

В період з 28.08.2018 року по 05.09.2018 року інспекторами праці ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (службове посвідчення № 1018, 1021) у відповідності до вимог ст. 259 Кодексу законів про працю України, частини третьої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування», пунктів 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017р. № 295 проведено інспекційне відвідування у ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Вказана перевірка проведена у присутності позивача.

В ході проведення інспекційного відвідування встановлені наступні порушення:

ч. 1 ст. 21 КЗпП; ст. 24 КЗпП України:

В порушення вимог частини 1 статті 21 КЗпП України, ст. 24 КЗпП України були фактично допущені ФОП ОСОБА_1 до роботи:

- ОСОБА_5 без укладання трудового договору на умовах цивільно-правового договору від 02.07.2018р.на період з 02.07.2018 по 31.07.2018р.;

- ОСОБА_6 без укладання трудового договору на умовах цивільно-правового договору від 02.07.2018р.на період з 02.07.2018 по 31.07.2018р.;

- ОСОБА_7 без укладання трудового договору на умовах цивільно-правового договору від 05.07.2018р.на період з 05.07.2018 по 31.08.2018р.

Зазначені фізичні особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 фактично були допущені до виконання робіт (надання послуг) по обслуговуванню автомобілів.

Інспектори праці дійшли висновку про те, що зазначені цивільно-правові угоди, укладені між ФОП ОСОБА_1 та працівниками мають ознаки трудового договору, та є наявності ознаки трудових правовідносин між ФОП ОСОБА_1 та працівниками ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Відповідно до цивільно-правових договорів, предметами останніх є послуги по обслуговуванню автомобілів, та ФОП ОСОБА_1 своєчасно приймає та розраховується за виконану роботу.

Також, предметом укладених договорів між ФОП ОСОБА_1 з фізичними особами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції у ФОП Палешко відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. При цьому, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги). В самих договорах ніде не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 було фактично допущено до роботи працівники ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та не дотримані вимоги статті 24 КЗпП України частині обов`язкового укладання трудових договорів з фізичними особами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), або видання наказу, або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За результатами інспекційного відвідування 05.09.2018 року фахівцями Інспекції складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ОМС-ДН 1244/1018/АВ.

Не погодившись із вказаним актом інспекційного відвідування, 06.09.2018 р. за вих. №06/09-1 ФОП ОСОБА_1 звернувся до в.о. Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради Трубей В.Г. з запереченнями до акту інспекційного відвідування Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради № ОМС-ДН 1244/1018/АВ від 05.09.2018 р., в яких надав заперечення стосовно акту інспекційного відвідування, а також документи в підтвердження заперечень. Вказане заперечення отримано відповідачем 10.09.2018 року за вх. №13/142, що підтверджується вхідним штемпелем Інспекції.

В свою чергу на вищевказані заперечення ФОП Палешко Д. ОСОБА_8 було отримано письмову відповідь на заперечення до акту інспекційного відвідування Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпропетровської міської ради № ОМС-ДН 1244/1018/АВ від 05.09.2018 р. вих. №02 від 13.09.2018 р.

На підставі акту № ОМС-ДН 1244/1018/АВ від 05.09.2018 року, інспекторами праці Яровенко В.М., ОСОБА_4 (службове посвідчення № 1018, 1021) у відповідності до вимог ст. 259 КЗпП України, ч. 3 ст. 34 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 19 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017р. № 295 винесено припис № ОМС-ДН 1244/1018/АВ/П від 13.09.2018 року про усунення виявлених порушень. Вказаним приписом ФОП ОСОБА_1 зобов`язано не допускати порушень порядку оформлення трудових відносин у подальшому. Означений припис складено у присутності позивача, та 13.09.2018 року, що підтверджується його особистим підписом.

20.09.2018 року за № 8/6-94 начальником Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради Янушкевич Т ОСОБА_9 у зв`язку із виявленням порушень під час проведення у період з 28.08.2018 року по 05.09.2018 року інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 за фактичною адресою здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_3 на підставі акту інспекційного відвідування № ОМС-ДН 1244/1018/АВ прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу на 28.09.2018р. о 11 год. 00 хв. за адресою: м. Дніпро, вул. Староказацька, 52, каб. 328-329.

Вказане повідомлення надіслано Інспекцією рекомендованим листом із врученням поштового відправлення за юридичною адресою: АДРЕСА_4 та за фактичною адресою: АДРЕСА_5 49000.

