Рішення № 82991808, 28.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2019 року Справа № 160/1804/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25.02.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 18 грудня 2018 року №Ш 19135-18, про відмову у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ в редакції, яка діяла на час призначення пенсії, у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії за вислугою років ОСОБА_1 відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ в редакції, яка діяла на момент призначення пенсії, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, починаючи з 1 жовтня 2017 року згідно з документами пенсійної справи та додатково поданими документами без обмеження її максимального розміру та у подальшому здійснювати її нарахування відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" від 31.05.2012 №505.

В обгрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено у перерахунку пенсії, виходячи із положень статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII. Вказував, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. При цьому зміст та обсяг досягнутих працівниками прокуратури соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. На час призначення позивачу пенсії чинною була норма Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року, а саме стаття 50-1 в редакції Закону України від 12 липня 2001 року №2663-III, яка надавала право на перерахунок пенсії в зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідним категоріям прокурорсько-слідчих працівників.

Зауважив, що на час звернення позивача за перерахунком пенсії, Кабінетом Міністрів України нормативно-правовий акт, яким визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, прийнято не було. Проте, на думку позивача, відсутність механізму проведення перерахунку пенсій працівникам прокуратури не може бути підставою для позбавлення права позивача на проведення перерахунку призначеної пенсії, а тому відмова відповідача у здійсненні перерахунку є безпідставною і незаконною.

22.04.2019 року відповідач надав відзив на позов, в якому, заперечуючи проти позову, просив у його задоволенні відмовити з тих підстав, що на час прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013, з прийняттям якої позивач пов`язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії (заява про перерахунок довільної форми від 10.12.2018р. отримана територіальним органом Пенсійного фонду 10 грудня 2018 року) положення статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, які регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність. Вказав, що Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 не містить. На час звернення позивача до Пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.

Також, відповідач, посилаючись на практику Європейського суду, вказував, що як свідчить практика Європейського суду, рішення ЄСПЛ у справі Великода проти України від 03.06.2014, законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

26.04.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач наполягав на правомірності своїх вимог, зазначаючи, що зміни чинного законодавства України не позбавляють прокурорсько-слідчих працівників права на перерахунок пенсії, який був гарантований Законом України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-XII при призначенні пенсії.

Окрім цього, звернув увагу, що рішеннями судів дії відповідача двічі, у зв`язку з відмовою провести перерахунок позивачу пенсії, визнавались протиправними, а відповідача було зобов`язано провести перерахунок пенсії.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є пенсіонером органів прокуратури, якому з 18.03.2003 року призначена пенсія за вислугу років згідно із статтею 50-1Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-XII.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що відповідачем не заперечується.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 та встановлено нові розміри посадових окладів працівникам органів прокуратури.

У зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури позивач 10.12.2018 року звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку призначеної пенсії за вислугою років.

Рішенням відповідача від 18.12.2018 року №Ш 19135-18 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку його пенсії.

Позивач, вважаючи таку відмову протиправною, звернувся до суду.

По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

За приписами ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормою ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих на час призначення пенсії позивачу визначався статтею 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII "Про прокуратуру" (надалі - Закон № 1789-XII).

За приписами ч.1 ст. 50-1 Закону №1789-XII (в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної пред місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Відповідно до ст.50-1 Закону №1789-XII обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Зазначеною статтею 50-1 Закону № 1789-XII встановлено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Таким чином, станом на момент призначення позивачу пенсії законодавством було встановлено право осіб, яким призначена пенсія згідно Закону України "Про прокуратуру", на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

В подальшому до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" вносились зміни, проте вони стосувались порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам, є ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у редакції, яка діяла на час призначення пенсії.

Суд звертає увагу на те, що норми статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-XII, які безпосередньо визначали умови перерахунку пенсії, були виключені із цього Закону, а питання визначення умов та порядку перерахунку таких пенсій віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України - з набранням чинності Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII (набрав чинності 01 січня 2015 року).

Пунктом 16 розділу III "Прикінцеві положення" цього Закону зобов`язано Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом, забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.

Згідно з частиною двадцятою статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 (в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 28.12.2014 №76-VIII), призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

Проте, згідно вищевказаної статті в редакції Закону України від 28.12.2014 №76-VIII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

На час спірних правовідносин умови і порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України не визначено.

Між тим, з аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що станом на момент призначення позивачу пенсії законодавством було встановлено право осіб, яким призначена пенсія, згідно із Законом України "Про прокуратуру", на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Отже, чинним на момент звернення позивача до уповноваженого органу (територіального органу Пенсійного фонду України) законодавством передбачена можливість перерахунку раніше призначених пенсій, а відтак, встановлене право особи, яка отримує відповідно до законодавства про прокуратуру пенсію за вислугу років, на її перерахунок за певних умов та в порядку, які на даний час Урядом України не визначені.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури", яка набрала законної сили 06.09.2017 року, було підвищено посадові оклади та надбавки за класний чин прокурорсько-слідчим працівникам.

Враховуючи те, що Кабінетом Міністрів України не вжито заходів на реалізацію вищенаведеної норми, виходячи із приписів ч.1ст.58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, та ст.22, згідно з якою закріплені Конституцією України права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані, суд вказує, що позивач має право на перерахунок пенсії, з огляду на діюПостанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури", оскільки, у такому разі мають застосовуватися норми, що визначали умови та порядок перерахунку пенсії, які діяли на момент її призначення позивачу.

Відповідно до викладеного у рішеннях Конституційного Суду України (зокрема, рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій) розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

Так, Конституційний Суд України сформулював чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі в органах прокуратури. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що їх служба пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей, а тому це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Позивачу пенсія в розмірі 90% від суми заробітної плати була призначена в 2016 році, тобто до набрання чинності вказаним Законом. З огляду на викладене, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, яка визначає розмір пенсії у відсотках без обмеження її граничного розміру, що діяла на момент призначення пенсії.

Посилання відповідача, викладені в рішенні про відмову в перерахунку пенсії позивача, відносно відсутності механізму регулювання умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури суд відхиляє, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно висновків Європейського суду з прав людини перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" ( рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та проти Греції" та "Малама проти Греції". "Майном" може бути як «існуюче майно», так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12 липня 2001 року у справі "Ганс-Адам 11 проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словачини").

У даних правовідносинах легітимні сподівання позивача на перерахунок пенсії передбачені законодавством, тобто, є конкретними, отже, на них поширюється режим "існуючого майна".

Також, Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 квітня 2015 року за заявою №38667/06 у справі "Будченко проти України" наголосив, що відсутність механізму реалізації законодавчого положення становить втручання у право заявника за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Отже, відсутність нормативного документу, і регулювання умов і порядку перерахунку пенсій не може позбавити позивача, гарантованого Конституцією і Законом України "Про прокуратуру" права, оскільки, встановлене та наявне право на перерахунок призначених працівникам прокуратури пенсій не може бути нівельоване у зв`язку з тим, що органи влади України не встановили порядку, за яким зазначена гарантія повинна бути дотримана та реалізована.

Крім того, про існування можливості реалізації права позивача на перерахунок пенсії після підвищення заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників свідчать також дії відповідача з виконання рішень Жовтневого районного суда м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.07.2014 року по справі №212/6542/14, 2-а/212/166/14 та від 21.06.2016 року по справі №212/2939/16-а, 2-а/212/85/16 в аналогічних правовідносинах, які різняться між даними правовідносинами тільки законодавчим актом - підставою для перерахунку пенсії.

Суд вказує, що постановою Верховного Суду від 24.04.2019 року по справі №826/8546/18 було залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 року у справі №826/8546/18 щодо визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено ч.20 ст.86 Закону №1697-VII та зобов`язання Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Верховним Судом у вищевказаній постанові констатовано, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом №1697-VІІ покладено саме на останнього, що, у свою чергу, призвело до неможливості пенсійними органами провести перерахунок пенсій працівникам прокуратури та численних звернень пенсіонерів до суду щодо оскарження таких дій територіальних управлінь Пенсійного фонду України.

Врахування судом вказаної постанови Верховного Суду є виконанням приписів ч.5 ст.242 КАС України в процесі повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення вказаних правовідносин, з приводу існування яких подано позов до суду.

Отже, суд критично ставиться до посилання відповідача про відмову в перерахунку пенсії на відсутність постанови КМ України, яка б надала можливість здіснення перерахунку позивачу.

Згідно до приписів ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд визнає протиправним рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років та зобов`язує відповідача провести перерахунок пенсії за вислугою років позивачу.

Крім того, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v.Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області у подальшому здійснювати нарахування пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», суд зазначає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки вказані позовні вимоги направлені на захист прав та інтересів позивача на майбутнє, які ще не є порушеними, тоді як за ст.5 КАС України передбачено захист вже порушених прав і інтересів особи. На час розгляду справи у суду відсутні підстави вважати, що позивачу не буде здійснюватися виплата належної йому пенсії.

Таким чином, оскільки позивач належним чином обґрунтував свої позовні вимоги, з урахуванням наведеного, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.3 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу здійснені ним документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1025,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 18 грудня 2018 року №Ш 19135-18, про відмову у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ в редакції, яка діяла на час призначення пенсії, у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії за вислугою років ОСОБА_1 відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ в редакції, яка діяла на момент призначення пенсії, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, починаючи з 1 жовтня 2017 року згідно з документами пенсійної справи та додатково поданими документами без обмеження її максимального розміру.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (інн НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1025,40 грн.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник