Постанова № 82986364, 09.07.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/861/19Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 304090000 Марцішевська О.М. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 року м. Черкаси

Апеляційний суду Черкаської області у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Сіренко Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретар Торопенко Н.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»;

особи, що подали апеляційні скарги - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 квітня 2019 року, ухваленого у складі судді Марцішевської О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, стягнення сум вкладів, стягнення грошових сум процентів, стягнення безпідставно списаних з банківського рахунку грошових коштів, стягнення неустойки, грошової компенсації за нанесену моральну шкоду,

в с т а н о в и в :

В липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, стягнення сум вкладів, стягнення грошових сум процентів, стягнення безпідставно списаних з банківського рахунку грошових коштів, стягнення неустойки, грошової компенсації за нанесену моральну шкоду.

Позовна заява мотивована тим, що 18 березня 2014 року позивачем було укладено з відповідачем договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070092735400 строком на 366 днів до 18 березня 2015 року.

За умовами зазначеного договору ОСОБА_1 було залишено від попередньої угоди з відповідачем на особовому рахунку № НОМЕР_1 грошову суму в розмірі €155 із можливістю поповнення вкладу, розмір процентів складає 11% річних, нарахування процентів починається з наступного після надходження грошових коштів дня за кожен день, виплата процентів - щомісячна шляхом зарахування на особовий рахунок № НОМЕР_2 .

В подальшому, на вказаний особовий рахунок позивачем було внесено наступні суми: 12.06.2014 р. - €100; 14.07.2014 р. - €1450; 09.08.2014 р. - €111; 06.09.2014 р. - €126,56; 06.12.2014 р. - €220. Всупереч умовам вказаного договору відповідачем не повернуто позивачу наступні суми: 19.01.2015 р. - €8,21; 19.02.2015 р. - €7,93; 21.02.2015 р. - €8,07; 19.03.2015 р. - €902. 14 серпня 2014 року строком на 366 днів (до 02.08.2015 р. включно) ОСОБА_1 було укладено із відповідачем договір банківського вкладу № SАМDNWFD0070208199200, за умовами якого позивачем було внесено 02.08.2014 р. на особовий рахунок № НОМЕР_3 грошову суму в розмірі $ 700,00, розмір процентів складає 10 % річних, нарахування процентів починається з наступного після надходження грошових коштів дня за кожен день, виплата процентів - щомісячна шляхом зарахування на особовий рахунок № НОМЕР_4 .

Всупереч умовам вказаного договору позивачу не повернуто відповідачем 03.02.2015 р. грошову суму в розмірі 7,01 дол. США. 22.12.2014 р. позивачем було укладено з відповідачем строком на 366 днів до 22.12.2015 р. включно договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070421658200, за умовами якого ОСОБА_1 було залишено від попередньої угоди з відповідачем на особовому рахунку № НОМЕР_5 грошову суму в розмірі € 3027,97, та внесено 22.12.2014 р. на особовий рахунок № НОМЕР_5 грошові суми в розмірі € 2 991,78, € 36,19, а 11.04.2015 р. - € 10,00. Розмір процентів складає 10 % річних, нарахування процентів починається з наступного після надходження грошових коштів дня за кожен день, виплата процентів - щомісячно шляхом зарахування на особовий рахунок № НОМЕР_5 .

Всупереч умовам вказаного договору позивачу не повернуто відповідачем 23.06.2015 р. грошову суму в розмірі € 73,47. 03.01.2015 р. між сторонами укладено договір банківського вкладу №SAMDNWFD0070435841700, за умовами якого позивачем було внесено 03.01.2015 р. на особовий рахунок № НОМЕР_6 грошову суму в розмірі 105,28 євро із можливістю поповнення вкладу та 17.06.2015 р. було поповнено вклад на 40 дол. США, розмір процентів складає 10 % річних, нарахування процентів починається з наступного після надходження грошових коштів дня за кожен день, виплата процентів - щомісячна шляхом зарахування на особовий рахунок № НОМЕР_6 . Всупереч умовам вказаного договору позивачу не повернуто відповідачем 06.07.2015 р. грошову суму в розмірі 51,74 дол. США. Відповідачем вклади за вищевказаними договорами повернуто частково.