Відправлення повернуто з відміткою «повертається за закінченням терміну зберігання» та «по ул. С. Набереж. дом 1-а адресат в 38 гос не зарегистрир. и не разполож. в районе речпорта ФОП Палешко нет 4/Х».

25.09.2018 р. ФОП ОСОБА_1 звернувся до відповідача зі скаргою (повідомленням) до припису про усунення виявлених порушень інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради № ОМС-ДН 1244/1018/АВ/П від 13.09.2018 р. Вказана скарга отримана відповідачем 27.09.2018 року за вх. №13/148, що підтверджується вхідним штемпелем Інспекції.

28.09.2018 року начальником Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради Янушкевич Т. ОСОБА_10 . у зв`язку із виявленням порушень під час проведення у період з 28.08.2018 року по 05.09.2018 року інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_3 у зв`язку із виявленням порушень про працю, керуючись ст. 259 Кодексу законів про працю України, статтею 53 Закону України «Про зайнятість населення», частиною третьою статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктом 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, та на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС-ДН 1244/1018/АВ/П/ТД/НП-ФС на ФОП ОСОБА_1 в розмірі 335 070,00 грн.

Постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОМС - ДН 1244/1018/АВ/П/ТДНП-ФС від 28.09.2018 була надіслана цінним листом ФОП ОСОБА_1 за юридичною адресою: АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , що підтверджується доказами направлення поштового відправлення (опис вкладення від 01.10.2018, накладна № 4900065973400 від 01.10.2018, фіскальний чек від 01.10.2018).

Вважаючи, що перевірку проведено за відсутності правових підстав, а вказану постанову про накладення штрафу винесену безпідставно, незаконно та необґрунтовано, ФОП ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України № 877-V “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 05 квітня 2007 року (надалі – Закон №877).

Дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, як зазначено в ч. 1 ст. 2 вказаного закону.

Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Статтею 259 КЗпП передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 № 1774-VІІІ внесені зміни до Закону України “Про місцеве самоврядування” (далі - Закон № 280) щодо повноважень виконавчих органів міських рад міст обласного значення в частині здійснення на відповідних територіях контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством.

За наслідками цих змін частиною 2 статті 17 Закону № 280 визначено, що органи місцевого самоврядування при здійсненні повноважень у сфері контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення можуть проводити перевірки на підприємствах, в установах та організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідної територіальної громади.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону № 280, органи місцевого самоврядування з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади можуть виступати з ініціативою щодо перевірок, організувати їх проведення, а при здійсненні повноважень у сфері контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення проводити перевірки на підприємствах, в установах та організаціях, що не перебувають у комунальній власності, а також фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону № 280, до відання виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об`єднаних територіальних громад належать повноваження, у тому числі: з накладання штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством.

26.04.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову про Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, якою відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю. Цією Постановою КМУ внесено зміни також до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 та у тому числі: розширено коло осіб, які мають повноваження з приводу притягнення винних осіб до відповідальності за порушення вимог законодавства про працю.

Пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці:

- Держпраці та її територіальних органів;

- виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Пунктом 3 цього Порядку встановлено, що інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад, посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю; контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

При цьому, приписами Порядку здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, який визначає основні завдання та процедуру здійснення Держпраці та її територіальними органами державного нагляду за додержанням законодавства про працю, передбачено, що основною метою державного нагляду є виявлення порушень та недоліків під час здійснення виконавчими органами міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та центральними органами виконавчої влади повноважень, визначених відповідно частиною третьою статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та частиною другою статті 259 Кодексу законів про працю України.

Отже, при прийнятті зазначених змін до законодавства органи місцевого самоврядування набули необхідних повноважень в частині здійснення на відповідних територіях контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, а також отримали можливість притягувати до відповідальності суб`єктів господарювання, які використовують найману працю за порушення ними вимог законодавства про працю.

При цьому, воля законодавця і полягала саме у розширенні кола державних органів та фактичному дублюванні повноважень Інспекції та Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області зі здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання законодавства про працю. При цьому, останнього також наділено компетенцією зі здійснення державного нагляду з метою виявлення порушень та недоліків під час здійснення виконавчими органами міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та центральними органами виконавчої влади повноважень, визначених відповідно частиною третьою статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та частиною другою статті 259 Кодексу законів про працю України.

За таких обставин, враховуючи, що відповідно до рішення Дніпровської міської ради від 16.03.2016 року № 7/3 “Про затвердження структури Дніпропетровської міської ради та її виконавчих органів”, із змінами та доповненнями згідно з рішень міської ради від 15.02.2017 року № 42/18 та від 20.09.2017 року № 4/24 відповідач є виконавчим органом Дніпровської міської ради, то й наділений повноваженнями зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та накладення штрафу за його (контролю) наслідками не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України(далі - КЗпП України).

КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 КЗпП України).

Згідно з ч.1 ст. 1 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Частиною 1 ст. 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до ст.24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у статті 626 ЦК України, згідно частини першої якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

При цьому, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами не робиться. Водночас відповідно до пункту "а" частини третьої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.

Основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від цивільно-правових є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 06.03.2019 р. по справі №802/2066/16-а.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2018 р. між позивачем та ОСОБА_6 було укладено цивільно-правовий договір №02/07-1, за яким позивач виступив Замовником, а ОСОБА_6 . Виконавцем послуг.

02.07.2018 р. між позивачем та ОСОБА_5 , було укладено цивільно-правовий договір №02/07-2, за яким позивач виступив Замовником, а ОСОБА_5 , Виконавцем послуг.

05.07.2018 р. між позивачем та ОСОБА_7 було укладено цивільно-правовий договір №05/07-3 за яким позивач виступив Замовником, а ОСОБА_7 Виконавцем послуг.

За умовами п. 1.1.-1.6. вказаних договорів, Замовник доручає, а виконавець зобов`язується своїми силами та на свій ризик, за рахунок та з використанням засобів замовника надати послуги шляхом виконанню послуг по обслуговуванню автомобілів. Виконавець повинен здати вищевказані роботи Замовнику до 31 липня 2018 року. Надані виконавцем послуги повинні відповідати технічним критеріям замовлення. Підсумок наданих послуг вказується в акті прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який є невід`ємною частиною цього договору. Замовник забезпечує Виконавця усім необхідним обладнанням для виконання робіт передбачених дійсним договором. Замовник своєчасно приймає та розраховується за виконану роботу.

Крім того, п.п. 2.1. - 2.2. сторони визначили винагороду та порядок розрахунку за виконані роботи, а саме за виконання робіт за цим договором замовник сплачує виконавцю винагороду. Загальна вартість виконання робіт за цим договором (розмір винагороди) складається із сукупної вартості виконаних виконавцем та прийнятих замовником робіт. Сплата винагороди за цим договором здійснюється поетапно, залежно від результатів процесу виконання робіт та здачі їх замовнику. Підставою для проведення розрахунку за виконані виконавцем роботи є підписаний сторонами та скріплений печатками (за наявності) акт здавання - приймання виконаних робіт. Строк оплати робіт складає 10 календарних днів з дати підписання акту, проте даний строк може бути подовжений у разі якщо контрагенти замовника мають перед ним заборгованість.

31.07.2018 р. ФОП ОСОБА_11 та ОСОБА_6 підписали Акт здавання-приймання виконаних робіт (послуг) за договором №02/07-1 від 02.07.2018 р. за яким ОСОБА_6 надав, а ФОП ОСОБА_11 прийняв послуги по обслуговуванню 5 автомобілів за період 02.07.2018 р. по 31.07.2018 р., а саме наступні послуги:

- чистка кузова (делікатна): знежирення кузова, відновлювальна і захисна поліровка кузова;

- полірування передньої оптики і задніх ліхтарів;

- чистка та полірування колісних дисків;

- хімчистка салону, багажного відсіку.

Також вказаним актом встановлено, що оплаті за виконані роботи підлягає 1000 грн.

31.07.2018 р. ФОП ОСОБА_11 та ОСОБА_5 підписали Акт здавання-приймання виконаних робіт (послуг) за договором №02/07-2 від 02.07.2018 р. за яким ОСОБА_5 надав, а ФОП ОСОБА_11 прийняв послуги по обслуговуванню 4 автомобілів за період 02.07.2018 р. по 31.07.2018 р. а саме наступні послуги:

- чистка кузова (делікатна): знежирення кузова, відновлювальна і захисна поліровка кузова;

- полірування передньої оптики і задніх ліхтарів;

- чистка та полірування колісних дисків;

- хімчистка салону, багажного відсіку.

Також вказаним актом встановлено, що оплаті за виконані роботи підлягає 1000 грн.

