Ухвала суду № 8298878, 18.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                              м. Київ                                        К-1671/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області

на постанову господарського суду Луганської області від 05 жовтня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2007 року

у справі №5/334н-ад (22-а-4746/07)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Тамко“ (надалі –ТОВ „Тамко“)

до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області (надалі –ДПІ у м. Свердловську Луганської області)

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -

встановив:

У червні 2007 року позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень ДПІ у м. Свердловську Луганської області від 16.04.2007р. №0000412342/0 та від 23.05.2007р. №0000412342/1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим органом було неправомірно зменшено суму бюджетного відшкодування, оскільки законодавцем не передбачено залежність отримання бюджетного відшкодування в від тієї обставини, коли у отримувача товару виникло зобов’язання перед постачальниками, а встановлено, що суми податку на додану вартість (надалі - ПДВ) відшкодувуються на підставі фактично сплаченого податку постачальникам товарів (робіт, послуг) в попередньому податковому періоді.

Постановою господарського суду Луганської області від 05 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2007 року, позовна заява задоволена. Визнано нечинними оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16.04.2007р. №0000412342/0 та від 23.05.2007р. №0000412342/1; судовий збір в сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів справи дійшли висновку, що позивач правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства, а саме ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість“, включив суми ПДВ до складу податкового кредиту у відповідному періоді.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій ДПІ у м. Свердловську Луганської області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В касаційній скарзі скаржник зазначає, що згідно вимог п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість“ бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді, а не в попередніх податкових періодах, постачальникам таких товарів. Тобто, як стверджує відповідач, попереднім податковим періодом є період, який передує звітному, за який платник податку повинен проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету, відповідно до п.п.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість“, та до рядка 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування включаються тільки ті суми ПДВ, податковий кредит по яких виник в одному податковому періоді з оплатою. Відповідач стверджує, що попередніми судовоми інстанціями не досліджені платіжні доручення позивача, в яких у графі „призначення платежу“ зазначено –„сплата кредиторської заборгованості за алюмінієвий сплав“, тобто із наданих платіжних доручень не вбачається повної інформації про здійснення платежу. Крім того, номера платіжних доручень та дати пред’явлення їх до установи банку не зазначені

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне..

Контролюючим органому було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ „Тамко“ з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за період з 01.05.2006р. по 30.06.2006р. та з 01.08.2006 року по 31.08.2006р., про що складено акт №250/23-30-31890628 від 10.04.2007р..

В ході перевірки, зокрема, встановлено порушення ТОВ „Тамко“ вимог п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість“ внаслідок чого встановлено завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ по таких періодах:

-          за травень 2006 року - в сумі 69896,00грн.;

-          за червень 2006 року - на суму 53393,00грн.;

-          за серпень 2006 року - на суму 39167,00грн.

Як зазначено в акті перевірки, до рядка 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування за травень, червень, серпень 2006 року позивачем віднесені вищевказані суми по відповідним періодам, які фактично не сплачені у попередньому податковому періоді (квітні, травні, липні) постачальникам товарів з суми податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17 декларації за квітень, травень, липень 2006 року).

Як свідчать матеріали справи, за декларацією по податку на додану вартість, розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2006 року, наданих до податкового органу, ТОВ „Тамко“ визначило від’ємне значення суми ПДВ поточного звітного періоду в сумі 38905,00грн., залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду складав ПДВ в сумі 168469,00грн., сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, 70674,00грн.. Разом з декларацією подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок в установі банку.

В довідці від 10.08.2006 року №199/23-30/31890628 про результати виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.05.2006 року по 31.05.2006 року підтверджена сума сплаченого постачальникам у квітні 2006 року ПДВ в сумі 70674 грн.

За декларацією по податку на додану вартість, розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2006 року, наданих до податкового органу, ТОВ „Тамко“ визначило від’ємне значення суми ПДВ поточного звітного періоду в сумі 18108 грн., залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду складав ПДВ в сумі 136700 грн., сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, 55235,00грн. Разом з декларацією була подана заява про повернення суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок.

В довідці від 12.09.2006р. №224/23-30/31890628 про результати виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.06.2006 року по 30.06.2006 року підтверджена сума сплаченого постачальникам у травні 2006 року ПДВ в сумі 55235 грн.

За декларацією по податку на додану вартість, розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2006 року, наданих до податкового органу, ТОВ „Тамко“ визначило від’ємне значення суми ПДВ поточного звітного періоду в сумі 7956 грн., залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду складав ПДВ в сумі 138870 грн., сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, 41281,00грн. Разом з декларацією також подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок.

Податкова інспекція вказує на порушення норм матеріального права та неправомірність включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки вважає, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді, а не в попередніх податкових періодах, постачальникам таких товарів.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження податкових органів визначені Законом України „Про державну податкову службу в Україні“ , ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про систему оподаткування“ платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Відповідно до п. 7.4.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість“ у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, де суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Згідно п.п.7.7.1, 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі, коли за результатами звітного періоду сума різниці між загальною сумою податкових зобов’язань, які виникли у зв’язку з продажем товарів і сумою податкового кредиту звітного періоду має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податків з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані виключно податкової декларації за звітний період.

Відповідно до п.7.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість“, суми податку на додану вартість (позитивне значення декларацій - податкове зобов’язання) зараховуються до Державного бюджету України та використовуються державою у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Аналіз перелічених норм Закону „Про податок на додану вартість“ дає підстави зробити висновок, що право платника податку на податковий кредит звітного періоду законом пов’язане з наявністю факту придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та настанням події, яка є визначальною для виникнення права на податковий кредит.

Пунктом 1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість“ визначене поняття „бюджетного відшкодування“ як суми, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв’язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість“ якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Як зазначалось раніше, залишок від’ємного значення суми податку на додану вартість складала: по декларації за травень 2006 року - 168469 грн., за червень 2006 року - 136700 грн., за серпень 2006 року - 138870 грн.

Довідками про результати перевірок податкова інспекція підтвердила фактичну сплату позивачем сум податку на додану вартість у складі ціни товарів за зазначені періоди.

Таким чином, визначення позивачем сум бюджетного відшкодування за травень, червень та серпень 2006 року відповідно в сумі 70674 грн., 55235 грн., 41281 грн. –є правомірним та відповідає вимогам чинного законодавства України.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області –залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Луганської області від 05 жовтня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2007 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Суддя Н.Є. Маринчак