Листами відповідач повідомив позивача про відмову у поверненні вкладів та у виплаті процентів, аргументуючи свою позицію тим, що Банк підозрює позивача у внесенні на рахунки підроблених грошових купюр. Крім того, відповідачем безпідставно списувались з банківського рахунку позивача № НОМЕР_7 грошові кошти, що нараховуються позивачу як заробітна плата та/або пенсійне забезпечення. Так, 08.07.2015 р. списано 827,71 грн., 01.07.2015 р. списано 132,51 грн., 30.06.2015 р. списано 298,50 грн., 20.02.2015 р. списано 481,57 грн., 21.01.2015 р. списано 481,57 грн., такими діями банку порушені строки переказу позивачу грошових коштів від пенсійного фонду. Загальна сума простроченого переказу складає 2 221,86 грн. (827,71 грн. + 132,51 грн. + 298,50 грн. + 481,57 грн. + 481,57 грн.). Відповідно до листа УНБУ в Черкаській області за № 11-128/71735 від 01.10.2015 р. відповідач із повідомленням про виявлення сумнівних банкнот до УНБУ не звертався, а згідно листа Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області за № 17017 від 05.10.2015 р. відповідач із повідомленням про виявлення сумнівних банкнот до правоохоронців також не звертався. Позивач вважає вищенаведені дії відповідача протиправними, такими, що порушують його права як споживача банківських послуг.

Просив стягнути з відповідача на його користь грошові суми вкладів в розмірі € 999,82, та $ 58,75; 3% річних з урахуванням індексу інфляції за прострочення повернення вкладів в розмірі € 796,08 та $ 25,74; пеню у розмірі трьох відсотків вартості вкладів за кожен день прострочення повернення вкладів в розмірі € 35 890,09 та $ 1 953,51 безпідставно списані з його рахунку грошові кошти, переказані йому роботодавцем/пенсійним фондом/, в розмірі 2 221,86 грн.; пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу (безпідставно списаних з його рахунку грошових коштів) за кожний день прострочення в розмірі 222,19 грн.; 3% річних з урахуванням індексу інфляції за прострочення сплати простроченого платежу (безпідставно списаних з його рахунку грошових коштів) в розмірі 1420,87 грн., грошову суму компенсації за нанесену моральну шкоду, яка полягає у моральних стражданнях, а також у пов`язаних із протиправністю діянь відповідача змінах звичайного укладу життя відповідача, в розмірі 50 000,00 грн.

06 листопада 2018 позивач подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача на його користь грошові суми вкладів в розмірі € 999,82, та $ 58,75; 3% річних з урахуванням індексу інфляції за прострочення повернення вкладів в розмірі € 940,84 та $ 42,52; пеню у розмірі трьох відсотків вартості вкладів за кожен день прострочення повернення вкладів в розмірі € 39 729,40 та $ 2 179,11; безпідставно списані з його рахунку грошові кошти, переказані йому роботодавцем/пенсійним фондом/, в розмірі 2 221,86 грн.; пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу (безпідставно списаних з його рахунку грошових коштів) за кожний день прострочення в розмірі 222,19 грн.; 3% річних з урахуванням індексу інфляції за прострочення сплати простроченого платежу (безпідставно списаних з його рахунку грошових коштів) в розмірі 1 855,71 грн., грошову суму компенсації за нанесену моральну шкоду, яка полягає у моральних стражданнях, а також у пов`язаних із протиправністю діянь відповідача змінах звичайного укладу життя відповідача, в розмірі 50 000,00 грн.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 квітня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення сум вкладів та безпідставно списаних з банківського рахунку грошових коштів задоволено повністю.

Позовні вимоги про стягнення процентів, неустойки, грошової компенсації за нанесену моральну шкоду задоволено частково.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу в розмірі 999,82 євро, 3% річних за ст. 625 ЦК України 1100,19 євро, пеню згідно Закону України «Про захист прав споживачів» в розмірі 1200 євро, всього стягнуто 3300,01 євро.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу в розмірі 58,75 доларів США, 3% річних за ст.625 ЦК України 64,63 доларів США, пеню згідно Закону України «Про захист прав споживачів» 100 доларів США, всього стягнути 223,38 доларів США.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно списані грошові кошти пенсійної виплати в розмірі 2 221,86 грн., пеню згідно Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у розмірі 222,19 грн., 3 % річних згідно ст.625 ЦК України в сумі 222,74 грн., інфляційні згідно ст.625 ЦК України в сумі 933,15 грн., всього стягнути 3599, 94 грн.

Стягнуто АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5 000 грн.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» в дохід держави судовий збір в розмірі 778,89 грн.

Задоволення позовних вимог в частині стягнення сум вкладів та безпідставно списаних з банківського рахунку грошових коштів суд мотивував тим, що позовна давність не поширюється на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу, а системний аналіз вищевказаних норм чинного законодавства свідчить про поширення правового захисту банківського вкладу також і на кошти фізичної особи на умовах договору банківського рахунку (проценти за вкладами, пенсійна виплата), а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь утримані без законних підстав грошові суми вкладів з процентами в розмірі 999,82 євро, 58,75 доларів США та суми пенсійної виплати, перераховані позивачу органом ПФУ на банківський рахунок в сумі 2 221,86 грн., є законним та обґрунтованим.

Частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. суд виходив з того, що з вини відповідача порушені права позивача як споживача банківських послуг, оскільки без підтвердження у встановленому законом порядку факту внесення позивачем підроблених коштів Банком свавільно здійснені утримання з належних на праві власності позивачу сум відсотків, вкладів, грошових переказів пенсійної виплати, чим позивачу завдано моральної шкоди, яка полягала у моральних переживаннях внаслідок неправомірних дій, які виразились у встановленні не передбачених договором або законом обмежень його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд, пов`язаним із цим істотним порушенням нормальних життєвих зв`язків, оскільки позивач був позбавлений можливості належні йому кошти витрачати на власні потреби та змушений був вживати додаткових зусиль для досудового та судового захисту своїх порушених прав, тому з урахуванням принципу розумності та справедливості суд прийшов до висновку про задоволення вказаної частин позовних вимог саме в такому розмірі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 ,08 травня 2019 року подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просив його змінити в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені згідно Закону України «Про захист прав споживачів» в розмірі 39729,40 євро та 2179,11 доларів США. А також стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за нанесену моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. В іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» розмір пені визначено: 3 % від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення. Даною нормою законодавець передбачив особливу, підвищену відповідальність фінансового закладу перед споживачем. Тоді як оскаржуваним рішенням суд за переконанням ОСОБА_1 значно зменшив розмір пені (вимога 39729 євро, відповідно задоволено 1200 євро), що зменшило відповідальність банку.

Крім того при вирішенні питання про зменшення неустойки суди повинні об`єктивно оцінювати конкретну ситуацію, зокрема чи є цей випадок винятковим виходячи з інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу, майновий стан сторін, ступінь виконання зобов`язання, причини неналежного виконання зобов`язання та форму вини боржника, співмірність розміру неустойки, наслідки порушення, добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків, тощо. Зазначені факти не були враховані при ухваленні оскаржуваного рішення в порушення ст.ст. 212-214 ЦПК України

Щодо визначення розміру компенсації за понесену моральну шкоду суд не врахував тривалість та систематичність порушення відповідачем прав позивача та неповно з`ясував істотні для вирішення справи обставини.

В апеляційній скарзі поданій 20 травня 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають істотне значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права просив його скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в їх задоволенні. В іншій частині рішення залишити без змін.

Зазначена апеляційна скарга мотивована наступним. Розрахунки пені за договорами банківського вкладу позивача проведені невірно. В свою чергу Банком відсотки по вкладу нараховувалися відповідно до умов договору, кошти перераховувалися на відповідний рахунок відкритий на ім`я позивача. Протилежного позивачем не доведено. Жодних умов договору банківського вкладу щодо виконання своїх грошових зобов`язань Банком не порушено. Щодо стягнення моральної шкоди то ні чинним законодавством ні договором укладеним між вкладником та банком не передбачено право вкладника на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з неповерненням банком грошових коштів, переданих на депозит.

Оскільки між сторонами склалися договірні правовідносини, які регулюються зобов`язальним правом та не передбачають стягнення моральної шкоди, вимоги про стягнення моральної шкоди є безпідставними.

25 червня 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому вказує, що грошові кошти в національній валюті з рахунку позивача були списані правомірно та відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, які є частиною договору про надання банківських послуг, укладеного між сторонами. Позивач вказуючи на те, що отримав не повну суму депозитних вкладів, не надав доказів розірвання вказаних договорів та наявності залишків на відповідних рахунках, що не були йому видані. Вважає, що розрахунки пені за договорами банківського вкладу позивача є невірними, а судом мали б бути застосовані і наслідки спливу спеціальної позовної давності. Оскільки між сторонами склались договірні відносини, які регулюються зобов`язальним правом та не передбачають стягнення моральної шкоди, вимоги про стягнення моральної шкоди є безпідставними. Просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідних положень» ЦПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Статтею 351 ЦПК України встановлено, що судами апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд в межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Заслухавши учасників справи, перевіривши доводи апеляційних скарг та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Частиною 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалене судом першої інстанції рішення в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 березня 2014 року позивачем було укладено з відповідачем договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070092735400 строком на 366 днів до 18 березня 2015 року, за умовами якого ОСОБА_1 було залишено від попередньої угоди з відповідачем на особовому рахунку № НОМЕР_1 грошову суму в розмірі €155 із можливістю поповнення вкладу, розмір процентів складає 11 % річних, нарахування процентів починається з наступного після надходження грошових коштів дня за кожен день, виплата процентів - щомісячна шляхом зарахування на особовий рахунок № НОМЕР_2 .

В подальшому, на вказаний особовий рахунок позивачем було внесено наступні суми: 12.06.2014 р. - €100; 14.07.2014 р. - €1450; 09.08.2014 р. - €111; 06.09.2014 р. - €126,56; 06.12.2014 р. - €220. Всупереч умовам вказаного договору відповідачем не повернуто позивачу належні до виплати суми процентів (19.01.2015р. - €8,21; 19.02.2015р. - €7,93; 21.02.2015р. - €8,07) та вкладу 19.03.2015 р. - €902.

Крім того, 14 серпня 2014 року строком на 366 днів (до 02.08.2015 р. включно) ОСОБА_1 було укладено із відповідачем договір банківського вкладу № SАМDNWFD0070208199200, за умовами якого позивачем було внесено 02.08.2014 р. на особовий рахунок № НОМЕР_3 грошову суму в розмірі $ 700,00, розмір процентів складає 10 % річних, нарахування процентів починається з наступного після надходження грошових коштів дня за кожен день, виплата процентів - щомісячна шляхом зарахування на особовий рахунок № НОМЕР_4 . Всупереч умовам вказаного договору позивачу не повернуто відповідачем 03.02.2015р. грошову суму в розмірі 7,01 дол. США.

Крім того, 22.12.2014 р. позивачем було укладено з відповідачем строком на 366 днів до 22.12.2015 р. включно договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070421658200, за умовами якого було залишено від попередньої угоди з відповідачем на особовому рахунку № НОМЕР_5 грошову суму в розмірі € 3027,97, та внесено 22.12.2014 р. на особовий рахунок № НОМЕР_5 грошові суми в розмірі € 2 991,78, € 36,19, а 11.04.2015 р. - € 10,00.

Розмір процентів складає 10 % річних, нарахування процентів починається з наступного після надходження грошових коштів дня за кожен день, виплата процентів - щомісячна шляхом зарахування на особовий рахунок № НОМЕР_5 . Всупереч умовам вказаного договору позивачу не повернуто відповідачем 23.06.2015 р. грошову суму в розмірі € 73,47.

Крім того, 03.01.2015 р. між сторонами укладено договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070435841700, за умовами якого позивачем було внесено 03.01.2015 р. на особовий рахунок № НОМЕР_6 грошову суму в розмірі 105,28 євро із можливістю поповнення вкладу та 17.06.2015 р. було поповнено вклад на 40 дол. США, розмір процентів складає 10% річних, нарахування процентів починається з наступного після надходження грошових коштів дня за кожен день, виплата процентів - щомісячна шляхом зарахування на особовий рахунок № НОМЕР_6 . Всупереч умовам вказаного договору позивачу не повернуто відповідачем 06.07.2015 р. грошову суму в розмірі 51,74 дол. США.

Відповідачем здійснено утримання з банківського рахунку позивача № НОМЕР_7 грошові кошти, що нараховувались позивачу як пенсійна виплата. Так, 08.07.2015 р. списано 827,71 грн., 01.07.2015 р. списано 132,51 грн., 30.06.2015 р. списано 298,50 грн., 20.02.2015 р. списано 481,57 грн., 21.01.2015 р. списано 481,57 грн. - порушуються строки переказу позивачу грошових коштів від роботодавця/пенсійного фонду/. Загальна сума простроченого переказу складає 2 221,86 грн. (827,71 грн. + 132,51 грн. + 298,50 грн. + 481,57 грн. + 481,57 грн.).

Суми утримуваних частин вкладів, процентів, пенсійних виплат підтверджені витребуваними судом у АТ КБ «ПриватБанк» виписками про рух коштів, які є офіційними фінансовими документами - випискою руху коштів по рахункам на ім`я позивача № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 на підставі договору банківського вкладу № SAMDNWFD0070092735400 від 18.03.2014 р. за період з 18.03.2014 року по 31.12.2018 р., випискою руху коштів по рахункам на ім`я позивача № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 на підставі договору банківського вкладу № SАМDNWFD0070208199200 від 02.08.2014 р. за період з 02.08.2014 року по 31.12.2018 р., випискою руху коштів по рахунку на ім`я позивача № НОМЕР_5 на підставі договору банківського вкладу № SAMDNWFD0070421658200 від 22.12.2014 р. за період з 22.12.2014 р. по 31.12.2018 р., випискою руху коштів по рахунку на ім`я позивача № НОМЕР_6 на підставі договору банківського вкладу № SAMDNWFD0070435841700 від 03.01.2015 р. за період з 03.01.2015 року по 31.12.2018 р., випискою руху коштів по рахунку, відкритому у АТ КБ «Приватбанк» на ім`я позивача № НОМЕР_7 за період з 18.03.2014 р. по 31.12.2018 р.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово в досудовому порядку звертався до відповідача щодо усунення порушення своїх прав, надання обґрунтування підстав часткового неповернення вкладів, не виплати відсотків та коштів пенсійної виплати на банківському рахунку. На вказані звернення листами відповідач повідомив позивача про відмову у поверненні вкладів та у виплаті процентів, аргументуючи свою позицію тим, що банк підозрює позивача у внесенні на рахунки підроблених грошових купюр.

Відповідності до листа УНБУ в Черкаській області за № 11-128/71735 від 01.10.2015 р. відповідач із повідомленням про виявлення сумнівних банкнот до УНБУ не звертався, а згідно листа Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області за № 17017 від 05.10.2015 р. відповідач із повідомленням про виявлення сумнівних банкнот не звертався і до правоохоронних органів. За використання підроблених грошей законом передбачено кримінальну відповідальність, а тому особа вважається невинуватою у вчиненні таких дій, поки її вина не буде встановлена вироком суду.

Правовідносини, що виникли випливають із зобов`язань викладених в укладених між сторонами спору договорах банківського рахунку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити грошові кошти, в свою чергу кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК регламентовано обов`язковість виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові ( ч.4 ст.267 ЦК України).

Відповідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з порядком нарахування, розміром та періодом (за який проведено нарахування) нарахованих відповідно до положень ст. 625 ЦК України 3 % річних за період прострочення грошового зобов`язання та погоджується, що до стягнення підлягають відповідно до наведеного розрахунку в рішення суду в зв`язку з невиплатою відповідно грошових сум в розмірах 8,21 евро, 7,93 євро, 8,07 євро, 902,14 євро, 73, 47 євро, 7,01 доларів США, та 51, 74 доларів США - у розмірі відповідно 0,82 євро, 0,79 євро, 0,80 євро 90,53 євро7, 43 євро,0,70 доларів США та 5,18 доларів США.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають: вклад в розмірі 999,82 євро, 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України 0,82 євро + 0,79 євро + 0,80євро + 90,53 євро +7,43 євро, всього 1100,19 євро, також підлягає стягненню 58,75 доларів США та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України 0,70 доларів США + 5,18 доларів США = 64,63 доларів США.

Колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що позовні вимоги про стягнення 3% річних за період до 04.07.2015 р. не підлягають до задоволення, оскільки позивачем пропущений строк загальної позовної давності згідно ст.257 ЦК України щодо вимог про стягнення 3% річних за період, що виходить за межі трирічного строку, що передує зверненню до суду з даним позовом 04.07.2018 р., а також не підлягають до задоволення вимоги про стягнення збитків від інфляції внаслідок прострочення виплати вкладів та процентів в іноземній валюті (євро, долари США), оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Частинами 1, 3 ст. 1058 Цивільного кодексу України регламентовано поняття договору банківського вкладу (депозиту) згідно якого, одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором; до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунку (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно з ст.1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Обгрунтованим також є висновок суду про те, що списання грошових коштів із рахунків позивача є незаконним, оскільки відповідач не надав доказів про існування обставин, які б давали йому право на таке списання, а тому відповідач зобов`язаний повернути позивачу банківські вклади разом із нарахованими процентами, а також кошти пенсійної виплати, перераховані на банківський рахунок позивача.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що доводи відповідача на догововірне списання коштів суд вважає такими, що не підтверджують заперечення проти позову, оскільки відповідачем не доведено наявність будь-якої заборгованості позивача перед ПАТ КБ «ПриватБанк» на момент списання коштів, у зв`язку із чим суд обґрунтовано відхилив твердження відповідача про те, що він мав право на договірне списання коштів у рахунок погашення заборгованості.

Статтею 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Відповідно до частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Тобто, із аналізу вищенаведених норм вбачається, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачених частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: сплати пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.

Таким чином за договорами № SAMDNWFD0070092735400 та № SAMDNWFD0070421658200 відповідачем допущено порушення права позивача як споживача фінансових послуг, а тому на підставі частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» пеня у розмірі трьох відсотків вартості фінансової послуги за кожен день прострочення складає відповідно до розрахунку проведеного судом і з яким колегія суддів повністю погоджується - 14697,32 євро (120,68 євро +116,57 євро +118,62 євро +13261,45 євро +1080 євро).

Внаслідок порушення відповідачем строків виплати вказаних сум за договорами № SАМDNWFD0070208199200 та № SAMDNWFD0070435841700 відповідачем допущено порушення права позивача як споживача фінансових послуг, а тому відповідно до положень вищевказаних норм пеня у розмірі трьох відсотків вартості фінансової послуги за кожен день прострочення відповідно до проведеного судом розрахунку, з яким колегія суддів також повністю погоджується складає - 863,04 доларів США (103,04 доларів США + 760 доларів США).

Крім того, колегія суддів вважає також правильним висновок суду про те, що позовні вимоги про стягнення пені за період до 04.07.2017 року не підлягають до задоволення, оскільки позивачем пропущений строк спеціальної позовної давності згідно ст. 258 ЦК України щодо вимог про стягнення пені за період, що виходить за межі річного строку, що передує зверненню до суду з даним позовом 04.07.2018 року.

Відповідно до частин 1, 3, статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частини 2, 3 статті 551 ЦК України).

Оскільки сума нарахованої пені за договорами № SAMDNWFD0070092735400 та № SAMDNWFD0070421658200 в розмірі 14697,32 євро значно перевищує розмір збитків 1100,19 євро, сума нарахованої пені за договорами № SАМDNWFD0070208199200 та № SAMDNWFD0070435841700 в розмірі 863,04 доларів США значно перевищує розмір збитків 64,63 долар США, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність зменшення розміру пені відповідно до 1200 євро та 100 доларів США, що не суперечить положенням ст. 551 ЦК України та відповідає принципам справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду про те, що внаслідок порушення строків виплати сум пенсії на банківському рахунку відповідачем допущено прострочення грошового зобов`язання, а тому з останнього відповідно до положень ст. 625 ЦК України необхідно стягнути 3% річних за період прострочення грошового зобов`язання та інфляційні відповідно до розрахунку наведеного судом у рішенні суду в загальному розмірі 3599,94 грн

Колегія суддів вважає? що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних за період до 04.07.2015 року не підлягають до задоволення, оскільки позивачем пропущений строк загальної позовної давності згідно ст.257 ЦК України щодо вимог про стягнення 3% річних за період, що виходить за межі трирічного строку, що передує зверненню до суду з даним позовом 04.07.2018 р.

Виходячи із вищевикладеного та аналізу норм законодавства, які застосовані судом при розгляді даної справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду про те, що в загальному до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають: вклад в розмірі 999,82 євро, 3% річних за ст.625 ЦК України 1100,19 євро, пеня згідно «Закону України «Про захист прав споживачів» в розмірі 1200 євро, всього 3300,01 євро; вклад в розмірі 58,75 доларів США, 3% річних за ст. 625 ЦК України 64,63 доларів США, пеня згідно Закону України «Про захист прав споживачів» 100 доларів США, всього 223,38 доларів США доларів і оскільки між сторонами існують договірні правовідносини з договору вкладу в іноземній валюті, наявні правові підстави для стягнення вказаних сум у валюті визначеній договором, що узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 у справі № 373/2054/16-ц.

Також до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають кошти пенсійної виплати в розмірі 2 221,86 грн., пеня згідно Закону України " Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у розмірі 222,19 грн. за розрахунком позивача, з яким правильно погодився суд першої інстанції, оскільки він узгоджується із абз. 2 п. 32.2. ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», 3 % річних згідно ст. 625 ЦК України в сумі 222,74 грн., інфляційні згідно ст. 625 ЦК України в сумі 933,15 грн., всього 3599, 94 грн.

Твердження АТ КБ «ПриватБанк» викладені в апеляційній скарзі про помилковість висновку суду щодо наявності підстав про стягнення сум вкладів та безпідставності списання грошових коштів з банківського рахунку з посиланням на сумнівність банкнот внесених ОСОБА_1 на рахунок, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки вони є припущенням та повністю спростовуються матеріалами справи. Щодо неправильності проведеного судом першої інстанції розрахунку пені відповідно до статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», то із апеляційної скарги вбачається, що наведений Банком розрахунок стосується іншої цивільної справи, розрахунок пені у даній справі не наведений, а вказана тільки загальна сума, що не є належним розрахунком, якому судом може бути дана відповідна оцінка.

Також колегія суддів не може погодитись з твердженнями викладеними в апеляційній скарзі щодо безпідставності застосування судом до даних правовідносин положень статті 625 ЦК України в частині нарахування 3% річних, оскільки застосування положень вказаної статті пов`язане не з умовами укладеного між сторонами договору, а є наслідком прострочення відповідачем грошового зобов`язання і не може свідчити про отримання позивачем коштів за вкладами у більшому розмірі ніж пересічний вкладник, оскільки не стосується договорів банківського вкладу укладених Банком з іншими клієнтами.

Доводи ОСОБА_1 викладені в апеляційній скарзі про те, що рішенням суду зменшено розмір пені більше ніж у тридцять три рази, що зменшило відповідальність Банку до 33% річних, що становить процент, який майже у два рази менший, ніж отримує відповідач від споживача кредитної послуги за договором, що на його думку є відвертим наданням судом переваги фінансовому закладу перед фізичною особою споживачем фінансової послуги, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки нарахування розміру пені судом проведено відповідно до положень ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» і не підлягає порівнянню з процентом, який отримує відповідач від споживача кредитної послуги

Доводи викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 про те, що при вирішенні питання зменшення неустойки суди повинні об`єктивно оцінити конкретну ситуацію, однак судом не було враховано майновий стан сторін у справі, що відповідачем не було дано будь-яких розумних пояснень щодо мотивації вчинення правопорушень щодо нього, що позивач є пенсіонером і відповідач протягом майже трьох років забирав у нього пенсію, тобто позбавляв його майна, що спірна сума для нього є значною, колегія суддів також не може прийняти до уваги, оскільки зменшення судом розміру неустойки не суперечить положенням частини 3 статті 551 ЦК України, якою передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про часткове задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди виходячи із наступного.

Згідно ч. 2 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Вирішуючи питання про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди суд виходив з того що саме з вини відповідача були порушені права позивача як споживача банківських послуг та керувався при цьому положеннями вищенаведених норм законодавства.

Доводи викладені в апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» про безпідставність часткового задоволення судом вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки між сторонами склалися договірні відносини, які регулюються зобов`язальним правом та не передбачають стягнення моральної шкоди та доводи викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 про те, що при визначенні розміру компенсації за нанесену моральну шкоду суд не врахував тривалість та систематичність порушення відповідачем його прав, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки вирішуючи питання про часткове задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди з відповідача та при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом було враховано, що завдана моральна шкода полягала у моральних переживаннях внаслідок неправомірних дій відповідача та в чому саме вони були виражені, суд обґрунтовано керувався положеннями вищевказаних норм закону, а також виходив з принципу розумності та справедливості.

Враховуючи вищенаведені обставини справи, норми законодавства, що підлягають застосуванню при вирішенні спору, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції за наявних у справі належних, допустимих та достовірних доказів зроблені правильні та обґрунтовані висновки, що привели до ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення.

Доводи апеляційних скарг поданих як позивачем так і відповідачем апеляційний суд не приймає до уваги виходячи із вищенаведених підстав, та вважає, що їх зміст не спростовує законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія апеляційного суду, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційні скарги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, стягнення сум вкладів, стягнення грошових сум процентів, стягнення безпідставно списаних з банківського рахунку грошових коштів, стягнення неустойки, грошової компенсації за нанесену моральну шкоду - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Судді: Н.І. Гончар

Ю.В.Сіренко

Т.Л.Фетісова

Повний текст постанови складений 11 липня 2019 року.