Постанова № 82986779, 12.07.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/363/19

Провадження №: 1-кп/752/1444/19

УХВАЛА

12.07.2019 р. м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді Валігури Д.М.

Суддів Бондаренко Г.В., Первушиної О.С

при секретарі Тітковій І.Ю.

в ході судового розгляду в приміщенні суду в м. Києві за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100010009857 від 24.10.2018 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, -

за участю:

прокурора Галицької Ю.Г.

захисника Николенка Р.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Голосіївського районного суду м. Києва знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

Прокурор просив продовжити обвинуваченому міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, можливість переховуватись від суду, відсутність міцних соціальних зв`язків та постійного місця роботи, можливість чинити тиск на свідків.

Обвинувачений заперечив, просив змінити міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт. Зазначив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які вказав прокурор жодним чином не підтверджується. Надав в розпорядження суду своє письмове клопотання про зміну запобіжного заходу разом із додатками.

Захисник, підтримав думку обвинуваченого, просив змінити підзахисному ОСОБА_1 міру запобіжного заходу з тримання під вартою на інший більш м`який запобіжний захід.

Вислухавши думки сторін, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд, за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Як зазначено в п. 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії» - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

При вирішенні клопотання прокурора, захисту, суд враховує сукупний строк перебування ОСОБА_1 під вартою. Те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що були встановлені під час обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, належним чином прокурором не підтверджено.

Крім того, як вбачається зі матеріалів справи та було зазначено обвинуваченим в ході судового розгляду, ОСОБА_1 має місце реєстрації та проживання у м. Києві. Останній має на утриманні неповнолітні дитину, та престарілих батьків, згідно характеристик дільничних працівників поліції за місцем проживання характеризується добре, громадський порядок не порушував.

Крім того, у суду відсутня будь-яка належним чином підтверджуюча інформація про здійснення тиску з боку обвинуваченого на свідків.

Відповідно до правової позиції Європейського суду відсутність в особи роботи не є доказом того, що вона може схилиться до вчинення нових злочинів. Так само як і сама по собі відсутність постійного місця роботи не є доказом того, що особа зникне («Пшевечерський проти Росії», «Сулаоя проти Естонії»). Посилання прокурора на відсутність у ОСОБА_1 місця роботи як на одну із обставин для продовження останньому міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не є підставою для суду вважати, що ОСОБА_1 не перебуваючи під вартою зможе переховуватись від явки до суду.

Крім того, суд враховує тяжкість пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, те, що останній раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за злочини проти власності, а також на даний час притягується до кримінальної відповідальності по іншим кримінальним провадження.

Європейський суд з прав людини у розглянутих ним справах «Яблонський проти Польщі», «Іловецький проти Польщі», що судом використовується як джерело права, звернув увагу на те, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів.

У зв`язку з чим, суд, приймаючи до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі "Манчіні проти Італії" №44955/98 від 13.10.2005 року, згідно якого домашній арешт за своєю суворістю прирівнюєтся до запобіжного заходу у виді тримання під вартою і цілком може забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, приходить до висновку, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 під час судового провадження даного кримінального провадження.

У зв`язку з чим, суд вважає за необхідне відмовити у клопотанні прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 існуючої міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 міру запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із покладенням на останнього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України строком до 60 діб.

Беручи до уваги викладене вище, а також керуючись вимогами ст. ст. 131, 132, 176-178, 181, 194, 314-315 , 369-372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання прокурора - відмовити.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінити міру запобіжного заходу із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, заборонивши останньому цілодобово залишати місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 .

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- здати на зберігання свій паспорт (паспорти), інші документи, що дають право на виїзд з України;

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

Визначити строк дії покладених на ОСОБА_1 обов`язків до 10.09.2019 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Звільнити ОСОБА_1 з-під варти негайно в залі суду.

Копію даної ухвали направити для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання обвинуваченого.

Ухвала підлягає оскарженню до Київського апеляційного суду.

Головуючий суддя Валігура Д.М.

Суддя Бондаренко Г.В.

Суддя Первушина О.С.