Рішення № 82970596, 03.07.2019, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/471/17

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

до відповідача Приватного підприємства "Босна"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про звернення стягання на предмет іпотеки

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Чупіль Р.Р. (дов. № 21-1/789 від 10.01.2019 р.);

Від відповідача: Мосійчук А.П. (паспорт НОМЕР_1 від 21.05.2002 р.);

Від третьої особи: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

04 липня 2017 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства "Босна" (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (далі - третя особа), про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 , що належать Приватному підприємству "Босна", за договором іпотеки № 14402 від 25 квітня 2008 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 11341164000 від 25 квітня 2008 року в сумі 102 336 доларів 77 центів США.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Відповідно до умов кредитного договору № 11341164000 від 25 квітня 2008 року позивач надав третій особі кредит (грошові кошти) в іноземній валюті у формі поновлюваної кредитної лінії, з лімітом у розмірі 145 000,00 доларів США, вказане зобов`язання з метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань третьої особи за кредитним договором між позивачем та відповідачем укладено договір іпотеки № 14402 від 25 квітня 2008 року.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання вищевказаного зобов`язання між позивачем та відповідачем укладено договір іпотеки № 14402 від 25 квітня 2008 року.

Позивач зазначає, що станом на день подачі позову зобов`язання третьої особи перед банком не виконуються, що у свою чергу призвело до виникнення заборгованості останнього по поверненню кредитних коштів та становить 102 336,77 доларів США , з яких: 91 724,80 доларів США - кредитна заборгованість та 10 611,97 доларів США - заборгованість по процентам. Окрім того позивач відповідно до умов кредитного договору нарахував пеню за несвоєчасне погашення кредиту та процентів яка складає 46 875 грн. 42 коп., з яких: 20 681 грн. 39 коп. - пеня за прострочення сплати кредиту та 26 194 грн. 03 коп. - пеня за прострочення сплати процентів.

Окрім того, позивач зазначає, що згідно даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав, відповідачем зроблено реконструкцію предмету іпотеки, а саме: добудована рампа з навісом, змінилась назва об`єкту на склад продтоварів - літ. "А-1", рампа з навісом - літ. "а2", загальною площею 622,3 кв.м.; на земельній ділянці, що знаходиться в іпотеці добудовано адміністративне приміщення, площею - 117,2 кв.м. та холодильна камера, площею - 58,1 кв.м. На вказані об`єкти отримано нову технічну документацію.

Позивач посилається на пункт 1.5. договору іпотеки та зазначає, що всі приналежності предмету іпотеки та на всі невід`ємні від нього поліпшення, складові частини, внутрішні системи, поліпшення, реконструкційні роботи, зміни, переробки, тощо, автоматично стають предметом іпотеки і не потребують внесення змін до договору .

Отже, позивач вважає, що отримав право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вказані обставини слугували причиною подачі позову та формують предмет даної справи.

В судовому засіданні 03 липня 2019 року представника позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві та письмових пояснення, просив позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

У свою чергу відповідач не погодившись з позовними вимогами позивача подав до суду відзив на позовну заяву та письмові пояснення які обґрунтовані наступними твердженнями.

Відповідач зазначає, що підставою позову у позовній заяві зазначено наявність кредитної заборгованості третьої особи перед позивачем у розмірі 91 724,80 доларів США та заборгованості за процентами 10 611,97 доларів США на підставі Кредитного договору.

Такі твердження позивача відповідач вважає безпідставними з огляду на наступне.

Відповідач не заперечує факт укладання кредитного договору та договору іпотеки.

Зазначає, що 16 липня 2009 року позивач скористався свої правом наданим йому статтею 611 Цивільного кодексу України, пунктами 1.2.2. та 3.1; 6.1.2. кредитного договору та направив третій особі повідомлення (вимогу) за вихідним № 9 від 16 липня 2009 року про дострокове повернення всієї суми кредиту та повернення прострочених процентів.

Третьою особою зазначена вимога виконана не була.

Враховуючи наведене позивач на думку відповідача змінив терміни повернення кредиту та плати за кредит.

Відповідач вказує, що зазначена обставина встановлена рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02 листопада 2017 року у справі № 569/6506/17 за позовом Безуглого Сергія Леонідовича до Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк", третя особа ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою, яке залишено без змін постановою Апеляційного суду Рівненської області від 30 січня 2018 року, зокрема рішенням встановлено наступне: "Відповідно до вимоги за вих. № 9 від 16 липня 2009 року адресованої ОСОБА_1 та Безуглому С.Л. відповідач Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" ставить до відома, що строк повернення кредиту вважається таким що настав, встановив строк виконання зобов`язань та просить в строк до 15 серпня 2009 року погасити: прострочу по кредиту в сумі 850,87 дол. США, прострочу по відсотках в сумі 551,54 дол. США, кредит в сумі 138452,20 дол. США."; "Відповідно порука по Договору поруки припинилася 15 лютого 2010 року, через шість місяців після 15 серпня 2009 року, яку встановив відповідач ПАТ "Укрсиббанк") як строк виконання основного зобов`язання." Крім того, рішенням у справі № 569/6912/18 від 06 березня 2019 року Рівненський міський суд Рівненської області визнав договір про надання споживчого кредиту №11341164000, який укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Укрсиббанк" 25 квітня 2008 року припиненим з 15 серпня 2009 року.

Таким чином, на думку відповідача після направлення ОСОБА_1 вимоги про дострокове погашення всієї заборгованості, та не виконання вимоги третьою особою, кредитний договір припинив свою дію та позивач втратив можливість нарахування та стягнення з третьої особи відсотків за кредитним договором, оскільки, нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісійних, неустойки поза строком дії кредитного договору не передбачено.

Відповідач вказує, що третя особа зобов`язана була повернути позивачу борг у розмірі 139 854,61 доларів США, а позивач при цьому на думку відповідача не мав права на нарахування та стягнення процентів, пені після 15 серпня 2009 року. Окрім того відповідач зазначає, що третя особа сплачувала борг 139 854,61 доларів США в строк з 16 липня 2009 року по 05 липня 2016 року частинами та станом на 24 травня 2017 року остання повністю сплатила борг перед позивачем по кредитному договору, крім того здійснила переплату у розмірі 26 569,9 доларів США.

Отже зважаючи на викладені обставини відповідач вважає, що договір про надання споживчого кредиту №11341164000 який укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Укрсиббанк" 25 квітня 2008 року припинив свою дію 15 серпня 2009 року, розмір заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем станом на день припинення Кредитного договору становив 139 854,31 доларів США, станом на день звернення позивача до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки у цій справі борг ОСОБА_1 який виник на підставі договору про надання споживчого кредиту №11341164000 від 25 квітня 2008 року погашений у повному обсязі та нарахування позивачем процентів є безпідставним.

Щодо вимоги про звернення стягнення на інше майно майнового поручителя відповідач зазначає, що предмет іпотеки станом на день звернення до суду не перебудований, не поділений не проданий та має таку саму загальну площу 622,3 кв.м.

Відповідно твердження позивача про те, що окремо збудовані відповідачем за адресою АДРЕСА_1 адміністративне приміщення, холодильна камера та рампа з навісом є предметом іпотеки безпідставні, так як вказані будівлі не є приналежністю предмету іпотеки та не є його невід`ємною частиною.

Відповідач посилається на наступні висновки, а саме: 21 грудня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БТІ-ЕКСПЕРТ" видало висновок щодо технічної можливості виділу в натурі частки з нерухомого об`єкта, згідно якого частина об`єкта склад - холодильник (50,2 кв.м.) тамбур (7,9 кв.м.) які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та є частиною нерухомого об`єкта нежитлова будівля-склад продовольчих товарів з адміністративно-побутовим приміщенням літ. А-1, загальною площею 797,6 кв.м. по АДРЕСА_1 є відокремлена, має окремий вихід і може бути виділена в натурі; 16 лютого 2017 року державний реєстратор Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Салійчук Ілона Михайлівна прийняла рішення про реєстрацію нерухомого майна - холодильної камери загальною площею 58.1. кв.м., власник Приватне підприємство "БОСНА"; 21 грудня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БТІ-ЕКСПЕРТ" видало висновок щодо технічної можливості виділу в натурі частки з нерухомого об`єкта, згідно якого частина об`єкта склад загальною площею 622,3 кв.м, та рампа з навісом які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 В та є частиною нерухомого об`єкта нежитлова будівля-склад продовольчих товарів з адміністративно-побутовим приміщенням літ. А-1, загальною площею 797,6 кв.м. по АДРЕСА_1 є відокремлена, має окремий вихід і може бути виділена в натурі; 16 лютого 2017 року державний реєстратор Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Куцоконь Ангеліна Юріївна прийняла рішення про реєстрацію нерухомого майна - склад продовольчих товарів загальною площею 622.3 кв.м., власник Приватне підприємство "БОСНА"; 21 грудня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БТІ-ЕКСПЕРТ" видало висновок щодо технічної можливості виділу в натурі частки з нерухомого об`єкта, згідно якого частина об`єкта адміністративні приміщення загальною площею 117,2 кв.м. які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та є частиною нерухомого об`єкта нежитлова будівля-склад продовольчих товарів з адміністративно-побутовим приміщенням літ. А-1, загальною площею 797,6 кв.м. по АДРЕСА_1 є відокремлена, має окремий вихід і може бути виділена в натурі; 16 лютого 2017 року державний реєстратор Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Салійчук Ілона Михайлівна прийняла рішення про реєстрацію нерухомого майна - адміністративні приміщення загальною площею 117,2 кв.м., власник Приватне підприємство "БОСНА".

Як вбачається із зазначених документів склад продовольчих товарів загальною площею 622.3 кв.м. (предмет іпотеки), холодильна камера загальною площею 58.1. кв.м. та адміністративні приміщення загальною площею 117,2 кв.м. є частиною нерухомого об`єкта - нежитлова будівля-склад продовольчих товарів з адміністративно-побутовим приміщенням літ. А-1, загальною площею 797,6 кв.м. по АДРЕСА_1 .

Окрім того відповідача зазначає, що вказані об`єкти нерухомості не є приналежністю предмету іпотеки та не є його невід`ємною, оскільки уповноваженим представником позивача складено акти перевірки заставного майна - нежитлової нерухомості, відповідно до яких при перевірці не виявлено перепланування, зносу, добудови, фізичних пошкоджень об`єкту іпотеки

Зважаючи на викладені обставини відповідач вважає, що вказані будівлі не є приналежністю предмету іпотеки та не є його невід`ємною частиною.

Окрім того відповідач зазначив, що договір іпотеки № 14402 від 25 квітня 2008 року не забезпечує зобов`язання по договору про надання споживчого кредиту № 11341164000 від 25 квітня 2008 року посилаючись на те, що договір іпотеки № 14402, який був нотаріально засвідчений приватним нотаріусом Киселюк Оксаною Василівною, в якому сторони визначили правочини за якими встановлено основне зобов`язання: кредитний договір №11340798000 від 25 квітня 2008 року укладений між ОСОБА_1 , код за ЄДРПОУ НОМЕР_2 та іпотекодержателем, в забезпечення виконання грошових зобов`язань за яким укладається даний договір ; кредитний договір №11340682000 від 25 квітня 2008 року укладений між ОСОБА_1 , код за ЄДРПОУ НОМЕР_2 та іпотекодержателем, в забезпечення виконання грошових зобов`язань за яким укладається даний договір В подальшому, після того як всі три примірника договору були підписані сторонами договору та засвідченні нотаріусом, в примірник позивача без участі та згоди відповідача були внесенні зміни з порушення порядку визначеним чинним законодавством для внесення змін в договори іпотеки та їх нотаріального посвідчення.

З огляду на наведене відповідач стверджує, що договір іпотеки № 14402 від 25 квітня 2008 року, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Киселюк Оксаною Василівною 25 квітня 2008 року, є таким, що не забезпечує виконання ОСОБА_1 зобов`язання по договору про надання споживчого кредиту №11341164000 від 25 квітня 2008 року.

Зважаючи на викладені обставини, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 03 липня 2019 року представник відповідача позовні вимоги заперечив з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заяви та клопотання у справі

04 липня 2017 року до канцелярії суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

06 липня 2017 року до канцелярії суду від третьої особи надійшли письмові пояснення.

12 липня 2017 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити. Окрім того, відповідачем до відзиву на позову заяву додано заяву про застосування строків позовної давності.

13 липня 2017 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшла заява, в якій останній просить суд зупинити провадження у справі.

09 січня 2018 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд призначити судову будівельно-технічну експертизу.

29 січня 2018 року до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому останній заперечує проти проведення експертизи.

07 лютого 2018 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи наступних документів, а саме: довіреність № 13-2-2/4569 від 22 січня 2018 року; акт № 0010002/103678/20170104 від 18 січня 2017 року; акт № 0010002/103678/20180125 від 26 січня 2018 року.

26 лютого 2018 року до канцелярії суду від третьої особи надійшло клопотання, в якому остання просить суд зупинити провадження у справі.

26 лютого 2018 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить суд закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору.

28 березня 2018 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання з письмовими поясненнями по справі.

07 травня 2019 року до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання з письмовими поясненнями по справі.

08 травня 2019 року до канцелярії суду від відповідача надійшла заява з письмовими поясненнями по справі.

23 травня 2019 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшла заява з письмовими поясненнями по справі.

24 травня 2019 року до канцелярії суду від представника позивача надішли письмові заперечення на заяву відповідача від 08 травня 2019 року.

03 червня 2019 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшла заява з письмовими поясненнями по справі.

24 червня 2019 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшла заява з письмовими поясненнями по справі.

25 червня 2019 року до канцелярії суду від представника позивача надійшли письмові заперечення на заяву відповідача від 03 червня 2019 року.

27 червня 2019 року до канцелярії суду від представника позивача надійшли письмові заперечення на заяву відповідача від 24 червня 2019 року.

02 липня 2019 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшла заява з письмовими поясненнями по справі.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою господарського суду від 05 липня 2017 року порушено провадження по справі № 918/471/17.

Ухвалою господарського суду від 18 липня 2017 року провадження у справі № 918/471/17 зупинено до розгляду пов`язаної з нею справи № 569/8509/17 що розглядається Рівненським міським судом Рівненської області.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2017 року ухвалу господарського суду Рівненської області від 18 липня 2017 року у справі № 918/471/17 залишено без змін, апеляційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду від 28 листопада 2017 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" задоволено, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2017 року та ухвалу господарського суду Рівненської області від 18 липня 2017 року у справі № 918/471/17 скасовано повністю, справу передано на розгляд до господарського суду Рівненської області.

Ухвалою господарського суду від 22 грудня 2017 року справу № 918/471/17 призначено до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні 09 січня 2018 року оголошено перерву до 12 лютого 2018 року.

Ухвалою господарського суду від 12 лютого 2018 року розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 26 лютого 2018 року.

Ухвалою господарського суду від 26 лютого 2018 року розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 19 березня 2018 року. Крім того, ухвалою суду від 26 лютого 2018 року продовжено строк розгляду підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою господарського суду від 19 березня 2018 року розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 02 квітня 2018 року.

Ухвалою господарського суду від 02 квітня 2018 року призначено судову експертизу та зупинено провадження у справи на час проведення судової експертизи.

Ухвалою господарського суду від 05 лютого 2019 року надано можливість судовому експерту провести огляд досліджуваного об`єкту 14 березня 2019 року об 10:00 годині та зобов`язано сторони забезпечити безперешкодний доступ експерта на об`єкти дослідження, а саме технічні паспорти об`єктів дослідження та документи що посвідчують право власності на об`єкти дослідження, за місцем їх знаходження для проведення огляду 14 березня 2019 року об 10:00 годині, забезпечити прибуття експерта а також належні умови його роботи.

Ухвалою господарського суду від 02 травня 2019 року поновлено провадження у справі № 918/471/17 та розгляд справи в підготовчому засіданні призначено до слухання в судовому засіданні на 13 травня 2019 року.

Ухвалою господарського суду від 13 травня 2019 року відкладено підготовче засідання на 03 червня 2019 року.

Ухвалою господарського суду від 03 червня 2019 року закрито підготовче провадження у справі № 918/471/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до відповідача Приватного підприємства "Босна" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про звернення стягання на предмет іпотеки та призначено справу № 918/471/17 до судового розгляду по суті на 18 червня 2019 року

Ухвалою господарського суду від 18 червня 2019 року відкладено розгляд справи по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 03 липня 2019 року.

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення і висновок суду

25 квітня 2008 року між Акціонерними комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - банк) та ОСОБА_1 (далі - позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту 11341164000 (далі - кредитний договір).

Відповідно до вимоги Закону України "Про акціонерні товариства " внесені зміни у статут Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк", відповідно до яких нове повне найменування банку стало - Публічне акціонерне товариство "Укр Сиббанк", дані зміни не є реорганізацією або ліквідацією юридичної особи Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк".

Відповідно до п. 1.1. договору банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті, долар США , в сумі 145 000 грн. 00 коп., що дорівнює еквіваленту 732 250 грн. 00 коп. за курсом НБУ на день укладення договору, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах зазначених у даному договорі. При цьому сторони обумовили, що гривневий еквівалент суми кредиту зазначається в договорі лише в різі надання банком кредиту в іноземній валюті.

У пункті 1.2. договору сторони погодили строк кредитування, а саме надання кредиту здійснюється у наступний термі - 25 квітня 2008 року. Позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в термін та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку № 1 до договору , але в будь-якому випадку не пізніше 24 квітня 2018 року, якщо тільки не застосовується інший термін проведення кредиту відповідно до умов цього договору та/або згідно умов відповідної угоди сторін.

Пунктом 1.3. сторони погодили умови плати за кредит, а саме за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дня видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 13,35 %. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов договору. У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про встановлення нового розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування відповідно до умов договору, застосовується розмір процентної ставки, діючи за цим договором в попередньому місяці. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі збільшеному вдвічі від ставки, вказаної в п. 1.3.1. Нарахування вищевказаної процентної ставки на прострочену суму основного боргу починається з дня виникнення встановленого у договорі. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за підвищеною ставкою до моменту погашення такої заборгованості.

Згідно до п. 1.3.2. договору сторони домовились, що за умовами договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки.

Відповідно до п. 1.3.4. договору, строк сплати процентів з 01 по 10 число кожного місяця наступного за тим, за яким були нараховані банком такі проценти. При цьому сторони також погодили, щ о в разі повернення до банку всієї суми кредиту: - банк в день такої повної сплати суми кредиту здійснює нарахування процентів за його користування протягом календарного місяця (в якому здійснено повне повернення кредиту), починаючи з першого календарного дня такого місяця по день, що передує даті повернення всієї суми кредиту, а - позичальник згідно умов договору сплачує комісію на умовах, зазначених у цьому договорі.

Розділом 2 договору сторони погодили умови забезпечення кредиту, а саме виконання зобов`язань позичальника за цим договором забезпечується наступним чином: а саме з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника банком приймається: застава нерухомості, а саме: приміщення № 1 складу сировини (літ. "2У-1"), загальною площею 622, 3 кв.м, зо знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , та є власністю Приватного підприємства "Босна"; порука, а саме: порука Бузуглого Сергія Леонідовича .

Відповідно до п. 3.1.3 договору банк має право, а саме керуючись чинним законодавством України, зокрема, ст. 611 Цивільного кодексу України, відмовити позичальнику в наданні кредиту та/або вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення в порядку, визначеному розділом 6 цього договору, у разі порушення позичальником умов цього договору та/або настання будь-якої події, що може погіршити фінансовий стан позичальника та/або вплинути на його здатність або бажання виконувати власні зобов`язання за цим договором.

Згідно до п. 4.1. за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов`язань, передбачених договором, зокрема, термінів повернення кредиту та/або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в наступному порядку, а саме: в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні; в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті; пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування.

Відповідно до п. 5.1. процентна ставка за цим договором може бути змінена в порядку і на умовах, визначених договором.

Пунктом 6.1. договору сторони, керуючись чинним законодавством України, зокрема, статтями 525, 611 Цивільного кодексу України, погодили, що банк має право: 6.1.1.відмовити позичальнику в надання кредиту; та/або 6.1.2. визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з пункту 1.2.2. цього договору, та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення.

Відповідно до п. 6.2. договору, в разі застосування банком права, передбаченого пунктом 6.1.2. договору, порядок дострокового повернення всієї суми кредиту та дострокової сплати за кредит є наступним, а саме: банк повідомляє позичальника про встановлення нового (дострокового) терміну всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за користування таким кредитом за договором шляхом направлення відповідної письмової вимоги поштою (цінним листом з описом та повідомлення про вручення) за адресою позичальника; терміни дострокового повернення кредиту сплати плати за кредит вважаються таким, що настали, а кредит і плата за кредит - обов`язковим до повернення і сплати в повному обсязі банку з 32 календарного дня, рахуючи з дати одержання позичальником повідомлення вимоги банку про дострокове повернення кредиту за умови, що : а) банк направив за адресою позичальника повідомлення (вимогу) про порушення зобов`язань позичальника за договором та про дострокове повернення кредиту і плати за кредит, а б) позичальник не усунув зазначених банком порушень зобов`язань позичальника за договором протягом 31 календарних днів з дати одержання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку; терміни дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плати за кредит - обов`язковим до повернення і сплати в повному обсязі банку з 41 календарного дня, рахуючи з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) банку про дострокове повернення кредиту та плати за кредит, у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку внаслідок зміни позичальником адреси (без попереднього про це письмового повідомлення банку) або з інших підстав протягом 40 календарних днів, рахуючи з дати направлення позичальнику повідомлення (вимоги) банку; не пізніше дати дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит позичальник зобов`язується виконати в повному обсязі й інші власні грошові зобов`язання передбачені договором; в разі порушення позичальником нового (дострокового) терміну поверхня всієї наданої ним суми кредиту та/або сплати плати за кредит за договором, вважається, що такий позичальник користується кредитом понад строк встановлений договором, при цьому, починаючи з наступного робочого дня, сума такого кредиту вважається простроченою сумою основного боргу, а сума плати за кредит - відповідно простроченими процентами та/або простроченими комісіями.

04 лютого 2009 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду № 2 до Кредитного договору, відповідно до умов якої, змінено схему погашення кредиту на ануїтетну, встановлено ануїтетний платіж в розмірі 1 821,02 доларів США, зі строком сплати 05-го числа % кожного місяця. Сторони домовились, що для ідентифікації договору може застосовуватись як номер договору зазначений при його укладенні № 11341164000, так і реєстраційний номер в системі обліку банку, а саме № 11341164001.

04 лютого 2009 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору, відповідно до умов якої, перенесено строки виконання зобов`язань зі сплати прострочених процентів. Змінено кінцевий термін повернення кредиту не пізніше 24 квітня 2023 року.

24 квітня 2009 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, відповідно до умов якої, перенесено строки виконання зобов`язань зі сплати прострочених процентів нарахованих за період з 01 лютого 2009 року по 03 лютого 2009 року.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором між банком (далі - іпотекодержатель) та Приватним підприємством "Босна" (далі - іпотекодавець) укладено Договір іпотеки № 14402 від 25 квітня 2008 року (далі - договір іпотеки), що посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Киселюк О.В. та зареєстрований в реєстрі № 1572. Іпотека зареєстрована в Держаному реєстрі іпотек 25 квітня 2008 року № 7101957.

Відповідно до п. 1.1. договору іпотеки передано в іпотеку наступне нерухоме майно (далі - предмет іпотеки), що складається з:

- приміщення № 1 складу сировини (літ. "2У-1"), загальною площею 622,3 кв.м що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору про поділ нерухомого майна , що є в спільній частковій власності, посвідченого 23 травня 2005 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Сивоглаз С.С., зареєстрованого в реєстрі №6184 та записано в реєстраційну книгу № 13, номер запису № 34- 1701, і немає жодних договірних змін строків позовної давності, щодо правочинів на підставі яких іпотекодавець набув право власності на предмет іпотеки;

- земельної ділянки, на якій знаходиться нерухоме майно, загальною площею 0,2267 га, кадастровий номер - НОМЕР_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Державного акту на право власності серії НОМЕР_4 від 14 листопада 2006 року, зареєстрований в книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 19 лютого 2007 року за номером 020758300007.

Відповідно до Наказу управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської Ради № 46 від 12 березня 2007 року, поштову адресу АДРЕСА_3 .

Відповідно до п. 1.5. договору іпотеки, іпотека розповсюджується на всі приналежності предмету іпотеки та на всі невід`ємні від поліпшення, складові частини, внутрішні системи що існують на момент укладання договору та виникнуть в майбутньому. Всі зроблені в період дії цього договору всілякого роду поліпшення, реконструкційні роботи, зміни, доробки тощо автоматично стають предметом договору - предметом іпотеки і не потребують внесення змін до договору.

Згідно п. 4.1. договору іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки: 4.1.1. у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання, забезпечено іпотекою за цим договором.

В якості доказів належного виконання умов вищевказаного договору про надання споживчого кредиту позивачем надано суду довідки-розрахунки заборгованості за кредитом, довідки-розрахунки заборгованості по процентам за користування кредитом, довідку-розрахунок фактично сплаченої пені, довідку-розрахунок пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, з яких вбачається, що позивач свої зобов`язання по наданню кредиту виконав належним чином, однак зобов`язання третьої особи перед банком не виконуються відповідно до договору про надання споживчого кредиту, що у свою чергу призвело до виникнення заборгованості останнього по поверненню кредитних коштів та становить 102 336,77 доларів США , з яких: 91 724,80 доларів США - кредитна заборгованість та 10 611,97 доларів США - заборгованість по процентам, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентів яка складає 46 875 грн. 42 коп., з яких: 20 681 грн. 39 коп. - пеня за прострочення сплати кредиту та 26 194 грн. 03 коп. - пеня за прострочення сплати процентів.

Наведені обставини стали причиною звернення позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Судом встановлено, що вищевказаний договір про надання споживчого кредиту № 11341164000 від 25 квітня 2008 року та договір іпотеки № 14402 від 25 квітня 2008 року, підписані уповноваженими представниками сторін та на час розгляду справи № 918/471/17 є чинними.

Суд приймає в якості доказів довідки-розрахунки заборгованості за кредитом, довідки-розрахунки заборгованості по процентам за користування кредитом, довідку-розрахунок фактично сплаченої пені, довідку-розрахунок пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та на їх підставі встановлює факт виконання позивачем своїх договірних зобов`язань по кредитному договору, а саме надання кредиту для третьої особи на умовах та обсязі визначеному у вищевказаному договорі.

Також, суд зазначає, що матеріалами справи стверджено та третьою особою не спростовано, що у зв`язку із неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань останнім по належному виконанню умов кредитного договору виникла наступна заборгованість, а саме по поверненню кредитних коштів та становить 102 336,77 доларів США , з яких: 91 724,80 доларів США - кредитна заборгованість та 10 611,97 доларів США - заборгованість по процентам, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентів яка складає 46 875 грн. 42 коп., з яких: 20 681 грн. 39 коп. - пеня за прострочення сплати кредиту та 26 194 грн. 03 коп. - пеня за прострочення сплати процентів.

Отже зважаючи на вищевикладені обставини, суд прийшов до висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами своє порушене право, яке полягає у отриманні плати за кредит та процентів за користування кредитом, а тому суд позовні вимоги щодо погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством "УкрСиббанк" за договором про надання споживчого кредиту № 11341164000 від 25 квітня 2008 року за основним боргом, процентами в розмірі 102 336, 77 доларів США та пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредитом в розмірі 46 875 грн. 42 коп. підлягають зверненню стягненню на предмет іпотеки за договором іпотеки № 14402 від 25 квітня 2008 року, а саме:

- нежитлове приміщення, склад продовольчих товарі, літ. "А-1", рампа з навісом - літ. "А-2", загальною площею 622,3 кв.м;

- земельну ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно, загальною площею 0,2267 га, кадастровий номер - НОМЕР_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в та належить Приватному підприємству "Босна" на підставі Державного акту на право власності серії НОМЕР_4 від 14 листопада 2006 року, зареєстрований в книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 19 лютого 2007 року за номером 020758300007.

Щодо аргументів відповідача про те, що кредитний договір про надання споживчого кредиту № 11341164000 від 25 квітня 2008 року припинив свою дію 15 серпня 2009 року, щодо аргументів відповідача про відсутність заборгованості по договору про надання споживчого кредиту № 11341164000 від 25 квітня 2008 року та відсутність підстав нарахування процентів.

У своїх письмових поясненнях відповідач стверджує що позивач змінив терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення в порядку визначеному розділом 6 кредитного договору що встановлено рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02 листопада 2017 року у справі № 569/6506/17, постановою Апеляційного суду Рівненської області від 30 січня 2018 року у цій же ж справі, постановою Рівненського апеляційного суду у справі 569/6912/18 від 30 травня 2019 року.

Відповідач вказує що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року справа № 444/9519/12 зазначила що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, відповідно в банку не було підстав нараховувати відсотки за користування кредитом до моменту заявления позову у даній справі.

Вказані обставини судом оцінуються критично з наступних підстав.

Судом встановлено, зо 25 квітня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11341164000.

У зв`язку з невиконанням взятих на себе зобов`язань 16 липня 2009 року банком скеровано вимогу про погашення простроченої суми заборгованості.

Суд зазначає, що згідно п. 6.2 кредитного договору Розділу 6 "Порядок дострокового повернення кредиту за вимогою банку", сторони узгодили що вимога про дострокове повернення кредиту направляється цінним листом з описом вкладення.

Враховуючи те, що вимога № 9 від 16 липня 2009 року, на яку вказує відповідач, направлялась позичальнику у 2009 році, не у порядку визначеному сторонами у кредитному договорі (не цінним листом з описом вкладення а рекомендованим відправленням), її направлення не мало наслідком зміну правовідносин визначених Розділом 11 кредитного договору "Порядок дострокового повернення кредиту", а саме вказаною вимогою строк повернення кредиту не змінювався.

Суд зазначає, що вказані обставини рішеннями вищевказаних судів не розглядалися та оцінка вказаним обставинам не надавалась.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 496/1095/16-ц:

"Зазначене повідомлення (вимога) банку направляється листом (цінний з описом та повідомленням про вручення) або доставляється кур`єром на адресу позичальника, що вказана у розділі 13 цього договору.

Таким чином, сторони погодили порядок зміни строку виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту.

Вимога про дострокове виконання зобов`язань за вказаним договором, у порядку передбаченому розділом 12 вказаного договору на адресу позичальника ОСОБА 3 не направлялась.

Отже висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про те, що банк направивши вимогу поручителю про сплату простроченої заборгованості, змінив строк виконання основного зобов`язання від якого необхідно обчислювати шестимісячний строк пред`явлення вимоги до поручителя, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є помилковим, оскільки вказаною вимогою не змінено строк повернення кредиту".

Посилання відповідача на судові рішення, як на докази зміни строку основного зобов`язання по кредиту, є посиланнями на недопустимі докази, щодо правовідносин що існують між сторонами.

Відповідачем не враховано що висновки судів про зміну строку основного зобов`язання, яке вони зробили з встановленої обставини (скерованої вимоги позичальнику у 2009 році) не мають преюдиційного значення, адже у відповідності до п. 7 ст. 82 ЦПК України правова оцінка, надана певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Враховуючи що скерування вимоги є обставиною щодо фактично мала місце (і не заперечується позивачем), а висновок судів про зміну правовідносин сторін (зміна строку зобов`язання) за результатом такої фактичної обставини - скерування вимоги, є саме правовою оцінкою наданою певному факту, суд в іншій справі зобов`язаний самостійно встановити правовідносини що наявні між сторонами, з посиланням на відповідні норми законодавства.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачена аналогічна пункту 6.2 кредитного договору норма, про наявність права у кредитора вимагати повернення усієї суми заборгованості у випадку прострочення позичальником сплати частини боргу.

При цьому з даної норми не випиває що наслідком реалізації такого права кредитором, зобов`язання за кредитним договором припиняються, а між сторонами припиняється юридичний зв`язок.

Зміна строку виконання зобов`язання стороною за договором не означає його припинення.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК, позикодавець при реалізації такого права має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Суд зазначає, що жодного припинення правового зв`язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов`язків, що становлять зміст зобов`язання за договором, Цивільним кодексом України не передбачено і в такому випадку не відбувається.

Окремо слід сказати що постановою Рівненського апеляційного суду у справі 569/6912/18 від 30 травня 2019 року, за позовом позичальниці про припинення зобов`язань за кредитним договором зазначено:

"Не заслуговують на увагу покликання позивача, що у зв`язку із направлення кредитором вимоги про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припинив свою дію, оскільки, припинення зобов`язання можливе за наявності конкретно визначених договором або законодавством підстав.

Ні умови договору, ні закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору внаслідок направлення вимоги про дострокове погашення кредиту, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним".

Суд вважає посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 необґрунтованим, так як обставини даної та вищевказаної справ не є тотожними, адже в них передбачений різний порядок нарахування відсотків.

Так в даній справі сторони в п. 1.3. кредитного договору узгодили що проценти за користування кредитними коштами нараховуються на кредитні кошти що фактично надані позичальнику та які не повернуті банку, тобто до фактичного повернення, на відміну від умов кредитного договору в справі № 444/9519/12.

Верховний суд (касаційний господарський суд) у своїй постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 910/750/18 в п. 39 зазначив:

"39. Доводи скаржника (пункт 11.5 Постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

39.1 В постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 встановлено, що за умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 24 місяці - до 03 червня 2008 року включно.

39.2 3 наведеного вбачається, що обставини справи № 444/9519/12 відмінні від обставин даної справи, оскільки судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи вірно встановлено, що відповідно до пункту 6.2 кредитного договору № 05-В/10/47/КЛ від 29 квітня 2010 року передбачено, що нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі".

Отже, як сказано вище дана справа і справа № 444/9519/12 є відмінними, проте і в аналогічних справах Верховний Суд після 28 березня 2018 року сформував позиції про право у кредитора нараховувати відсотки за весь час користування коштами позичальником.

Зокрема слід зазначити, що 30 травня 2018 року Верховним судом (у складі колегії судців Другої судової палати Касаційного цивільного суду) прийнято постанову у справі № 0417/12368/2012 та зазначено наступне:

"Згідно з частиною першою 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє його від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 23 червня 2015 року у справі № 6-1206цс15.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, скасовуючи ухвалою від 23 березня 2016 року рішення суду першої та апеляційної інстанцій та направляючи дану справу на новий розгляд до суду першої інстанції, виходив із того, що у спірних правовідносинах наявні підстави для подальшого стягнення нарахованих відсотків за користування коштами та неустойки поза строком кредитного договору після ухвалення судом рішення про стягнення заборгованості.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, врахувавши вимоги частини четвертої статті 338 ЦПК України (у редакції, станом на дату вчинення процесуальної дії) дійшли правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме: для стягнення процентів за кредитним договором та пені за неналежне виконання зобов`язання зі сплати процентів. які нараховуються до моменту повного погашення кредиту. з урахуванням заочного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2010 року".

Суд зазначає, що вищевказані обставини також підтверджуються наступними судовими рішеннями, а саме: постановою Верховного суду у справі № 274/5179/14-ц від 03 травня 2018 року; постановою Верховного суду у справі № 311/4189/15-ц від 25 квітня 2018 року; постановою Верховного суду у справі № 755/30334/14-ц від 04 квітня 2018 року.

Висновки Верховного суду у вищенаведених постановах свідчать про те, що Верховний суд вважає наявним право на нарахування відсотків до моменту повного виконання договору (до моменту повного погашення заборгованості) та відповідно задовольняє відповідні вимоги. Також, за положеннями ст. 631 ЦК України Верховний суд вказує, що строк договору може бути визначений терміном (вказівкою на подію - до моменту повного виконання зобов`язань).

Вищенаведені висновки сформовані Верховним судом після 28 березня 2018 року (дата прийняття Постанови Великою Палатою Верховного суду по справі № 444/9519/12-ц).

У своєму висновку по справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду зазначила що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В подальшому Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 24 січня 2019 року у справі № 5017/1987/2012 конкретизувала як повинна застосовуватись частина друга статті 625 ЦК України в даному випадку:

"19. Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством.

У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

20. Таким чином, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України".

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного суду від 05 березня 2019 року у справі № 5017/1987/2012

Суд звертає увагу, що кредитний договір між сторонами встановлює проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами (п. 1.3.1 кредитного договору).

Отже зважаючи на вищевикладене, посилання відповідача на те, що заборгованість по договору про надання споживчого кредиту № 11341164000 від 25 квітня 2008 року відсутня не заслуговує уваги зважаючи на вищевикладені обставини а тому не приймаються судом.

Щодо посилання відповідача, що договір іпотеки № 14402 від 25 квітня 2008 року не забезпечує виконання зобов`язань за кредитним договором № 11341164000 від 25 квітня 2008 року, за яким заявлені позовні вимоги.

Відповідач вказує що згідно договору іпотеки вказаний договір не забезпечує виконання зобов`язань за кредитним договором №11340798000 від 25 квітня 2008 року та №11340682000 від

25 квітня 2008 року.

Вказані посилання відповідача суд не приймає з наступних обставин.

Суд зазначає, що згідно відомостей з Державного реєстру іпотеки зареєстровано запис № 7101499, де внесено запис про обтяження за номером 1572 іпотекою, майна, на яке позивач просить звернути стягнення.

При цьому в даному записі відображена сума основного зобов`язання 145 000 дол. США та строк його виконання 24 квітня 2018 року. Дана інформація відповідає умовам, що сторона узгодили в кредитному договорі №11341164000.

Щодо виправлень в іпотечному договорі, а саме перекреслення № 11340798000 та зазначення № 11341164000, то такі виправлення засвідчені печаткою та підписом нотаріуса.

Вказаний договір іпотеки (з виправленнями) є чинним, у встановленому законом порядку не визнаний недійсним як в цілому, так і в частині внесених та засвідчених нотаріусом виправлень.

Враховуючи що для встановлення відповідності підпису певній особі необхідні спеціальні знання, єдиним належним доказом невідповідності підпису нотаріуса у договорі може бути висновок почеркознавчої експертизи.

Відповідач не подавав суду клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, щодо належності засвідчуваного підпису нотаріусу Киселюк О.В .

Відповідач не надав суду і примірник кредитного договору № 11340798000 від 25 квітня 2008 року, який на думку останнього забезпечений договором іпотеки, по якому заявлені позовні вимоги.

Відповідач не надав суду заяву нотаріуса як свідка в порядку ст. 88 ГПК України, для усунення наявних на його думку розбіжностей.

Отже, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні достатні докази щодо забезпечення іпотекою кредитного зобов`язання № 11341164000 від 25 квітня 2008 року, відповідно до якого позичальнику надано кредит в сумі 145 000 дол. США строком до 24 квітня 2018 року, при цьому відповідачем не доведено належними та допустимими доказами укладення договору № 11340798000 та того що саме цей договір забезпечений договором іпотеки, по якому заявлені позовні вимоги.

Окрім того, оригінал договору іпотеки з вказаним виправленням оглядався судом.

Зважаючи на викладені обставини суд не приймає аргументи відповідача на рахунок того, що договір іпотеки не забезпечує виконання зобов`язань за кредитним договором, за яким заявлені позовні вимоги.

Щодо вимоги позивача про звернення стягнення понад предмет іпотеки.

Як вбачається із договору іпотеки № 14402 укладеного між позивачем та відповідачем 25 квітня 2008 року, предметом іпотеки є приміщення № 1 складу сировини загальною площею 622,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 та земельна ділянка під предметом іпотеки.

За умовами пункту 1.5. договору іпотеки іпотека розповсюджується на всі приналежності предмету іпотеки та на всі невід`ємні від нього поліпшення, складові частини, внутрішні системи що існують на момент укладання договору та виникнуть в майбутньому.

Всі зроблені іпотекодавцем в період дії договору всілякого роду поліпшення, реконструкційні роботи, зміни доробки тощо автоматично стають предметом договору - предметом іпотеки, і не потребують внесення змін до договору.

Як вбачається із позову та доданих до нього документів предмет іпотеки станом на день звернення до суду не перебудований, не поділений не проданий та має таку саму загальну площу 622,3 кв.м.

Суд зазначає, що твердження позивача про те, що окремо збудовані відповідачем за адресою АДРЕСА_1 в адміністративне приміщення, холодильна камера та рампа з навісом є предметом іпотеки, оцінюються судом критично, так як вказані будівлі не є приналежністю предмету іпотеки та не є його невід`ємною частиною.

Вказані обставини підтверджується наступним.

21 грудня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БТІ-ЕКСПЕРТ" видало висновок щодо технічної можливості виділу в натурі частки з нерухомого об`єкта, згідно якого частина об`єкта склад - холодильник (50,2 кв.м.) тамбур (7,9 кв.м.) які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та є частиною нерухомого об`єкта нежитлова будівля-склад продовольчих товарів з адміністративно-побутовим приміщенням літ. А-1, загальною площею 797,6 кв.м. по АДРЕСА_1 є відокремлена, має окремий вихід і може бути виділена в натурі.

16 лютого 2017 року державний реєстратор Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Салійчук Ілона Михайлівна прийняла рішення про реєстрацію нерухомого майна - холодильної камери загальною площею 58.1. кв.м., власник Приватне підприємство "БОСНА".

21 грудня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БТІ-ЕКСПЕРТ" видало висновок щодо технічної можливості виділу в натурі частки з нерухомого об`єкта, згідно якого частина об`єкта склад загальною площею 622,3 кв.м. та рампа з навісом які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та є частиною нерухомого об`єкта нежитлова будівля-склад продовольчих товарів з адміністративно-побутовим приміщенням літ. А-1, загальною площею 797,6 кв.м. по АДРЕСА_1 є відокремлена, має окремий вихід і може бути виділена в натурі.

16 лютого 2017 року державний реєстратор Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Куцоконь Ангеліна Юріївна прийняла рішення про реєстрацію нерухомого майна - склад продовольчих товарів загальною площею 622.3 кв.м., власник Приватне підприємство "БОСНА".

21 грудня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БТІ-ЕКСПЕРТ" видало висновок щодо технічної можливості виділу в натурі частки з нерухомого об`єкта, згідно якого частина об`єкта адміністративні приміщення загальною площею 117,2 кв.м. які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та є частиною нерухомого об`єкта нежитлова будівля-склад продовольчих товарів з адміністративно-побутовим приміщенням літ. А-1, загальною площею 797,6 кв.м. по АДРЕСА_1 є відокремлена, має окремий вихід і може бути виділена в натурі.

16 лютого 2017 року державний реєстратор Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Салійчук Ілона Михайлівна прийняла рішення про реєстрацію нерухомого майна - адміністративні приміщення загальною площею 117,2 кв.м., власник Приватне підприємство "БОСНА".

Суд зазначає, що із зазначених документів, склад продовольчих товарів загальною площею 622.3 кв.м. (предмет іпотеки), холодильна камера загальною площею 58.1. кв.м. та адміністративні приміщення загальною площею 117,2 кв.м. є частиною нерухомого об`єкта - нежитлова будівля-склад продовольчих товарів з адміністративно-побутовим приміщенням літ. А-1, загальною площею 797,6 кв.м. по АДРЕСА_1 .

Отже, враховуючи вказані будівлі не є приналежністю предмету іпотеки та не є його невід`ємною частиною.

Позивач у своєму позові посилається на зазначені рішення державного реєстратора про виділення в натурі об`єктів нерухомості та додав відповідні витяги із державного реєстру до позову, однак позивач не звернувся із відповідним адміністративним позовом до суду про визнання протиправними дій державного реєстратора та скасування рішення про реєстрацію виділення в натурі об`єктів нерухомості.

Суд вказує на те, що такі дії свідчать проте, що позивач визнає дії державних реєстраторів правомірними та те, що холодильна камера загальною площею 58.1. кв.м. та адміністративні приміщення загальною площею 117,2 кв.м. що знаходяться по АДРЕСА_1 не є приналежністю предмету іпотеки та не є його невід`ємною частиною.

Окрім того, доказом того, що холодильна камера загальною площею 58.1. кв.м. та адміністративні приміщення загальною площею 117,2 кв.м. що знаходяться по АДРЕСА_1 не є приналежністю предмету іпотеки та не є його невід`ємною частиною є перевірки наявності, стану, умови збереження та користування предметом іпотеки позивачем відповідно до частини третьої статті 10 Закону України "Про іпотеку" за наслідком яких складені відповідні акти (копії додаються, оригінали знаходяться у відповідача та позивача).

11 березня 2015 року уповноважений представник позивача Подвернюк Юрій Вікторович та представник відповідача Безуглий Сергій Леонідович склали акт № 010002/103678/2015310 перевірки заставного майна - нежитлової нерухомості яким сторони зафіксували наступне: об`єктом іпотеки є склад, загальна площа об`єкту нерухомості 622,3 м2; сторони при перевірці не виявили перепланування, зносу, добудови, фізичних пошкоджень об`єкту іпотеки. Матеріалами справи стверджено, що вказаний акт підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача.

27 січня 2016 року уповноважений представник позивача Подвернюк Юрій Вікторович та представник відповідача Безуглий Сергій Леонідович склали акт № 010002/103678/2016126 перевірки заставного майна - нежитлової нерухомості яким сторони зафіксували наступне: об`єктом іпотеки є склад, загальна площа об`єкту нерухомості 622,3 м2; сторони при перевірці не виявили перепланування, зносу, добудови, фізичних пошкоджень об`єкту іпотеки. Матеріалами справи стверджено, що вказаний акт підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача.

18 січня 2017 року уповноважений представник позивача Козачук Ю . Д. та представник відповідача Безуглий Сергій Леонідович склали акт № 010002/103678/20170104 перевірки заставного майна - нежитлової нерухомості яким сторони зафіксували наступне: об`єктом іпотеки є склад, загальна площа об`єкту нерухомості 622,3 м2; сторони при перевірці не виявили перепланування, зносу, добудови, фізичних пошкоджень об`єкту іпотеки. Матеріалами справи стверджено, що вказаний акт підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача.

Отже, зважаючи на викладені обставини суд прийшов до висновку, що окремо збудовані відповідачем за адресою АДРЕСА_1 в адміністративне приміщення, холодильна камера та рампа з навісом не є предметом іпотеки.

Тому, у зв`язку тим, що позивачем не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами те, що вищевказані об`єкти нерухомості стали предметом іпотеки, суд в частині позовних вимог щодо звернення стягнення на нежитлове адміністративне приміщення, загальною площею 117,2 кв.м., нежитлове приміщення холодильна камера, загальною площею 58,1 кв.м. - вирішив відмовити.

В цій частині позову, суд задовольняє позовні вимоги окрім земельної ділянки, лише на нежитлове приміщення загальною площею 622,3 кв.м, що є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки № 14402 від 25 квітня 2008 року.

Джерела права й акти їх застосування

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. У разі порушення боржником негативного зобов`язання кредитор незалежно від сплати неустойки та (або) відшкодування збитків і моральної шкоди має право вимагати припинення дії, від вчинення якої боржник зобов`язався утриматися, якщо це не суперечить змісту зобов`язання. Така вимога може бути пред`явлена кредитором і в разі виникнення реальної загрози порушення такого зобов`язання.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Частинами 1 та 3 ст. 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Докази відхилені судом

Суду в якості доказів своїх аргументів позивачем надано копію договору про надання споживчого кредиту № 11341164000 від 25 квітня 2008 року, копію договору іпотеки № 14402 від 25 квітня 2008 року, розрахунок заборгованості по договору про надання споживчого кредиту № 11341164000 від 25 квітня 2008 року, копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав від 11 квітня 2017 року, копію інформаційної довідки, з записом в Державному реєстрі іпотек № 7101499.

Суд докази надані позивачем не відхиляє, а на їх підставі встановлює факт перебування сторін у договірних відносинах та виконання сторонами умов договору.

Порушені права та інтереси позивача

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Суд зазначає, що невиконання третьою особою зобов`язання в укладеному з позивачем правочині порушило інтереси останнього та обумовлює настання передбачених цим правочином та законом правових наслідків у вигляді звернення стягнення суми заборгованості на предмет іпотеки відповідача, відтак позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом.

Судові витрати

Здійснюючи розподіл судових витрат по справі суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона повинна подати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Враховуючи обставини справи, набрання чинності змін нормативної бази, що регулює спірні відносини, в процесі розгляду справи з незалежних від учасників справи та суду причин після призначення та проведення експертизи по справі, відпала необхідність в проведенні судової експертизи з визначення вартості майна.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати 41 081 грн. 97 коп. судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 163 ГПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене вище та керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , код. НОМЕР_2 ) перед Акціонерним товариством "Укрсиббанк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12, код 09807750) за договором про надання споживчого кредиту № 11341164000 від 25 квітня 2008 року за основним боргом, процентами в розмірі 102 336,77 (сто дві тисячі триста тридцять шість) доларів США, з яких: 91 724,80 (дев`яносто одна тисяча сімсот двадцять чотири) доларів США - кредитна заборгованість та 10 611,97 (десять тисяч шістсот одинадцять) доларів США - заборгованість по процентам та пені за порешння термінів повернення кредиту та процентів за кредитом в розмірі 46 875 (сорок шість тисяч вісімсот сімдесят п`ять) грн. 42 коп., з яких: 20 681 (двадцять тисяч шістсот вісімдесят один) грн. 39 коп. - пеня за прострочення сплати кредиту та 26 194 (двадцять шість тисяч сто дев`яносто чотири) грн. 03 коп. - пеня за прострочення сплати процентів - звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 14402 від 25 квітня 2008 року, що належить Приватному підприємству "Босна" (33016, м. Рівне, вул. Будівельників, 6в, код. 32745019) та знаходиться за адресою м. Рівне, вул. Будівельників, 6в, а саме:

- нежитлове приміщення, склад продовольчих товарі, літ. "А-1", рампа з навісом - літ. "А-2", загальною площею 622,3 кв.м;

- земельну ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно, загальною площею 0,2267 га, кадастровий номер - НОМЕР_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в та належить Приватному підприємству "Босна" на підставі Державного акту на право власності серії НОМЕР_4 від 14 листопада 2006 року, зареєстрований в книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 19 лютого 2007 року за номером 020758300007.

Встановить спосіб реалізації предмету іпотеки, а саме: шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" зі встановленням початкової ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Босна" (33016, м. Рівне, вул. Будівельників, буд.6-в, код. 351005) на користь Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12, код 09807750) 41 081 (сорок одна тисяча вісімдесят один) грн. 91 коп. судового збору.

4. В решті позову відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 11 липня 2019 року.

Суддя Войтюк В.Р.

Віддруковано 5 примірники:

1. Позивачу: м. Львів, вул. У. Самчука, 26/1;

2. Позивачу: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12;

3. Представнику позивача: 03115, м. Київ, вул. Ф. Пушиної, 21, каб. 118;

4. Відповідачу: 33016, м. Рівне, вул. Будівельників, буд. 6-В);

5. Третій особі: АДРЕСА_4 .