Рішення № 82970645, 08.07.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.07.2019 Справа № 920/436/19

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,

за участю секретаря судового засідання Мудрицької С.Ю.,

Розглядається справа в порядку загального позовного провадження № 920/436/19

за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001),

до відповідача Публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання” (вул. Горького, 58, м. Суми, 40004),

про стягнення 753 626 грн. 76 коп.,

за участю представників сторін:

Від позивача – Поліщук В.О. (довіреність № 14-200 від 17.05.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльністю серія ДП № 3720 від 08.06.2018);

Від відповідача – Танчик О.М. (довіреність № 18-49/3 від 28.12.2018, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 225 від 11.11.2005);

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача 753 626 грн. 76 коп. відповідно до укладеного між сторонами договору № 3283/15-БО-29 купівлі-продажу природного газу за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати природного газу, в тому числі 614 147 грн. 96 коп. пені, 46 207 грн. 37 коп. 3% річних, 93 271 грн. 43 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 06.05.2019 відкрито провадження у справі № 920/436/19 та призначено підготовче засідання на 03.06.2019, 11:30.

22.05.2019 відповідач подав відзив на позовну заяву № 18-7/483 від 22.05.2019, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції по справі відповідач вказує на приписи ч. 3 ст. 7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, а також зазначає, що позивачем не подано належних доказів на підтвердження розрахунку пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

У судовому засіданні 03.06.2019 судом оголошено перерву до 19.06.2019 об 11 год. 30 хв.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 19.06.2019 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті з повідомленням сторін на 08.07.2019, 10:30.

Позивач підтримує позовні вимоги та зазначає, що заборгованість за поставлений природний газ не була погашена відповідачем повністю до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", тому позовні вимоги є правомірними.

Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до укладеного між сторонами договору № 3283/15-БО-29 купівлі-продажу природного газу від 25.12.2014, позивач зобов`язується передати у власність відповідача у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України, а останній, в свою чергу, прийняти та оплатити природний газ на умовах передбачених договором.

Газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (п. 1.2. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з актами приймання-передачі природного газу за січень - грудень 2015 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 32446143 грн 95 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору несвоєчасно оплатив спожитий природний газ, у зв`язку з чим останньому нараховані пеня відповідно до п. 7.2. договору, інфляційні збитки та 3% річних.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

За умовами п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 6.3. договору, оплата за газ здійснюється покупцем на поточний рахунок продавця з урахуванням вимог статті 191 Закону України «Про теплопостачання» та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в порядку, визначеному нормами чинного законодавства. Сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначені платежу посилання на номер договору є обов`язковим. У разі якщо оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця і на нього надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, покупець зобов`язується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання пункту 6.1 цього договору.

Судом встановлено, що поставлений позивачем природний газ у 2015 році загальною вартістю 32446143 грн. 95 коп. оплачений відповідачем повністю, однак з простроченням строків оплати, визначених п. 6.1. договору. Природний газ, поставлений у січні 2015 року повністю оплачений 23.03.2015, у лютому 2015 року – 09.04.2015, у березні 2015 року – 21.05.2015, у квітні 2015 року – 30.09.2015, у жовтні 2015 року – 16.11.2015, у листопаді 2015 року – 22.12.2015, у грудні 2015 року – 07.03.2017.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі невиконання відповідачем умов п.6.1, останній зобов`язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У п. 9.3. договору сторони погодили, що строк, у межах якого останні можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату природного газу відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 614147 грн. 96 коп., виходячи з суми заборгованості помісячно за 2015 рік з урахуванням строків розрахунків визначених договором та здійснених відповідачем оплат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачеві нараховані 3 % річних в загальній сумі 46 207 грн. 37 коп. виходячи з суми заборгованості помісячно за 2015 рік з урахуванням строків розрахунків визначених договором та здійснених відповідачем оплат, а також інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 93 271 грн 43 коп. за несвоєчасну оплату поставленого природного газу у грудні 2015 року.

30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі – Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст. 1 Закону, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, в тому числі, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі ст. 2 Закону, дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 3 статті 7 Закону врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення.

Вказаною нормою передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Частина 3 статті 7 Закону "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії; цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань.

При цьому застосування приписів частини 3 статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний суд у постанові від 16.05.2019 у справі № 922/2685/18.

З наявних в матеріалах справи доказів, зокрема з розрахунку штрафних санкцій та довідки з операцій по договору, судом встановлено, що відповідачем до 30.11.2016 повністю погашено заборгованість за поставлений природний газ у січні 2015 року (23.03.2015), у лютому 2015 року (09.04.2015), у березні 2015 року (21.05.2015), у квітні 2015 року (30.09.2015), у жовтні 2015 року (16.11.2015), у листопаді 2015 року (22.12.2015).

Природний газ, поставлений у грудні 2015 року на суму 7556168 грн. 84 коп. до 30.11.2016 оплачений частково в сумі 6 849 104 грн. 43 коп.

Заборгованість за природний газ, поставлений у грудні 2015 року станом на 30.11.2016 складала 707 064 грн. 41 коп.

Таким чином, правомірним та обґрунтованим є нарахування пені, інфляційних збитків та 3 % річних, виходячи з суми заборгованості за природний газ, поставлений у грудні 2015 року, що не була погашена до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Разом з цим, вимоги позивача в частині стягнення пені, інфляційних збитків та 3 % річних, нарахованих на заборгованість за природний газ, погашену до набрання чинності Законом (заборгованість за січень-квітень, жовтень-листопад 2015 року, за грудень 2015 року в сумі 6 849 104 грн. 43 коп.), є неправомірними.

Враховуючи зазначений факт, суд, перевіривши розрахунок позивача, вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 141857 грн 21 коп. за період з 15.01.2016 по 14.07.2016, виходячи з суми заборгованості за природний газ, поставлений у грудні 2015 року в розмірі 707 064 грн. 41 коп.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 472 290 грн 75 коп. суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

Посилання відповідача на те, що довідка з операцій по договору (а.с. 48-51) не є належним доказом по справі суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідачем не спростовано даних щодо здійснених оплат природного газу, вказаних у відповідному документі бухгалтерського обліку та не подано доказів на підтвердження здійснення оплат природного газу в інші періоди (дати).

За змістом ч.2 ст.625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (висновок про застосування норм права, який викладений в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 904/7401/16).

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду.

Таким чином, індексація суми грошових вимог кредитора з врахуванням індексу інфляції попереднього місяця на індекс інфляції наступного місяця не відповідає рекомендаціям Верховного Суду України.

Враховуючи викладені обставини, суд, перевіривши розрахунок позивача, вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 23 593 грн 79 коп. за період з 15.01.2016 по 06.03.2017, виходячи з суми заборгованості за природний газ поставлений у грудні 2015 року в розмірі 707 064 грн 41 коп. з урахуванням часткових проплат за період з 01.01.2017 по 06.03.2017, інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 92 381 грн 64 коп., в тому числі 88 978 грн 17 коп. - за період з лютого 2016 року по січень 2017 року, виходячи з суми заборгованості за природний газ поставлений у грудні 2015 року в сумі 707 064 грн 41 коп., 3403 грн 47 коп. - за лютий 2017 року, виходячи з суми заборгованості за природний газ поставлений у грудні 2015 року в сумі 340 347 грн 48 коп. (заборгованість станом на 28.02.2017).

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 22613 грн 58 коп., 889 грн 79 коп. інфляційних втрат, суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

Розрахунки перевірені судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.5.3 Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2019.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання” (вул. Горького, 58, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 05747991) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код 20077720) 141857 грн. 21 коп. пені, 23593 грн. 79 коп. 3 % річних, 92 381 грн 64 коп. інфляційних втрат, 3867 грн 49 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.У задоволенні позову в іншій частині – відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Відповідно до пп. 17.5. п. 17 Розділу XI Перехідних положень до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 11.07.2019.

Суддя Є.А. Жерьобкіна