31.08.2018 р. ФОП ОСОБА_11 та ОСОБА_7 підписали Акт здавання-приймання виконаних робіт (послуг) за договором №02/07-3 від 02.07.18 р. за яким ОСОБА_7 надав, а ФОП ОСОБА_11 прийняв послуги по обслуговуванню 8 автомобілів за період 05.07.2018 р. по 31.08.2018 р., а саме наступні послуги:

- чистка кузова (делікатна): знежирення кузова, відновлювальна і захисна поліровка кузова;

- полірування передньої оптики і задніх ліхтарів;

- чистка та полірування колісних дисків;

- хімчистка салону, багажного відсіку.

Також вказаним актом встановлено, що оплаті за виконані роботи підлягає 1500 грн.

Оплата фізичним особам за вищевказані послуги підтверджується наступними видатковими касовими ордерами:

- видатковий касовий ордер від 19.09.2018 р. за яким ОСОБА_7 сплачено 1207,50 грн.

- видатковий касовий ордер від 17.08.2018 р. за яким ОСОБА_6 сплачено 805 грн.;

- видатковий касовий ордер від 17.08.2018 р. за яким ОСОБА_5 сплачено 805 грн.

Сплата податку на доходи фізичних осіб, військового збору та ЄСВ за цивільно-правовими договорами укладеними з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підтверджується квитанцією 0.0.1110841707.1 від 17.08.18 р. за якою було сплачено військовий збір у сумі 30,00 грн. (1,5% від загальної суми винагороди, яка складає 2000,0 грн.); квитанцією 0.0.1110845753.1 від 17.08.2018 р. за якою було сплачено ЄСВ у сум 440,00 грн. (22% від загальної суми винагороди, яка складає 2000 грн.); квитанцією 0.0.1110843531.1 від 17.08.2018 р. за якою було сплачено податок на доходи фізичних осіб у сумі 360 грн. (18% від загальної суми винагороди, ям складає 2000,00 грн.).

Сплата податку на доходи фізичних осіб, військового збору та ЄСВ за цивільно-правовим договором укладеним з ОСОБА_7 підтверджується звітом : дебетових та кредитних операцій по рахунку НОМЕР_3 « ОСОБА_1 ФОП» : 19.09.2018. Зазначені сплати містяться під номерами 14,15,16, за якими було сплачене 22,50 грн. - військовий збір, 330,00 грн. ЄСВ, 270,00 грн. податок на доходи фізичних осіб.

Отже, як вбачається з наведених вище цивільно-правових угод, укладених позивачем, предметом угоди є саме послуги (виконання робіт), а не сам процес роботи на конкретній посаді.

Крім того, суд зауважує, що ще одна відмінність між цивільно-правовими та трудовими договорами полягає в тому, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації, тощо.

Разом з тим, згідно вищевказаних цивільно - правових угод на виконавців не розповсюджуються правила внутрішнього трудового розпорядку замовника, виконавець не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Виконавець самостійно та на власний ризик організує виконання цього договору у відповідності до його умов та вимог цивільного законодавства.

Також, суд зауважує, що відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами, тобто нормами КЗпП України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України.

Як вбачається зі змісту дослідженої цивільно - правової угоди, матеріальна відповідальність виконавців робіт була передбачена за невиконання або неналежне виконання покладених на них зобов`язань за цими угодам відповідно до чинного законодавства.

Крім того, суд зазначає, що цивільно-правова угода укладалась для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання певних результатів праці. Укладена угода не містить обов`язку виконавців бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години, дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, обов`язку підприємства забезпечувати виконавців матеріально-технічною базою, регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу.

Отже, суд вважає, що доводи Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради щодо того, що позивачем було фактично допущено до роботи гр. ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 без оформлення трудового договору є безпідставними, оскільки у правовідносинах між позивачем та вказаними громадянами містяться ознаки характерні саме цивільно-правовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником, встановлено визначений обсяг виконання робіт та її кінцевий результат.

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОМС-ДН 1244/1018/АВ/П/ТД/НП-ФС від 28.09.2018 р. Інспекції з питань правці та зайнятості населення Дніпропетровської міської ради про накладення на ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) штрафу у розмірі 335 070,00 грн. є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи сукупність викладених обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 3350,70 грн., що документально підтверджується квитанцією № 78572 від 04.04.2019 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 3350,70 грн. підлягає стягненню з Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 139, 242, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ОМС-ДН 1244/1018/АВ/П/ТД/НП-ФС від 28.09.2018 р. Інспекції з питань правці та зайнятості населення Дніпропетровської міської ради про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) штрафу у розмірі 335 070,00 грн.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 41169207) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 3350,70 грн. (три тисячі триста п`ятдесят гривень сімдесят копійок), сплачені згідно квитанції № 78572 від 04.04.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник