Рішення № 82989195, 08.07.2019, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/6721/18

Номер провадження 2/676/239/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року м. Кам`янець - Подільський

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого-судді Бондаря О.О.

за участю секретаря судового засідання Маневич І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договорів позики, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорами позики.

Позовні вимоги обґрунтовує тими обставинами, що протягом травня-серпня 2017 року надав у позику відповідачам 30 450 доларів США та 176 000 гривень з остаточним терміном погашення – 1 жовтня 2017 року. Просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суму основного боргу 176000 гривень та 30 450 доларів США за офіційним курсом НБУ на день ухвалення судового рішення, стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 втрати від інфляції в сумі 18732 гривень 31 коп , стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 три проценти річних в розмірі 32353 гривень 11 коп., стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проценти за користування чужими грошима в сумі 190186 гривень 89 коп.

ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договорів позики від 10 травня 2017 року на суму 16 650 доларів США та від 12 травня 2017 року на суму 176 000 гривень , укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , визнати відсутність обов`язку щодо повернення коштів ОСОБА_3 , як для другого з подружжя за договорами позики від 10 травня 2017 року на суму 16 650 доларів США та від 12 травня 2017 року на суму 176 000 гривень , укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_4 в судовому засіданні первісний позов підтримали, зустрічний позов не визнали. ОСОБА_1 пояснив, що здобувши кошти від відчуження майна, захотів інвестувати кошти у бізнес, у зв`язку з чим розмістив оголошення на веб-сайті «olx.ua». Після цього ОСОБА_2 зв`язався із ОСОБА_1 і домовився про зустріч. Під час зустрічі ОСОБА_2 розповів, що хоче інвестувати кошти у придбання м`ясного фаршу з метою подальшого продажу ковбасним цехам, розташованим в м. Кам`янці-Подільському та попросив ОСОБА_1 надати кошти у позику зі сплатою відсотків за користування коштами. Для впевненості надійності здійснення інвестиції в бізнес – ідеї ОСОБА_2 , ОСОБА_1 10 травня 2017 року поїхав в місто Кам`янець – Подільський. Однак квитків на поїзд не було і маршрутним транспортним засобом він доїхав до перехрестя біля міста Хмельницького. Там його забрав ОСОБА_2 на автомобілі «Хамер», в автомобілі був ще товариш ОСОБА_2 . Разом вони приїхали на огороджену територію, охорона ОСОБА_2 , де відповідач ОСОБА_2 показував виробничі потужності, а саме: холодильні камери для зберігання м`ясної сировини (продукції), стверджуючи, що ці об`єкти належать його сім`ї і що вони давно цим займаються. Після чого, 10 травня 2017 року в квартирі по АДРЕСА_1 , яку зі слів ОСОБА_2 він здає в оренду, в якій не було ознак проживання когось , ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 кошти в сумі 16650 доларів США під розписку написану особисто ОСОБА_2 . По дорозі ОСОБА_1 не виспався, був змучений , однак побачив , що ОСОБА_2 . охорона прийняла за свого – пропустила на територію, що ОСОБА_2 керував дорогим автомобілем, те, що ОСОБА_2 логічно викладав його погляди по введенню бізнесу викликало впевненість в ОСОБА_1 в надійності інвестицій. Крім того ОСОБА_2 склав приємну думку про себе та ввійшов у довіру перед ОСОБА_1 , в соціальних мережах ОСОБА_2 викладав гарні фото з дружиною, фото з собакою, фото з риболовлі, де ОСОБА_2 зловив велику рибу , дорогі автомобілі, при ОСОБА_1 . ОСОБА_2 завжди гарно відзивався про дружину.

12 травня 2017 року ОСОБА_1 на прохання ОСОБА_2 перерахував зі свого рахунку на картковий рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_3 кошти в сумі 176000 грн.

25 червня 2017 року особисто ОСОБА_2 в м. Києві на території СТО по вул. Механізаторів в присутності його товаришів отримав ще 12000 доларів США.

16 серпня 2017 року на літньому майданчику кафе «Чердак» в місті Києві по вул.. М.Кривоноса ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 1200 доларів США .

Гроші в сумі 12000 доларів США. та 1200 доларів США ОСОБА_1 передавав ОСОБА_2 без письмових розписок , оскільки довіряв останньому. ОСОБА_2 пояснював. що ці кошти необхідні були для придбання головизни та бокового сала, ОСОБА_2 пояснював, що йому підвернулась можливість придбати цю продукцію за зниженою ціною і обіцяв додатковий прибуток від цих операцій поділити з ОСОБА_1 порівну. Документів на ведення бізнесу , на нерухомість ОСОБА_1 в ОСОБА_2 перед наданням коштів в позику не вимагав. Факт передачі коштів ОСОБА_2 в сумі 12000 доларів США. та 1200 доларів США підтверджується перепискою в програмі «Viber». В жовтні 2017 року ОСОБА_2 повідомив, що не може спілкуватись з ОСОБА_1 через те, що розлучається з дружиною через що він хвилюється і, що вона забрала всі речі з дому. Грошові кошти на загальну суму 63000 гривень. які були перераховані ОСОБА_2 на картковий рахунок ОСОБА_1 то є винагорода ОСОБА_1 за інвестицію в бізнес ОСОБА_2 , що підтверджується перепискою між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ОСОБА_1 не сумнівається справжності розписки ОСОБА_2 від 19 лютого 2019 року, про те, що ОСОБА_2 використовував банківську картку ОСОБА_3 для отримання коштів від ОСОБА_1 .

Представник позивача – ОСОБА_1 , ОСОБА_4 первісний позов підтримав, просив позов задовольнити з наведених підстав, зустрічний позов не визнав. В судовому засіданні пояснив, що договори позики ОСОБА_2 були укладені в інтересах сім`ї і відповідно до ст.. 65, 70, 74 Сімейного кодексу України повинні відшкодовуватись солідарно. За користування коштами за договорами позики з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підлягають стягненню в солідарному порядку також втрати, яких зазнав ОСОБА_1 внаслідок інфляції в сумі 18732 грн. 31 коп. три проценти річних в сумі 32353 гривень 11 коп., проценти за користування чужими грошима в сумі 190186 гривень 89 коп. в розмірі облікової ставки НБУ.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, місце і час розгляду справи повідомлявся належним чином. В письмових поясненнях ОСОБА_2 , підпис якого посвідчений нотаріусом в Респубіці Польща, надісланих на адресу суду, ОСОБА_2 вказує, що на початку 2017 року помітивши оголошення ОСОБА_1 про наміри інвестувати власні кошти у підприємницьку діяльність, ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_1 та запропонував розпочати бізнес пов`язаний із постачанням м`ясних виробів та сировини підприємствам для подальшої її переробки або реалізації. Після чого ОСОБА_1 з власної ініціативи приїхав до м. Кам`янець-Подільський, щоб пересвідчитись про наявні виробничі потужності та повідомив ОСОБА_2 , що може надати кошти для використання у підприємницькій діяльності. ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 , що йому потрібні кошти у сумі 440 000,00 грн. які ОСОБА_5 надав йому у валюті (долар США), про що 10.05.2017 року ОСОБА_2 була написана розписка на суму 16 650 доларів США. 12.05.2017 року ОСОБА_1 перерахував 176 000,00 грн. на картковий рахунок НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 .. ОСОБА_2 без відома колишньої дружини ОСОБА_3 взяв картку щоб отримати готівку, таким чином: 13.05.2017 року зняв з вказаного рахунку через відділення банку 74 738,00 грн.; 15.05.2017 року через банкомат отримав готівкою 20 000,00 грн.; 15.05.2017 року через відділення банку отримав готівкою 73 000,00 грн.. Вказані кошти ОСОБА_2 використав для придбання м`ясної продукції для подальшої її реалізації. Всі отриманні від ОСОБА_1 кошти були ним повернені під час особистих зустрічей в м. Києві, зокрема шляхом перерахування коштів на карткові рахунки ОСОБА_1 та його дружини. Після того, як повернув всі кошти, попросив ОСОБА_1 повернути розписку, на що останній повідомив, що не може це зробити, у зв`язку з тим що втратив її. Просить суд залишити позов ОСОБА_1 без задоволення.

Відповідач – позивач ОСОБА_3 та її представник - ОСОБА_6 в судовому засіданні первісний позов не визнали , зустрічний позов підтримали. Пояснили, що в 2013 році ОСОБА_3 познайомилась з ОСОБА_2 , після чого 21 грудня 2016 року зареєстрували шлюб, проживали разом у батьків ОСОБА_3 в будинку в с. Голосків Кам`янець-Подільського району Хмельницької області. ОСОБА_3 працювала в салоні краси та займалася прикрашанням весільних суконь. Ніякою підприємницькою діяльністю спільно з ОСОБА_2 вони не займались. ОСОБА_2 ніде не працював, вона знала, що він допомагає матері з відчимом, які займаються бізнесом по виготовленню ковбасних виробів. Коштами на прожиття допомагали батьки ОСОБА_3 та його батьки. Вона ОСОБА_2 довіряла. Він пояснював, що перебував в «чорному списку» ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і тому вона передала йому в користування її картку, яка була відкрита їй для отримання допомоги по безробіттю. ОСОБА_2 пояснював їй , що банківська картка йому потрібна для придбання сировини. Про будь-які фінансові зобов`язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 вона дізналась після надходження листа від ОСОБА_1 з вимогою повернути кошти. Після її дня народження - 28 березня 2017 року вони з ОСОБА_2 посварились і почали проживати окремо, однак він приділяти їй знаки уваги , а вона надіялась, що щось зміниться в їхньому спільному житті. Однак в вересні 2017 року вона вирішила шлюб розірвати і подала заяву в Кам`янець - Подільський міський відділ ЗАГСу про розірвання шлюбу і в жовтні шлюб було розірвано. В травні 2017 року до неї звернувся ОСОБА_2 щоб вона допомогла зняти йому кошти в касі банку з карткового рахунку, пояснив, що то кошти по його бізнесу. Вона йому дуже сильно довіряла до розірвання шлюбу. Картку ОСОБА_2 повернув їй перед Різдвом в 2018 році. Ніяких коштів зі знятих з карткового рахунку в травні 2017 року ОСОБА_2 їй не давав. ОСОБА_2 працював в його батьків , він міг працювати в цеху : клеїти етикетку, працювати на м`ясорубках , продавати ковбасу з цеху, їздити за сировиною, продавати сировину, розвозити ковбасу по магазинах. після отримання повідомлення від ОСОБА_1 ОСОБА_3 по «Viber» зв`язалася з ОСОБА_2 і той повідомив їй що вона нічого не винна і що ОСОБА_2 сам розбереться з ОСОБА_1 . Через декілька днів ОСОБА_2 передав їй розписку, яку вона забрала в водія автобуса з Польщі. Ніякого майна з ОСОБА_2 вони не нажили. Вона не проживала в квартирі в будинку по Данила АДРЕСА_2 , там було дві квартири в батьків ОСОБА_2 після припинення відносин з ОСОБА_2 , останній залишив їй собаку. ОСОБА_2 раніше взяв кошти в батьків ОСОБА_3 і теж не повернув.

ОСОБА_6 - представник відповідачки ОСОБА_3 , в судовому засіданні пояснив, що грошові кошти ОСОБА_3 в ОСОБА_1 не позичала і не отримувала. Кошти, які надійшли на картковий рахунок, ОСОБА_2 забрав собі, вона ними не користувалась. Договори позики на 16500 доларів США та 176000 гривень підлягають визнанню недійсними так як ОСОБА_3 не давала ОСОБА_2 згоди на їх укладання. Доказів передачі ОСОБА_1 1800 доларів США та 12000 доларів США ОСОБА_2 немає. Розписка ОСОБА_2 від 19 лютого 2018 року була подана суду разом з зустрічним позовом, бо ОСОБА_3 був пропущений строк на її подачу разом з запереченнями на первісний позов.

Свідок ОСОБА_7 – мати ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що її донька після одруження із ОСОБА_2 проживали разом із батьками ОСОБА_3 в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Також зазначила, що допомагала матеріально доньці і зятеві, оплачувала комунальні послуги та купувала продукти, ОСОБА_2 ніде не працював, сім`ю не забезпечував, міг принести палку ковбаси. Під час перебування доньки в шлюбі в зимову пору року вона позичила ОСОБА_2 10000 доларів США. Гроші думала, що давала на розвиток бізнесу батьків ОСОБА_2 однак він гроші не повернув. Вона з донькою дуже добре до нього ставились і він вмів привернути до себе інших людей. Після отримання повідомлення від ОСОБА_1 вона з`ясувала, що ОСОБА_2 винен ще гроші іншим людям. Знаючи спосіб та рівень життя батьків ОСОБА_2 свідок ОСОБА_7 не могла уявити , що ОСОБА_2 міг мати потребу позичати в когось гроші.

Заслухавши учасників судового розгляду , свідка ОСОБА_7 , вивчивши матеріали справи в повному об`ємі, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, в задоволенні позову ОСОБА_3 слід відмовити.

Судом встановлено, що протягом травня-серпня 2017 року ОСОБА_1 надавав у позику ОСОБА_2 кошти в сумі 30450 доларів США та 176000 гривень.

Відповідно до ст.. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що мав намір інвестувати кошти в бізнес і давав кошти в позику ОСОБА_2 на розвиток бізнесу. Надати документів, які б підтверджували здійснення ОСОБА_2 підприємницької діяльності , належність ОСОБА_2 виробничих приміщень, засобів виробництва , ОСОБА_1 в ОСОБА_2 не вимагав і ОСОБА_2 самостійно таких документів ОСОБА_1 не давав. ОСОБА_1 також пояснив, що він давав кошти ОСОБА_2 на здійснення бізнесу по реалізації сировини для виробництва ковбасних виробів. Тобто, для здійснення певного виду діяльності певній людині, а не подружжю чи на розвиток сімейного бізнесу. ОСОБА_1 в своїх поясненнях вказав, що наявність в ОСОБА_2 дорогого автомобіля на якому ОСОБА_2 зустрів ОСОБА_1 і возив показувати виробничі приміщення, те, що ОСОБА_2 пустила охорона на територію, де знаходились виробничі приміщення, наявність двох квартир в одному будинку по АДРЕСА_2 , те, що ОСОБА_2 на різних автомобілях приїздив в місто Київ, викликало впевненість в можливості надання інвестицій ОСОБА_2 .

Тобто ОСОБА_1 мав намір надавати кошти тільки ОСОБА_2 на розвиток господарської діяльності. Той факт, що ОСОБА_1 не вимагав в ОСОБА_2 документів на здійснення підприємницької діяльності може свідчити про те, що ОСОБА_1 могла не цікавити законність здійснення діяльності ОСОБА_2

Про те, що ОСОБА_2 не позичав кошти в інтересах сім`ї свідчать також його пояснення (т. 1 , а.с. 136 – 137) , які узгоджуються з поясненнями ОСОБА_1 про надання коштів на здійснення підприємницької діяльності і підпис ОСОБА_2 в цих поясненнях посвідчений нотаріусом в республіці Польща 12 грудня 2018 року.

На підтвердження доводів, що ОСОБА_1 не давав коштів подружжю, свідчить та обставина , що в лютому 2018 року він звернувся до ОСОБА_3 коштів в сумі 176000 гривень на підставі ст.. 1212 ЦК України , тобто безпідставно набутих коштів, а не коштів , переданих за договором позики (т. 1 а.с. 10).

Статтею 3 ЦК України визначено, що однією із основних засад цивільного законодавства є добросовісність.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі -«non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Тому суд вважає, що ОСОБА_1 , подаючи позов до ОСОБА_3 про стягнення коштів діє всупереч своїй попередній поведінці і стягненням заборгованості за договорами позики, які з нею не укладав, намагається ставити протилежну сторону – ОСОБА_3 у невигідне становище, необхідності здійснення виплат за іншу особу – ОСОБА_2 .

Тому суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів слід відмовити незважаючи на те, що ОСОБА_1 перераховував кошти для ОСОБА_2 на картковий рахунок ОСОБА_3 .

Поняття договору позики визначено ст. 1046 ЦК України, згідно з якою за цим договором одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 лютого 2016 р. у справі № 6-50цс16).

Відповідно до статті 65 СК України укладений одним із подружжя договір створює обов`язки для другого з подружжя лише в тому разі, якщо договір укладено в інтересах сім`ї, а майно, одержане за цим договором, використане для задоволення потреб сім`ї.

Оскільки будь-яких доказів на підтвердження того, що отримані в борг кошти ОСОБА_2 були витрачені саме в інтересах сім`ї, позивач не надав, що є його процесуальним обов`язком ( статті 12, 81 ЦПК України ), тому суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог щодо солідарного стягнення боргу за договором позики з ОСОБА_3 відсутні у зв`язку з їх недоведеністю.

З копії розписки від 10.05.2017 року вбачається, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 в борг грошові кошти в сумі 16 тисяч 650 доларів США, які зобов`язався повернути 05.06.2017 року.

З копії платіжного доручення № Р24685446А593472375 від 12 травня 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 перерахував на картковий рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ «Приватбанк» грошові кошти в сумі 176000 гривень.

Зі скріншотів переписки доданих позивачем ОСОБА_1 до позовної заяви (а.с. 16-37) вбачається, що ОСОБА_1 просить ОСОБА_2 виконати грошове зобов`язання, а ОСОБА_2 обіцяє повернути борг який на той момент складав 37219 доларів США.

З копії свідоцтва про розірвання шлюбу виданого Кам`янець-Подільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, актовий запис №65 від 10 жовтня 2017 року вбачається, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано.

У ст. 599 ЦК визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1 ст. 631 ЦК строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З копії розписки вбачається, що відповідач ОСОБА_2 мав повертати грошові 16650 доларів США до 05 червня 2017 року.

Грошові кошти в сумі 176000 гривень ОСОБА_2 мав повернути до 01 жовтня 2017 року.

Грошові кошти в сумі 12000 доларів США та 1800 доларів США ОСОБА_2 мав повернути до 01 жовтня 2017 року.

Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню три проценти річних в сумі 32353 гривні 11 коп.

Великою Палатою Верховного Суду при розгляді справи № 464/3790/16-ц, провадження № 14-465цс18 у постанові від 16 січня 2019 року була висловлена позиція , що частиною першою статті 1048 ЦК України визначено єдиний розмір процентів, якщо такі договором позики не передбачені, - на рівні облікової ставки НБУ, яка встановлюється виключно для національної валюти України, тому вказана норма та, як наслідок, право позикодавця вимагати сплати процентів від суми позики, може бути надане та реалізоване лише у разі, якщо позика отримана у гривні, оскільки НБУ не визначає мінімальної вартості іноземних валют, що є прерогативою відповідних органів іноземних держав.

Отже, у випадку отримання позики в іноземній валюті без обумовленої сторонами у ньому умови такої складової грошового зобов`язання як розмір і порядок сплати процентів від суми позики, положення частини першої статті 1048 ЦК України не можуть бути застосовані, з огляду на відсутність передбаченого ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором механізму (формули) їх застосування та нарахування.

Конвертація суми позики в іноземній валюті для визначення розміру процентів на рівні облікової ставки НБУ в національну валюту України - гривню буде суперечити частинам першій, третій статті 1049 ЦК України щодо обов`язку позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем).

Тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню проценти за користування 176000 гривень в розмірі облікової ставки НБУ за період з 01 жовтня 2017 року по 15 вересня 2018 року в сумі 26802 гривні 63 коп.

З цих підстав необхідно відмовити в стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 процентів в сумі 156271 гривень 93 коп. за користування 30450 доларами США.

За період з 01 жовтня 2017 року по 15 вересня 2018 року індекс інфляції становив 1.109 % тому інфляційні втрати за неповернення коштів в сумі 176000 гривень підлягає стягненню в сумі 18732 гривні 31 коп.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договорів позики від 10 травня 2017 року на суму 16 650 доларів США та від 12 травня 2017 року на суму 176 000 гривень , укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , визнання відсутності обов`язку щодо повернення коштів ОСОБА_3 , як для другого з подружжя, за договорами позики від 10 травня 2017 року на суму 16 650 доларів США та від 12 травня 2017 року на суму 176 000 гривень , укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , слід відмовити.

При відмові в задоволенні зустрічного позову суд враховує, що оспорювані договори не зачіпають права і законні інтереси ОСОБА_3 , оскільки кошти ОСОБА_1 передавались ОСОБА_2 на розвиток бізнесу по продажу сировини для виготовлення ковбасних виробів, тобто на здійснення підприємницької діяльності.

ОСОБА_3 ніякої підприємницької діяльності не здійснювала, а ОСОБА_2 не повідомляв її про те, що він позивач грошові кошти в інших громадян.

Договори позики не укладались в інтересах сім`ї , а тому в задоволенні позову ОСОБА_3 слід відмовити.

На підставі викладеного . керуючись ст.. 258 – 260 , 263 – 265 ЦПК України , суд, -

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики в сумі 30450 доларів США та 176 000 гривень , три проценти річних в сумі 32353 гривні 11 коп., проценти за користування грошима в сумі 26802 гривні 63 коп. , інфляційні втрати в сумі 18732 гривні 31 коп.

В стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті процентів в сумі 156271 гривень 93 коп. відмовити.

В стягненні з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми основного боргу - 176000 гривень та 30 450 доларів США за офіційним курсом НБУ на день ухвалення судового рішення, стягнення з ОСОБА_3 інфляційних втрат в сумі 18732 гривень 31 коп., стягнення з ОСОБА_3 трьох процентів річних в розмірі 32353 гривень 11 коп., стягнення з ОСОБА_3 процентів за користування чужими грошима в сумі 190186 гривень 89 коп. відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договорів позики від 10 травня 2017 року на суму 16 650 доларів США та від 12 травня 2017 року на суму 176 000 гривень , укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , визнання відсутності обов`язку щодо повернення коштів ОСОБА_3 , як для другого з подружжя, за договорами позики від 10 травня 2017 року на суму 16 650 доларів США та від 12 травня 2017 року на суму 176 000 гривень , укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 7488 гривень 50 коп.

В стягненні з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судового збору в сумі по 768 гривень 40 коп. з кожного відповідача відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складання повного рішення .

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Позивач – відповідач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).

Відповідач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ).

Відповідач – позивач ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків : НОМЕР_4 ).

Повне рішення складено 08 липня 2019 року

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Бондар О.О